Нда, Ашидо так і не прийшла на заняття до Яорозу.
Як вона дізналася, що на практиці нас чекатимуть роботи так швидко і розслабився. Камінарі теж. Ну, вони мають чим радіти. Вони добре підходять до цього ворога. Тоді як проти людей, їхня здатність є надто небезпечною. Якщо Денкі трохи перестарається, він може підсмажити людину. Ашідо може зробити свою кислоту неопасною для людей, але тоді й прока в бою проти людини буде мало.
- Яка різниця, всі противники відлітають однаково. - Ворчал Кацуки. - Вам варто менше думати про те, щоб підлаштовувати свою примху.
Він неодмінно вибухатиме як дронів, так і живих противників. Він стримує свою силу проти людей. Досить, щоб не вбити, а тільки покалічити. Але в чомусь він правий. Якщо у вас бойова примха, то вам слід навчитися використовувати її в різних ситуаціях, а не вибирати лише тих противників, проти яких ви маєте перевагу.
У будь-якому випадку, тренування ще ніхто не відміняв.
В кінці-кінців Ашидо і Камінарі навіть прийшли до Яорозу, коли до письмового тесту залишалося менше тижня. Ми з Очако вже були готові, так що більше не ходили на ці заняття. Точніше, не ходила Ураракка і думала, що я теж не ходжу, бо проводжу час з нею. Але, тепер-то я можу бути одночасно в двох місцях! Щоправда, я ходив до Яороза лише для того, щоб приділяти більше уваги своїй вчительці. При цьому я вже не вчився в неї, а допомагав їй пояснювати матеріал іншим.
Так, роздвоєння має певні недоліки, але переваги все це перекриють.
Для початку, виявляється, я не можу перебувати в роздвоєння стані занадто довго. З кожною годиною це стає все важче і важчим. І немає такої хвилини, коли мої тіла самі собою зливаються докупи, я повинен сам їх злити. А зробити це можна тільки при фізичному контакті двох тіл. Інакше напруження буде лише накопичуватися. І, мушу зазначити, що протягом дня роздвоєння мені доводиться платити фізичним виснаженням і мігрені.
Але, рівень навичок зростає і чим він вищий, тим легше мені використовувати роздвоєння.
До слова, від використання роздвоєння я отримав незвичайний бонус.
Тепер, коли я перебуваю в одному екземплярі, то стаю амбіційним. Тобто, так само добре використовуючи праву і ліву руку. Це набагато простіше, ніж використовувати одночасно два тіла.
Тим часом, тест вже був не за горами, точніше, він чекав на найближчий кут.
- Вау... Здається, я це розумію! - Ошарашено дала Ашідо, ознайомившись з завданнями тесту.
- Ха-ха, такі прості завдання, а ми переживали. - Розслаблено зітхнув Хагакуре.
- Але, все ще можна помилитися... - Напружено заявив Камінарі.
Загалом, всі були більш-менш готові до письмового тесту і здали його без особливих проблем. Хтось кращий, хтось гірший, але цю частину пройшли все.
- Тепер залишилася практика.
- Ну, з цими роботами ми і зовсім легко впораємося.
І вже наступного дня ми зібралися на одному з великих полігонів.
Прийшов час практичного тесту. І особисто я вже почав відчувати нещасливе. Якось занадто багато вчителів зібралися. Але мої однокласники були в піднесеному настрої. Вони вже бачили в своїй уяві сцени жорсткого наруга над бідними роботами. Але, все ж таки, на іспиті був один Хайк Мік, чому зараз зібралося вісім вчителів?
- Отже, практичний тест скоро почнеться. - Втомо простягнув Аізава. - Звичайно ж, його ви теж можете завалити, ми вже постараємося залишити вам якомога менше шансів.
- Чому стільки вчителів? - Нерозумно прошепотіла Джіро.
Схоже, вона теж вирішила, що це підозріло.
- Аісава-сенсей, як завжди, жорстокий. - Вітхнула Очако.
Сам учитель продовжив.
- Можливо, ви вже чули про те, що вас очікує... як на початковому екзамені.
- Амм, так...
- Хех, це буде просто!
Аж раптом з’явився директор!
Це взагалі вкрай кумедний персонаж. Люди зазвичай закупорюються прилюдками, але в рідкісних випадках суперсили можуть виявитися і у тварин. Директор Незу є винятковим прикладом такого феномену. Власне, тому йому і було нескладно весь цей час ховатися в шарфі Аїзави ...
