Глава 400 - Hapty End (Часть 3).
Привітне "Ура!" оголосило собою весь Мана-віль. Від нього навіть тряслися стелі будинків; голуби, які сиділи на стінах замку, відлетіли, а прапори з розсипаними бештами енергійно висихали.
Це був день, коли з'явилася Імперія Мелтор. Отже, піднявши над собою палицю, яка символізує Імператорського Охорона, Теодор подивився на стоячих перед ним людей. Мало хто з них знав, які труднощі йому довелося долати і як подолати ці перешкоди.
Найкращий чарівник у світі колись вважався найгіршим учнем по всій академії... Це була історія, в яку навіть самому Теодору було важко повірити.
Потім він подивився на небо, яке сьогодні було голубим і безхмарним. У нього швидко з’явилася суміш емоцій. Теодор Міллер просто не міг відповісти на привітання усіх цих людей.
Отже, Тео направив свій жезл прямо до неба і задумався.
Тим часом люди почали поступово заморожувати. Перед ними стояв найкращий чарівник цієї епохи, а тому їм було цікаво побачити, що він покаже у цей сприятливий день. Він викличе стовп полум'я? Чи блискавка?
Так думали більшість людей, мало що знають про магів. Вони думали, що Теодор Міллер нічим не відрізняється від інших великих чарівників.
« Що ж, має вийти непогано».
За лічені секунди Теодор візуалізував бажані результати і активував магію. Коштовний камінь, закріплений на кінці жезла, яскраво блиснув і потім так само швидко погас.
Центральна площа замовкла, очікуючи чогось грандіозного.
Але нічого не сталося.
І ось, один з розчарованих людей зітхнув і підняв погляд. А потім...
– ... А-а! Н-небо! Подивіться вгору!
Його гучні вигуки миттєво положили кінець тяжкому мовчанні.
Почувши його, люди відразу підняли свої голови. Більше того, їх приклад наслідували не тільки жителі Мана-віля, але й чарівники, які зібралися навколо подіуму. Усі, хто зараз був на площі, втупилися у небо, що раптово з’явилось.
Як і півроку тому, посеред білого дня над Мана-вілем запанувала ніч. Однак на відміну від судного дня, це нічне небо було прекрасним. По його краях все ще залишалася блакитна рамка, наче покликана стати прикрасою темного неба, а в самій темряві світив м'яке зоряне світло.
Завдяки магіЇ Теодора нічне небо стало яснішим і захопливішим, зачаровуючи кожного, хто дивиться на нього.
Він був чарівником, який затінював сонце і приносив у світ ніч! Цього було достатньо, щоб люди відчували справжнє благоговіння. Однак на цьому магія Теодора Міллера не закінчувалася.
- Ох! Подивіться на ці вогники!
- Вони схожі на коштовні камені!
- Це ж північне сяйво...
У темному небі закрутився повільний вихрі світла, колір якого не було визначено. Деякі люди вважали його полярним сяйвом, тоді як інші — сумішшю зоряного світла. Тим не менш, всі вони захоплювалися цим звичаєм і вітали його. І молоді люди, і навіть літні маги були приємно вражені спогляданням на нічне небо, прикрашене різноманітними квітами.
Потім почали збиратися нові, складні візерунки.
- Це ж... Це прапор імперії! - хтось з людей закричав, коли вперше розпізнав значення цієї картини.
Першим і найбільш драматичним є прапор Мелтора. Орел, який сидить на одному з зубців корони, запалив людські серця. А наступна картина — чотири зображення, що символізують Вежі Магії.
Сова, ворон, скопа і філія — коли чотири наймудріші птахи з’явилися в небі, люди просто втратили дар мови. Символи нації затінили собою все небо.
– ... Ура!
Ніхто не знав, хто першим відкрив рот.
– Імператорському Хранителю - ура!
Спочатку лише один чоловік кричав. Потім десять, сто, а через кілька хвилин вся площа вибухнула одночасним рівом:
- Імператорському Хранителю – ура-а- а-А- А-е-ах!
- Його Величності Імператорові - ура-а- а-А- А-е-ак-і-ах!
- Теодор Міллеру - ура-а- а-А- А-е-ах!
- Магічна Імперія - ура-а- а-А- А-і-е-ах!
Голоси 10,000 людей нагадували справжній бурю. Той, хто пролітав повз вітер, змінив свій напрямок. Деякі з тих птахів просто впали зі своїх гілок. Надихнули людей Патріотизм і гордість, викликана магією Теодора.
Історики неодноразово зауважували, що Імперія Мелтор розпочалася з цього першого привітання.
***
Імператорський Охоронець міг говорити на тому самому рівні, що й імператор і брати участь у всіх внутрішньополітичніх та зовнішніх процесах. Це було юридично абсурдним, але трансцендентна сила і досягнення Теодора зробили це можливим. До того ж, хто б зміг йому щось заперечити, якби він вирішив щось зробити? Посада Імператорського Охоронця була лише фікцією.
Але це було дуже корисним для тих, хто не знав усіх обставин. Інакше кажучи, звання дещо полегшувало Теодорові виконувати його роботу.
– Уф-фу... — Повернувшись до свого кабінету на верхньому поверсі Центральної вежі Магії і знявши краватку, зітхнув Тео.
Незважаючи на те, що його робота була вислана з високого становища, він не змінився щодня. Теодор все ще регулювати суперечки між народами, виправляв наслідки багатовікових війн і стабілізував розбаленовані межі вимірювання. Від ранку до пізнього вечора він блукав по світу, а потім повертався до Аделлії та своїх дружин.
