Глава 664 трохи підмаху.
Насправді Обман не виходив з гри! Довірившись у неминучості своєї смерті, йому було занадто ліниво щось робити, тому він встав і відправився в душ. Повернувшись додому, він побачив, що його персонаж уже був убитий. Тим не менш, що оточували його гравці поки нікуди не ділися. Його головний біль Мертвого Лорда також був поруч з його трупом.
Обману було байдуже, адже він не збирався встати на тому ж місці. Після воскресіння він вирішив воскреснути у поблизькому місті. Перевіривши інвентар, він виявив, що всі три речі з дикого боса залишилися при ньому. Обман знав, що сьогодні він залишився в плюсі навіть на кілька загублених речей зі спорядження. Після огляду свого персонажа, у нього трохи защемило серце, але кінцевий прибуток все одно перевішувала втрати. Вперше у своїй кар'єрі збирача залишків він зміг дістати випалий з дикого боса 70 рівня речі. Сьогодні удача була на його стороні.
Можна сказати, що Обман опинився у Дворці Тьми в чистій випадковості. Коли він виходив на справу, то зазвичай не одягав своє найкраще спорядження. Сьогодні він просто хотів вибити кілька речей з монстрів Дворца Тами і по щасливої випадковості накинув на дикого боса.
Під час бою гільдій Обман залишився у безпеці. Він не наважувався діяти абсурдну, тому що сьогодні його персонаж був одягнений в дуже цінне спорядження. Збирачі залишків повинні завжди зважувати можливі ризики. Оскільки сьогодні Обман був одягнений в набір хорошого спорядження, він не міг просто летіти у гущу битви, як він звик це робити.
Таким чином, йому довелося затаїтися. Сьогоднішню битву за дикого боса не було таким хаотичним, як зазвичай. Серед кількох конкуруючих гільдій, небесне правосуддя мало явно перевагу. У результаті загони гільдії не залишили своїм противникам жодних шансів. Ця ситуація не була найкращою для початку збору залишків, тому Обман продовжував терпеливо чекати.
В кінці Небесне правосуддя здолало своїх опонентів і зайнялися босом. Обман був дуже розчарований таким розвитком подій, але він все ще залишався в засідці. Можливо, небесне правосуддя допустить помилку і бос їх уб'є. У такому разі Обману буде чим поживитися.
На жаль, його сподівання не справдились через правосуддя. У протистоянні людини і монстра загинув останній. Однак саме в цей момент небесне правосуддя стало занадто безтурботно. Вони допустилися звичайної помилки переможців. Коли вони святкували перемогу, Обман почав діяти.
У кінці він, звичайно ж, намагався втекти, але його біг провалився. Незважаючи на смерть свого персонажа, він все одно виявився в плюсі. За скільки він зможе продати підібрані речі? Обман не був упевнений у вартості, тому що такі якості дуже рідко з’являлися в вільному продажі. Проте Обман знав напевно, що якщо він все зробить правильно, то весь наступний рік зможе жити приспів.
- Хм? Цей хлопець воскрес? - Перемістилися навколо тіла Обмана гравці. Коли гравець вибирав параметр воскресіння, його труп замінявся могильним каменем. Якби Обман вийшов з гри, такого б не сталося.
- Він завжди був у грі! - Рубака Лоулань вигукнув.
- Скажи своїм людям у Темному місті бути насторожі, - проінструктував Рубаку Лоуланя Е Сю, після чого звернувся до Танг Ро і Булоці. - Ми йдемо.
- Вирушаємо на вихід, - віддав команду Рубака Лоулан. - По дорозі підбираємо спорядження.
Він мав на увазі спорядження, яке валялося на полі бою. Останніми роками багато гравців з Завойовників Облаків та Примор’я загинуло. Після смерті персонажі часто втрачали спорядження. Хоч би як намагалися ті, що програли гільдію повернути своє спорядження, лев'яча частка речей все одно осяде в інвентарах гравців Небесного Правосуддя. Кожна гільдія по-своєму намагалася розв'язувати подібні ситуації. Насправді в таких хаотичних битвах було занадто багато підводних каменів, і тому важко визначити, хто саме взяв те чи інше спорядження.
