Нарешті.
Цілий тиждень я чекав на листи з Ювей. Звичайно, у своєму результаті я був більш-менш впевнений, але, все ж, деякі хвилювання малися. Тим не менш, я пройшов. І тепер я знову в академії, вже як її студент. Клас 1-А, хех, перша буква. Цікаво, хто буде в моєму класі? З ким мені доведеться вчитися наступні роки до того, як я стаю професійним героєм? Зараз я стояв якраз перед дверима класу і готувався зустріти цілком незнайомих людей. До речі, двері величезні, ніби розраховані на слонів з жирафами.
- Поїхали. - Посміхнувся я, відкривши двері.
І відразу ж побачив знайоме обличчя.
Кацуки Бакугоу, закинувши ноги на стіл, з злим веселощом дивився на хлопця, який намагався його відрахувати.
- Не ставай свої ноги на стіл! Ти не думаєш, що це зневажливо по відношенню до однокласників?
- Ні. І, я так не думаю. З якої ти середньої школи, чотириокий?
- Приватна... кхм, я зі школи Соумай. Моє ім'я Ііда Теньа.
До слова, Ііда був досить великим хлопцем для нашого віку, відразу видно, що займається своєю мускулатурою. На забитого ботаніка він взагалі не схожий, незважаючи на наявність очок.
- Соумай? – Єхіно простягнув Кацуки. - Та ти з багатих! Схоже, у мене з'явилась причина розібратися з тобою, недоносок.
Схоже, їм тут весело.
І якщо Кацукі в моєму класі виявився не дуже приємним відкриттям, то ось рога дівчинка, яка також була тут, викликала у мене приплив радості. Міно Ашідо привітала мені рукою, запрошуючи сісти поруч з сусідкою парту.
До речі, я також знайшов погляди інших своїх однокласниць. Хоч більше я тут нікого не знаю, але всі вони милі. Будова красуня з пишним чорним волоссям, зав’язаними в хвіст і зрілим тілом. Малюка, що затуляється, виглядає подібно до жаби, але груди в неї здаються дуже об’ємними. А цей неприємний погляд, трохи дивний, але чимось невловимо приваблює. О, а ще її волосся позаду зав'язані в милий бантик. Мулярна дівчинка зі штекерами, що ростуть з ушних раковинок. І найважче було помітити дівчину-невидимку. Але одяг на ній не був невидимий. Навіть так, я майже впевнений, що вона теж милашка, нехай і невидима. Мені вже тут подобається.
- О! Ізуку! Ти теж тут! - Відкрив позаду ще один знайомий голос.
- Очако, і я радий тебе бачити.
Просто вражаюче. Обидві дівчата опинилися в тому ж класі.
- І Міно тут! - Ще більше зраділа Урарака, коли побачила демонетку. - Це так чудово, що ми будемо вчитися разом. Цікаво, а що у нас сьогодні буде? Вступна церемонія? Або класна година? Или...
- Якщо ти зібралася заводити тут друзів дівчинка, то ти помилялася курсом. - Хрипно пролунав чоловічий голос звідкись знизу.
- Ээе? - Очако божевільно обернулась.
Я опустил погляд.
Що це за парочка?
З коридору виповз пошарпаний зарослий мужик у спальному мішку. У цій штукі він дійсно був схожий на гусеницю. І чого це він на підлозі валюється? Невже він ... підхоплює спідницю Очако! А, ні, він недостатньо близько. Але все одно, підозріло.
- А це факультет... - Мужик перервався, що б одним ковтком видути пакет йогурту. - Героїв!
Чесно, він більше на бомжа схожий, ніж на героя.
Тим часом, поки інші учні здивовано дивилися, як ця гусениця намагається встати на ноги, чоловік окинув нас поглядом своїх червоних очей. У сенсі, веселка у нього чорна, а ось очі червоні, налиті кров'ю. Йому б поспати...
- Хмн... - Чи хмикнув, то схрапнув він. - Вісім секунд, що б ви заспокоїлися. Життя коротке, діти, трохи здорового глузду вам не завадить.
Ви тільки руйнуєте здоровий глузд.
- Я ваш класний керівник, Шота Аїсава. - Знову шокував нас мужик. - Переодягайтеся в спортивну форму і на майданчик. Живо!
- Хай! - Зваживши Єгу, він кивнув учителеві зигу.
