Глава 935 Мені доведеться тебе потурбувати.
- Як я зіграв? - Е Сю перестав звертати увагу на молодого майстра Лю і повернувся до своєї маленької компанії.
- Твоя зупинка рук занадто жахлива, - зітхнув Танг Ро.
- З моєю лівою рукою немає проблем, а ось права постійно намагається схилитися, - відповів Е Сю.
- Чому? – запитала Чень Го.
- Тому що вона звикла тримати мишку.
- ...
- Можливо, ти тільки знаєш, як грати цей уривок композиції, чи не так? - Я продовжувала допитувати Чень Ґо.
- Звичайно ні! - гордо відповів Е Сю.
- О? - Чень Го виглядала здивованою.
- Я знаю ще одну пісню, — відповів вона.
- ... - Чень Го знову втратила дар мови. Знати одну композицію або дві, адже це не змінювало суті справи! Все вказувало на те, що Е Сю грав на фортепіано лише для тренування своєї швидкості рук.
- А яка друга? - Зацікавлена запитала Танг Ро.
- Третя частина патетичної сонати, - відповів Е Сю.
- О, — кивнула Танг Ро.
- Що це? - Чень Го не було соромно показати своє невігластво.
- Патетична соната Бетховена. Вона складається з трьох частин. Третя частина має швидкий темп, - пояснила Танг Ро.
- Мм... - Чень Ґо подивилася на Е Сю. На її обличчі пропала дивна фраза. Їй було важко з'єднати разом цього хлопця і відомого музиканта Бетховена, навіть у подібній ситуації.
Молодий майстер Лю відчув ще більше незадоволення, коли побачив веселих хлопців. В результаті він повністю проігнорував персонал клубу, який намагався надати йому вихід з цієї принизливої ситуації, вийшов вперед і вимовив:
- Я ще не закінчив! Не тікай!
- Тобі потрібно ще одне шоу талантів? Хочеш, щоб я показав всім трохи боксу? - Почувши його слова, ми втішились.
- Бо... бокс? - Пробурмотів молодий майстер Лю. Судячи з його мінливого вигляду, він був не дуже хороший в боксі.
- Ти мені погрожуєш? - запитав він, дивлячись на розмахуючих кулаками хлопця.
Це було неймовірно.
- Погрожую? Хіба це не шоу талантів? Спочатку я зроблю це, а потім ти. Якщо не зможеш, то програєш, - вимовив він.
Молодий майстер Лю розлютився. « Цей хлопець намагається принизити мене! Я ще не закінчив розбиратися з минулим питанням, а він вже кидає мені новий виклик!"
- Якщо ти хочеш грати в цю гру, то я повинен виступити першим. Інші правила залишаться тими ж. Як щодо цього? - запропонував молодий майстер Лю.
- Це резонно! - Згідно кивнув Булока. - Що ти збираєшся показати?
- Я збираюся зіграти одну частину. Якщо...
- Що? Я думав, ти не вмієш грати! – перервав його Булока.
- Хто сказав, що я не вмію грати? - Збудив молодий майстер Лю.
- Ти тільки що сам про це сказав, - відповів Булока.
- Хіба це рахується? Я збираюсь зіграти справжню музику! - Він вигукнув молодий майстер Лю.
- Повсюдна музика? І що це? - Недоумно запитав Булку.
- Ти скоро сам все дізнаєшся, - з впевненою посмішкою на обличчі молодий майстер Лю прошевав до піаніно. Він добре знав, що попри високу швидкість гри, музичний твір не мав ні ритму чи музики. Цей хлопець розіграв хитрий трюк. Проте одна швидкість не могла підкорити глядачів. Молодий майстер Лю вірив у свою частину. Ці люди мали чудовий смак. Гра цього хлопця могла налякати тільки плебеїв, які нічого не розуміють в музиці!
Він, побоюючись за те, що йому перегороджують дорогу, кинувся до піаніно.
Коли він почав грати, люди почали закохуватись у мелодію, яку йому виготовили. Навіть така профан в музиці, як Чень Го, могла сказати, що гра молодого майстра Лю була на більшому рівні порівняно з грою Е Сю.
- Він досить непоганий, — кивнула Танг Ро.
