Глава 883 завершення перших вбивств.
Дуже рідко можна було побачити груповий чат-гров таким оживленим. Зазвичай протягом сезону принаймні половина про-ігроків перебували не в кращому настрої через результати матчів, але у даний момент їх конфлікт був повністю перенесений до гри. Для про-ігроків досягнення перших вбивств і першого прогулянок не представляли особливого інтересу. Вони прийшли в гру, щоб краще познайомитися з особливостями нового оновлення, тому групова група була заповнена не тільки повідомленнями про створення гуртів, але й багатьма іншими об'єднаннями. Якби ви не знали, що це був чат-гровок, вам б здавалося, ніби в ньому спілкуються звичайні гравці.
- Все підземелля на двадцять чоловік вже розобрані? - запитав її Сю в гуртовому чаті.
- Схоже на те, - відповів йому хтось.
- Хто-небудь вже збирав групу на п'ятдесят чоловік? - Далі домагався Е Сю.
Незабаром група людей наповнила жалібними смайлями. «Старик! Це вже за межами безсоромності! Ти хочеш пройти підземелля на п'ятдесят чоловік? Що потім? Підземелля на сто чоловік? "
Цього разу ніхто не відгукнувся на заклик Е - Сю. Зрештою, підземелля на п’ятдесят чоловік різнилась від підземної землі на двадцять осіб. У проході підземелля на двадцять чоловік брали участь всього дві команди, але в підземних землях на п'ятдесят осіб повинні будуть взаємодіяти цілих 5 команд. Яка команда зараз не була зайнята? Не варто було звертати увагу на оживленість групового чату. Це зовсім не означало, що про-ігром нічого було робити. Зрештою, це були лише підземелля. Для про-ігроків не було роботи проходити підземелля і паралельно спілкуватися в чаті.
- Підземелля на п'ятдесят чоловік! Ми приймаємо ранні замовлення. Хто-небудь? Ну що? - І Сю здогадався, що всі команди зараз були зайняті і тому залишив їм шлях до відступу. Проте на його запит все одно ніхто не відгукнувся. Повернувшись у гру, він побачив, що команда Малої трави ще нікуди не пішла!
- Ніхто не хоче приєднуватися, - скаржився він.
- Ти насправді хочеш пройти підземелля на п'ятдесят чоловік... - Відніс Ван Єксі. Не тільки їм помічено шумність Е Сю. Кілька гравців Малої Трави також були в гуртовому чаті і все бачили.
- Якщо ми можемо це зробити, то чому б ні? Але, здається, у нас нічого не вийде - безпорадно відповів Е Сю.
- Якщо ми візьмемо людей з наших гільдій, пройдемо надто складно, - додав Ван Єксі.
- Да... - погодився Е Сю. Чим більше гравців брали участь у проходженні підземелля, тим важче було самі пройти. Крім того, не слід забувати про п’ятирівневе пригнічення. Різниця між про-ігроками і звичайними гравцями була схожа на різницю між днем та вночі. Навіть під керівництвом Бога звичайні гравці можуть не співати за встановлений темп. Використовувати їх у даний момент для проходження великих підземель було занадто нереалістично.
- Схоже, ти не зацікавлений у проходженні підземелля без першого вбивства? - запитав Ван Єксі.
- Верно, — кивнув Е Сю. Його не дуже цікавило, чи головна цінність була винагородою за рекорди.
Для бідної команди щастя було великою нагодою. Навіть для могутніх професійних команд, які мають величезну перевагу в межах матеріалів, вдосконалення срібного спорядження було нешвидким процесом. Для збирання і вивчення нових матеріалів з оновлення знадобиться досить багато часу. Якщо за цей час щаслива команда зуміє отримати 75 рівня оранжевого спорядження, то в межах обладнання вона зможе зменшити розрив між собою і професійними командами.
Ще деякий час професійні команди продовжуватимуть використовувати срібне спорядження 70 рівня або винятково оранжевий пристрій 75 рівнів. Усі були присутні в межах базових характеристик на тому самому полі. Переважність срібного спорядження 70 рівня полягала в тому, що воно краще підходило під стиль гри про-ігроків. У порівнянні з успішною командою, яка мала помаранчеве спорядження 75 рівня, нерівність була мінімальною.