Ну, що поробити, звичайне тут таке вітання. Решта сприймає це нормально. Я ж чомусь очікував, що тепер Тенья почне відвідувати німецькою мовою про чистоту нації. Але учні вже почали озиратися. Залишилося вирішити, хто спочатку перевдягатиметься — дівчата чи хлопчики. Але, тут опам'ятався куратор.
- Ходімо, я покажу вам роздягальню.
Проте Юей солідне заведення, яке може дозволити собі спеціальне приміщення для перевдягання. Хто знає, може тут навіть у їдальні добре годують. Загалом, поки ще нічого невідомо, нас відвели до двох роздягальників і залишили розбиратися зі спортивною формою, яку нам видала сама школа. Підозрюю, вчитель хоче перевірити наші фізичні можливості за допомогою якихось вправ. Або подивитися на привиди. А може і те, й інше, одночасно. Власне, мої здогадки виявилися практично вірними. Коли ми закінчили з формою і знову зібралися всі разом на спортивному майданчику, Азава оголосив, що нас чекає...
- Основний тест зачуд.
- А як же церемонія? Екскурс... - Огорчилась Урака.
- Якщо хочете стати героями, то у вас немає часу на такі дрібниці. - Відрізав вчитель.
- Нас вже перевірили на іспиті. - Обдумливо пробурмотала Міно.
Так, так-то, на майданчику обидві дівчата швидко прибудувалися ближче до мене, щоб бути поруч з тими, кого вже знають.
Мабуть, вчитель хоче дізнатися про наші дані особисто.
- Ясно...
- Саме так. - Заявил Аизава. - Ви вже повинні були познайомитися з концепцією свободи для учнів.
Ну, учена свобода тут, скажімо так, дуже обмежена. Але ми можемо виключити деякі предмети зі свого курсу або взяти ті, які не враховані спочатку. Хоча, підсумковий тест все одно для всіх один. Так само є безліч інших речей. Можна використовувати полігони академії для тренування. А ще костюми. Це вже окрема тема. Перший костюм академія робить за нашими запитами, і пізніше його можна буде модернізувати у технічному відділі. І особисто мені вже не терпиться випробувати свій костюм в справі. У всякому разі, вчитель мав власну думку щодо цього.
- Викладачі так само мають свободу навчати, як вважають за потрібне.
Ось він про що.
Метанія м'яча, стрибки з місця, спринт, біг на витривалість, стрибок з розбігу, силові вправи, розтягнення, все те, що ви вже проходили в звичайних школах. Різниця лише в тому, що тут ви можете використовувати свою примху. Так, подивимося... - Вчитель заглянув у журнал. - Мідорія...
- О, це я.
Вчитель висміював мене неважливим поглядом.
- Як далеко ти кидав м'яч у середній школі?
- Не знаю.
Після першого разу мене почали лякати фізичні вправи. А вибір - використовувати або не використати причуду, переді мною не варто. Моя здатність завжди активна.
- Гаразд, просто кинь м'яч так далеко як зможеш. - Вчитель кинув мені вувесистий м'ячик.
Пройшовши коло, я приготувався виконати наказ. Аїсава дістав свій телефон і я, замахаючись, мітнув м'яч з усієї сили. Ну, гаразд, десь трохи більше ніж вдосили. Все ж, я боявся перебіржувати.
- Хаа!
Грім пройшовся по майданчику. Вдарна хвиля змусила інших учнів поквапитися і відступити, хтось і зовсім впав.
- Один метр? — Нерозумно простягнув учитель, глянувши на свій телефон.
- Хех, схоже, м'ячик лопнув. - Невинно простягнув я.
- Ясно. Тобі треба навчитися контролювати свою силу.
- Ну, зазвичай я використовую менше сили. - Потисную плечима.
Я навіть не знаю своєї нинішньої межі. Мені важко уявити ситуацію, яка змусить мене використовувати весь свій фізичний потенціал. Я тут головний крокодил в цьому жабі! Хмм, дівчинка-ляшка в нашому класі мила.
- Фух, це було приголомшливо! - Втішалася Урака.
- М... Так, голосно... - Пробурмотів рудоволосий хлопець.
Вчитель змусив усіх притихнути одним поглядом.
- Ви повинні знати на що здатні. - Продовжив він. - Для геройського факультету такий результат цілком нормальний. Я хочу, щоб ви склалися як треба!
- Круто. І ми можемо використовувати свої примхи!
