Глава 545 порятунку.
Вісім осіб, які брали участь у полювання на боса гільдій зібралися на кордоні Болота Ядовитого Кліка.
Спочатку тут було знайдено лише п’ять гільдій, але пізніше запросили приєднатися до інших трьох гірд. Гільдія Блакитного Руча і Самсари нещодавно зазнали здирства Е Сю, тому вони охоче погодилися. Звичайно, Дінастія теж не відмовлялася.
Гільдії розділилися на зміну для цілодобового контролю території. Цей метод був трохи сокирним, але це було краще, ніж нічого. Можливості вбити такого підступного опонента божественного рівня і так з'являються не часто.
Все вірно, вісім гільдій хотіли вбити його хоча б один раз, щоб дати волю своєму гніву; але звідки їм було знати, що він зникне з гри на два дні? Це їх дуже здивувало.
Темний Лорд не збирається заходити в гру?
Якби це було завжди, то чи були б вони просто неймовірні новини, але знову ж таки, як таке можливе? Звичайно, такого не могло бути. Якщо він не входив у гру, то напевно мав намір щось справді жахливе. Гільдії подумали про маленького нарікаючого дурку в форумі. У подібній ситуації вони не могли підозрювати, що це була робота Мричного Лорда.
На якусь мить вони не могли вирішити, що для них було краще: щоб він з'явився в грі чи ні. У всякому разі, вони поспішно пояснилися на форумі, після чого зайняли вибагливу позицію на Болоті Ядовитого Кліка. Що стосується нагороди за вбивство Маркового Лорда... Вона вже давно була оголошена гравцям самих гільдій, і її ніхто не збирався відміняти. Інакше навіщо ще було Вей Ченю під прапорами гільдії Блакитного Руча намагатися вбити Е Сю?
Загалом розташування гільдейських гравців можна було назвати неохайним. Вони не вибудовувалися в якесь охайне побудова, їх пересування також були дуже хаотичні. У будь - якому разі, гравці не отримували нових вказівок від свого керівництва і тому продовжували недбало тягнути лямку в потрібний час змінюючи один одного.
Кожна з восьми гільдій відправила на болото по одній групі своїх гравців. Таким чином, 80 гравців брали участь у засідці на Маркового Лорда. Для зручності всі ці гравці були об'єднані в одну велику групу. Зрештою команда, яка прибула на зміну їм, залишалась по своїх місцях і спостерігала за порожнім місцем. Подібна послідовність дій тривала вже два дні. Гравці, які заступилися на зміну, не були надто нудною. У їхніх гільдіях було багато гравців. Тому вони просто мали почастішати за них. Ніхто не хотів, щоб таке заняття перетворювалося на те саме.
Єдиною незмінною річчю було відсутність Марічного Лорда.
У призначений час, щоб прийняти зміну, прибула команда з Туманного замку. Усі вісім гільдій змінювали своїх гравців у різний час, щоб уникнути хаосу.
- Хлопці, ви тут?
- Ага, тут.
- Темний Лорд так і не з'явився?
- Нет...
Коли настав час зміни команд, між гравцями відбувалося майже одне й те саме діалогове вікно.
Після перекидання словами, нова команда вступала до спільної групи, а стара з неї виходила. У цей момент двадцять гравців Замза запали в очікуванні, приховано спостерігаючи за тим, що відбувається.
За цей час Вей Чен вже визначився з графіком їх заміну.
Наші вороги досить жорстокі. Через їхній графік змін ми не просто зіткнемося з 8-ю десятою гравцями. Можна сказати, що на шляху до них постійно знаходиться підкріплення - додав він Е Сю.
- Тобто, одна команда постійно перебуває в дорозі, щоб змінити іншу? – уточнив Э Сю.
- Так, виходячи з моїх спостережень, все так і є, - відповів Вей Чень.
- Тоді чому б нам не атакувати цю команду? - запитав Е Сю.
