Хоча ймовірність втратити речі в результаті смерті персонажа і існувала на звичайних серверах, ця можливість була маленькою. Хуан Шаонтян влучно згадував про свою надзвичайну вдачі. Шанс випадання оранжевої зброї після смерті гравця, ймовірно, був не більше, ніж випадання цієї ж зброї Після смерті боса.
Умерлий майстер мечника бачив повідомлення, адресовані йому Хуаном Шаотяном, але хто б на його місці повірив цим обіцянкам? З його боку все виглядало так, ніби з нього глузували. Коли він воскрес, то відразу ж розповів своїм співґільдійцям про цей кошмар. Щоб повернути зброю, треба було вбити главелике дерево. Але з таким мізерним шансом на повторне випадання зброї ніхто не вірив у це.
Гравці, які зараз ведуть погоню за Червоним Лордом, спочатку не звертали уваги на гладке дерево. У результаті цей хлопець доставив їм занадто багато проблем. Він не тільки вбив двох їхніх товаришів, він також забрав помаранчеву зброю, яку випало після смерті одного з них! Хоча дехто з гравців був вражений цією подією, вони загалом не могли ігнорувати цього хлопця.
— Он трепнувся! Він трепнувся! Він трепнувся! — звернувся Шаотин до неї Сю.
— Кто трепнувся?
— Вдарний меч оранжевого рангу на 25 рівня! Завидуй моїй вдачі! — Хуан Шаонтян був надзвичайно схвильований.
— Непогано. Так тримати, — похвалив його Е Сю.
- Ти зараз де? — запитав у нього Шаотян.
— 1645, 1866.
- Скільки ти вже встиг убити? — запитав Шаотян.
— Двох.
- Я теж! Давай влаштуємо змагання, подивимося хто вб'є більше!
— Ти програєш, — відповів вона.
- Чому? — Хуан Шаотян відмовлявся вірити в це.
« Ти просто не можеш зілля », — відповів вона.
Хуан Шаотян втратив дар мови. А для нього це було не так просто зробити!... Однак слова Е - Сю справдилися. Гладкий Дерява мав небагато їжі і всього пару зелень, які дав йому Е Сю. Якщо вони дійсно почнуть змагатися за кількістю вбитих гравців, то він напевно програє.
— Ну, доки в мене не зілля закінчується змагання, — відповів Шаотян. Після цього повідомлення він поспішив по тих координатах, які йому відправив Е Сю.
Бог два топих на професійній сцені.
Два гравці, що знаходяться на вершині "Слави".
У цей момент вони полювали на групу звичайних гравців.
Чи вистачить? Чи все-таки сила і досвід візьмуть своє?
Ці два запитання зовсім описували ситуацію. Різниця між професійними Богоми і звичайними гравцями не була такою, особливо з ПК. Порівняно з підземними землями, різниця була набагато істотнішою.
Починаючи від механічних навиків і закінчуючи ментальною витривалістю та використанням навколишнього середовища...
Трав'ячої Ліси.
Ея Сю заздалегідь спланував зустріч у трав’янистому лісі, отже він спеціально привів до нього погоню. Не було перебільшенням сказати, що вона була впевнена у своїх силах і могла покінчити з групою неорганізованих переслідувачів задля переваг лісового масиву. Поява Хуана Шаотяна тільки допомогла йому в цьому.
Один, два, три...
Гравці помирали один за одним. Спочатку всі думали, що це відбувалося через їхню власну недбалість і більше такого не повинно було повторитися.
Однак для тих, хто залишився з ним, потрібно було загинути від рук своїх дітей.
Багато гравців заплатили за загальну недбалість.
Останні десять хвилин гравці прочісували трав’янистий ліс. Іноді похмурий лорд з’являвся в їхньому полі зору, а потім виганяв за собою кола. Крім того, у цьому йому допомагав майстер мечника 27 рівня, гладке дерево. Маючи при собі такого балакучого хлопця, як він, вони перетворили трав'янистий ліс в дуже шумне місце.
Група переслідувачів нарешті почала розуміти, що ситуація все більше складалась не в їх сторону.
Лідер Самсари вирішив скасувати свій попередній наказ, що всім гравцям його гільдії потрібно розділитися і поодиночці просовувати ліс. Через цей наказ Самсара вже втратила двох членів.
Інші гільдії дійшли подібного висновку. Зараз усі гравці зібралися разом і на час припинили переслідування.
- Мені здається... що вони не намагаються втекти від нас, а хочуть нас вбити... - Нарешті хтось порушив установлену тишу.
Ніхто йому не відповів. Ліпкий страх встиг прокрастися в серце кожного гравця.
Звичайно, гравці знали, хто з їхніх союзників помер. Кожен раз, коли вони потрапляли в засідку, інші намагалися допомогти їм. Коли вони приходили за вказаними координатами, там залишалися тільки трупи. Інша сторона також залишала сліди, але коли вони побачили це під іншим кутом, то зрештою зрозуміли: противники робили це навмисно.