- Я знав, що буде весело. Це ж геройський курс!
А учні оживилися. Я теж трохи підбадьорився, поки не помітив вираз обличчя людини-париша. Здавалося, що Азава зараз помре. Йому точно потрібно поспати...
- Весело... Ви кажете? - Зловісно прошепотів він. - Думаєте провести тут три роки це весело? Тоді я вводжу нове правило. Учень, що покаже найгірші результати, буде виключений...
- Ч-що?
- Це ж не серйозно...
- Ми вже здали іспит!
Учні дивуються. По суті, мені теж здається, що вчитель блефує. Хоча, хто його знає. Тип він підозрілий, від такого всього можна очікувати.
- Це свобода викладачів. - Зрадно посміхнувся вчитель. — Якщо ми вважаємо за потрібне, то можемо вигнати бездарного учня на свій розсуд. Так що, ласкаво просимо на ваш перший геройський урок!
Але, мушу зазначити, мотивації він дав добре.
- Але ж це наш перший день! – Опегила Урарака. - Та навіть якщо б і не перший, це просто нерозумно.
- Не мудро? - Усміхнувся Аізава. - Божевільні злодії, стихійні лиха, катастрофи, необачно будуть відправляти вирішувати ці проблеми тим, хто може бути тільки жертвою в біді. Якщо ви сподівалися на веселощі, то я поспішаю вас розчарувати. З цього дня і всі наступні три роки, на вас чекають лише незручності.
Ніби в армію прикликали.
- Це плюс ультра, дітки. Юей найкраща академія і я чекаю, що ви всі покажете результати, далекі від загальної норми. Все ж, ви могли поступити в будь-яку іншу геройську академію, але прийшли сюди. Отже, у вас є амбіції, тому не сподівайтесь легкості.
Так, плюс ультра, офіційний девіз школи. А ще гасло Іспанії. Плагіатори.
- А тепер, Тінья, Асуі. Ви перші здаєте спринт на п'ятдесят метрів.
Іїда Тінья мені вже трохи знайомий, принаймні, я знаю, що це шафа в окулярах. До речі, зараз було добре видно, яка саме у нього примха. Ноги хлопця були більш масивні, а з ікр виходили вихлопні труби. А ось Асуї виявилася дівчинка-лягушонка. Ці двоє встали перед позначеною лінією. Іїда злегка пригнувся, а Асуі відразу ж сіла на четверочки і став ще більш схожою на земноводне.
- Старт... - Вяло махнув Аізава.
І учні зірвалися в біг.
Ну, біг тільки Ііда, та ще як, вклався в три секунди. Асуі стрибала швидше, ніж бігла. Але вона також витримала рівень олімпійського бігуна, навіть швидший.
Слідом вийшла Очако і Оджіро. Останнім виявився хлопець з сильним хвостом.
Ці двоє пробігли вже зі швидкістю хороших бігунів, але якось круто прискорилися їм причуди не допомогли. Ураракка полегшила свій одяг, а хлопець допомагав собі при бігі хвостом. Ось і все.
Після цього вчитель викликав Ашідо та Аояму. Моя подруга, як завжди, була в доброму настрої і з радістю посміхалася. Її суперником був блондин з дивним пристроєм у вигляді пояса. Здається, я бачив його на іспиті.
- Всі використовують свої причуди без зюминки. - Самолюбно простягнув Аояма. - Треба ж робити...
- Старт... - Вже навіть не махав рукою, а просто буркнув Аізава.
- Ось так! - Вигукнув блондин і вистрілив з живота лазером.
Ну, схоже це на лазер, але якби це був чисто промінь світла його б не відкинуло відразу на десяток метрів назад. Стріляв він, як би, в зворотньому напрямку від фініша. Але Міно просто бігла, показуючи фізичні можливості свого чудового спортивного тіла. І впоралася вона швидше блондина. Її мутація не тільки дає їй змогу виділяти кислоту, але й робить її трохи сильнішою фізично.
- Мідорія-кун. - Недобре глянув на мене викладач. – И Бакугоу...
На постфікс йому вже не вистачило сил, і вчитель просто махнув рукою в бік оцінки.
- Ось і все, зараз ти будеш ковтати пил. - Випікався Кацукі.
- О, ти все ще намагаєшся за мною наздогнатися?
- Захлопнися, Деку!
- Ну-ну, хочеш я тобі фору дам?
- Пішов у дупу, придурок! Я тебе і так урою, зрозумів!
