Глава 522 Управління сховищем гільдії.
Серед усіх лідерів, які мали Марковий Лорд у своїх друзів, лише один насмілювався заговорити з ним. Це був лазуровий Потік.
- Що ти знову тут робиш? — запитав лазуровий Поток, роблячи устоя на слові « підстави». З відходом Маркового Лорда, у нього з'явилося набагато більше часу. Він звик змагатися проти інших гільдій, але коли справа стосувалася цього Бога, він завжди був у програші. Врешті-решт, йому хотілося плакати від безпорадності. Лазурного Потоку було б добре сховатися, коли б з’являлася така можливість. Він думав про це ще до того, як гільдії об'єдналися в альянс для протистояння Мрачному Лорду.
- Я тут заради боса, - відповів Е Сю.
- Якого?
- Аквамариновий Рицар. Його ж так звуть? Загалом мені потрібен бос з якого падає аквамарин, - пояснив Е Сю.
- Але навіщо тобі його вбивати? - Зрозуміло вимовив лазуровий Потік.
- Хіба я не сказав?
- Тобі потрібен аквамарин?
- Так, може він є у вашій гільдії?
- Ні, - нерозумно відповів лазуровий Потік.
- Скільки разів ви полювали на Аквамаринового лицаря? Які гільдії його вбивали? - Далі домагався Е Сю.
- ...
- Чому ти мовчиш?
- Я не твій шпигун. - відповів лазуровий Потік.
- Ти вже розповів мені про свою гільдію... Я ж питаю про інших, - зробив Е Сю.
- Я не знаю про те, що відбувається в інших гільдійях, - відповів Лазуровий Потік.
- Ха ха, - засміявся Е Сю.
Лазуровий Потік перебував у депресії. Подумавши про свою брехню, він зрозумів, що за допомогою неї він міг обманути тільки повного нуба. Навіть якщо його гільдія не вбивав цього боса, він, принаймні, повинен був знати, кому він дістався, хіба не так?
- На даний момент Аквамариновий Рицар був убитий три рази: Амбіціями Тірана, трав'яним Садом і прекрасною Динатією, — вимовив Лазуровий Поток.
- Як ваша гільдія може бути такою слабкою! - Прокоментував його відповідь Е Сю.
Лазуровий Поток зберігав мовчання. « Наша гільдія вбила більшість інших босів. Думаєш, я буду тобі розповідати про це?
- Ти допомагав щасливої гільдії з управлінням? - Переключився на іншу тему Е Сю.
- Один раз... - Лазурному Потоку було соромно говорити на цю тему. Лідер Гільдії втік до Небесної Сфери, а він все ще з запалом возився з його гільдою. Лазуровий Поток зайняв це місце і відкрив для себе новий світ як шпигуна. Він відчув, що шпигунам зовсім не потрібно було торгувати інформацією. Навпаки, вони могли працювати над поліпшенням стосунків своїх гільдій і сприяти добробуту обох сторін. Це був хороший шлях розвитку.
- Як у Счасті? - запитав Е Сю.
Це запитання спонукало Лазурного Потоку відчути сором. Лідер Гільдії питав у шпигуна, як він живився гільдіями. Якого біса? У цей момент лазуровий Потік хотів нагадати йому, що він був шпигуном. Шпіони не повинні були відкривати себе, але зараз Лазуровий Поток готовий був з легкостю визнати, що він був шпигуном. На жаль, йому не вистачило сміливості зробити це.
- Твоя гільдія розвивається досить стабільними темпами, — вимовив Лазуровий Потік.
- Прийшов час встановити систему гільдейського зберігання, ти так не вважаєш? - запитав Е Сю.
- Ээ... - Лазуровий Потік був здивований його останніми словами.
- Тільки не кажи мені, ніби ти думав, що я цього не знаю? - Промовив Е Сю.
Лазуровий Потік нічого на це не відповів. Він не наважувався думати, що Бог не знає таких речей. Просто він сподівався, що через свою завантаженість той міг забути про це.
Якщо ми не встановимо систему зберігання, тоді рано чи пізно гільдія розпадеться, так? - запитав Е Сю.
- Так... - Він неохоче погодився з лазуровим Потіком.
- Гей, може на вашому складі є лишніше спорядження? Як щодо того, щоб ви поділилися їм з нами? - Промовив Е Сю.
- Виключено! - Він різко відмовився від лазурового потоку.
- Жадина, - прокоментував його відповідь Е Сю.
- Розбирайся з цим сам! - Лазуровий Потік відповів. На поточній стадії розвитку гільдії система зберігання була дуже важливою деталькою загального механізму. Вона безпосередньо впливала на подальший ріст гільдії. Для щасливої Гільдії питання стояло не в рості, а у виживанні. Ця гільдія завжди була занозою в дупі клубних гільдій. Використовуючи метод зберігання, вони могли позбутися щасливої гільдії без зайвого кровопролиття.
Система зберігання не тільки допомагала підтримувати стабільний розвиток гільдії, але й була зовнішнім проявом її сили.
У порівнянні з особистим сховищем, гільдія мала набагато більші запаси. Крім того, рівень гільдії зростає лише тоді, коли його розмір збільшується. Лідер Гільдії мав найвищі права на зберігання гільдії, і тому його можна було сказати, що він не відрізнявся від особистих сховищ.
Але тільки один факт, що гільдія мала великий сховище, ще нічого не означав. Ядром системи зберігання виступали речі, які в ньому були.
Метод розміщення речей був дуже важливою частиною системи зберігання будь-якої гільдії. На даний момент у всіх великих гільдій були свої методи розміщення речей, проте за усіма ними стояв один принцип.
