Глава 1090 Лето, яку не можна пропустити.
Сю не міг зітхнути, дивлячись на список матеріалів Гуань Жунфея. Якби цей список був відправлений будь-яким іншим клубним гільдією, то одним подихом справа не обмежилась б. Великий шторм не минув.
Клубним гільдіям було не звикати упускати босів, але часті програші однієї гігієнії порушували баланс. Цей дисбаланс тривав півтора року. Не можна було сказати, що щастя монополізувало всіх босів, але їх прибуток за півтора року перевищила прибутки будь-який інший клубний гільдії. Це була незаперечна реальність.
Коли в кінці дев’ятого сезону клуби почали перевіряти сховища своїх гільдій, вони отримали незадовільні звіти. У грі існувало обмежене число диких босів. Один гільдійський бос не діставався іншим Гільдіям. Щасливої гільдії вдалося вбити велику кількість диких босів. Хіба могли клубні гільдії при зарахунку позосталих босів досягти своїх цілей?
Гільдейські відділи були збентежені. На обличчях їх босів можна було побачити неприродні вирази.
Тим не менш, боси не могли надто суворо реагувати до своїх підпорядкованих. Ніхто не був секретом сили щасливої Гільдії. За нею спостерігав Бог Е Сю. Якби лідери клубних гільдій могли його перемогти, то вони б вже давно були переведені в про-лігу, щоб допомогти своїм командам отримати чемпіонський титул.
Клубні гільдії потішали їх тим, що вони не були самі. Їхні суперники також хмурили брови, намагаючись вирішити цю проблему.
За ці півтора року вони перепробували безліч способів. Після того, як 75 рівня було відновлено, вони навіть затягли в гру про-ігроків для посилення своєї конкуренції. І вони не переймалися станом самих проігроків.
Ефективність приєднаних про-ігроків була очевидна, але не абсолютною. Після оновлення щаслива Гільдія продовжувала свою переможну процесію.
Поразка гільдій у битві за дракона мечника була не поодиноким випадком. Блаженна гільдія не вперше крала боса з рук про-ігроків.
Просто в цій битві брали участь топові тактики: Юй Венчжоу, Сіо Шіцин і Ван Єксі. Ці тактики були дуже сумними: вони не встигали за темпом Е Сю у вуграних битвах.
Чому?
На це запитання відразу знайшли відповідь експерти.
Хоча вони також були на вершині Слави, але вже давно відірвалися від гри. Вони все ще мали велику перевагу у сутичках з звичайними гравцями, але проти рівного опонента в особі Е Сю, яка розділяла їх прірву ставала більш очевидною.
Можна було навести грубу аналогію: вони були схожі на нубів, яких перемагав експерт з великим багажем досвіду.
Це була дуже незручна ситуація. Гільдейські гравці мали ігровий досвід, але вони не були такими скловими як Е Сю. Про-ігрохи мали навички, але їм бракувало досвіду великих боїв за диких босів.
Це було не дрібне питання. Домінування щастя було неминучим.
Після битви з драконом Мечником клубні гільдії всер'уз задумалися над цією проблемою.
Зараз був період міжсезонії в Альянсі. Для про-ігроків цей час був офіційним відпочинком. Клуби не мали права чогось від них вимагати. У про-ігроків також не було зобов'язань вирішувати внутрішні питання. Так, допомога в грі могла збільшити силу їхніх команд, але зараз було відкрито літнє трансферне вікно. Гравці могли перейти в іншу команду. Таким чином, без твердої позиції гравці не мали особливого сенсу намагатися посилювати свою поточну команду. Краще вони покращують свої власні навички.
Кожен гравець мав свої думки на цей рахунок. Хоч би як там було, всі гравці прагнули за своєю мрією.
Гравці Грімового Удара не переживали, що їх можуть турнути з команди. Вони навіть не пішли додому цього літа, натомість залишилися в клубі, щоб допомогти своїй команді.
У Малій траві та Сінем Руччі були талановиті новачки з великим потенціалом. Клуб не хотів втрачати ці два місяці, тому вони вирішили організувати для своїх початківців треніровий майданчик у грі. Обидва новачки старанно тренувалися, не забуваючи слухати порад своїх старших товаришів.
Після перебудування команди і серії непростих випробувань команда сотень кольорів нарешті змогла підняти голову. Незважаючи на те, що вони програли в плей-оффі Тіранії, всі могли бачити новий бойовий дух сотень кольорів. Гравці були сповнені амбіцій і бажання проявити себе в новому сезоні. Коли Тиранія програла Самсарі у фіналі, Чжен Цзяле отримав порцію ненависті від фанатів сотень кольорів, але її було набагато менше, ніж багато хто очікував. Це сталося через віру більшості фанів в нову Сотню квітів. Фанати позбулися вантажу минулого і тепер з надією дивляться в майбутнє.
Інші команди також існували.
Старі генерали Тіранії не опустили рук. Чи десятий сезон стане їхнім останнім шансом? Ніхто не знав відповіді на це запитання. Гравці Тіранії і самі цього не знали, але вони збиралися сприймати десятий сезон як свій останній шанс, виклавшися в ньому на всі 110%. Вони вже відчували, як безжалісний час тягне їх назад. Їм треба було цінувати кожну хвилину, щосекунди. Вони точно не дозволять двом місяцям відпустки гасити їх бойовий дух.
