Я ніколи не мала часу розмовляти з кошечками. Я просто кинув їм, що мій друг в біді і відразу втік. Точніше, вискочив з офісу і підскочив вище, що б перейти на близькозвукову швидкість, а потім пробитися через звуковий бар'єр. До адреси я дістався за лічені хвилини. Він міг би прибути навіть швидше, але витратив деякий час на пошуки потрібного місця вже в самому місті.
І саме цього я найбільше боявся.
Вже у потрібному місті я отримав повідомлення від Хіміко, яке в принципі відповідало тому, що бачив, хоча й не було актуальне. Отже, ця інформація напевно не варта нагороди. Вона могла і подвійним агентом заробитися, а цю інформацію їй дозволили злити, що б завоювати мою довіру. Але, в будь-якому випадку, поки її не у чому звинуватити. Якби у мене не було передавачів, то повідомлення кровожерної психопатки було б дуже цінним.
- Ізуку! — Я дуже зрадів, коли з’явився Тсую.
- Ха-ха! Прийшов, значить! Як швидко! - Випікався Мускул.
Незважаючи на свою силу, цей хлопець просто не зміг зачепити ловну жабу. Але тільки один удар цього мерзотника був би смертельним. І, привітавши мене, він не переставав намагатися вбити мою подругу. У цей момент він мітнув в дівчину вирваний дорожній знак. Він тільки, він кидав цей знак не бездумно. Якщо Асуї уступиться, то вдарять перехожих. Мабуть, жаба спробувала б відскочити і перехопити снаряд язиком. Але, тепер в цьому не було потреби, тому що ...
- Я тут. - Воно саме вирвалося.
- Ха-ха-хо! Ти залишився таким же тупим позером, недоносок! - Розселився злий.
Щоправда, у наступні роки він дуже перестав бути веселим.
- Та заткнись вже. - Вибив я йому пару зубів.
Ну, хотів вибити пару зубів, але щелепа у нього виявилася не так міцна, як тіло, прикрите нарощеними м'язами. Тому щелепа на місці не втрималася і вискочила з розкрощених ударів суглобів. Я був дуже злий. Якби не моя передбачливість, Асуї вже могла б бути мертва. А разом з нею ще багато звичайних цивільних. Хоча, технічно, жаба поки що просто цивільний. Как и я.
- Вхуу! - Злодії вдарили мене у відповідь.
Я не схилявся, а прийняв удар злочинця і вдарив у відповідь.
- А ти все так само б'єш як дівчинка.
На жаль, тут багато простих людей. І всі бачать, що боротьба зі злодієм не приносить мені проблем, так що, вбити його на місці буде дуже непривабливо. Це може зруйнувати мою майбутню кар'єру ще до її початку. Якщо я зараз вбиватиму злочинців, то не бачитиме мені ліцензії героя. Але це не врятує Мускула від багатьох переломів.
- Схоже, минулого разу я повівся з тобою надто м'яко. Я вчуся на своїх помилках, Мускул. Ти більше не зможеш чинити людям зло.
В очах злочинця плюгалася злоба. Навіть коли він вилив від болю, в ньому не було тіні страху, тільки дика тваринна лють. Але, цього разу за перетворення його в інваліда я взявся конкретно. Я не просто ламав його кінцівки, я робив це максимально грубо, що б уламки кісток просто знищували його власні м'язи. І коли прибула поліція, злодій уже був купою кровоточивого м'яса. Він просто не міг зберегти свідомість в такій агонії. І, можливо, він взагалі помер від болівого шоку. Я так розійшовся, що вже не дуже-то і сильно хвилювався про наслідки для себе. І ніхто не поспішав рятувати злочинців. Чорний туман Курогірі так і не з'явився.
- Ізуку... Дякую. - Вітхнула підіймана Асуї.
- Ти як?
- Зі мною все нормально.
Тим часом вже з'явилися професійні герої.
- Ваа! Ізуку! - Радісно привітала мене підскочила Неджере, у своєму костюмі.
- У тебе патруль тут? - Здивувався я.
