Після трьох прогулянок вдалині було чотири години ранку. Е Сю встав і потягнувся. Він вирішив пройтися по кафе розмити кісточки. Танг Ро також встала і вирушила за водою. Вона взяла свою чашку і ковзнула до стійки реєстрації.
- Ці люди вже пішли? — запитала вона, попувавши чай.
— Хто знає! — Відказав Е Сю.
— Що за конфлікт у тебе з ними? — поцікавилась Танг Ро.
Звичайно, всім було цікаво, ким були ті гравці. На що Е Сю нічого зрозумілого не відповів. Булочці по суті було все одно. Сьомий Пол і Спальний місяць завжди ставилися з повагою до Е Сю. У своїх серцях вони знали, що знаходяться в різних вагах і, хоча їм було дуже цікаво, не стали нічого питати.
Тільки Танг Ро була досить близька з Е Сю, тому вона пов'язала напад у грі з приходом в інтернет-кафе тих хлопців, які намагалися доставити неприємності E Cy.
- Хмм... Як би вам відповісти на це? Мабуть, вони зробили це тому, що не хотіли, щоб ми колись з ними бачилися! — Відказав Е Сю.
— Як ти образив їх? — Я продовжувала допитувати Танг Ро.
« Колись я не хотів бачити їх поруч з собою, — сказав Е Сю.
Танг Ро була збита з пантелику. Хоча вона не довго знала Е Сю, але розуміла, що він був дуже спокійною людиною. Їй було важко собі уявити, що така людина як він, міг серйозно когось ненавидіти.
— Можу я запитати, чому?
« Тому що вони не були достатньо професійними », — відповів вона.
— Недостатньо професійно? — перепитала Танг Ро.
- Пам'ятаєш хлопця, за яким ми вночі ганялися? Одного разу я завершив його професійну кар’єру, — відповів Е Сю.
- Чому?
— Хіба я не сказав? Тому що він був недостатньо досвідченим.
— О... так ти не помилився.
— Звичайно, — посміхнувся Е Сю.
— Але ти вже пішов, чому вони все ще задирають тебе? Виглядає так, ніби вони бояться, що ти повернешся. Виходить... Тебе змусили піти? — запитала Танг Ро.
— О? А ти розумна! - Захитався Е Сю.
— Здається, що ти не переміг їх до кінця, тому вони тепер можуть тебе підбадьорити. Якщо ні, то як вони можуть тиснути на тебе? — сказала Танг Ро.
— Да! Я занадто лінивий. Я мушу працювати над собою, посміхнувшись Е Сю.
— А може, ти і не збирався повністю їх перемагати? — сказала Танг Ро. Вона не чекала на відповідь Е - Сю, а двічі махала правою рукою і сказала: « Могильнике! Ми ще чотири рази можемо пройти його! » — Після чого повернулася на своє місце.
У подібному ключі і минула ніч. Вранці вони поснідали і розмовляли на різні теми. Прокинувшись, Чень Ґо побачила, як ці двоє обговорюють гру, наче роботу. Під час сніданку вона уважно за ними спостерігала. Це вже перетворилося на своєрідний ранковий ритуал.
Після сніданку двоє чоловіків вирушили відпочити. Танґ Ро мусив змінитись уранці з денний день, бо тепер вона грала в « Салаву » цілу ніч і могла вранці трохи відпочити. Раніше Чень Ґо бачила її втомлену мордашку за стійкою реєстрацію, тому їй нічого не залишалось, тільки після обіду віддати їй повну зміну. Ніч є ніч!
Так і проходив день. 11 годин, нарешті закінчився щільний робочий день. Насправді Е Сю проводив у грі трохи більше часу, ніж Танґ Ро. Він грав у гру, перебуваючи на зміні, в той час як Танґ Ро практично не мав часу. Щоденна зміна була набагато більшою, ніж нічна заміна. Через те, що їй вдавалося бавитися лише уривками, її швидкість прокачки залишала бажати кращого, тому більшість свого вільного часу вона проводила для неї перегляд гайдів. Її часто переривали навіть під час читання.