Поки люди святкували захист титулу Самсари, сам клуб з блискавичною швидкістю заграв Сан Сяна і одного осіннього Листа біля прекрасної Ери. У цьому випадку видно, що вони рішуче настроєні на новий сезон. Три послідовні перемоги на чемпіонаті дозволяли створити нову династію. Самсара йшла дорогою до ще більшої слави. Цього літа вони також не збиралися відпочивати.
Для Войного Ветра стало звичкою всіх дивуватись. У час постійного сезону їм вдалося зайняти третє місце. У напівфіналі вони зустрілися з Самсарою, яка і вибила їх із плей-оффа. Програти чемпіонам було незоро, але для гордих амбітних юників цей сезон нагадував тигра з хвостом змії. Це була поразка. Навіть якщо люди симпатизували їм, вони все одно не дуже добре себе відчували. Вони хотіли перемогти.
Також були команди Туманного Дожя, Пустоти, 301 Градуса, Королівського Стіля, Покорників Облаків, Луезарних і Парада...
Десятий сезон ознаменує початок десятого року ревної слави. Це також буде перший сезон з оновленням 75 рівня. Кожна команда мала причину не програвати. Кожна команда виглядала дуже активною. Їхня палахкотлива дух дає обіцянку літо бути особливо гарячим.
Бар'єрні Гори, Теновий Командир Шаан. З цього боса в основному випадали спорядження і матеріали, пов'язані з класом Нічної Країна.
Чернничок Синього Дождя, Своксаар. Ніндзя Синього Дождя, Темний Ліс. Вор Воєючого Ветра, Загадковий Привид. Ассасин 301 Градуса, Вбивця Сцени.
Ці чотири представники Нічної Країна безсумнівно були ядрами своїх команд. Тіновий командувач Шаан був їхнім пріоритетом. Окрім них в босі були зацікавлені команди Самсарі, Пустоти, Громового Удара і т.д... Усі ці команди мали в своїх основних складах представників Нічної Країна. Вони також не збиралися упускати можливість отримати цінні для їхніх персонажів матеріали. У щастя також було двоє представників Ніндзю Мо Фаня, Обмана, Чорнокнижник Вей Ченя.
Тенневий командувач Шаан з’явився біля гірського струмка в Бар'єрних горах. Його тіло було укутане в мантію. Злившись з тінями, він пробирався вздовж качесу. Коли гільдії отримали новини про його прихід, вони негайно вирушили до гірського струмка. Коли вони прибули на місце і побачили місцевість, то відчули біль голови.
Зліва і праворуч від гірського струмка виросли високі вітси. Було неможливо правильно побудувати. Річ у тім, що сам по собі не був достатньо широким. Одночасно з босом могла битися лише одна група, а їх тут було одна, дві, три, чотири...
І звідки вони тут все взялися! Усі почали сваритися. Лідери Гільдій зберігали мовчання, бо зараз не вони тут були головними. Вони тактовно відійшли в сторону і передали владу про-ігрокам.
- Капітане Юй, це погане місце для битви! - У цей момент у Гільдії Блакитного Руча Змінена Весна обговорював поточну ситуацію з капітаном Юї Венчжоу.
- Мм... - Він відповів. Його ліві руки стукали по краю клавіатури. Він також думав, що́ їм робити.
Хуан Шаотян не був бездіяльним. Захопивши разом з собою Лу Ханьвена і ще двох майстрів мечника, він сховався разом із ними в незнаному місці. Юй Венчжоу лише чув бурмотіння Хуана Шаоняна поза грою.
- Цього разу нам потрібно зберігати спокій. Нам не так легко розкривати себе. Е Сю дуже підлий гравець. Як тільки він усвідомить, що ми це ми, він відразу ж спробує нас вбити. Пам'ятаєте, Хуан Шаонт читав лекцію Лу Ханьвена.
- Старший, але ж минулого разу ти був єдиним, хто себе розкрив! Що ти маєш на увазі, коли говориш "ми"? — запитав Лу Ханьвень.
- Виправдання! Якщо ти не зосередишся, він з легкістю тебе розкриє - вирубав його Хуан Шаотян.
- Але... Його ж тут немає? Я не бачу щасливої гільдії, - заперечив Лу Ханьвень.
- Хмпф, неможливо, - фиркнув Хуан Шаотян. - Він щойно запитав у мене в QQ, де я. Він точно тут. Просто він ховається, от і все.
- О, я зрозумів, - кивнув Лу Ханьвен. - Навіть якщо його тут не було, тому що ти сказав йому, де перебуваєш, він безумовно скоро прийде.
- Що? - Нерозумно затримався реп'яхами Хуан Шаотян. З цією логікою щось було не так, вірно?
- Ханьвень... - Він зробив зі всіма можливими щирістю. - Ти ж знаєш, що мої руки неймовірно швидкі. Вони рухаються швидше за мої думки. Я завжди такий під час гри. Іноді я розумію проблему тільки після її появи.
- Я зрозумів. Ось чому наш капітан завжди каже, що тобі потрібно контролювати свою швидкість рук - вимовив Лу Ханьвен.
- Хаха, це тому що у нього немає цієї проблеми! - Хуан Шаотян розсміявся.
Капітан дивиться на нас, - Лу Ханьвень помітив, що Юй Венчжоу цікавиться їхньою розмовою.
- Заткнись! СУЧАСНИК! Ти знаєш, що означає зосередження, Лу Ханьвень?! - Хуан Шаотян голосно вигукнув.