- Я вже думав про це. Між головним містом і болотом занадто відкрите простір. Там ніяк не влаштувати засідку. Ми встигнемо раніше вчути один одного, перш ніж опинимось поблизу - пояснив Вей Чень.
Згадавши про ту місцевість, яку описав Вей Чен, вона вирішила з ним погодитись. Після цього він сказав: "А що щодо головного міста?
- Це місто 65 рівня, до того ж він досить популярний. Було б краще, якщо ми не станемо там світитися такий великий натовп - зітхнув Вей Чен. Нещодавно його команда зайшла в місто для полагодиння свого спорядження, але гільдії якось змогли про це дізнатися і зрештою вбили їх усіх. Це був жахливий день!
- Отже нам залишається тільки прорватися через цих 80 гравців? - запитав Е Сю.
- Вийде так.
- Тоді давай зробимо це!
- Це я і збирався зробити, але потім ти почав говорити про все це лайне, - виручився Вей Чень.
- Давай зайдём с шести годин! - запропонував Е Сю.
- Чому шести? Давай краще з дванадцятьом. Так ми створимо невелику діру. Після цього ти зав'яжешся і вискочиш вглиб карти. Якщо між вами буде хоча б невелика відстань, то чи не зможе ти скинути їх з хвоста завдяки своїй витривалості? - Виніс Вей Чень.
- Старина, я лише 54 рівень. Я навіть не можу використовувати дим проти комах. Мені буде вкрай незручно зануритися у болото. Буде краще тікати по головній дорозі.
- Чорт, я і забув про це - відразу ж зрозумів свою помилку Вей Чен. Не те щоб йому бракувало досвіду, просто раніше в Небесній Сфері не з'являлися персонажі 54 рівня, тому гравці не розглядали речі з цієї точки зору.
- Тоді так і зробимо! - Вей Чень повів свою команду у вказаному напрямку.
- Не поспішай. Дозволь мені спершу навести трохи галасу, - вимовив Е Сю. Він використовував Туманну Мглу. Лаунчери мали найбільшу дальшу атаку серед усіх класів Слави, тому він насмілювався спровокувати цих 80 гравців.
- Поквапся, - в нетерпінні пробурмотів Вей Чен.
Відразу після його слів Е Сю запустив по низькій траєкторії світловий снаряд. У темному Болоті Ядового Кліка він привернув до себе загальну увагу.
- Хто там? - Гравець, що стояв на варті. Через те, що Е Сю дуже низько запустив світловий снаряд, на той час як його виявили, він вже був на землі. Гравець не міг сказати, що це було, він міг лише бачити світло, яке виходить від землі.
- Що сталося? - запитали не про що, коли раптом до них дійшов гучний звук вибуху, після чого в їхній бік попрямували кілька теплонаводних ракет.
- Чорт, на нас напали! - Хтось вигукнув. Після цього всі гільдейські гравці почали рухатися. Тіло ракети, що літали на землі, було затягнуто в бік спалаху світла. На жаль, цей чоловік уже погас і тому гравці не знали куди їм бігти.
- Нікому не рухатися! - Побачивши перший світловий снаряд, гравець зрозумів, що той був напрямним травнячком для теплонаводних ракет. У нього не було часу подумати про те, звідки він взявся. Він лише знав, що якщо ніхто не буде рухатися, тоді з усіма все буде гаразд.
Проте, в цей момент було марно заохочувати всіх залишатися на місці. Швидше гравці послухаються того, хто скаже їм рухатися в якомусь напрямку, ніж той, який каже їм залишатися на місці.
Крик цього гравця викликав у всіх ще великі підозри, особливо якщо взяти до уваги той факт, що тут були представники восьми різних гільдій. Ніхто з них не довіряв один одному. Тому було б краще, якби дбайливий гравець взагалі нічого не кричав. Своїм криком він спонукав гравців усіх восьми гільдій носитися полю так, ніби вони були якимись божевільними. Три гравці опинилися в місці, де було освітлено світло.
