Розділ 389 Три вибір.
Сім топових гільдій були під великим тиском. Вони відчували, що гільдії Блакитного Руча і Амбіцій Тирану вже давно повідомляли про їхнє розташування Мар’ячному Лордові. З їхнього боку було помилкою дозволити гравцям шукати проблем на свою голову. Їх найбільшою слабкістю була вода. Гравці з їхніх гільдій не могли вбити свої цілі досить швидко і зрештою вони встигали дочекатися приходу Марічного Лорда.
Лідери семи топових гільдій були дуже гнучкими людьми. Побачивши, що їхній план не працює, вони плюнули на гільдії Блакитного Руча та Амбіцій Тірана і вирішили змінити свої дії. Вони повернулися до свого колишнього прихованого плану, коли гравці намагалися не потрапити нікому на очі.
У боротьбі вони лише мали проблеми. У той час як хлопці з боку Е Цю, навпаки, були дуже безсилі. Вони продовжували патрулювати озеро, паралельно з цим прокачавшись і повідомляючи Ею про його ворогів. На їхньому шляху вбивався будь - хто один. Ближче до ночі в гру увійшла Су Мученг. Ще один неперевершений убивця, який мав сильний тиск на сім лютих гільдій, тільки збільшився.
Стрілки годинника продовжували свій біг. Група Е Сю була щаслива, як ніколи. Те, що перед ними пасували гільдії з підтримкою клубів, викликало в них відчуття, яке вони вже давно не відчували. Завдяки отриманому досвіду вони розуміли, наскільки добре було перебувати в тіні великого дерева.
Нарешті настала північ. Це означало, що прийшов час для оновлення в підземелля. Увесь день гравці з семи тупих гільдій перебували у напруженні. Зазвичай підземель вимагав від гравців конференції та концентрації, але це мало не час відпочинку. Всередині підземелля їм не треба буде турбуватися про те, що хтось раптово на них нападе.
- Підземелля! Підземелля! - З радістю вигукнула елітні гравці топових гільдій.
- Нарешті ми зможемо відпочити... - У своїх серцях керівники семи топових гільдій вимовили ці слова. Вони були частиною елітних груп своїх гільдій, тому їхній день також був напружений.
- Сформуйте дві групи по чотири людини! - передали команди вищі члени гільдій. Для гравців топових гільдій бій з монстрами не було жодних проблем. Тому вони могли легко пройти підземелля маючи в своєму складі лише чотирьох гравців. Вони вже не могли сподіватися такого успіху в підземеллі. З огляду на їхній поточний стан перебування підземелля для них було наче коротка відпустка. У хлопців просто не залишилося енергії, щоб викластися на повну, тому вони навіть і не думали про встановлення рекорду.
Лідери семи топових гільдій не знали, що їхні накази завдаватимуть великого удару їхнім гравцям. Після першого проходу їх чекала засідка. Зіткнувшись з такими досвідченими гравцями, як Е Цю і Су Мученг, вони не мали шансу повернутися до підземелля. Дві команди було вбито лише двома гравцями. На інших заходах у підземеллі було влаштовано свої засади Танґ Ро, Тисячоліття створення та гравці з Синьо - Руччини і Амбіцій Тирану. Завдяки своєму великому привілею вони змогли знищити ще дві команди топових гільдій.
Таким чином після першого проходу було вбито чотири групи тупих гільдій. Кожна група входила у різні гільдії, тому їхнє вбивство дуже розлютило відразу чотири Гільдії. Невдовзі вони зрозуміли, що після ночі на них вже почали стежити за входом у підземні підземелля. Коли вони побачили, як їхні групи входили у підземні підземелля, то нічого не робили. Вони чекали моменту, коли ті пройдуть свій перший підземний підземелля і напали на них з засідки.
Увесь день гравці з семи тупих гільдій перебували у напруженні, і під кінець дня вже були виснажені. Коли прийшла ніч, вони хотіли лише увійти в підземелля і розслабитися. Вони були занадто нетерплячими і нетерпеливими. Жоден гравець не подумав перестрахуватися перед таким простим маневром своїх ворогів.
Тепер вже було пізно про це шкодувати. Чотири потерпілі Гільдії подумали, що коли їхній ворог зміг захистити лише чотири вхідні в підземні підземелля, то більше не мав людей для захисту решти входу. За приблизними підрахунками, їм виступали проти 20 чоловік. Теоретично вони могли дізнатися про місце розташування кожного гравця з їх команд.
Думаючи про все це чотири гільдії виявили, що їх союзники скористалися знанням вбивства їхніх гравців, щоб відправитись в інші вході до підземелля.
Для гравців трьох останніх гільдій було вже пізно щось міняти. Вони вже увійшли вдруге в підземелля, і тільки після цього до них дійшла новина про вбивство груп їх союзників. Якщо вони зараз вийдуть з підземелля, то втратять своє останнє перебування. Вони могли вийти з гри посеред підземелля, але якщо вони це зроблять, то вже не будуть прокачуватися і через це понесуть значні втрати.
Безпорадні гільдіям не залишалося нічого іншого, як зустрітися з небезпекою. Спочатку групам потрібно було закінчити проход і потім сподіватися, що їхній ворог не дізнався про їхнє місце розташування.
