Розділ 483 Чи є тут вільне місце?
- Що тепер? - голови лідерів гільдій розривалися від жахливого головного болю.
Спочатку вони думали, що така можливість випадає раз у житті, але прокинувши в Пустиному місті вже якийсь час, вони не тільки нічого не досягли, а й втратили життя кількох своїх гравців.
Парочка смертей не була проблемою, більш важливим було те, що вони не бачили жодного проблиску надії.
Але втікачі постійно були в русі. Іноді вони давали про себе знати, щоб наступного секунду знову зникнути. За ними постійно гналися гравці трьох гільдій, але крім своїх смертей вони нічого не досягли. І що трьом лідерам Гільдій тепер було робити?
- Цілі знайдено! - З'явився черговий звіт про виявлення Мричного Лорда і Обмана.
- Вбити! Вбийте їх! Убийте їх! - Відправляли лідери Гільдій.
Через хвилину прийшло нове повідомлення, в якому говорилося, що гравці їхніх гільдій загинули.
Повідомлення прийшло від чергової групи з трьох гравців. Очевидно, вони не були суперниками двох втікачів. Вони не могли протриматися навіть хвилину.
Що означає той факт, що їхні гравці були вбиті менше ніж за хвилину? Він означав, що це не була битва. Це була односторонній бій. Темний Лорд мав 52 рівні, тому його було дуже мало. Обман був максимальним, але його спорядження залишало не найкраще. З іншого боку, всі гільдійські гравці були одягнені в гарні набори з хорошими характеристиками, проте вони не могли протриматися проти двох гравців і хвилини. Якби замість них виступали мішки для биння з такими ж характеристиками, то їх б знищили за таку саму кількість часу.
Їхні вороги двічі використовували той самий трюк. Ніндзя ув’язнив одного гравця у водяну в'язницю, і тоді на пару з Мрачним Лордом розходився із позосталими двома гравцями. Після їхнього вбивства, приходила черга замкненого у в'язниці гравця.
Це була дуже проста тактика, заснована на грубій силі. У ній не було нічого особливого.
Наші вороги сильні. Потрібно перегрупувати людей, щоб в кожній команді було мінімум по п'ять гравців. Саме до нас підійшли підкріплення з тилів. Нам потрібно їх використовувати.
Три лідери гільдій буквально на ходу вносили коректування у свій план.
Убийте групу з трьох чоловік, втікачі знову зникли. Вони зникли настільки чисто, що не можна було сказати, куди вони пішли. Гільдейським гравцям нічого не залишалось, крім як продовжувати прочісувати вулиці. Минав час. Окрім інформації про те, що їх цілі як і раніше залишалися в грі, гільдії більше нічого не знали. Дехто навіть почав задумуватись, чи вони залишилися в місті пустелі або чи вже покинули його?
Коли лідери Гільдій задумалися над цим питанням, до них прийшли нові донесення. Темний Лорд і Обман знову проявили себе.
- Швидко, швидко! - Вони почали торопити своїх людей. Тепер кожна команда складалася принаймні з п’яти гравців. П'ять людей повинні будуть затримати їх на якийсь час, чи не так?
Звичайно, п'ять гравців було краще трьох. Принаймні вони могли протриматися до прибуття підкріплення. Проте, Марчний Лорд і Обман не почали затримуватися. Вони втекли ще до прибуття підкріплення. Гравці хотіли викашляти кров'ю, коли вони з тривожним передчуттям продовжували погоню. Їхнє передчуття було вірним і невдовзі вони знову втратили двох втікачів.
Хоча не вся команда з п’яти гравців була знищена, все ж вони втратили двох гравців. Клерік негайно воскресив, а потім і вилікував їх, тим не менш, вони вже втратили якусь кількість своїх грошей та спорядження.
- Я думав тобі потрібно тільки оранжеве спорядження?
У минулих двох битвах Марковий Лорд підібрав всі вишні з гравців речі. Обман був знову збитий з пантелику. Він вважав, що Маричного Лорда цікавило лише оранжеве спорядження.
- Так, я не особливо хотів підбирати їх речі. Але якби я не зробив цього, після воскресіння вони б повернули собі їх назад, - відповів Е Сю.
Як шкода, що ми не можемо вбити їх усіх - Марчний Лорд з Обманом повністю змінились ролями. Один з них прагнув крові, тоді як інший хотів підібрати їхні залишки.
- Нам не вистачає урона, - вимовив Е Сю.
