Глава 410 Випробовування Небесної Сфери... Стартует!
Окрім парасолі, тисячі ймовірності, що решта спорядження Мричного Лорда була посередньою. Через те що у нього не було обраного класу, він не міг носити класові набори, тому Е Сю просто змінював спорядження виходячи з представлених ним характеристик. У нього було більше ніж достатньо грошей, щоб купити звичайне спорядження.
У результаті вона купувала різні речі на рівні. У цьому і полягала різниця між досвідченим гравцем та новачком. До того як досягти максимального рівня, не багато хто заморочувався з підбором спорядження. Причина, чому топові гільдії робили це була в наступному: по-перше, їх гравці повинні були добре одягнені, щоб складати конкурацію іншим гравцям топових Гільдій у створенні рекордів, і потім вони мали багато людей та ресурсів, тому могли собі це дозволити. Більшість ресурсів не використовувались для позначення ряду гільдій, тому їх можна було пожертвувати на потреби елітних гравців.
Тепер, коли Марковий Лорд дістався п’ятидесятого рівня, Е Сю міг уважно зважитись на придбання доброго спорядження. Не обов’язково було купувати найкраще спорядження. Середнє спорядження з хорошими характеристиками значно покращить силу його персонажа.
Отже, вона перемістилася в головне місто і почала шукати ринку.
Два місяці тому було відкрито довгий сервер, отже можна з упевненістю сказати, що ринок уже стабілізувався. Новобранці, які вперше почали грати в Славу на старті сервери, вже не були такими нубами, як раніше. Тепер у них було розуміння цін різних видів спорядження і корисності певних речей. Що ж до корисних рідкісних матеріалів, то тепер навіть останні ідіоти знали, що вони не були сміттям.
Коли похмурий Лорд досяг п’ятидесятого рівня вже була глибока ніч. Проте ринок все ще жив своїм життям. Ось тільки більшість продавців за своїми кіосками були неактивними. Гравці часто залишали в грі своїх персонажів, щоб ті продовжували продавати свій товар, тоді як вони самі йшли спати.
Вона знала все це. Тому, коли він підходив до кіосків, то не намагався торгуватися з персонажами, навіть якщо знав, що ціна була занадто висока. На сервері було десять мільйонів гравців, тому не дивно, що пропозиція перевищувала попит. Якщо не рахувати речей, що випадають з диких босів, які приходили всього кілька разів на тиждень, можна було знайти майже все, чого душа завгодно. Він мусив бути терпеливим. Вона не шукала чогось особливого, тому він терпеливо ходив від кіоску до кіоски (прим. хто пам'ятає площа Гірона ла2, той розуміє). Він знову і знов відкривав свій мішок з грошима та купував річ за річчю.
Після однієї вулиці Маркового Лорда було не впізнати. Він був одягнений в зовсім нове спорядження. Відкрити вікно з характеристиками персонажа Е Сю повністю кивнув головою.
- Яка логіка в твоєму підборі спорядження? – запитала Чень Го. Протягом того часу вона мовчазно спостерігала за тим, як Е - Сю підбирає для себе спорядження. Чень Ґо кілька разів поцікавилась, чому вона це зробила. Проте вона так і не змогла це зробити, тому вирішила запитати його прямо.
Подивившись на Чень Ґо, Е Су відповів:
- За співвідношеністю ціна-касть...
Чень Ґо знову програла. Ціна-касть... Це була дуже практична причина. Просто Чень Ґо вважала, що такий топовий Бог буде дивитися на речі під якимось іншим кутом. Тому вона й не думала, що Е Сю буде керуватися такою простою логікою. Великий топовий Бог купує спорядження на основі простого поняття ціни. Чень Ґо відчула, що вона просто недостойна своєї скарбниці рідкісних матеріалів.
- Цього буде достатньо для випробування Небесної Сфери, - вимовив Е Су.
- Да? - Здивовано запитала Чень Ґо, але до неї швидко дійшло. - Ти порівнював ціну на складні випробування?
- Мм, - кивнув Е Сю. Після купівлі спорядження він отримав всі завдання для випробування Небесної Сфери.
Арена.
Ланцюжок квістів.
Вона складалася з двох частин.
У результаті Е Сю же зайшов на Арену, хоча й знав, що крім його Марного Лорда на десятому сервері більше немає персонажів 50 рівня. У той час Бог і Сю теж були звичайними людьми. Навіть він сподівався, що іноді з неба може впасти недбалий пиріг.
Зрештою на Арені нікого не було, тож Е Сю взявся до виготовлення ланцюга п’яних квістів.
У весільному ланцюгу було досить багато кроків. Спершу треба було повернутися в село новачків, щоб допомогти місцевому НПС знайти його мішку з грошима, який він втратив у струмку неподалік.
Це був досить звичайний крос. Після отримання цього гравця гравець направлявся за координатами визначеного НПС і почав виконувати сценарій.
Сценарні завдання Небесної Сфери мали механіку підземелля, але тільки в відкритій природі. Проте, на відміну від підземних підземель, ці завдання треба було виконувати самостійно, тому не потрібно було турбуватися про те, щоб покликати когось на допомогу.
Пошук мішечка з грошима тільки на словах виглядав простим завданням, але насправді це завдання тестувало здатність гравців до стрибків.
Цей сценарій проходив у великому струмку з бурхливим потоком води. Щоб просуватися вперед, гравець мусив стрибати по каменях, які трохи виступали з води. Якщо гравець оступався, тоді потік виносив його назад на берег і йому доводилося починати з самого початку. Мешочок з грошима був на одному із каменів посеред струмка.