Опівночі команда знову була в складі, готуючи підкорити рекорд порожніх Земель. Кленове дерево розказувало всім про те, що́ він зробив.
Коли опівночі пробила пів години, зібралися всі, крім Су Мученг.
- Де Му-Му? — запитала Танг Ро. Через те, що їхня група досить довгий час провела разом, кожен з них став набагато ближче один до одного. По тому, як дівчата називали одне одного, можна було сказати, наскільки вони були близькі. Танг Ро звала Сученг - Му-Му. Су Мученг у відповідь звала Танг Ро - Ро-Ро. Нікого з них не турбувало те, що подумали б інші, почувши їхні прозви.
- Не знаю! — Вона також була здивована. Якщо б Су Мученг не збиралася приходити, вона попереджала б його. Але менеджер ігрових повідомлень мовчав. Телефон... У неї не було його. Він не користувався телефонами.
« Може, щось сталося? » — запитав Е Сю. Він уже було потягнувся до телефону за стійкою реєстрацію, коли раптово задзвонив дзвоник, оповіщаючи про прибуття клієнта.
— Комп’ютер, — почувся глухий голос клієнта. Е Сю подивився в його сторону. Що за відвідувач! Сьогодні насправді було так холодно? Цей чоловік був одягнений у теплу хутряну куртку і шапку. Великий пухнастий шарф повністю закривав нижню частину обличчя того, хто говорив. Можна було розгледіти лише два ока. Решта тіла відвідувача були ретельно приховані.
І Сю зітхнув і поклав телефон:
- Ти перемогла. Нарешті ти одяглася так, що навіть я не відразу тебе впізнав.
— Правда? — Клієнт почав розмотувати свій шарф. Вона дуже задоволена собою. - Я теж думала, що мене ніхто не дізнається.
- Але тобі не здається, що ти не повинна знаходиться в інтернет-кафі? — Сю сказав.
- Не сказала б, що зараз тут багато людей. — Су Мученг підняла голову і озирнулась. То тут, то там за столами сиділи рідкісні відвідувачі. Нічний бізнес відрізнявся від денного.
- Ти могла просто залишатися у своїй кімнаті. У чому сенс приходити сюди в такий пізніше?
— Мені стало нудно, тому я вирішила прийти і погратися з тобою.
- Зараз знайдемо для тебе місце... — Е Сю встав і оглянув інтернет-кафе. Минулого разу Хуан Шаонт любив один з кутів, де не було світла і кондиціонера. Тому там було холодно і темно. І обернувся Сю, а потім кивнув на місце, що за ним; і сказав:
- Як щодо цього місця?
— Непогано! — Усміхнулася Су Мученг і рішуче зайняла це місце.
Вона допомогла їй включити комп'ютер і сказала:
— Це серверний комп’ютер, тому не роби нічого на ньому. Якщо щось піде не так, всі комп'ютери в кафе можуть відрубатися.
- Хіба це не буде весело?
Це буде зовсім не весело! — Поспішив відповісти Е Сю. — Поквапся зайти в гру, всі чекають тільки тебе!
— Добре, добре, — відповіла Су Мученг. Потім увійшла в гру, навіть не попрацюючи зняти шапку.
- Вона тут. Вона нарешті прийшла, - Темний Лорд все ще перебував поруч з усіма. Коли Су Мученг увійшла в гру, вона почула вигуки приємного подиву.
— Да. Вона прийшла, — сказав він. Він не почав уточнювати, куди саме вона прийшла.
- Де ви? — Су Мученг розвернулась до неї Сю і, дізнавшись про їхню ситуацію, негайно вирушила туди.
— Вибачте, я спізнилася, — привіталася з усіма Су Мученг.