У результаті Е Сю сподівався отримати якомога більше оранжевого спорядження 75 рівня, тому що щастя відрізнялося від інших професійних команд з сильними гільдіями. Вони навіть програвали команди середнього і низького рівня.
Незважаючи на низький шанс випадання оранжевого спорядження, завдяки стабільним основам і великій кількості азартних людей, клубні гільдії мали набагато більше можливостей для отримання помаранчевального обладнання, ніж щаслива команда.
Можна було сказати, що щаслива гільдія тільки почала розвиватися. Незважаючи на те, що у Чень привів під крило Счасть Гільдії Вечності, це не змінило ситуації в цілому. Не слід забувати, що команда Вічності вже два роки не брала участі в матчах професійної ліги. До того ж недавно щаслива команда виступила з причини розпаду. Гільдія Вічності перебувала в напівживому стані, тому на даний момент на них не слід було конкретно розраховувати.
За таких обставин, Е Сю нічого не залишалось крім того, що вона отримала нагороду за перші вбивства, тому що щастя поки що було настільки грандіозним як інші професійні команди.
За свою важку роботу хлопці отримали дуже добру нагороду. На даний момент вони поза всяким сумнівом мали найбільше оранжевого спорядження 75 рівня в всій Славі. Однак, цього спорядження поки що не було достатньо, щоб одягти всю команду. Також все вказувало на те, що їх стабільний метод отримання оранжевого спорядження припинив своє існування. Вона не могла уникнути жалю.
Ван Єксі був капітаном команди. Його спосіб мислення був дуже схожий на хід думок Е - Сю. З огляду на ситуацію щасливої команди, було неважко здогадатися про що він думав.
- Як щодо того, щоб змінити указатори? Ми можемо навіть додати додаткові ставки, - з посмішкою запропонував Ван Єксі.
- Хахахо, - легко розсміявся Е Сю. Після цього він розгорнувся до гравців щасливої команди і вимовив. - Відходьте від роботи!
- Що? Ви злякалися? - Незважаючи на те, що Юань Боцин грав Клеріком, він був дуже запальним. У його питанні прослідкувалася непри прихована провокація.
- Ми не злякалися! - Усміхнувся Е Сю. - Щоб розібратися з вами, мене одного буде достатньо. Не потрібно більше нікого турбувати!
- Це правда, - розсміявся Ван Єксі. Після цього він розгорнувся і звернувся до гравців своєї команди. - Уходите. Мене одного буде достатньо.
- Хаха, - розсміялися гравці Малої Трави. Юань Боцин додав:
- Ми не будемо битися, але йти ми теж не станемо. Нічого страшного, якщо ми залишимося і подивимося, чи не так?
- Юань Боцин, як пихато! Я терпів тобі досить довго! Згоден битися зі мною сам на один? - Викрикнув її Сю.
- Чорт, ти вирішив битися з цілителем? Ти також можеш! - відповів Юань Боцин.
- Я дозволяю тобі вибрати будь-який інший клас, - вимовив Е Сю.
- Чому б тобі не відійти в сторону і не охолонути! - Він вигукнув Юань Боцин. Будучи про-ігроком він міг грати на будь-якому іншому класі. Можливо, його гра навіть буде вищою від гри більшості звичайних гравців, але боротися з іншим програком, використовуючи не рідний для себе клас? Це було подібне до смерті.
- Щоб все було більш чесно, я теж не буду використовувати свого персонажа без спеціалізації. Я виберу інший клас, скажімо Бойового Маґа? Ну ось, сперечатися більше не про що, чи не так? - Промовив Е Сю.
- Ти засранець... - Окрім проклять, Юань Боцину і впрям більше нічого було сказати.
- Хаха, але навіть якщо я не насмілюся... - Так, я зможу.