- Дивись, не наствися.
- Старт. - Тихо прохріпел Аїсава.
Бакугоу, здається, навіть не почув. Те, що відлік вже почався, хлопець зрозумів, коли побачив мене на фініші. Зараз я контролював свою силу і швидкість, ледь-їдва тикаючись в «звуковий бар'єр». Вітер піднявся сильний, але без ударної хвилі.
- РАА! Виродок! - Яросно заревів Бакугоу, створивши потужний вибух.
До фінішу він дістався за чотири секунди, підбираючи себе вибухами.
- Ксо! Ксо! Ксо! - І навіть діставшись до фінішу, він продовжував істерити.
Вдаривши кілька разів по землі вибухами, він був вражений, коли втретє просто махав рукою.
- Я дозволив використовувати причуду тільки для виконання завдання. - Недокорисливо прокричав голос вчителя.
Тепер він дивився на Кацуки насправді червоними очима. Так, тепер навіть зіниця світилася алим кольором. Окрім того, від мого вчителя повелися дещо дивним, я б назвав це аурою пафоса. І ще, я згадав, у якого професійного героя така здатність.
- Що за хрінь? - Збесився Кацукі, прискоривши таку ріжку, ніби у нього запор.
- Я просто стер твою причуду. - Пояснив Аісава. - Тримай себе в руках або вилетиш з академії у мить ока.
Вчитель моргнув, і почуття пропало, а Кацукі зашипів піт на ладонах, грозячи влаштував розкішний вибух. Але хлопець стримався і не став нічого підривати.
- Далі, Серо і Кімінарі!
Вийшли два хлопці. Блондин и брюнет. Серо мутаційна примха дозволяє йому стріляти клейками стрічок з ліктей. А Кімінарі має причудливу здатність випромінювати електричні розряди. І в цій гонці причуда блондину не допомогла. А ось Серо мітнув вперед свою стрічку і підтягнувся на ній. Йому потрібно було п’ять секунд, щоб проходити доріжку, оскільки її вистрілив обмежений пристрій і він мусив використовувати цей прийом декілька разів.
З наступних бігунів виділилися лише кілька учнів, які змогли хитро використати свої примхи.
Багаторукий Шоджі перетворив свої руки-щупальця на могутні лапи, за допомогою яких зміг розвинути велику швидкість і ноги у нього сильні.
Хлопець зі шрамом - Тодорікі, наморозив корку льоду, по якій і прослизнув.
І тендітна красуня з хвостиком - Яорозу, перед забігом зняла свої кросівки, а коли пролунав команда, "виросила" на ногах щось подібне роликів із потужними двигунами. Повинно зауважити, що у неї просто дивовижна примха - створення складних об'єктів. Такий кадр би не коштував високотехнологічним виробництвом. Власне, ця дівчинка і далі відпалювала тільки так, видаючи чудові результати на всіх випробуваннях.
Решта дуже не вирізнялись і втікали, як звичайні люди. Хіба що хлопець Сато раптово накачався і став швидше. Як я зрозумів, коли він їсть цукор, то стає сильнішим. Причудлива здатність.
- Фух... Вчитель суворий, але це все одно класно. - Вітхнула Очако, підійшовши до мене.
- Моя примха начебто створена для таких вправ. - Я посміхнувся.
- Ага, ти чудовий!
- Ох, ні, Очако, це ти приголомшлива.
- Але ти крутіший!
- Ти що? Сперечаєшся зі мною? Ти класна, без заперечень.
Можливо, ми й далі мали б таке ж мислення, якби вчитель не остовпів такої картини.
- Урарака-сан, ти занадто добра для першого кандидата на відрахування. - Зрадно видав учитель.
- Ой... - Пискнула дівчинка.
- Ох, Очако, та не турбуйся ти, у тебе класна примха. Можливо, у бігу не дуже добре, але ти легко відтворишся на стрибках або киданьці м’яча.
- Так, вірно. - Зворушилася дівчина.
Власне, під час стрибків з місця Очако ненадовго опустила свою вагу і стрибнув так, що мало не розбилася, коли відмінила дію причуди. Тому, під час стрибка з розбігу повторювати цей трюк вона не стала. Тим не менш, результат вона видала просто відмінний. Але, на м'ячі вона дійсно відігралася. Вимірювач Аїзави видав вісімку нахилу — нескінченність. Думаю, що її м’ячик не затримався на орбіті.
