Глава 768 Збирання (2).
І тільки після повідомлення Ань Венні, Є Сю та Чень Ґо зрозуміли, що серед усіх присутніх у тренувальних кімнатах був єдиний хто заздалегідь назвав дату і час свого приїзду.
Хоча це була мала дрібна деталь, вона показувала відповідний підхід Ань Веней.
- Тоді вже дуже скоро всі будуть у зборі, - втішно вимовила Чень Го. Нарешті всі члени щасливої команди будуть зібрані в одному місці. Нарешті Чень Ґо відчула, що перед ними відчинилися двері в новий світ. Історичні знахідки зробили поворот.
Ань Веньї був у дорозі, тому його не було в мережі. Наприкінці тижня в грі все одно не залишилося живих босів. Але навіть якщо б це було не так, Ань Венні не зміг би значно вплинути на загальну ситуацію.
Час пролетів у мить ока. На годиннику вже було 19:00. Група Сщасливість ще не вечеряла. Хлопці чекали на Ань Вені. Той сказав, що прибуде в 19:30. Йому також знадобиться деякий час, щоб дістатися до інтернету. Чень Ґо та інші з міста Н знали, скільки часу це займе, тому вони не квапилися. У районі 20:00 все перестали грати. Якщо з Аньї нічого не сталося, то він повинен буде ось-ось прибути.
Ань Веней знову довів свою надійність. Він з'явився в щасливому інтернет кафе саме тоді, коли його і чекала Чен Го.
У парі очок він виглядав витончено і елегантно. Ань Веньї привітався з усіма в аналогічній манері. Він не став якось по-особленому ставитися до свого боса або Е Сю. Він також не звернув уваги на поведінку Булочки та холоду Мо Фаня.
- Ми чекали на тебе! Давайте тепер разом повечеряємо! – звернулася Чень Го до Ані Вени.
- Ло Цзі і Хан Венні прибули сьогодні. Давайте не будемо далеко йти і повечеряємо поблизу, - продовжувала вона. Поблизу не було особливих ресторанів, і Чен Ґо не хотіла соромити хлопців відразу після їхнього прибуття.
Однак, здається, ніхто не мав до цього діла. Вони мали швидко діяти, тому що в їхній групі була Су Мученг.
Насправді їй було дуже небезпечно перебувати в щасливому інтернет кафе. Якщо фанати дізнаються її, це буде катастрофа. Вона була другим за славою ідолом у чудовій Ері. Першим був Е Цю. Незважаючи на те, що Сун Сяна і Сао Шіцина були дуже вправні, вони не могли порівнятися з стабільною основою Су Мученґа, яку вона витримала роками.
Окрутивши дівчину, всі попрямували в зарезервований Чен Го ресторан.
Чень Ґо не збиралася ухилятися від обов’язку вибору страв. Вона домовилася про все. Під час розмови про напої вона почала цікавитися думкою інших.
- Випивка? Хаха, хтось збирається зганьбитися - Вей Чен подивився на Е Сю.
- Я ніколи не п'ю, - надзвичайно серйозно відповів Е Сю.
- Я теж, - поспішно додав Цяо Іфан.
- Ну ти точно не відмовишся? - Вей Чен потріпав Булочку за плече.
Буллона здригнувся через те, що його вважали важливим. Він закотив рукава, ніби підготувавшись до бійки і сказав:
- Звичайно, я вип'ю.
- Хто ще? - Приховуючи меню з випивкою, Вей Чень обернув поглядом інших. Так вийшло, що три хлопці були тими, хто нещодавно приїхав в кафе. Вони погано знали один одного. Ло Цзі подивився на Хан Венні. Ань Веньї повернув йому погляд. Вони чекали, поки хтось з них заговорить першим. У цей момент заговорив Мо Фань, на якого ніхто не звертав уваги.
- Я не п'ю, - вимовив він.
- А як щодо вас двох? - Здавалося, що Вей Ченю не було до нього діла.
- Тоді давайте вип'ємо трохи разом! - Ань Вени.