- Вибачте, але цього не буде. - Прощляв він. - Ми вирішили, що для вас подібний тест буде занадто простим. З цього дня зміст тесту буде змінено.
- А?
- Що?
- Пане директор?
Учні, що тільки-но раділи швидкому початку легкого тесту, якось відразу раптом напружилися.
- Хе-хе, випробування роботами недостатньо відображають характер справжньої битви. У більшості випадків ви будете чинити опір живим злочинам. Тому, з сьогоднішнього дня ми вирішили зосередитися на битвах між людьми. Тепер тільки так, хлопчики і дівчатка.
Високий голос директора звучав несподівано грізно. Незважаючи на розміри цієї істоти, яка нагадує куницю, здавалося, що вона була брутальною. Ніби він сам був просто без розуму від ідеї зіпсувати людей один з одним.
- Тепер ми розіб'ємо вас на пари, що б ви могли битися з одним із вчителів. - Закінчив він.
Повинен сказати, це було вражаюче. Мені сподобалася мова.
- Битися з вчителями? – Опегила Урарака.
- Так. - Усміхнувся Аізава. - Пари вже були визначені заздалегідь. Ти маєш навички, успішність і досвід знайомства. Ми все зрозуміли. Для початку, Тодорики, ти будеш в парі з Бакугоу.
Зузу переглянув з підривником.
- Ви будете чинити опір мені. - Ухмилка вчителя стала більш лихорадною.
Ось значить, що він мав на увазі. Степінь знайомства - ці двоє навіть не приятелі, власне, Бакугоу навряд чи когось може назвати так. Навички - обидва хлопці покладаються найбільше на свої примхи, хоча фізично вони також сильні, але все одно роблять ставку на здібності. Можливо, Аїсава вийшов би і проти мене, тільки мою причуду йому не стерти, а отже, в нашому спротиві не буде ніякого сенсу.
Далі, сам директор вийде проти команди Міно Ашідо і Тору Хагакуре.
Асуі та Серо воюватимуть з нашим вчителем математики Ектоплазмом. До речі, його примха трохи схожа на мою нову здатність. Він може розділятися, створюючи багато своїх копій.
Очако і Джиро разом вийдуть проти Сущого Міка.
Кода і Шоджі будуть битися проти Снайпера. Гадаю, його геройське прізвисько чудово характеризує здібності цього хлопця.
Киришіма і Сато б'ються проти Цементоса. Ще одне гучне прізвисько.
Камінарі і Токаями пройдуть випробування Трінадцятого.
Оджіро разом з Мінору вийдуть проти Повночі. Заздрю хлопцям.
І остання пара...
- Тепер ти Мідорія і Яойрозу...
Я покосився на Момо. Зараз, коли вона була у своєму геройському костюмі, мій погляд так і прямував причепитися до шикарного виріза, що проходячи посередині одягу та відкриваючи приголомшливий вигляд не тільки на об'ємну груди дівчини, але й на її животик. Ні, якщо я продовжу на її дивитися, то ніякої кевларовий композит не закриє мій стояк ...
- Проти вас...
- Я тут! - Метеором впав поблизу Олмайт.
- Ч-що!? - Момо в шоке.
А цей тип ніби спеціально чекав зручного моменту для свого появи.
Але його присутність зрозуміла. Кого ще поставити проти мене? Що стосується Яороза, то в неї і шансу немає проти Всесильного. Як і у будь-якого іншого учня. Але все ж цікаво, чому нас з нею поставили разом? Ми непогано ладимо, на відміну від інших команд.
- Я особисто перевірю вас двох. - Він проіснує.
Яорозу відразу побледеніла.
Тепер автобуси доставлять команду до місця їхнього випробування. - Знову взяв слово директор.
Здається, що кожне випробування відбуватиметься на полі.
- Ходімо, хлопці. - Покликав нас Олмайт за собою.
Переглянувшись з Момо, ми пішли за ним.
Інші вчителі так само повели за собою свої команди. Лише Аїсава залишився на місці, оскільки його полігон був найближче до нього і не потрібно було їхати автобусом.
- Сподіваюся, хоч цього разу нас не змусять битися один з одним. - Вітхнув я.
- Да... - Кивнула дівчина.
- Ха-ха, не хвилюйтеся. - Чув нас Всемогутній. - Сьогодні нічого такого не буде. Правда, повинен сказати, що через тебе, Мідорія, ваше випробування буде відрізнятися від того, з чим зіткнутися інші команди.