Е Сю заздалегідь поговорив з Рубакою Лоуланем про те, що випав із гравців спорядження. Тепер Рубака Лоулан розумів, чому вона спочатку сказала йому, що не потребує його спорядження. Він був цілковито впевнений у їхній перемозі. Після закінчення битви він міг вибрати відповідні його персонажу речі.
Тим не менш, було занадто проблематично займатися розподілом всіх випалох речей, тому Рубака Лоулан вирішив після того як вони повернутися до міста купити групи E Cю необхідні їм речі.
Після цих слів і сталося зникнення тіла Обмана. Кинувши на кінець парочку слів, Е Су кинувся в Темне місто.
- Чому ти вирішив, що він саме там? — Побігши за ним, запитав Рубака Лоулань. Темне місто лежало неподалік Дворця Тьми.
- Судячи з його спорядження, він не збирався сьогодні займатися збиранням залишків. Якщо у нього були інші плани, тоді він очевидно вибере найближчу точку воскресіння, - відповів Е Сю.
- Саме так! - Раптом все зрозумів Рубака Лоулань. Він не подумав про це, тому що не знав алгоритм роботи збирачів залишків.
Рубака Лоулань віддав команду в гільдейський чат. Команда Е Сю також бачила її, бо зараз вони були членами Небесного правосуддя.
- Мої люди в Темному місті почнуть пошуки, - звернувся Рубака Лоулань до І Сю.
- Мм, добре, - кивнув той. Темний Лорд обернувся назад. Рубака Лоулан простежив за його поглядом. Його група та група І Сю значно вирвалися вперед. Гравці, чия вправа мала властивість збільшити швидкість бігу, спочатку були здатні впритул слідувати за ними, але з часом вони стали все більше відставати. Все було в нераціональному використанні витривалості. Якщо вони вже не могли втекти, то збільшення швидкості бігу не могло допомогти їм.
У порівнянні з ними група Рубаки Лоуланя не відривала своєї віри в Бога, і це було неможливо зробити на самого Рубаку Ловіна. Вони заслуговували стати професіоналами!
Коли Рубака Лоулань подумав про це, то звернув увагу на м'яку Мглу і Вторгнення Парної Булички, які з легкістю трималися разом із Марним Лордом. Придивившись до них ближче, він виявив низькоякісну якість їхнього спорядження. Його група була одягнена в спорядження, що збільшує швидкість бігу, а ці двоє були здатні триматися з ними на одному рівні. Щось подібне не могло втішити Рубаку Лоуланя.
Він почувався переможеним.
- Передай своїм людям у Темному місті приховати свої значки, - раптово зробив Е Сю. Він продовжував пильнувати.
- Добре! - Відказав Рубака Лоулан. Після цього він негайно пересилав повідомлення Е Сю до гільдейського чату.
- Нехай гравці в інших містах також не послаблюють пильності. Темне місто - це лише один з можливих варіантів. Немає гарантії, що він буде саме там, - додав Е Сю.
- Ты прав! - Кивнув Рубака Лоулань, після чого доповнив свій наказ.
Океан Вперед, що йде до Дома, тисяча тих, хто впав у Листию і Нічну Прилив з усіх сил намагалися не втручатися в їхню розмову. У цій області вони і в підметки не літали Булочку. Той, хто ніколи не вагався говорити про свої думки. Почувши розмову двох хлопців, він відкрив інтерфейс гільдії. Після його ретельного вивчення він раптово запитав: - Коли ти сказав: "Ти правий!", хто саме це сказав?
- Я! - Відказав Рубака Лоулан.
- Хто це "я"? - Знову запитав Булока.
