Глава 230 — Трохи раніше сьогодні
Системне повідомлення: Гравці Мрачний Лорд, м'яка Моґла і вторгнення Парної Булачки здолали Альпійського Роніна Отвісною Скалою.
Хоча це не було перше вбивство, але все ж, убивство дикого Босса - це дуже помітна новина. Світовий чат заглушав здивованими і обурливими криками, але деякі гравці вітали їх.
Далеко в місті Трав Цзян Ю бачив і оголошення системи, і ці повідомлення у всесвітньому чаті. Він мало було по-справжньому не закашляв кров'ю.
Звичайно, гравці, весь останню годину шукачі боса були не дуже раді за Маричного Лорда. У цей момент його репутація стала дуже поганою. Система оповідки переконала тих, хто сумнівається в тому, що Марчний Лорд дуже неприємна особа.
Цзян Ю знав, що сталося насправді, але не міг сказати про це. Босса вкрали у них з-під носа і цілу годину роботи пішов коту під хвіст.
- Ми повинні вбити Марічного Лорда! - Нестямно стукаючи за клавішами, написав Холодної Ночі Цзян Ю.
Гільдлідер десятого сервера був розчарований, але його не вбивали стільки разів, скільки Цзян Ю.
Після того, як з'явилося повідомлення про Боссе і шанс вбити його, лідери семи гільдій швидко зібралися разом.
- Що з Очищаючою Мглою і тим одним Дюймом Пепла?
- Мертві?
– Оффлайн...
– ...
Але поки Марчний Лорд ще там, вони не здадуться. У даний момент гільдії послали всі свої групи оточити локацію, де він знаходився.
Вони були всюди, перекрили всі шляхи відходу. На цей раз, якщо тільки Марковий Лорд не відрость крила, вони ...
- Б*ть! - Раптом вирубався холодна ніч.
- Що? - Всі присутні відразу запитали.
- Темний Лорд вийшов, — потрочнів Холодна ніч. Він відкрив франдист і побачив, що ніким Мричного Лорда посів. Він швидко скористався пошуком і переконався, що м'яка Мґла та вторгнення Парної Булочки також у офлайні.
- Б*ТЬ!
Гравці семи гільдій докладали багато зусиль всю ніч і який результат? Вони без жодного сенсу рикали по всьому світу слідами Марного Лорда.
А група Маркового Лорда?
Вони знищили команду з 32-х гравців.
Вони двічі пройшли підземелля.
Вони вбили елітні команди.
Вони вбили дикого Босса.
Всі були спустошені, а гравці Амбіцій Тірана кашляли кров'ю і билися головами об стіни. Втратити команду з 32-х гравців. Двічі загинули елітні команди. Багато хто не знав, що Альпійський Ронін Отвесної Скагли було вкрадено і знову вбито елітну команду. По суті, елітні підрозділи Амбіцій Тірану втратили триєдину кількість.
А інша сторона навіть не онлайн. Що вони повинні сказати?
Хтось запропонував охороняти місце, де Марковий Лорд розлогувався 24/7, але хто знав, Де команда Мричного лорда порівнялася?
Вони блокували всі дороги і оточили попереднє розташування Мричного Лорда, але до цих пір не знали де він вийшов. Він міг знову кудись вислизнути, поки гільдії займали поточні позиції. Площа середовища була величезною. У них не було стільки людей, щоб нести охорону 24/7.
Десятки гравців із семи великих гільдій тупо стояли навколо локації, як каміння ...
Повернемося в щасливе інтернет-кафе.
Залишивши свій комп’ютер, Танґ Ро побачила Е Сю, який курив перед стійкою. Схоже, він був у хорошому настрої.
Звичайно, Е Сю був у доброму настрої. Після вбивства Роніна Скелі тремтів Янтановий кристал - те, що йому було потрібно. У рік всього кілька таких падає, а тут він отримав його з першої спроби!.
Навіть це могло зробити її Сю щасливим. Ронін Скал також допнув у фіолетовій зброї, два сині та дві спресовані скелі.
Фіолетова зброя була Парними мечами 30-го рівня, які часто використовувалися Асасинами. Ніхто з групи Е Сю не міг користуватися ними, але їх можна продати завжди.
Дихання скель було рідкісним і необхідним для виготовлення спорядження. Вони випадали частіше, ніж бурштиновий кристал, але все-таки тремтіли тільки з дикого боса, так що їх кількість також було обмежено.
- Випали матеріали корисні? - Танг Ро.
- Так, особливо бурштиновий кристал! Дихання Скал ми поки можемо притримати. Якщо ми не використовуємо, то завжди зможемо продати за гроші або спорядження, — відповів Е Сю.
- Ясно.
- Ми вийшли досить рано сьогодні! Ще й шістьох немає, тому ти можеш піти спати. Е Сю встав і потягнувся.
- Тоді я ... тобі все одно доведеться залишитися до семи, — Танг Ро похолола по стойці.
– Так ... Я майже забув, — Е Су повернувся.
- Тоді я пішла.
- Гаразд.
Танґ Ро пішла на другий поверх, попрощавшись. Доійшовши до дверей, вона побачила світло, що спадало з кімнати.
- го-го, ти рано сьогодні, - Танг Ро штовхнула двері і заглянула всередину. Телевізор працював, картинки змінювались і опускали кімнату в тінь. Придивившись, вона побачила, що Чень Ґо знову заснула на дивані.
Танг Ро гірко посміхнулася і зворушила Чень Ґо за плече: "Го-го, вставай та йди спати в ліжко!"
- А? Вже ранок? - Чень Го впізнала голос Танг Ро. Подивившись довкола, вона зрозуміла, що все у темряві — це не телевізор. Чень Ґо подивилася на час і сонно пробурмотала: "Чому ще навіть не шість?"
- Хм... - Сьогодні Танґ Ро закінчила грати набагато раніше, ніж зазвичай. Це не можна було пояснити в двох словах, так що вона не знала, що сказати прямо зараз.
- Ти сьогодні рано? Ты ела? - запитала Чен Го.
- Ще ні.
- Ходімо перекусимо і потім спати. Я подивлюся, що в холодильнику - Чень Ґо піднялася з дивана.
- Не потрібно. Тобі варто піти поспати у свою кімнату! – сказала Танг Ро.
- Я голодна... – сказала Чень Ґо і все одно пішла до холодильника.
Дістала трохи їжі: молоко, хліб і джем. Танг Ро підійшла допомогти.
- Як пройшов день? - поцікавилася Чень Ґо, пережовуючи другий бутерброд, і Танґ Ро все-таки розповіла про нічні події.
- О, це було весело! - Так само жуя відповіла Танг Ро.
Чень Ґо тихо слухала, сміючись і зітхаючи від подиву.
- Поквапся. Я буду чекати вас, хлопці, в Небесній Сфері. Тепер піду в ліжко, — сказала Чен Ґо, коли поїла і вислухала її, а потім повернулася до ліжка.
Танг Ро глибоко замислилась. Вона завжди знала, що Чен Ґо хотіла грати з нею. Тепер, коли вона зрештою почала гратися, вони стали менше спілкуватися. Раніше Чень Ґо часто витягала її подивитися матч або поговорити про Славу, а тепер вона більше часу проводила на самоті, дивлячись у телевізор, ніж спілкуючись з подругою.
Скільки часу вже Чень Го мерзла одна на дивані?
"Навіть в ті часи, коли Чень Ґо була поглинута грою, вона ніколи не забувала піклуватися про мене. А що ж я..."