Яроно розгубилась, глянувши на мене.
- Гаразд, поясню вам все, поки їдемо. - Він сів на місце водія. - Для початку, Яорозу, твоя робота буде в тому, щоб пройти весь полігон і дістатися до фінішу.
- А я?
- Твоє ж завдання, Мідорія, буде охорона твоєї напарниці. Адже я спробую не дати їй пройти випробування.
- Вчитель, я ж просто винесу вас з полігона, і все.
- Ха-ха, не думай, що це буде так просто, хлопчику мій.
- Минулого разу ви мало не померли, коли я вас легально стукнув.
- Не кажи дурниць, твій удар не сильно мені нашкодив, крім, я був до нього не готовий.
- Так, звичайно. - Кивнув я. - Вважайте, що ми повірили.
І змова підморгую своїй заступникці.
- До речі, Мідорія, твоя задача заважати мені, але не допомагати Яойорузу. - Додав вчитель. - Вона повинна сама пройти свою частину випробування. А ще, у часі ви будете обмежені. П'ятнадцять хвилин.
- Значить, мені не можна буде взяти її на руки як принцесу і доставити до фінішу?
- Ні, неможливо.
Яке розчарування.
А я так хотів потримати цю смердючу дівчину на руках.
- Мидорія-сан, дозволь і мені хоч щось зробити. - Трохи обурилася дівчина.
У такі моменти я почуваюсь дуже незручно. Моя примха дає мені занадто великий привілей. Хоча, сам по собі я не кращий за інших. Навіть навпаки. Момо, як на мене, куди кращий герой ніж я, ну може ним стати. Все різниця лише в тому, що я маю надзвичайно ефективну здатність. Тим часом Оллмайт привіз нас до потрібного полігону.
- Здається, іспит ми проходили тут. – Протягнув я.
Ну, до Яорозу це не відноситься. Вона зробила це за порадою.
- Відмінно, хлопці, думаю, вам фора не потрібна, так що, можете починати.
- Емм, прямо зараз?
- Так, ось ворота, проходьте через них і йдете крізь весь полігон на протилежний бік. Я чекатиму вас у центрі...
І, пригнувшись він як стрибнув!
Занадто різко. Я підхопив Момо, інакше її могло знести сильний порив вітру.
- Що будемо робити? - Запитала у мене дівчина.
Її питання трохи здивувало мене. Вона ж чудова дівчинка. Створення плану це більше для неї, я завжди можу вирішити питання силою. Майже завжди. Але, згадавши деякі моменти, я повинен був визнати, що Яонорозу комфортніше почувається на двох ролях. Ну, значить, буде простіше заманити її в моє агентство, у майбутньому.
- Раз я не можу тобі допомагати, думаю ти сама можеш створити собі якийсь транспорт?
Коли дівчина кивнула, то нахилилась і швидко створила самокат з невеликим реактивним двигуном. У той же час я спостерігав, як гравітація тягне її цицьки вниз, поки дівчина нагинається.
- Мідорія, куди ти дивишся? - Нахмурилася Момо.
- Емм, прости... - Відвернув я погляд. - У тебе класне тіло, важко не заглянути.
- З-зачем так прямо ... - Злякалась дівчина, прикривши свої груди рукою.
- Ти ж і так знала, куди я дивлюся. - Потисную плечима.
Дівчина злякалася ще сильніше, ніби це я її вилікував у чомусь ганебному, а не навпаки.
- До речі, він сказав, що ми вже почали.
- Так. - Кивнула Яорозу.
- Отже, ми вже втратили цілу хвилину...
- Поїхали!
- Чудово, я піду вперед і займуся Олмайтом. А ти, Момо, постарайся якомога швидше дістатися до фінішу!
- Покладися на мене. - Серйозно кивнула дівчина.
Я відразу ж рвався до Всемогутнього.
Хоча він здається сильним, але мені відомо його таємницю. Він вже давно не у кращій формі. Точніше - він каліка. Серйозно протистояти мені він вже не може. Його наступник Міріо ще не так добре навчився отриманої примхи. Хоч він і може видати всю силу Олмайта, але йому явно бракує майстерності. Поки йому важко активувати надсили використовувати лише малу її частину, тому на даний момент він вкрай не ловець у використанні сили. Боїться перебірити. Але навіть усю його силу я можу стримати. Так що, гадаю, навіть якби Оллмайт у кращій формі я зміг би його здолати.