— Нет проблем. Запізнення — це привілей дівчат, і Булочка відразу ж сказав. Ніхто не міг сказати, чи жартував він, робив їй послугу... або насправді був серйозно.
*Кашель*
— Не буду багато говорити. Починаємо? — сказав Е Сю і одягнув навушники.
- Попередньо, він завадив усіх Булока і йшов попереду групи. Він любив бути попереду всіх і першим заходити в підземелля.
М’яка Мела і Кленове дерево увійшли за ним слідом. Су Мученг вже було зібралася увійти, коли раптово її зупинив голос Е Сю.
« Візьми це », — він відправив їй запит на обмін.
- Що це? — Су Мученг прийняла запит і подивилася, що в ньому було. Це була фіолетова ручна гармата 30 рівня.
— Ти купив її для мене?
Звісно.
— Скільки?
— 100.
— Как дешево.
— Зовсім не дешево для нового сервера! — Відказав Е Сю.
— А ти, виявляється, багатий! — усміхнулась Су Мученг. Вона знала, що між Є Сю і Малою Травою було вгодне. Він отримав майже всі ресурси з їхнього гільдейського сховища.
Переговорившись, двоє увійшли в підземелля. Нарешті, офіційне проходження почалося.
Четверо гравців не мали жодних проблем зі взаємодіїм. Щодо міста Кленова, то він робив усе необхідне для нього і все на що був здатний. Їм пощастило, що він не був нубом і добре знав цього підземелля. Після того, як Е Сю пояснив йому стратегію проходу він швидко вловив саму суть, проте йому все ще не вистачало навичок для її реалізації. Проте Булочки, Су Мученґ і Танг Ро мали оновлену зброю, тому вони можуть компенсувати її недоцільне дерево.
Як тільки хлопці увійшли в підземелля, четверо з них відразу знайшли собі цілі. Кленове дерево робив усе як на тренуваннях: використав повітряний вогонь, щоб залізти до кам’яного вікна.
П’ять пострілів від його Повітряного вогню не пропали даремно і вразили мобів, яких Марчний Лорд підкинув у повітря. Після того як він атакував цих монстрів, їх агресія відразу перейшла на нього.
— О... — Кленове дерево в останній момент зупинив своє звичайне "ОТ" тому, що останнього разу ці монстри були перехоплені Марним Лордом за допомогою великого масштабу.
— Красиво, — похвалив його Е Сю.
Кленове дерево здригнувся головою. Він нагадав собі, що перебуває не в звичайній групі і йому слід на деякий час відкинути загальноприйняті для нього погляди. У цій команді такого поняття як ВІД просто не існувало. Все, що йому потрібно, так це наносити урон. Чим більше він у цьому досягне, тим краще буде для їхньої групи. У цьому і стояло його завдання.
Тому він люто атакував монстрів, які висіли на Мрачному Лорді.
— Так здорово! - Сказав Кленове дерево. Ось це був ДПС! Раніше йому треба було постійно звертати увагу на танк. Через це він постійно стримував себе.
Тепер же він напав з радістю. Тим часом було запущено ще одну групу монстрів. Очищаюча Мгла застрибнула на узвишшя і почала атакувати їх, як і в день до цього. Саме цього разу їй не потрібно було пояснювати Кленовому Дереву, де знаходилися ті два монстри в мертвому центрі, яких він повинен був атакувати. Проштовхуючи теорію проходу, він вже сам розумів, які цілі йому потрібно було атакувати.
Хоча тепер він не міг контролювати свій урон, все ще мусив спілкуватися з іншими! Кленове дерево не могло атакувати, коли йому заманеться.
Таким чином перша хвиля з 12 монстрів була вбита набагато швидше, ніж у попередніх їх проходження. Коли останній монстр був убитий, Е Сю подивився на час. Як і слід було сподіватися, вони значно покращились.
- Ми не сповільнюємо темп! Давайте встановимо цей рекорд з першої спроби, — сказав він.
Редактори: Tanchang і Nuriko_chan