- Не тільки урона, але ще й час, - Обман нічого не міг з цим вдіяти. Як тільки вони зустрічалися з ворогами, то відразу докладали про це своїм керівництвом. Після цього, згідно з вказаними ними координатами, зібрався великий натовп гравців. Пану і Обману не залишалося нічого іншого, як припинити війну й знову втікати.
Майже всі гільдейські групи до цього моменту вже були виснажені. Тим не менш, серед них була одна група, яка як і раніше була повна бойового духу.
- Сестрёнка Золотий Аромат, да де ж вони? - Повідомлення від одного з гравців у груповій чаті.
Ця група виступала під знаком Золотого Аромата, а не гільдії. І хоча більшість гравців, що входять до неї, були вихідцями з чарівної Дінастії, деякі не ставилися до цієї гільдії. Однак, всі вони були друзями Золотого Аромата.
- Мертвий Лорд. Ходять чутки, що це Е Цю! - Один з гравців її групи.
- Та хоч сам тато римський! Ніхто не може жартувати з Золотим Ароматом. Нас не мало. Ми нікого не боїмося!
- Дякую вам за те, що прийшли. Крім Марного Лорда є ще хлопець з ніком Обман. Думаю, все про нього чутно, тому мені не треба пояснювати, хто він такий? - Виголосила Золотий Аромат.
- Обман? Я знаю його! Він же той знаменитий збирач залишків!
Незважаючи на його репутацію, Обман був досить відомим гравцем.
- Так, ці двоє. Вони потягли мою бронебійну гармату. До того ж вони ще не пішли. Моя лапка все ще у них. Будь ласка, допоможіть мені повернути її - вимовила Золотий Аромат.
- Не переживай! Навіть якщо нам доведеться відправитися в пекло, ми повернемо твоє спорядження!
Багато хлопців намагалися заслужити її позицію.
- Добре. Давайте висуватися. Я щойно отримала повідомлення. Наші цілі недавно з’явилися, але їх знову забули. Ми підемо в той бік, - сказала Золотий Аромат.
Таким чином група з двадцяти гравців вирушила по координатах, де останній раз бачили Мричного Лорда і Обмана. Всі ці гравці зібралися разом заради Золотого Аромата. Навіть Чен Ехуй не міг їм нічого сказати.
По дорозі до згаданих координат, хлопці зустріли кілька груп гільдейських гравців. Чим більше груп вони зустрічали, тим більш стурбованими ставали.
- Та скільки всього тут людей? - Не витримала хтось.
- З тих, що я бачив, вже можна було скласти кілька великих груп, - відповів йому інший гравець.
У кожній великій групі могло бути 100 гравців. В рамках гри це було досить багато. Яким би складним не був бос, з ним могла впоратися група із ста гравців. Тепер, щоб досягти двох гравців, три гільдії привели з собою достатньо учасників для того, аби вони могли об’єднатися у декілька великих груп.
- Ми нічого не можемо з цим вдіяти. Ці двоє неймовірно хитрі. Вони ховаються і біжать. Якби ми зіткнулися з ними в прямому бою, нам просто не потрібно було б стільки людей, - пояснила Золотий Аромат.
- Тоді як нам знайти їх? - запитали у неї гравці.
- На даний момент ми поступово відриваємо шляхи їх втечі. Коли вузол стискається, їм просто нікуди буде дітися, - відповіла Золотий Аромат.
Якщо інші вб'ють їх, то чи ж це не означає, що наші дії будуть даремними? - Один з гравців запитав.
- Все вірно, тому нам потрібно поквапитися. Тут також є гравці з трав'янистого Саду і Синього Ручі. Якщо вони вб'ють цих двох і з них випаде моя бронебійна гармата, я дуже сумніваюся, що вони захочуть її мені повернути, - сказала Золотий Аромат.
Темний Лорд і Обман бігали по колу. Під час бігу вони бачили кілька розшарпаних команд, але хлопці не стали на них атакувати. З кожною минулою хвилиною Обман все більше втратив терпіння.
- Чому ми не вб'ємо їх? - запитав Обман, коли вони пропустили наступну групу ворожих гравців.
- Подивися туди, - Е Сю кивнув в сторону.
Подивившись у вказаному напрямку, Обман побачив іншу групу гравців, що виходить з-за кута вулиці.