Все ж, вона зараз зайнята на стажування.
- Ага! - Усміхнулася голубівласка, а потім злегка стурбовано глянула на Мускула. - Ух, круто ти відібрав цього хлопця. Він там живий?
- Чесно кажучи, вже не знаю. Хотів просто покалічити його, що б більше ніколи не зміг використовувати руки і ноги.
- Вау... Жорстоко... - Вражала дівчина.
- Я вже вдруге зіткаюся з ним. - Потисную плечима. - Це не той злочинець, якого можна виправити і зробити частиною суспільства. Якби це не нанесло б мені урона, я би вбив його.
Про урон, я маю на увазі громадську думку. Варто мені когось вбити на очах у людей і в той же день це стане доступною громадськості. Скандал. Учень Ювей убив людину. Навіть якщо вчителі вважають мій вчинок правильним, академія буде змушена мене виключити, бо такий скандал так само боляче і за її репутації.
- Емм, ти точно хочеш стати героєм?
- Неджіре, цей чоловік вбивця. Не найманець, він вбиває лише тому, що це приносить йому задоволення. І, так як його вже ловили, а минулого разу він багато людей покрошив... виходить, він втік з в'язниці. Або ж його витягла ця ліга лиходіїв. А значить, його знову так само виташать. Ми будемо ловити його знову і знов, а він буде продовжувати вбивати. Але, будучи калікою, він, хоча б, буде вже не так небезпечний. Та й ліга злочинців, може навіть і не стане витягати його знову, якщо цей лиходій буде для них безполезен через свої травми.
- Ясно. Я тебе зрозуміла.
- Ізуку, вибач. - Опустила голову Асуі.
- Емм? Ти про що?
- Я не сказала... але я подумала, що ти дуже жорстокий. Що тобі подобається бути жорстоким. - Признала жаба. - Але я помилялася. Ти більше думаєш про наслідки. Тебе хвилює, що залишивши злочинця, ти даси йому шанс знову чинити зло.
- Так, напевно... - Киваюся дівчиною. - Мене більше хвилює те, що він може зашкодити простим людям. Але він, здається, збирався полювати на тих, хто дорогий мені. Так що, я хвилювався і за тебе, ну й за інших теж.
- Ммм...
- Так, Неджіре, за тебе теж.
Разом з Хадо ми вже чекали на прибуття поліції.
И...
Мені довелося їхати до поліцейської дільниці. Мускул був живий, так що його відразу направили в реанімацію, а ось мене чекало розгляд. Але тут все не так погано. У таких випадках чимраз більше залежить від особистих стосунків слідчого. Якщо він захоче тебе потопити, то серед підступних законів знайдеться лазівка, за якою ти будеш винний, навіть якщо з власної волі чиниш правильне. Якщо слідчий тобі симпатизує, ти чистий перед законом. Але, в моєму випадку все простіше. Окрім стосунків слідчого, існують ще й інші зв’язки.
Спочатку поліція була більш нейтральною до мене, хіба що деякі офіцери поглянули зі страхом і осудом. Але те, на що я перетворив зло - це було жахливе видовище. Але, потім у відділку подзвонила Міруко, чисто поцікавитися, за що мене взяли. Потім також зателефонував Всемогутній. Аазава. Рюкю! Я особисто не знайомий з цією героїною, але вона стала начальницею Неджіре і, мабуть, саме Хадо попросила її допомогти. Загалом, навіть якщо поліція не збиралася на мене тиснути, то після такої підтримки я відразу перетворився з потенційного злочинця, який може бути вищим від самозахисту і взагалі, малолітнього вбивці, у звичайного свідка, якому просто хотіли поставити пару запитань.
Але ось у чому проблема...
Можна було й раніше зрозуміти, що ця ліга злочинців вміє прочитувати свої ходи.
Не зовсім зрозуміло, чого вони взагалі досягають. З'являються з нізвідки і влаштовує заворушення. Але, здається, вони готуються до кожного. І, здається, напад Мускула був лише відволікаючим маневром. Коли мене нарешті звільнили з поліцейської дільниці, я дядьку вступили за мене героїв і потім вирішив зв'язатися з кішками. Все ж, я так швидко їх покинув, треба сказати, що тепер все в порядку.