У випадку, коли в алмазах і мішечках з грошима було покладено карту. Через це обставини просто не могли зробити гайд для цього випробування. Гравець міг розраховувати лише на свої власні сили, щоб за допомогою стрибків знайти шуканий мішечок.
У свій час Чен Ґо застрягла на цьому завданні, коли виконувала випробування Небесної Сфери. Вона часто падала у воду і зрештою знайшла мішечок з грошима. Тепер, коли Бог був перед нею, Чень Ґо дуже хотіла подивитися на його гру. Вона бачила, що діставшись до струмка, Марковий Лорд відразу ж стрибнув у нього і почав швидко просуватися по каменях, при цьому ні на мить не зупиняючись.
Тільки подивившись на монітор Е Сю Чень Ґо могла сказати, наскільки тікучими і швидкими були його рухи. Його камера ні на одну мить не затрималася на одному місці. Вона постійно верталася з боків. Чень Ґо не знала, чи шукав вона Сю таким чином мішечок з грошима або він шукав місце для посадки. Темний Лорд стрибав без зупинок. Чень Ґо більше не знала, куди він прямував.
Після трьох хвилин Марковий Лорд вибрався на берег і почав віддалятися від струмка.
Чень Го була збита з пантелику. З хвилини поспостерігавши за монітором Е Сю вона переконалася, що той тримає дорогу до села новачків.
- Ти що, вже все? - Зрозумілою запитала вона.
- Так! - Відповідав Е Сю.
- А мішечок?
Е Сю відкрив свій інвентар. Через те, що мішечок з грошима був кестовою річчю, його назва було написано іншим кольором, тому його легко виявити.
- Коли ти його підняв? - Чень Го не змогла помітити цей момент.
- Коли... - Е Сю відчув, що йому буде дуже важко описати цей момент.
- Але я цього не бачила! – вигукнула Чень Ґо.
- Якби ти попередила мене заздалегідь, я б просувався повільніше...
Чень Ґо був мовчазний до моменту, коли Е Сю передав НПС мішку з грошима і почав виконувати друге завдання.
У другому завданні треба було битися, але були й свої обмеження. При цьому можна було використовувати тільки звичайні атаки. Ніяких навичок.
У свій час це завдання змусило Чень Ґо « сплетитися кров'ю». Для стрільців звичайні атаки були ознакою стилю. Гравець міг стріляти майже з будь-якого положення, тільки при звичайних атаках йому доводилося самому наводити приціл.
Гра Стрілка без використання навичок була чимось подібним до гри в Counter Strike.
Це була гра одного проти ста. Людина мала лише одне життя. Якщо він помирав, то мусив починати з самого початку. Єдина хороша новина полягала в тому, що після смерті персонаж не отримував ніяких штрафів. Якщо б після смерті вішалися штрафи, тоді компанія Слави безумовно зазнала атаки з боку терористів.
У завдання одного проти ста була своя історія, ось тільки Е Сю вона була не цікава. Він взяв завдання і просто пропустив всі діалоги.
Чень Ґо знадобилася спостерігати за грою Бога, але невдовзі « її щоки почали ридати ».
Раніше Чень Ґо грала Марним Лордом. Як вона могла забути про зоналі тисячі ймовірності?
Один клас мав лише один набір звичайних атак, а Мркові лорди мали шість. Кожна форма парасольки мала свій набір атак.
Атаки ближнього і далекого бою, атаки по площі і навіть нападайте щитом.
Сто ворогів не були босами. Насправді вони навіть не мали сили звичайних монстрів семидесятого рівня. Темний Лорд був п'ятидесятого рівня, тому перед обличчям монстрів 70-го рівня він був у скрутному становищі.
Окрім парасолі тисячі ймовірностей Е Сю сам по собі був якимось диким звіром.
Що для нього означала певна різниця у рівнях? Для нього сто монстрів були звичайним сміттям, тільки і всього.
Зонт тисячі ймовірностей безупинно змінював форми. Кожна зміна форми істотно відрізнялася від того, як вона звикла робити Чень Ґо. Іноді вона змінювала форму парасолю.
У руках Е Сю кожна зміна форми мала свою мету. Він відразу застосував форму, коли бажано атакував відповідну ситуацію.
Лічильник завдання, що відраховує вбитих монстрів, продовжував поступово убивати.
Здоров’я Маркового Лорда також потрохи зникло.
Але Чень Ґо знала, що це було не тому, ніби вона не могла справитись з цим, а через те що йому все одно. Мркові лорди мали більше ніж достатньо здоров'я, щоб розправитися з цими ста монстрами. Система не мала значення, скільки в кінці персонажа залишиться здоров'ям.
Таким чином друге призначення було також швидко завершене. Чень Ґо подивилася на час. Прогрес проходу Е Сю та її прогрес були подібні різній між вдень і вночі.
Не зупиняючись, він почав будувати ланцюги третього квіста.
Крім того, третє завдання включало в себе бій. Це битва була одна на одну без жодних обмежень.
Ось тільки противником цього разу виступав бос.
Примарний Кот є прихованим босом Зеленого лісу. Звичайно, він не був десятим рівнем, як в Зеленому Лісу. Якби це було насправді так, його міг би легко вбити будь-який гравець 70ого рівня.
Примарний кіт також виріс до семидесятого рівня.
Схований бос 70ого рівня проти персонажа п'ятидесятного класу, ось тільки грав цим героєм топовий Бог Слави. У всякому разі це була дуже незвичайна зустріч.
Захопивши подих Чен Ґо спостерігала за тим, як вона без будь - яких вагань вступає у бій.
Перед обличчям Суу - Північний Кот був немов ридаюча мишка. Чень Ґо навіть чула, як той жалібно кричав.
- подумала Чень Ґо, продовжуючи стежити за битвою.