- Тебе довго чекати не довелося, мій хлопчик. - А ось і вчитель.
Він казав, що витримає мій удар якщо буде готовий...
Тоді, викладуся в півсили!
- Не хотів змушувати вас чекати, вчитель.
Оллмайт швидко зміщався, і ударна хвиля зруйнувала кілька будинків за ним.
- Це... Ти хотів мене цим вдарити? - Поспішав Всесильний, дивлячись як будівлі продовжують руйнуватися.
Цілий квартал зніс. І ще один. Волна досягала стіни полігону і пробила в ньому велику колоду.
- Ну, ви ж тепер готові прийняти удар! Так що я буду бити серйозно!
Ще швидше! Я використовую вже три чверті своєї сили, повітря гримить від пробити звуковий бар'єр.
- Стій! Стій! Стій!
Я зупинив кулак перед обличчям Олмайта. Викривши хвилю за допомогою імпульсу, вона обійшла самого вчителя, але знесла ще пару кварталів позаду нього.
- Фух... хах, а ти ще сильніше, ніж я думав. Такий удар я міг би і не витримати.
- Так, вчитель, а як же іспити, ви будете намагатися зупинити Момо-чан?
- Схоже, ти не даси мені і шансу. - Вітхнув він.
- Тоді, може, хоча б зробимо вигляд, що боремося?
- Тільки ти вже стрибай ...
- А ви можете і не стримуватися, чим сильніше по мені б'ють, тим міцнішим я стаю.
- Але, все ж, спочатку я спробую вдарити вполоси.
Ми вже були посеред руїн, вставши один перед одним, наче ковбої на дуелі.
- Починаю! - Попередив Олмайт, кинувшись в атаку.
Я навіть не зрушив з місця, тільки прийняв захисну стійкість, на всяк випадок.
Ха.
Перехопивши удар Всемогутнього на блок, я відчув досить відчутний поштовх. Навіть трохи, найменшу. Тим не менш, цей удар був недостатньо сильний, щоб зсунути мене. Але сильніше, ніж удари Міріо. Отже, Руміріон, все ж, не може вдарити мене з усієї сили нової примхи. Або не може звільнити цю силу, або просто не вирішується.
- Б'єте як дівчинка, вчитель. - Ввічливо помітив я.
І хоч цей удар не зсунув мене з місця, проте асфальт під моїми ногами розфарбував потужні тріщини.
Але, в будь-якому випадку, просто стояти і отримувати удари я не збирався. Оцінивши силу Олмайта, я контратакував. Хоч і вклав трохи менше десятої частини своїх сил, але я розсіяв енергію удару, що б не вбити вчителя, а тільки відштовхнути його подалі. Але він також зміг втриматися. Правда, від'їхав трохи назад, але, все одно це не слабо.
- Мабуть, я маю показати хоч щось. Інакше я позбавляю себе будь - якої поваги. - Вже більш серйозно сказав Олмайт.
З його обличчя зникла тінь і на мене поглянули два палаючих синій очі, з глибин темряви. Просто сині очі вчителя добре віддзеркалювали світло, а склерання крові здавалася зовсім чорною. Це поєднання створювало досить страшне враження.
Десь за нами піднялася туманна завіса, і проревів реактивний двигун. Момо - молодець, рухається під маскуванням. Але, Олмайт навіть не намагався її перехопити, очевидно, що я йому не дозволив би. Замість цього він відразу атакував мене. І, здається, цього разу він вирішив викластися на повну! Я мала двометрову фігурку, яка створювала на мене зовсім інше відчуття.
- Як герой, за спиною якого знаходяться життя невинних, я не можу відступити! - Все ж, перестрашився я перед зіткненням.
Охоплена золота аура дозволила мені з легкістю стримати вибух потужних ударів. Кулаки Всемогутнього летіли в мене як снаряди машинного кулемета. Земля тремтіла, і найближчі будівлі почали розвалюватися від такого трясіння.
- Ха! Давай ті самі Всемогутній! Ще трохи, піднажніть і зможете видати чоловічий удар! А цими дівчачими кулачками мене не пронять!
- Я можу і сильніше! - Оллмайт опікався.
І його удари дійсно стали сильнішим.