Мені ніхто не відповів.
Ні Піксибоб, ні Мандалай, ані Регдолл. Хоча я подзвонив кожній з них по черзі.
Звичайно, я занепокоївся і відразу попрямував до офісу кошечок.
- Якого... - Я просто охренел.
Маленьке агенство Діки Кошік було зруйновано. Одна стіна проламалася, і другий поверх обвалився напроч. І ці руїни диміли. Бригада пожежників вже вижила з вогнем, але будівля все ще була гарячою. І все це вже було згоряте жовтими стрічками, а в обломках рикали рятувальники, тоді як поблизу щось обговорювали поліцейські. Те саме було і з швидкою допомогою біля якої лежало кілька чорних мішків.
- Эй! Хлопець! Ти що робиш? Чув про закон щодо обмеження на використання привидів? - відразу ж звернули на мене увагу слуги закону.
- Що тут сталося? - Проігнорував я питання поліцейського і задав свій. - Що з кішкою?
- Ми займаємося розслідуванням. І поки ми зайняті, тобі краще піти звідси, інакше і на тебе час знайдемо. - Недобре глянув на мене поліцейський.
Чесно, мені вже хотілося відтинати хоч всю поліцію. Вони вже дістали мене за сьогодні, а тепер ще й тут знову влаштовує мені проблеми. Але, навряд чи я від них що-небудь доб'юся. Ще кілька хвилин я стояв і тупо дивився на зруйнований офіс. Чи це кінець? Те, що напад тут відбулося якраз тоді, коли я був зайнятий Мускулом?
Я вирішив звернутися до швидкої допомоги. Мені було страшно дізнатися, що в тих мішечках могли бути мої дівчата. У мене наче затремтіло серце, а я був готовий зупинитися.
- Вибачте, хто тут? - Запитав я у фельдшера.
- Мертві? А ти хто?
- Герої з цього агентства мої друзі.
- А... - Кинув медпрацівник. - Ясно. Нам не вдалося визначити тіла, вони занадто понівечені пожежою. Двоє чоловіків і одна жінка. Для розпізнавання потрібно перевірити стоматологічні карти. Але, хлопець, тобі краще не бачити це, повір. Навряд чи ви зможете розпізнати їх, навіть якщо були знайомі.
Коли я вставав від вібрації, то швидко дістав смартфон.
- Шино! - Відразу ж відповідаю на дзвінок.
Це був Мандалай.
- Ізуку... ти дзвонив...
Тільки коли жінка почула голос, я відчув велике полегшення. Мені хотілося плакати. Коли Фельдшер подивився на мене, він усміхнувся і пішов геть. Залякав уже мене, засранцю! Чорт, але, як же я радий, що ця жінка жива.
- Я зараз біля вашого офісу. Що трапилося? Де ви?
- На нас напали. Вибач, що не відповіла відразу.
- Нічого. Що з рештою? Рюко, Томоко? Вони живі?
- Піксибоб... В неї була серйозна травма. Її вже відвезли до лікарні...
Жінка, очевидно, зав'язалася. Було ще щось, що вона повинна була сказати, але...
- А Регдолл?
Мандалай відповіла не відразу, лише через кілька секунд паузи, які були мені надто довгими.
- Її забрали злодії.
Все ж, я дуже прив'язався до цих котів. І зараз я просто не стримав порив люті. Моя рука б'ється, і телефон в моїх руках жалібно хрумнув, змиючись та ламаючись.
- Чорт. - Процедил я, дивлячись на уламки смартфону.
Від такого мені ще сильніше захотілося що-небудь зламати. Або когось.
- Фух... Спокійно...
Кілька разів я зітхнув і взяв свою злість під контроль. Руки вже не тремтіли від гніву і я обережно розібрав уламки телефону. Сим-карта, на щастя, не постраждала. Коли я викинув уламки в поблизьку урну, то поспішив відразу додому.