Ті, хто не бачив на вході групи, могли лише дякувати своїй добрій удачі. Тим, кому не пощастило, довелося змиритися зі своєю смертю. Цього разу лише дві команди було вбито.
Сім гільдій побачили це і зрозуміли, що їхній ворог справді знав, де вони були раніше й тому прийшов їх вбити. Після цього вони відразу ж дали своїм групам накази на зміну позицій.
Після останнього проходу був ще один раунд радості і смутку. Півноч мала стати часом відпочинку для гравців топових гільдій, але зрештою вона перетворилася на годину їхньої найбільшої смерті. Сім гільдій загинули від смерті, « викашлювали кров'ю » з обличчя попільничого кольору.
Щоб відновити свій досвід після смерті, потрібно було прокачатися кілька годин. Швидкість прокачок семи гільдії після всіх неприємних подій значно сповільнилася. У списку топ 1000 персонажів відбулися істотні зміни. Хоча своєю роллю великою мірою відігравав фактор удачі, який вплинув на кількість вбитих гравців з боку кожної гільдії, однак він не надто гостро відреагував.
Таким чином сім топових гільдій закінчили проходження підземелля Озера тисячі Волн. Вони не знали, що їм робити далі. Після отримання серйозного удару з досвіду, моральність гравців ще більше зменшилась. Навіть ті, хто не був убитий цієї ночі, перебували в поганому настрої.
Елітні групи гравців розбилися на два табори. До одного табору відступили гравці, які недавно були вбиті і тепер воскресали у місті. Вони втратили весь свій бойовий дух і не хотіли повертатися. У другому таборі входили гравці, яким пощастило залишитися живими. У даний момент вони плавали по Озеру тисячі Волн немов самотні привиди. Вони були щасливі, що вижили.
У той час керівники семи гільдій не почувалися добре, говорячи своїм людям, щоб вони не здавались. Хіба це був зміст наполегливості? Всі гравці перебували в стані підвищеної уважності, але їх все одно вбивали. Навіть коли вони стикалися з засідками біля входу до підземелля, то нічого не могли вдіяти, хоча й знали про них заздалегідь.
Після всіх проблем, що падали на їхні багатострадні голови, керівники семи топових гільдій отримали повідомлення від Марного Лорда такого змісту:
- Ви все ще не збираєтеся здаватися? Який у цьому сенс?
И правда! Який сенс у цьому?
Отримавши це повідомлення, провідники семи гільдій зовсім не розлютилися. Вони деякий час роздумували над тим, що насправді не мало сенсу в їхній наполегливості.
Їхня початкова мета полягала в тому, щоб убивати тисячі людей для того, аби вони не змогли створити команду підземелля. Але що вони отримали? Вони не тільки не змогли вбити Тисячоліття, але й багато разів були вбиті їхніми гільдіями. Тепер перед ними стояло завдання мінімізувати свої втрати на озері тисячі Волн. Щодо щасливої Гільдії, то вони постійно атакували їх у той час як команда вже зібралася завдяки вливанню свіжої крові на обличчі тисячі створення й Кавалерійського Стрілка.
У чому сенс їхніх дій? Якби топові гільдії нічого не робили, вони б зараз мали можливість спокійно і безпечно прокачуватися. Однак їхнє виття зрештою призвело до проблем, які були б дуже великими і тому вони не мали безпечного озера.
Їхня швидкість прокачки значно сповільнилася, а вони так і не змогли вистежити й вбити команду для проходження підземельної щасливої гільдії. Тепер вони хотіли здобути якомога менше збитків, а не перемогти. Вони нічого не могли зробити, щоб повністю уникнути втрат. Хтось з них везло, комусь ні. Хтось за раз помирав, в той час як візунчики сміялись про себе над невдачами своїх союзників. Проте це не проблема одного дня. Все могло тривати п’ять чи більше днів. Вони були приречені страждати до того часу, коли їхні гравці стануть озером тисячі Волн і не відправляться в іншу зону для прокачки.
Звичайно, вони могли відступити і повернутися до міста гріха або ж ризикнути й піти у вищі райони. Однак вони вирішили залишитися на озері тисячі Волн. Це було через те, що ця зона найбільш підходила для прокачки їх рівнів. Якщо вони відкинуть, то їх будуть чекати великі втрати.
На даний момент перед ними лежали три дороги, по яких вони могли далі йти.
По-перше, вони могли повернутися в місто гріхів або перейти у вищу зону, що зрештою призведе до значного зниження їхньої швидкості прокачки.
По-друге, вони могли піти на рахунок у Маркового Лорда і заплатити йому за свою безпечну прокачку. У такому разі вони втрачали матеріали, до того ж ніхто не міг гарантувати дозволу інших питань.
По-третє, вони могли продовжити ховатися на озері тисячі Волн, намагаючись не потрапити на гравців щасливої гільдії, а також гравці з Синьо - Ручої та Амбіцій Тірана. Ніхто не знав, що станеться, якщо вони приймуть рішення вибрати цей шлях. Наприклад, Туманний замок найбільше постраждав у цьому конфлікті. З другого боку Королівське Спадкоємство майже не постраждало. Порівняно з першими двома шляхами, для них перевагу надатимуть третій варіант.
Старші сім топових гільдій в черговий раз засіли за обговорення.