Наші вороги вирішили об'єднати сили. Вони поступово звужують коло пошуків. Це не найкращий час для атаки. У попередніх сутичках ми мали достатньо часу, щоб вбити парочку гравців, тепер же ми не можемо собі цього дозволити. Відстань між ними стає все меншою, — пояснив Е Сю.
- Тоді що ж нам робити? – запитав Обман.
- Нам потрібно переміститися в більшу зону. Сюди. У них ще немає повного контролю над цим напрямом, - вимовив Е Сю, після чого привів Обмана з озвученого маршруту.
- Звідки ти знаєш? - Недоумно запитав той.
- Я запам'ятовую ворожі групи і їх позиції. І потім переношу їхню позицію на карту і передбачаю їхній рух, - відповів Е Сю.
- ... - Вислухавши таке пояснення, Обман почав щедро пітніти.
- Золотий Аромат, - в цей момент дівчина отримала повідомлення від Чен Ехуя.
- Мм?
- Ми стягуємо свої сили з цього боку. Я спеціально залишив для них вікно для втечі. Мабуть, вони направляться в цьому напрямку. Під твоїм початком достатньо людей. Прикінчи їх! Якщо трав'янистий Сад і Синій Ручів оточать їх першими, то швидше за все твої речі достануть їм, - вимовив Чен Ехуй.
- Дякую лідеру! - З усмішкою відповіла Золотий Аромат.
- Окрім своєї бронебойно гармати, зверни увагу на зброю Марного Лорда. Якщо вона випаде з нього, ти повинна її підібрати. Він додав Чен Ехуй.
- Добре, я зрозуміла, — відповіла Золотий Аромат.
- Тобі будуть повідомляти актуальну інформацію.
- Добре.
Золотий Аромат був захоплений. Вона обернулася і розповіла мені про свої добрі новини. Почувши приємні новини, хлопці загортали кулаками пальців. Вони шкодували лише про одне, що одного вбивства цих двох втікачів явно буде недостатньо.
Незабаром Золотий Аромат отримав ще одне повідомлення від гравця з прекрасної Дінастії. У ньому були поточні координати їх цілей.
- Чудово! — Покликала Золотий Аромат, після чого перевірила карту і навела свою групу для засідки.
З часом Е Сю та Обману ставало дедалі важче уникати конфлікту з ворожими групами. Час від часу їм доводилося затаїтися в якихось закритих залах, щоб не потрапити на очі маленьким групам гравців. Все це змусило Обмана відчувати, що в цю ділянку і правда скинулися всі ворожі гравці. Але невдовзі він виявив, що вони почали помічати все менше і менш ворожих груп. Це означало, що вони безпечно вибралися з середовища. Після цього хлопці якийсь час навіть не ховалися, бо на їх шляху їм більше ніхто не зустрічався.
- Ми врешті вийшли з оточення? - Здивовано вигукнув Обман. Він пригадує, як недавно йому було дуже погано. Але коли він зустрів Марного Лорда, вони змогли легко вийти з середовища, хоча інколи мусили ховатися і швидкість руху не була надто швидкою.
- Як я і говорив, вони були вкрай негаразди з захистом цього напрямку, - посміхнувся Е Сю.
- Правда?
Обман не встиг нічого сказати, коли його перебив чиюсь незнайомий голос. Невдовзі з дахів сусідніх будинків на вулицю зістрибнули багато гравців. Обернувшись з боку Оман виявив, що їх було явно більше десяти.
- То ти кажеш, що вони були нехороші з захистом цього напрямку? - Похмилився він.
- Придивившись, ця група не є частиною їх спільної побудови, - відповів Е Сю.
- І що тепер? – запитав Обман.
- Вб'ємо їх усіх, - відповів Е Сю.
- Що? - Обману здалося, що він не так його зрозумів.
- Подивися, наскільки вони зарозумілі і впевнені в собі. Мабуть, цього разу вони не будуть викликати підкріплення! - пояснив Е Сю.
- Ти можеш і помилятися, - вимовив Обман.
- Що більш важливо, поглянь туди, - сказав Е Сю.
- Це та дівчина.
- Так, вона втратила свою зброю і тому хоче повернути його. Якщо воно дістанеться іншим, хто буде його повертати? - Похмилнувся Е Сю.
- Ти хочеш сказати, що вони просто стоятимуть на місці і дадуть нам себе вбити?
- Не бійся. У мене є план, - відповів вона.
- Хіба я можу боятися! - Обман вигукнув, після чого відразу ж кинув у бік Золотого Аромата.