Мама зустріла мене і відразу занепокоїлася. Я думаю, що моє обличчя виражало сильні почуття. Тим не менш, я просто кинув пару слів Інко, попросивши її не турбуватися, а сам швидко попрямував до своєї кімнати. Знайшовши у шафі старий телефон-розкладу, я вставив симку і відразу подзвонив Хіміко.
Але дівчина не відповідала.
Я трохи занепокоївся і вирішив знову зателефонувати Мандалай. Запитав у лікарні Рюко і відвідав блондинку. Як і сказала Сосакі, Піксиб був у важких умовах. Дівчина лежала в реанімації, але лікарі сказали їй, що вона видужає. Шіно теж постраждала, але не так сильно. Вона була в тій самій лікарні, але її не поклали на лікування, підлатали і відпустили.
- Що сталося? - Кивнув я на її перев'язану руку.
- Перелом. - Марно відповіла кішка. - Їх було занадто багато.
- Хто?
- Ліга злочинців. - Я отримав коротку відповідь.
Отже, пожежа влаштував Дабі.
Поки я не почав говорити кошці, що у мене є шпигунка. Не тому, що я хотів приховати від Шино, мій об'єднаний з Хіміко. А тому, що я ще не отримав від психопатки потрібну інформацію. Хоча про те, що кровопилійця - мій агент, мабуть, теж краще не поширюватися. Чим менше людей про це знає, тим краще. Справа навіть не в моїй репутації як майбутнього героя, а у тому, що так буде менше шансів розкрити шпигуна.
- Шино. Що ви збираєтеся з цим робити?
- Мы... - Голос Мандалай тренув. - Я не знаю...
Здавалося, жінка зараз заплатить. Її можна зрозуміти, адже тепер вона майже залишилася сама. Двоє її напарника лежать в лікарні, і одна ще не прийшла до тями. А третя - викрадена. Були ще офісні службовці, але можливо саме вони були в тих мішечках. До того ж, це трохи інше. Від команди Діків Кішок зараз залишився тільки один боєць, причому зі зламаною рукою. Та й битви це не зовсім їх спеціалізація.
- Ти зв'язалася з академією? Іншими героями? Поліція що-небудь говорила про результати розслідування?
Жінка похитала головою.
- Вони шукають. Академія влаштувала закриті нараду ...
Зрозуміло. Напад стався майже щойно. Що б розслідування поліції дало якийсь результат, потрібно більше часу. Героїм також потрібно скоординувати свої позиції і винайти стратегію своїх дій. Що стосується мене. Незважаючи на користь, яку я міг би принести в цьому випадку, якщо братиму участь у тому самому профілі, то навряд чи мене допустять. Але, все ж, я спробував. Він зв’язався з Оллмайтом, як із викладачем.
Мої припущення були правильні.
Академія ввічливо попросила мене не втручатися і залишити серйозні справи дорослим дядьком. Та там майже кожен викладач знає, на що я здатний, але, все одно, бачать тільки нерозумної дитини. Поки всі спокійно хвалитимуть мене, мовляв, який досвідчений, геройував до академії. Але коли виникають справжні проблеми, то « дорослі » завжди знають як краще і логічне. Проте для широкого загалу було б дивно, якби першокурсник не мав ліцензії на рятувальну операцію. А після недавнього скандалу це було б вкрай незручно для академії.
Мені намертво врізався у пам'ять образ Аїзави-сенсея, одягненого з голочки і зачесаного. У такому вигляді він приносив офіційні вибачення разом з директором, що було показано по всій країні. Власне, цей репортаж досі є сюжетом різних політичних розборів в інтернеті. І все ж ЮЕЙ це не просто академія, але обличчя всього інституту героїв Японії.
І, здається, саме це є причиною для нападів злочинців.
Вони хочуть послабити вплив асоціацій героїв, зіпсувати репутацію прогероїв та академії. А також за рахунок цих акцій заробити славу для своєї організації. Хоча всі ці напади й далі подібні до тероризму, але не мають чіткої мети. Наче Фейспалм, він ще не знає, чого хоче всім досягти. Ну, крім вбивства Олмайта, ця мета він озвучував ще під час нападу на полігон порятунку.