Під час випробування сили я і Шоджі мали кращі результати. Тентакль стиснув динамометр на п'ятсот сорок кілограм. А я його трохи зламав. Спершу я почав докладати щораз більше зусиль, поступово збільшуючи вагу тиску. Коли мій динамометр показав дві тонни, вчитель наказав взяти інший. Виявляється, в інвентарі були і спеціальні динамометри для монстрів на зразок мене з силами. Але, це не допомогло, після двадцяти тонн динамометр жалібно скрипнув і зламався. Аісава записав мій результат з плюсиком, тому що моя межа сили виявити не вдалося. Але це й близько не було межі моїх сил.
З моїми характеристиками жодна з вправ не могла викликати в мене будь-яких труднощів. При стрибках я боявся трохи перебірчити і стукнути головою про небесну твердість, в сенсі, раптово дострибану до іоносфери і повернуся зеленим людяком, фоною космічної радіацією. Та й просто високо стрибнувши, я ризикую повернутися, приносячи величезні руйнування ударною хвилею при зіткнення з землею, ага, як метеорит. Хоч учитель і вимагав від учнів докладати всіх зусиль. Але я просто впивався у стелю його можливості виміряти ці сили. Крім того, мій обмеження міг мати серйозні наслідки для інших людей. Тому я не вичавлював стільки сил, скільки могла, а мудро її контролювати, щоб усе навколо було руйноване мізинчиками.
- Це взагалі можливо? - Виразив думки більшості учнів коротун Мінета.
- Потрясно! Потрясно! Потрясно! - Урарака увійшла в режим фанки, почав розмахувати кулаками, ніби билася з тінню.
Кацуки ж дивився на все це з безсилою злобою. Здається, він ніколи не усвідомлював різниці між нами. А мені, якщо чесно, було якось байдуже все це. Мене більше хвилювало те, що я побачила дівчат. Ось заради цього і варто було намагатися.
- Підведемо підсумки. - Вемо-шоу пролунав хрипкий голос вчителя.
- Тільки не я, тільки не Я. - Зашепотів молитву Мінета.
Решта також були схвильовані.
- Але не важливо. - Знов Аїсава. - Ви добре попрацювали, зійде.
- Ээе?
- А хто буде виключений?
Вчитель з сумом оглянув клас і сердито посміхнувся.
- О, це просто була хитрість. Що б ви більше намагалися.
- ЩО?
- Да ладно вам. Звичайно, це була хитрість. - Висказувалась Яорозу.
Ну, хто цього мужика знають. Сотриголова, він же Ластик, взагалі мутний герой.
- Ось ваші результати, кому цікаво.
Телефон вчителя вивів проекцію в повітрі з таблиці рекордів. Круто, де такий смартфон можна дістати? Потрібно зробити запит у відділі технічного забезпечення. Костюм, адже вони роблять нам безкоштовно, можливо, навіть таким телефоном можна надати.
До слова, як не важко здогадатися, перше місце було за мною. Тут нічого дивного.
Друге місце відвоювала, хто б ви думали - Момо Яорозу. Тепер буду знати, як її звати. Третє місце взяв хлопець зі шрамом, а четвертим відставав Кацукі, ще нещодавно кричав про те, як він буде в усьому першим. Мої крихти зайняли десяте і одинадцяте місце, Міна та Очако — відповідно.
Останнім виявився той самий Мінета.
І це навіть дивовижно. Під час стрибків на витривалість він почувався добре. Але його обігнала Тора Гагакуре, яка жодними іншими здібностями крім невидимості не володіє. Може вона обхитрила сенсори, які зафіксують? Гаразд, неважливо.
У будь-якому випадку, на все це було витрачено багато часу.
Після були вже звичайні уроки без несподіванок на кшталт: « Ми з'їмо останнього відстаючого на обід". До слова, вже під кінець занять до мене підійшов Ідіда Тенья. Цей хлопець був надзвичайно серйозним, проте, як і завжди. Щоправда, тепер він здавався ще більш серйозним.
- Ісуку Мідорія. Я повинен тебе запитати.
- А? Ну, це, давай, вай.
- Ти ж злочинець?
І тому що він навіть не думав зменшувати гучність свого голосу, то почули його всі в класі.
- Ч-що? - Поспішали все.
- Та як ти! - Очако, мабуть, спалахне.