- Похлопаємо йому? - байдуже запитав Е Сю.
- Ти плануєш довести цю справу до кінця? – запитала Чень Го.
- Ти думаєш ігнорувати його буде гарною ідеєю? - Питання на запитання відповів Е Сю
- Як підло! - Чень Го не виглядала доситью. Промовляючи ігровими термінами, Е Сю занадто відкрився. Він дав іншій стороні можливість провести контратаку. Навіть вона могла сказати, що гра цього молодого майстра Лю перевершувала гру Е Сю, а про інших гостей було говорити? Коли цей хлопець закінчить, він ймовірно продовжить провокувати Е Сю, сказавши йому зробити те, що було за межами його можливостей. "Ігнорувати його" було занадто безсоромним рішенням.
- Нехай з ним б'ється дитина Танг, - вимовив Е Сю.
- О? - Чень Ґо подивилася на Танг Ро.
- Подивися на те, як вона розбирається в цьому питанні і ти зрозумієш, що вона експерт, — пояснив Е Сю.
- Правда? - Чень Го завжди відчувала, що Танґ Ро була незвичною людиною.
- Мм... Я з усмішкою відповіла Танґ Ро.
- А якщо порівняєш тебе з цим хлопцем? – запитала Чень Го.
Танг Ро посміхнулася, при цьому нічого не відповівши.
Поки вони розмовляли, молодий майстер Лю закінчив грати свою партію. Глядачі подарували його щирими оплесками. Молодий майстер Лю був задоволений своєю промовою. Піднявшись, він ввічливо вклонився гостям вечірки і цим виражав їм свою вдячність. Як і слід було сподіватися, глядачі могли відрізнити справжнє золото, вони не потрапили на прийом цього хлопця!
- Я кажу... - Молодий майстер Лю подарував інший бік самовдоволеним поглядом.
- Тепер моя черга провести раунд боксування, вірно? - Він зрадів.
- ...
- Я піду! - Прогулюючись уперед, Танґ Ро з усмішкою вимовила.
- Мм? - Побачивши, що це не Е Сю, молодий майстер Лю здивувався. Він продовжував нерухомо стояти біля піаніно.
- Я не можу? - Танг Ро.
- Ти теж про-іґрок? - запитав у неї молодий майстер Лю.
- Я все ще трохи поступаюсь про-ігромами, але стати програком це моя мета! - Танг Ро.
Молодий майстер Лю був абсолютно впевнений у своєму виконанні, тому він прихильно поступився піаніно цій красі. Не ставши більше нічого говорити, він просто крокнув убік і дав їй місце за піаніно.
Танґ Ро кивнула головою, ніби вітаючи всіх навколо, після чого сіла за піаніно.
Її руки лягли на чорно-білі клавіші. Наступної миті зависла ритмічна мелодія.
Швидко!
Танґ Ро грала дуже швидко, але її гра відрізнялася від гри Е Сю, який гнався за одною швидкістю. Усі його ноти були стиснуті, між ними майже не було пауз. Танг Ро також грала швидко, але її гра мала мету і слідувала певному тепу. Окрім швидкого темпу кожна нота була твердою і стабільною, демонструючи її неймовірно глибоку основу.
- Ах, це звучить знайомо! - Почувши гру Танг Ро, Чень Ґо відчула себе приємно здивованою.
- Це другий твір, який я знаю як грати, - вимовив Е Сю.
Патетична соната Бетховена, третя частина.
- Здається, я чула її раніше! - Здивовано вимовила Чень Ґо.
- Існує багато відомих класичних творів, які ми знаємо багатьом. Люди просто не знають їхніх назв, але й усього - пояснив Е Сю.
- Та частина, що ти грав, не була знаменитою! - Відказала Чень Го.
- Якби її зіграв хтось інший, то можливо ти б змогла її дізнатися... - Відповів Е Сю.
- Малюк Танг грає краще за цього хлопця, правда? – запитала Чень Го.
- Щоб відповісти на це запитання, тобі просто потрібно подивитися на реакцію публіки, - з посмішкою відповів Е Сю.