- Що ти маєш на увазі? - Рубака Лоулан був збитий з пантелику.
- Рубака Лоулань? - Здавалося, що Булока дещо зрозумів, але тон його голосу все ще звучав невпевнено.
- Це я! - Так підтвердив Рубака Лоулань.
- Старший, який ти могутній! - Я захоплююся Буллотом. - Ти навіть можеш наказувати цілому лідеру гільдії. Ти справжній Бог!
Пот!
Е Сю відправив у чат - кімнату, що прослизнув. Рубака Лоулань доповнив його пригніченим емоційком. Інші теж хотіли б висловити свої думки. Рубака Лоулань не була звичайними друзями. Вони ще до початку гри в Славу спілкувались, тому добре розуміли один одного. Кожен учасник групи Рубаки Лоуланя міг стати лідером гільдії. У результаті хлопці вирішили призначити лідером гільдії Рубаку Лоуланя, тому що він мав найбільший потенціал ватажка.
Якби вони не побачили все на власні очі, то ніколи б не повірили в те, що Рубака Лоулан буде перед кимось виглядати маленькою дитиною. Найважче було те, що у нього навіть не було заперечень.
Який сором!
У цей момент всі хлопці почували себе приниженими. Рубака Лоулань хотів виправдати себе, але він так само відчував, що погнався за підхалими. Почни він у подібній ситуації виправдовуватися і все стане тільки гірше.
Зрештою найспокійнішим серед усіх гравців був Е Сю. Він одразу ж сказав: - Булока, що ти несеш? Ми обговорюємо стратегію.
- Аа, ось воно що! – відповів Булока.
Для Булочки такого пояснення було достатньо, але для інших воно зовсім нічого не пояснювало. Рубака Лоулан знав, що його друзі, мабуть, зараз з ним сміються. Просто вони не виставляли свої емоції на показ.
Це вганяло у тугу! Тим не менш, в цей момент прийшло повідомлення, яке переключило на себе загальну увагу.
- Хтось знайшов його! Він справді у Темному місті! - Рубака Лоулань вигукнув.
- Чудово! - Відповідав Е Сю.
- І що нам тепер робити? - запитав Рубака Лоулань.
По щоках Океану Вперед та інших його друзів почали « вистеляти сльози». « Ти що, дівча пам’ять? Чому ти продовжуєш поводитися подібним чином? "
Цього разу Е Сю виявив великодушність. Замість того щоб відкрито відповідати, він послав Рубаке Лоуланю приватне повідомлення: - Нехай твої люди продовжують стежити за ним.
Після отримання його повідомлення, на Рубаку Лоуланя знизився озаріння... Він знову повів себе як підхалим Е Сю!
На щастя, він пробудив його. Рубака Лоулань повинен був сам прийняти рішення, а не питати у нього поради! Отже, Рубака Лоулан дав команду і звернувся до неї Сю: - Ми поки що не впевнені в тому, куди він прямує. Давайте просто слідуємо за координатами спостерігачів.
- Добре. Ти можеш дістати нам краще спорядження? Було б чудово, якби він збільшував швидкість пересування. Інакше цей хлопець зможе довго водити нас за ніс, - вимовив Е Сю.
- Я дам людям щось вам підібрати, — відповів Рубака Лоулан.
Невдовзі вони добралися до Темного міста. Вона мала контакт з Рубакою Лоуланем за допомогою приватних повідомлень, щоб інші не могли їх слухати.
- Схоже на все, він збирається телепортуватися! - Рубака Лоулан отримав нову інформацію.
- Нехай твої люди в інших містах поспішать до телепортаційних платформ! Чим більше міст буде, тим краще, - поспішно написав Е Сю.
- Все вже зроблено, - після останнього казуса Рубака Лоулань взяв себе в руки. Чи Сю дійсно треба було навчати його таких речей? Зовсім ні. З його досвідом він міг самостійно вирішувати всі ці питання.