- Ти Грім! - Звинуватно видав Ііда.
- ЩО? - Ще більше поспішали однокласники.
Раптом стало ясно, що про моє хобі відомо більшості класів. Навіть обличчя Бакугоу було шоковано. Але, так, вони всі збираються ставати професійними героями. Я вважаю, що майже всі з них більш-менш вивчали тему героїв в цілому і могли дізнатися про мене як про "безправний герої".
- Ні, ти помилився. - Флегматично відповів я.
- Ти впевнений?
- Так, я ж не злочинець.
- Але герой, що працює без героїської ліцензії, Грім, це ти?
- Так. - Потисную плечима. - У мене просто хобі таке.
- Але це незаконно! - Змутався хлопець.
- А ось і ні, закон я не порушую. - Ехидно посміхнувся я.
І сам випадково довідався, що моя діяльність виявляється, хоч і не вітається владою, але й незаконною не є. Адже...
Закон забороняє використовувати причуду в громадських місцях без спеціального дозволу. Закон не забороняє рятувати людей.
- Але ж ти використовуєш причуду!
- А ось і ні. - Моя усмішка стала ще більшою.
- Ч-що? - Квадратні очі Іиди закруглювалися в шокі.
- Ііда, моя примха не активується. Я не можу бути сильним, розумієш? Ти б ще звинуватив Хагакуре-сан в тому, що вона невидима. Теж використання примхи. Або, подивися на Оґіро-сану, у нього же хвіст, як він взагалі посмів мати власний хвоста без спеціального адміністративного дозволу! А у Шоджі-куна щупальця, взагалі кошмар. Асуї, чому ти не забороняєш їй бути милим жабом?
- Пфф... - Фиркнува Очако, глянувши на Асуї.
Сама дівчинка-ляшка здивовано дивилась на мене з німим питанням у погляді, вказавши при цьому пальцем на свої груди. Тобто вона ніби питала, чи не почула. Власне, через мій коментар не тільки Урарак, але й багато інших наших однокласників звернули увагу на цю дівчину.
- Ось значить як... - Вражався Ісіда. - Я зрозумів. Прими мої вибачення, Ізоку Мідорія! Я поспішив з висновками і допустився серйозної помилки в розумінні юридичної підстави.
- Та все шляхом, не парся. Краще скажи, як ти мене взагалі дізнався?
- Твоя примха, точніше, той прийом, який ти використовував. Громові бавовни при сильних ударах. Я бачив записи, де точно так само використовує силу Грім. Виходячи з цього, я і зробив своє припущення.
- Ясно. Хоча, знаєш, Олмайт також створює ударні хвилі своїми кулаками.
- Я теж врахував комплекцію тіла. - Додав хлопець.
- Ну, добре...
Від цієї дивної розмови мене відвернула дівчинка-невидимка, б'ючи за рукав.
- Ммм? Хагакуре-сан, ти щось хотіла?
- Автограф.
Мені підсунули тетрадь і ручку.
І не тільки у Тору було бажання отримати мою мітку. Майже всі мої однокласники потягнулися до мене. Мені це навіть подобається, особливо увагу дівчат. На другому боці залишилося лише кілька людей. Тодорики, Кода, Аояма і Яойрозу. Ну і, звичайно ж, Бакугоу.
- Гей, у вас вже є. - Помітив я, коли до мене підійшли Ашідо і Урарака.
- Мой стерся. - Пожалкувала Міно, показавши чисту руку.
Так, вірно.
- Повірити не можу! Грім вчиться в нашому класі! Як ти тренуєшся? - З захопленням вигукнув Кирішіма. - Дай і мені автограф!
Він же рудий зубастий хлопець з причудою зміцнення тіла.
- І мені теж. - З падхолімським виразом обличчя попросив Мінета. - Я зможу продати його в інтернеті або обміняти у деяких дівчат на різні послуги...
Останній він додав вже зовсім тихо, але, хлопець був так збуджений, що ненавмисно висував свої плани перед усіма. Дівчата відразу відкололися від коротуни, а їхні обличчя витворились у гримасі колоди. Хіба що Асуї ніяк не змінилася в обличчі, хоча якимось чином її змінене відношення було, все одно, відчутно.
Тим не менш, підпис намалював всім.
Я ніколи не сподівався такої популярності в новій школі. Я починаю відчувати себе всесвітньою знаменитістю. Хоча, напевно, я такий популярний тільки серед початківців.