- Я не винен! - Вважний гравець бачив, що його ніхто не послухав, тому він з радістю спостерігав за тим, як три гравці прямують до місця падіння світлового снаряда.
*Взрів!*
Коли потрійна трійка усвідомила, що краще б вони залишалися на своїх місцях, то вже загнали тепловодні ракети. У місці, де ракети потрапляють у повітря, піднявся вибуховий грибок і три гравця були відкинуті в сторону. Один з них опинився на сухому дереві і не зміг спуститися звідти.
- Перша і друга команди, йдіть, подивіться, що там таке, - вимовив хтось. Цього разу у групи гравців був лідер. Призначений лідер міг давати іншим накази. Через частої зміни команд кожна гільдія мала можливість керувати діями всіх гравців. Це була цілком справедлива система, тому ніхто проти неї не заперечував.
Капітан першої команди був лідером загальної групи. Він віддав наказ своїй власній команді і другій групі все перевірити.
Дві команди рванули вперед, внаслідок чого потрясали своєю зброєю. Коли вони прибули на місце, грибоподібна хмара ще не встигла розсіятися. Раптом з неба на землю обрушився промінь світла, але через грибовидну хмару ніхто не звернув на нього уваги.
Це була дуже смілива атака. Щоб потрапити під неї, допитливі гравці повинні були негайно кинутися в сінь грибоподібної хмари, інакше ця атака нікого б з них не зачепила.
З неба обрушився супутниковий промінь. Гравці, що попереду, відчули на собі всю силу цієї атаки.
Послідовники швидко розвернулись і почали боятися втекти. Після удару супутниковий промінь ділиться на багато менших колон, якими почали керувати вручну, і стовпи не розходилися у звичайних гравців напрямках, таким чином позбавляючи їх можливості ухилитися.
- Третя команда зайди з флангу. Всім іншим оглядати околиці! - Швидко наказав лідеру групи.
Вісім гільдій розтікалися по болоті, як вода. Вей Ченю не треба було чекати на команду Е Сю. Він сам міг сказати, що це була ідеальна нагода зробити свій хід. Вороги намагалися вирішити цю проблему і таким чином відкрили шлях для втечі.
- Приготуйтеся! - написав Вей Чен у груповий чат. Його погляд був спрямований в сторону багатьох гравців, які прямували до них.
- Вбийте їх усіх для мене! - Він вигукнув.
- 1, 2, 3!
- Тут якісь люди!
Коли Вей Чен закінчував відрахування, гільдейські гравці виявили половину голови Ветреного Створиння, яка визирала з-за дерева. Дві групи були занадто близько один до одного, щоб спробувати втекти. Незважаючи на те, що Вей Чень більше не міг приховуватися, він ідеально все прорахував. Дорахувавши до трьох, він вигукнув лише два слова: « У атаку!»
Двадцять гравців вистрибували через свої укриття і використовували свої найсильніші атаки. У той же час вони сильно сварилися, вигукуючи: « Ми мали вас протягом десяти тисяч років! »
Одна хвиля атак по площі.
Незважаючи на те, що група Вей Ченя більше не мала сили персонажів 70 рівня, то їх змбінованої атаки було достатньо, щоб убити декількох ворожих гравців. На них напала хвиля інших гільдейських гравців. Побачивши їх, вони знайшли багато знайомих нік. Хіба це не ті самі гравці, за голови яких була обіцяна нагорода? У вухах вони блукали по Небесній Сфері і вбивали гільдейських гравців. Може, це була галюцинація? Інакше, навіщо їм було нападати на таку велику групу?
- Обережно! Вони прийшли сюди, щоб врятувати Марного Лорда. Зберігайте побудову! - Ватажок групи зберігав ясну голову, і зміг швидко визначити намір компанії Вей Ченья.
Після його слів, нарешті розпорошився сліпе світло від супутникового променя. У той же час у центрі зниклих променя з'явився Марковий Лорд - і почав втікати!
.
Редактор: Акан Ящер