Я ще був у лікарні, просто щоб бути поруч з Шино, підтримати її морально. І, тут я і чекав повідомлення. Тога...
Вона прислала мені СМС з адресою.
"Фокусник зловив твою драну кішку, тепер її тримають тут".
Переглянувши адресу, я розіслав його повідомленням Мандалай і Всесильному, з приписанням, що там може бути база ліги злочинців. Ні, Шино я міг і так сказати, просто нічого записати адресу, а так у неї буде повідомлення на телефоні.
- Ізуку?
- Я піду.
- Зачекай, ти ж навіть не герой. - Нахмурилася кішка.
- Хех, у мене немає ліцензії, але я якраз перестану бути героєм, якщо нічого не зроблю.
Я відчув дивний настрій. Героїчна аура наповнила моє тіло енергією, але навіть не в цьому. Я нарешті міг не просто чекати нової інформації, тепер мені було під силу вирішити проблему. Врятувати Ширєтоко і розібратися з насильством.
- Ізуку... Дякую... - Прибила мене здоровою рукою Шіно.
Я вважав, що чергове "не за що" тут буде недоречно, адже є за чим. Так що, я просто погладив кішку по голові. І тут мені подзвонив Олмайт.
- Мідорія, хлопчику мій. - Відразу ж сказав мені злегка підвищеним голосом.
Схоже, він зрозумів, що я зібрався відразу йти на допомогу Реґдолл.
- Вчитель, хіба ми можемо марнувати час? Треба діяти швидко. І зараз навіть не думайте залишити мене за бортом.
- Г-добре. - Голос Олмайта трегнув. - Я візьму тебе під свою відповідальність. Приходи в академію.
- Тоді, я зараз буду.
Склавши трубку, я подивився на Сосаки.
- Я теж повинна піти.
- Ні, ти ж поранена. Тобі варто залишитися тут, краще доглянути за Рюко. А Томоко залиш мені, добре?
- Але... Гаразд.
Нехай ми були не зовсім одні, але я нахилився і поцілував жінку.
- Будь ласка, спаси Томо... - Тихо прошепотіла вона мені в губи.
- Обов'язково.
Місцеві відвідувачі, можливо, так само переживають за когось із близьких чи друзів, подивилися на нас з осудом. Ну так, різниця у віці очевидна. Хоч за законом наші стосунки не заборонені, хіба що одружитися я ще не можу, але ось суспільство таке сприймає в багнети. Однак сторонні не втручалися, а Шіно стало легше.
Залишивши кішку, я попрямував на вихід.
Тепер мені слід було зустрітися з Олмайтом.
Я вже звикли змити повітря і, використовуючи ударні хвилі, розігнався до швидкості винищувача. Але спершу я попрямував не в академію, а додому. Злився зі своїм двійником і взяв академічний пропуск. Але зараз мені, можливо, знадобиться вся моя швидкість. Сподіваюся, з мамою нічого не станеться...
Я сказав їй бути обережною і постійно тримати під рукою мій передавач.
- Швидко ти. - Зустрів мене в академії Всемогутній.
- Швидкість наш друг. - Кивнув я.
- Так, тут ти правий. Треба діяти швидко. Але не поспішай! - Повчально заявив перший герой.
Разом ми увійшли в зал для нарад.
- Мідорія... - Недволиво подивився на мене Аісава.
- Вибачте, що доставляю незручності. Але я втруся, з вами або без вас.
- Охо-хо... ну і молодь. - Похитав головою директор Незу.
- Ще раз вибачте.
- Впертість... але ти дійсно не залишаєш нам вибору. Та й Тошіторі тебе підтримав.
- Присаживайся. - Він вказав на одне з клесел Олмайт. - Потрібно обговорити ситуацію.
Крім того, мою душу було таке саме визнання.
Але якщо вони хочуть витратити багато часу на пусті балачки, доведеться щось з цим зробити.