Будь то Марчний Лорд або Гладине дерево, жоден з них не намагався по-справжньому сховатися. Очевидно, вони робили це для того, щоб знищити їх і знищити якомога більше гравців.
Струй? Що це за звір? Вони не знали, що це було за слово. Все, що вони робили, так це бігли слідами, які залишали їх цілі. У цій ситуації, як інша сторона могла не розгадати їх прямолінійну стратегію?
- Послухайте всі... — Почав говорити Одинокій Глоток, — ми опинилися в дуже небезпечному становищі.
Гравці не пропустили ні слова.
— Спочатку у нас було 32 гравця, але тепер ця кількість зменшилась до двадцяти двох! Ми просто не маємо права продовжувати погоню в подібному ключі. Нам потрібно змінити стратегію. Наші неорганізовані дії дають нашим противникам можливість, — Одинокій Глоток ще не втратив надії на позитивний результат погоні. Він спокійно проаналізував ситуацію і силу своїх противників. Ці слова були дуже прості для розуміння.
— Ты прав... — Дехто з гравців отримав підтримку.
— Потім кожна гільдій створить свою невелику команду. У кожній команді буде, ну скажемо, по чотири людини, як вам таке речення? — Усі присутні на Самотній Глоток.
Поспілкувавшись з іншими гравцями, він зробив це. У даний момент їх загальна група нараховувала гравців з п'яти гільдій, і кожна гільдейська група складалася якраз із чотирьох-п"ятнадцяти гравців.
- До того ж ми будемо підтримувати постійний зв'язок між нашими групами, начебто звучить непогано, а? — запропонував одинокій Глоток.
Якщо вони продовжуватимуть переслідування неорганізованим натовпом, то що з ними станеться? Тому що 32 гравці спочатку не були сформовані в команди, вони вже постраждали від різних, здавалося б, фатальних випадків.
У такій ситуації гільдіям треба було на деякий час забути про суперництво між собою і об’єднати сили, щоб здобути спільну перемогу. Тому вони вирішили прийняти пропозицію Самотного Ґлотка. Таким чином, були створені маленькі гільдейські групи. Хітра стратегія приватного Ґлотка призвела до того, що у глядачів не було жодного лідера, який би керував всією операцією. Він виступав у якості генератора ідей, що допомогло іншим гільдії прийняти його пропозицію.
Після того як були сформовані групи, Самотній Глоток знову звернувся до всіх:
— Давайте всі підемо в одному напрямку! Якщо ми зможемо вигнати їх з цього лісу, це зіграє нам на руку. Ліси допомагають їм раптово з’являтися і влаштовувати засідки.
Таким чином, гравці розділилися на п’ять команд і попрямували до місця, де востаннє бачили Мркові Лорда та Гладке дерево.
« Вони змінили свою стратегію, — переховувався за деревами Хуан Шаонтян і чув, як їхні переслідувачі обговорювали свої нові стратегії.
що врешті вони придумали хоч якусь стратегію - поправив Е Сю Шаотяна. Темний Лорд лежав неподалік.
— Тепер у них в кожній команді принаймні чотири особи. Крім того, кожна з команд знаходиться поруч. Тому виходить так, що вони охоплюють досить велику територію... Якщо ми продовжуватимемо уникати їх, то незабаром вони просто витіснять нас з лісу. Чотири гравця, хм... Думаю, нам варто об'єднати наші сили, — запропонував Хуан Шаотян.
— Навіть якщо ми об’єднаємося, не факт, що ми зможемо розправитися з четвіркою гравців перед тим, як до них прийде підкріплення, — запитав Е Сю.
- Спершу тобі слід поглянути на одну з їхніх команд.
- Що ти маєш на увазі?
— Три гравці в тканинах і один у шкіряній броні. Їхня група йде в ар’єргард, і тому їм зможе допомогти лише одна команда.
В « Славі» тканина була найменш фізично захищена серед усіх типів броні, а друга — шкіряною.
— Мабуть, ми не можемо повністю вбити всю їхню групу до підсилення, але дві чи три особи можуть уникнути проблем для нас, — сказав Шаонт.
- Тоді чого ж ми чекаємо? Де ми зустрічаємося? — запитав Е Сю.
Шаотян відправив йому координати, і Марчний Лорд відразу ж вирушив у дорогу. Раніше обидва гравці діяли окремо, але тепер вони мали співпрацювати.
— Щось у мене трохи кружляє голова, - сказав Хуан Шаонтян, коли вони зустрілися.
— Не дивно, що ти занадто багато базікаєш, — сказав Е Сю.
- Так, Альянс не дарма забороняє використання в матчах голосової чаті... Якби я міг говорити під час офіційних ігор, це не було б найкращим способом вплинути на моє здоров’я! — Вызовил Хуан Шаотян.
- Ніхто не був би настільки балакучий, як ти.
— Я вирішив ненадовго перейти на спілкування через чат.
— Дивись, не заблокуй мені огляд.
- Дивись, вони тут!
— Зайдемо з правого боку!
— Вперед...
Редактори: Акан Ящер, Nuriko_chan