Кожна велика гірдія зберігала у своїх закримах велику кількість спорядження і матеріалів. Уряди Гільдій мали права отримати найвищі привілеї, тому були відповідальні за розподіл речей у їхніх гільдейських сховищах. У сховищі спорядження використовували як гільдію. Кожна гільдія мала свій механізм розподілу спорядження. У сукупності все це називалося системою гільдейського зберігання.
Зазвичай гільдії вимагали, щоб кожен давав певну кількість окулярів для розвитку Гільдії. Коли гільдії набирали достатньо окулярів, вони могли вільно користуватися позначеним спорядженням. Однак це не означало, що вони використовували їх як власність. Вони лише отримували права на їхнє використання. Лідер Гільдії мав можливість повернути ці речі назад у сховище гільдії. Цього можна було б уникнути, лише якщо він особисто передавав певні речі гравцю зі сховища.
Якщо член гільдії втрачав або пошкодив отримане зі сховища спорядження, тоді з його очок вкладу ви вважали певну кількість балів. Або, якщо гравець використовує зілля або матеріали сховища, його окуляри вносять у розвиток гільдії також знижувалися. Можна сказати, що окуляри вкладу були своєрідною в гільдейській валюті.
Як можна було заробити окуляри вкладу в розвиток гільдії? Кожна гільдія встановлювала свої правила, але варто зазначити, що у цій справі лідери Гільдій мали необмежені права. Вони могли, як підвищення, так і знизити окуляри вкладу будь-якого члена своєї гільдії.
Таким чином, ніхто з лідерів Гільдій не міг назвати тих, хто доглядав за своїми гільдіями. Той, хто мав можливість використовувати гільдію для продажу благ, викликав лише повагу.
Не буде перебільшенням сказати, що дуже багато залежало від здібностей лідерів гільдій. Той, хто роздавав нагороди й покарання підкорявся своїм емоційним поривам, не міг зайняти значного місця в серцях великої кількості гравців. Сильдії під керівництвом таких людей швидко розвалилися.
Гільдія могла сподіватися стабільного розвитку тільки тоді, коли в ній була проведена чітку лінію розподілу нагород і покарань.
У цьому питанні клубні гільдії мали перевагу над звичайними Гільдіями. Вони могли використовувати своє величезне багатство, щоб заповнювати свої сховища. Для пересічного гравця це було дуже важко повторити, використовуючи лише власні сили. У сховищі повинні були залишатися не тільки якісь звичайні речі. Це мало б бути рідкісне майно, заради володіння якими члени гільдії будуть геть лізти зі шкіри, тільки щоб заробити необхідну кількість окулярів у розвиток Гільдії. Для отримання окулярів вони повинні були покласти у сховище гільдії спорядження або матеріали. Отже, гільдія мала стабільний потік нових речей. Все залежало від зусиль самих гравців.
Видимі привілеї були тим стимулом, який змусив гравців продовжувати залишатися в гільдії. Завдяки своїй звання грошового воїна Рубака Лоулань був здатний створити гільдію, яка нічим не поступалася у своєму розвитку клубним гільдіям.
На ранніх етапах розвитку гільдій фінансові воїни насолоджувалися такими ж перевагами, як і клубні гірдії. Завдяки вливанням реальних грошей вони забезпечують багате сховище гільдії. Клубні гільдії використовували харизму для залучення фанів на свою сторону. Грозму заміняли гроші.
На цьому етапі розвитку щаслива гільдія вважалася звичайною гірдією. Її успіх був зумовлений Мрачним Лордом та його рекордами підземних підземель. Більшість гравців нового сервера були нубами, які поняття не мали про систему гільдейського зберігання. Коли вони про це дізнаються, то з’явиться можливість не встояти проти спокуси мати добре спорядження для інших великих гірдій. Крім того, слід пам’ятати, що їм більше не було чим похвалитися.
Вже на 60 рівнях, вони вже підіймалися до позначки. До цього моменту клубні гільдії вже створили свою систему гільдейського зберігання. Вони не заморочилися з цим питанням раніше, тому що на ранніх етапах розвитку гравці занадто швидко прокачували свої рівні. Отже, низькорівневе спорядження не мало практично жодної цінності, навіть якщо воно було хорошим. Коли гравці накопичують достатньо окулярів, рівень цих гравців уже вищий до рівня спорядження, що знаходиться у сховищі.
Після 50 рівня у грі з’являлося ще більше підземних підземель, що лише допомогло прискоренню прокачки гравців. Все це значно знизило вартість спорядження 50 рівня. Гравці хотіли отримати вищий спорядження. Основні гравці, що підбираються до 60 рівня, стали звертати більше уваги на сховище гільдії. З того часу їхні орангутангові властивості прямо відправлялися у сховище. На цьому етапі рідкісне спорядження на ринку ставало ядром усіх клубних гільдій. Лідерами гільдій встановлювали оцінки на кількість очок, які гравці могли отримати в сховищі спорядження різних грейдів. Таким чином, гравці починали розуміти цінність зароблених ними очок.
Якщо щаслива Гільдія не зачепить такої системи, то ніколи не зможе конкурувати з клубними гільдіями. Схвалення отримання добрих речей з зберігання великих гільдій було достатньо для розвала щасливої Гільдії. Великі гільдії у свою чергу не відмовилися б позбутися свого майбутнього конкурента.
Лазуровий Потік сподівався, що Е Сю забуде про розвиток своєї гільдії і зможе потопити її не використовуючи силу. Тому що в його очах, щаслива гільдія була сильним суперником.