І Сю шокував всіх присутніх своєю грою, бо ніхто не думав, що цей твір можна зіграти з такою високою швидкістю. З іншого боку, молодий майстер Лю виступив з серенадою, яка зворушила серця гостей. Проте гра Танґ Ро була водночас шокуючою і зворушливою. Вона була за межами їхніх очікувань.
На обличчі молодого майстра Лю оселився безпорадний вираз. Хоч він був шокований грою Е - Сю, то добре розумів, що навіть коли б міг повторити її, це виглядало би дуже безглуздо. Хто так грав на піаніно? З іншого боку, гра Танг Ро змусила його відчути себе безпомічним. Різниця між їхніми навичками була очевидною. Молодого майстра Лю не можна було звинувачувати. Тільки людина, яка досягла професійного рівня, могла змусити її почуватися безпорадною.
Після закінчення ноти слухачі підірвалися оплесками. Танґ Ро ввічливо подякувала всім, а потім з усмішкою подивилася на молодого майстра Лю.
- Мені шкода, що піаніст твого рівня хоче стати про-ігроком, — зробив молодий майстер Лю.
- Тоді мені доведеться тебе потурбувати, - відповіла Танґ Ро.
- Хіба ти не підводиш свою сім'ю подібним вибором? - запитав молодого майстра Лю.
- Тоді її сім'ї теж доведеться тебе потурбувати, - раптово пролунав чийсь голос з боку входу до залу. Всі негайно повернулися в тому напрямку. Коли вони побачили того, хто промовляв, то багато людей змінились. Очевидно, багато хто дізнався про нього. Той, хто познайомився з багатьма в подібному закритому клубі, був дуже непроханим. Навіть вираз обличчя молодого майстра Лю змінився, коли він побачив того, хто промовляв. На його обличчі прокотилася недовіра.
Цей чоловік зайшов у зал з келихом вина. Було очевидно, що він прийшов сюди не на вечірку Лоу Гуаніна. Коли він попрямував до піаніно, всі почали розступатися на його шляху.
- Коли я почув ці ноти, я відразу подумав про тебе, - підійшовши до піаніно, вимовив незнайомець. Він навіть не подивився на молодого майстра Лю, звернувшись безпосередньо до Танґ Ро.
- Танґ Ро нічого йому не відповіла. Вона лише зганьблювалася.
- Чому ти тут? - запитав у неї незнайомець.
- За запрошенням. Я прийшла сюди з парочкою моїх друзів, - відповіла Танг Ро.
- О? - Поблизу її був незнайомець, що йшов за нею до малого кола Е Сю.
- Це мій батько, - представила незнайомця Танг Ро.
Ею Сю з хлопцями переглянулися. Вони відчували, що Танг Ро була не так просто. Е Сю думав, що вона могла, як і він втекти з дому, але судячи по тому, коли вона розмовляла зі своїм батьком, їхні стосунки виглядали цілком нормальними. Якби вона втекла з дому, Е Сю не здивувався б, якби її батько поставив їй публічну порку!
- Ці троє твої друзі? - Батько Танґ Ро з посмішкою подивився на хлопців.
- Так! Е Сю, Чень Ґо і Булука, - одного за іншим представила їх Танг Ро.
- Я Бао Жунсин. Привіт дядько, - з ентузіазмом вимовив Булока.
- Привіт усім, - привітався батько Танг Ро. Його наступні слова були звичайними. Він висловив свою вдячність хлопцям за те, що вони піклуються про його дочку. Решта гостей майже витягнулись до струнки. Очевидно, вони хотіли обмінятися принаймні парою слів з цією особою. Однак, обмінявши кілька послідовних фраз з групою Е Сю, він відвіз убік Танг Ро для приватної розмови і підштовхнув решту келиха вина.
Вона зі своїми хлопцями не знала, хто саме був батько Танг Ро, але видно по 80% результатів пошуку за його прізвищами, танг Ро була донькою дуже впливової сім'ї.
- Ей, ми ще з тобою не закінчили! Не тікай! - У цей момент вперед раптово вийшов Лоу Гуанін. Проаналізувавши його погляди, всі побачили молодого майстра Лю.
- Насолодившись шоу, ти під його кінець вирішив щось сказати? – запитала у нього Чен Го.
- Мені було так весело, що я зовсім забув що це моя вечірка! - Відказав Лоу Гуанін.