Юань Боцину захотілося заплакати. Що він міг відповісти? Якщо він заявлятиме свою готовність воювати, то це буде рівнозначне самогубствам. Сказати, що він теж не наважиться? Цей засранець, це не має нічого спільного з тим, насміляться він чи ні. Чому вони несподівано почали сперечатись?
- Чому б мені не помінятися з ним місцями? - Ван Єксі був спокійний, як завжди. Він з легкістю повернувся до початку теми.
- Тобі? Я бився з тобою багато разів. Це дуже нудно. Гаразд, я пішов спати! – заявив Е Сю.
- Краще скажи, що ти злякався, - вистрибнув вперед Юань Боцин, але вже в наступну мить він поспішав.
- Чорт, моментальне відступ... - Нерозумно зробив Лю Сяобе. Коли в повітрі розтанула остання фраза Е Сю, разом з нею розривав і сам Марчний Лорд. Він без вагань вийшов з гри. Решта гравців Страта ще навіть не встигли розійтися!
- Спати...
Е Сю потягнувся. Піднявшись, він трохи поводився. Решта хлопці почали на нього доторкатися. Унаслідок цього той, хто зазвичай тримав рот на замку, першим заговорив.
- Як підло! Безжально! - З презирством виплюнув Мо Фань.
Е Сю кинув на нього погляд і вимовив всього два слова:
- Сказав вагон!
Обличчя Мо Фаня миттєво потемніло. Він хотів заперечити, але Е Сю сказав правду. У підземельях його дпс і правда був на самому дні.
- Ех, ми більше не зможемо встановити ніяких рекордів. Як шкода! - Зітхнула Чень Го.
- Ми зібрали сьогодні досить непоганий урожай, - виробляв Е Сю.
- Це правда, — кивнула Чень Го. Якби вона не була в одній групі з хлопцями, то навряд чи повірила б, що можна отримати стільки цінного за один день. Не так давно вона була звичайним гравцем Слави, але тепер? Тепер на ім'я її персонажа були записані кілька рекордів, а вона сама билася з найкращими про-ігротами Слави. Звичайні гравці можуть тільки мріяти про подібний досвід.
Чень Ґо так і сиділа на своєму місці, літаючи в мріях, поки її не покликала суверенна йти Танг Ро:
- Ти не збираєшся йти спати?
- А... Уже йду, - захватилася Чен Го і швидко піднялася.
- Малюк Танг, наша команда чудова! - Раптом вона вимовила.
Танг Ро була здивована. Усміхнувшись, вона відповіла:
- У майбутньому вона стане ще дивовижнішою.
- Так, безумовно стане, - з посмішкою відповіла Чень Го. Після цього вона вирушила разом з Танг Ро до їх кімнати.
Вона не пропала довго, тому що її розбудив телефонний дзвінок. Подивившись на телефон, Чен Ґо виявила, що це дзвонив репортер з домашнього кіберспорту Чан Сянь. Вона відразу взяла дзвінок.
- Малюк Чан, як справи? - Привіталася вона.
- Привіт Сестеря Чень, - привітався у відповідь Чан Сінь. Хоча щаслива команда не змогла потрапити на заголовок газети після своєї перемоги над командою Вічності у другому раунді, Чан Сянь продовжував підтримувати добрі стосунки з хлопцями. Він був не часткою гостем тренірового будинку щасливої команди, але при цьому кілька разів на тиждень стабільно заходив у щасливе інтернет кафе, щоб ближче познайомитися з людьми, які в ньому працювали. Зустрічаючись з Чень Ґо, він заводив розмову. Вони розмовляли про різні речі, які торкалися не лише роботи. Чан Сянь намагався стати другом для щасливої команди.
З часом Чень Ґо звикла до його поведінки.
Їхні спілкування в інтернеті або по Інтернету неважливих тем. Коли ж у справу була зайнята робота, Чан Сянь завжди зв’язався з Чень Ґо по телефону. Тож коли Чен Ґо побачила, що її чоловік дзвонив їй у Чан Сянь, вона зрозуміла, наскільки важливо говорити з нею.
- Сетрице Чень, ти пам'ятаєш, що сьогодні за день? – запитав Чан Сянь.