Навіть коли я відчував героїчну аура, то відчув його атаки. Але кожен наступний удар здавався слабшим за попередній. Критичне укріплення нікуди не дісталося і працювало по - доброму, збільшуючи мій фізичний захист. Всемогутній, до речі, схоже, розшарувався і продовжував нарощувати темп.
Але, я б не назвав це справжнім боєм.
Ніякої техніки.
Просто сила і швидкість.
Щоправда, з такою силою і швидкістю технології бойових мистецтв стають непотрібними. Сила Оллмайта чинила опір моїй фортеці. І якщо спочатку він ще міг завдати мені якийсь урон, то тепер, коли критичне підкріплення вийшло на максимум, я навіть не відчував його ударів. А ось оточення відчувало кожен удар. Я не знаю, як ці полігони відстрочують після такого руйнування, але думаю, що тут роботи доведеться багато.
- Момо вже вийшла на фінішну пряму. - Помітив я.
- Твоє вміння, юний Мідорія, просто вражаючі. - Зітхнув Олмайт, різко припинивши атаку.
Він виглядав якось не дуже. З уст тече тонка струмка крові. Очевидно, він перевершив нинішню межу у спробі показати свою долю. Що законно вплинуло на його здоров'я.
- Вам не варто було так старатися. – Похитав я головою.
- Ха, можливо ти правий. Це правильно казати, що кожне наступне покоління має сильніші за попереднє.
До речі, ніколи про це не замислювався.
Але, щось в даній думці є. Тільки, якось страшно уявити, що буде далі, коли у дітей вже з самого початку будуть потужні примхи. Не у пари везунчиків, а від більшості.
- Здається, це випробування більше для мене, ніж для вас, дітки ...
Коли Оллмайт з громовою бавовною зробив надзвуковий ривок, то це стало вкрай неприємним. Ось тільки, я мало того що був швидше, так ще й очікував подібного фінта від вчителя.
- Ізуку! - Яонороза оповідала.
Коли дівчина оглянулася, то побачила лише наслідки потужної ударної хвилі, коли я перехопив Олмайта. Незважаючи на його швидкість, моя непохитність дала мені можливість стати перед ним нездоланною перешкодою.
- Я тут! - Відразу ж відповів я. - Тьху ти, це ж ваша коронна фраза, вчитель.
- Ха-ха, але зараз вона була як не можна до речі! Дозволяю тобі це використовувати в майбутньому.
- Ну, дякую, а я навіть не знав, що ви запатентували свої дурні фрази.
- Эй! Вони зовсім не дурні.
- Вони дурніші, ніж назви ваших спец-приемів.
- А ось це вже зухвалість. - Чи то захитався, чи обурився учитель.
- Але, зауважте, всього пара шпиляк і ви вже забули про те, що повинні були зупинити мою напарницю. Балаканина - це спосіб відволікти ворога.
- И, правда... - Признав Олмайт.
У будь-якому випадку, це вже була моя перемога.
Ну і Яорозу, теж.
Я був сильнішим і швидшим за першого героя країни. Або навіть цілого світу. З такої примхи взагалі вся школа в академії здається мені некими рейками, за якими я впевнено їду вперед. Коли іншим учням потрібно розробляти свої хитрі методи для перемоги над насильством, працювати разом, збирати підхожу екіпіровку, я ж можу просто перетягнути напролом. Як танк. Ні, як гребаний лінкор на веселі човни.
Чесно кажучи, я хоч і радий такому привілею, але все ж відчуваю деяку незручність.
Не можна бути таким сильним.
- Перемога! - Помітив я сигнальну ракету у фініша.
Отже, Яорозу поспішала повідомити нам, що тест пройден.
- Кхех... Ви пройшли. – Хрипно вимовив Олмайт.
- Вам би до лікаря, вчитель. Я бачив польову лікарню, яка організувала оздоровлюючу дівчинку...
- Зі мною все нормально.
- Учителю, ви здуваєтеся...
Він дійсно став якось меншим.
Але, набравши в груди більше повітря, Всемогутній знову роздувся у могутнього багатія.
Гаразд, я йому не нянька.
Але, якого б я не було, якби зараз був роздвоєння? Я зараз вдвічі менший за цілий, але вже сильніший сьогодні Олмайта. Якби Міріо почав швидко працювати, то з новими силами. Мені цікаво, чи міг Всемогутній у найліпшій формі протистояти мені. А то здумав ще стримуватись. Потрібно йому гарненько навчати в наступному вправі, щоб забув про такі дурниць.