- Я не можу багато пити. Максимум п'ять стаканів! - математик Ло Цзі дуже точно знав свою норму. Після обстеження пивних склянок він дав свою відповідь.
- Слабак, - презирливо фиркнув Вей Чен. Судячи з розмірів склянок, у п’яти з них могла максимально поміститися одна пляшка пива. Його здатність поглинати спиртодержальні рідини була дійсно жалюгідною. Навіть Су виглядав розслабленим, бо знайшов споріднені душі.
- Нас вночі чекає робота, тому сильно не напивайтеся. Знайте свою норму! - Виніс Вей Чень. Він покликав офіціанта і звернувся до нього. - Принесіть мені ящик.
Усі присутні змінилися в особі. Їх налякала здатність Вей Ченя поглинати алкоголь. Навіть на клаптику було страшно вигукнув:
- Ящик! Це дивно, правда? Скільки там пляшок?
- Так! І справді дивовижно. У ящику 24 пляшки, - розсміявся Е Сю.
- 24 пляшки. Старий Вей, ти занадто дивовижний! - З благоговінням у голосі вигукнув Булока.
Обличчя Вей Чень раптово поблідло, але він прикидався, ніби нічого не сталося.
- Що? У ящику 24 пляшки? - Він запитав.
- Хаха, а скільки ти думав? - Розсміявся Е Сю.
*Кашель*
- Це нічого... Скільки ви вип'єте? Якщо ви досі не впевнені, можете втекти з мого ящика - Вей Чень звернувся до трьох людей, які погодилися випити.
Ло Цзі вже зібрався кивнути головою, коли втрутився Е Сю.
- Це недобре. Що, якщо хтось з них вип'є занадто багато і тобі нічого не залишиться? - Він запитав.
- Якщо мені не вистачить, я просто куплю ще, — відповів Вей Чень.
- Ще одна скринька? - запитав Е Сю.
- Тебе щось не влаштовує? - Питання на питання відповів Вей Чен.
- Хаха! - Розсміявся Е Сю.
- Ха твоя сестра! - Вей Чен знав, що Е Сю розкусил його і тому не наполягав на своєму. Він тільки ображається. - Там, де я жив, в ящику було 12 пляшок. Чому в місті Н все по-іншому?
Усі зрозуміли, що Вей Чен вирішив пожартувати і тому підтримали його сміхом. Той же, у свою чергу, зміг зберегти на обличчі серйозний вираз. Підкуривши цигарку, він використав загальну увагу і розповів їм історію свого минулого.
Після прибуття ящика з пивом ніхто не став змушувати Вей Чень в один весь його випивати. Три дівчини, Е Сю і Цяо Іфан пили по символічній дозі. Мо Фань навідріз відмовився приймати алкоголь. У результаті інші пляшки лягли на плечі останніх чотирьох хлопців. Тим не менш, Ло Цзі можна було не брати в розрахунках разом з його п'ятьма склянками. Математики були дуже логічними людьми. П'ять склянок пива насправді були дуже маленькою дозою.
Таким чином, більшість пивних пляшок була розподілена між Вей Ченем, Булчкою та Ань Вен’ї. У середньому на кожного з хлопців було по шість пляшок. Це не було занадто багато, але незабаром він почав застосовувати ефект алкоголю. Вей Чен і Булока почали більше базікати. На відміну від них, Хан Веньї залишався таким же мовчазним. Здавалося, що він не випив шість пляшок пива.
- Вау, маленький Ань! Ти як і раніше в порядку? - Навіть Вей Чен виглядав здивованим.
- Ні, ще трохи і я точно буду п'яний, - відповів Ань Вені, але йому ніхто не повірив. З того що всі бачили, Вей Чень і Булька безумовно сп'яніють першими.
- Не погано! Попереду тебе чекає світле майбутнє! - Зітхнув Вей Чен.
- Більше не залишилося, більше немає, - Булока висмоктав останню пляшку пива і потерти свій округлий живіт.
- Ще? - Вей Чень знову спробував довести свою вищість. Хоч він жартував за вказане ним пиво, то таки мав на увазі маленький ящик з 12 пляшками. Вей Чен не збирався напиватися в стельку, щоб з нього сміялись. Дванадцять пляшок він ще міг осілити. На даний момент він випив шість пляшок, тому в теорії ще 6 не були проблемою.
- Може наступного разу? У майбутньому у нас буде безліч можливостей випити. Ло Цзі вже заснув, - вимовив Ань Веней.
Вей Чен змінив погляд на Ло Цзі, що лежить на столі. Він втратив дар мови. Цей математик справді був чесним і щирим чоловіком. Коли він сказав про п'ять склянок, це не означало, що він міг випити ще більше. Йому вистачило п'яти склянок, щоб напитися. Зараз Ло Цзі вже вибув з гри.
- Добре, тоді наступного разу. Ми зможемо випити ще, коли ці лузери підуть - вимовив Вей Чень.
- Не перевертай ці молоді розуми. Ти знаєш, що про-ігрокам краще не пити? - втрутився Е Сю.
Вей Чен був здивований. Після короткої паузи, він видихнув стверджую диму і вимовив:
- Ты прав. - Після цієї фрази він подивився на Ань Венні і урочисто додав. - Хлопці, у вас все ще є майбутнє. Це чудово. У майбутньому не пийте занадто багато.
Допивши своє пиво, він більше не став звертатися до Булучки і Ань Веньї. Піднявшись, він вимовив:
- Давайте повертатися.
- Потрібно пробудити Ло Цзі, - вимовила Чень Го.
- Безпогана людина, прокидайся! - Булока стукнув по голові Ло Цзі.
- Булока, не будь таким опромечивим. Його голова — національний скарб! – поспішив втрутитися Е Сю.
- Національний скарб? - Здивовано повторив Булку.
- Він математик! - пояснив Е Сю.
- О? - Здавалося, що Булока все зрозумів. Ло Цзі прокинувся з кухливою головою. Він випив найменше і більше всього сп'янів. Після короткого сну його очі все ще були червоними.
- Ти можеш йти? - запитав у нього Е Сю.
- Можу, - відповів Ло Цзі.
- Булока, допоможи йому, - вимовив Е Сю.
- Що за шматок сміття. Чому мій маленький брат повинен бути таким сміттям? - Сумно зітхнув Булока. Підхопивши Ло Цзі під мишку, він вимовив. - Ти можеш встати?
- Мені не потрібна твоя допомога. Я можу йти сам! - Викрикнув Ло Цзі.
Оскільки хлопці досить пізно пішли вечеряти, на вулиці вже було темно. Усі боси цього тижня були вбиті, тому в грі особливо нічого було робити. Ло Цзі та Ань Венні тільки сьогодні прибули в місто, тому вони разом вирушили до їхнього дому.
Зняте Чань Ґо будинок складався з двох поверхів і шість спав на дванадцять чоловік. Кожна спальня мала необхідні зручності для проживання двох людей. Тут жили Вей Чень та інші хлопці. Її Су та Чень Ґо раніше ніколи не залишалися в їхньому домі на ніч. Коли вони вирішили подивитися на нього, чотири хлопця вже розбрелися по своїх кімнатах. Жоден з них не поділяв кімнати один з одним.
Судячи з того, що Ань Вені та Ло Цзі вирішили окупувати решту незанятих кімнат, але Чен Ґо зупинила їх.
- Я не думаю, що це хороша ідея. Буде не пізно об'єднати всіх пізніше, але що якщо прийде дівчина? - Виголосила вона.
Всі чули її слова. У них був сенс! Тим більше що у них вже була в команді дівчина. Вона ще не жила з ними.
- Мм. Тоді, Ло Цзі іди в кімнату до Булочки. Малюк Ань ви житимете з Цяо Іфаном. Я зазвичай курю, тому коли переїде Е Сю він житиме зі мною, Вей Чень все організував.
- Мм, це хороший розподіл. Тоді спробуємо його цієї ночі? - Чень Го обернулася до інших хлопців, які ще не залишалися на ніч у цьому будинку. У шістьох кімнатах все було готове для їх проживання.
- Звучить чудово! - Промовив Е Сю.