— Докладай, Гоїтея, — розпластився у кріслі і зробив Теодор.
- Так, сер- відразу ж почувся голос його головного асистента, - Аквіло надіслала Вам повідомлення про нормалізацію водних шляхів до Остіни. Ельфхайм каже, що стан світового дерева нормалізується приблизно через два-три місяці. Західна Сія відправила свої розвідувальні війська. Половина з них була знищена південними прикордонниками. Створення Академії Наук завершено на 72%. Будівництво йде згідно з графіком. Підбір магів, які підходять для ролі дослідників « імунологічної інженерії», трохи затримується.
— Ясно, — відповів Теодор. — Потім заплющив очі і підсумував підсумки почутого — потрібно відвідати Аквіло. Ну а те, що відновлення світового дерева проходить вдвічі швидше, ніж очікувалося, це добре. Мітра і духи справді були великою допомогою. Нам треба подумати, як їх винагородити.
- Добре, сер. Сьогодні ж займусь цим.
- А ось Західна Сі...
Це було рідне королівство Бек Донгіль. Тепер Теодор розумів, чому сім’я Беків покинула східний континент. Лідер Західної Ся був жадібним, ревним і нетерплячим через що в кінцевому підсумку розкрив свій справжній вигляд.
- Залиш все як є. Сили Південного Королівства і нового Центрального королівства непогані. Вони самі впораються з цим.
– Принято.
- А що стосується нестачі дослідників для магічної інженерії... Мало кого цікавить наука? Ми можемо підтримати їх за допомогою бюджету.
Завдяки магіЇ 9-го кола, гроші і матеріали не були проблемою. Крім того, матеріалами для магічної інженерії були сталь і свинець, а не міфіл та оріхалк. Звичайно, багато досліджень вимагали на наявність дорогих і надзвичайно рідкісних матеріалів, але все це було дуже далеко.
- Чарівники цього віку зосереджені тільки на магії. Вступати в нову сферу діяльності — складно і страшно, — розсміявшись відповіла Ґоетіа.
- Але ж це і для самої магії було б корисним... Що ж, тут вже нічого не поробиш.
Не було сенсу змушувати магів брати участь у цьому процесі. Коли Тео збудить академію і навчить людей змалку, через одне покоління ця проблема самознищиться. Його план повинен був втілюватися в життя тисячі років, а тому Тео міг дозволити собі невелику погрішність у півсотні століття.
- Більше нічого нового?
- Нічого, сер. Є ще кілька речей, але я можу впоратися з ними автономно.
– Добре. Ти сьогодні багато працювала. Відпочинь.
- Дякую, сер. Вам теж на добраніч.
З цими словами кільце Теодора перестало світитися і він, знявши його, поклав на стіл. А за вікном тим часом виднівся нічний Мана-віль, освітлений сяйвом незліченних вогнів і зірок.
- Важкий сьогодні був деньок.
Теодор просто сидів у своєму кріслі і дивився на розтягнений перед ним пейзаж. Він вже давно зрозумів, що куди краще бути зайнятим, ніж нудьгувати і неробіти. Крім того, якщо він не буде звичайним життям, то просто перестане бути звичайною людиною. Отже, Теодор спокійно подивився на блукаючих вулицями людей і задумався:
– ... Як довго я зможу продовжувати так жити?
Коли робота закінчувалася, у голові з’явилося багато різних думок. Час від часу Теодор не раз згадував слова Парагранума, які він промовив кілька місяців тому.
Він відрізнявся від інших людей. На відміну від тих, чиє життя могло прийти до кінця вже завтра або через тиждень, він житиме вічно.
Мабуть, саме тому ці люди залишали цей світ або в пошуках їжі.
Ті, чиє життя мало межі і ті, хто був безсмертним... Пропасти, яка розділяла ці дві категорії людей, було неможливо.
Теодор відчував, що зможе жити так, як зараз, ще сто років. Можливо, проблеми не будуть і через двісті років. Але як щодо тисячі чи двох тисяч років? Після того, як всі, кого він любить, помруть, і він залишиться в цьому світі абсолютно один... Коли він не зможе жити так, як зараз, Теодор Міллер і сам перестане дихати.
Отже, Тео закрив очі і в його свідомості відразу виникла нескінченна вихор інформації. Прямо зараз він відчував себе так, ніби може в будь-який момент захопити всемогутність. За його допомогою він легко приведе всіх навколо нього людей до трансцендентності і побудує рай, який триватиме аж до кінця всесвіту.
Проте Теодор лише посміхнувся, витрухнувши з голови цю спокусу:
- Ха! Це навіть не смішно.
І Тео також зрозумів, що навіть якщо всі його близькі зникнуть - вони залишаться їхніми дітьми, які теж пов'язані з ним через кров і ім"я. І зародилася його донька Аделлія. Пам’ятати минуле і готуватися до майбутнього — це найкращий спосіб життя. Боїтися невідомого майбутнього і триматися за минуле, яке слід було відпустити, було проти принципів будь-якого мага.
Отже, Теодор відкинувся на спинку стільця і весело пробурмотів:
- Ми народжуємося, народжуємось і знову народжуєтьсямо. Але ми все одно не можемо зрозуміти, як саме починається життя.
Це були слова великого буддійського майстра.
- Ми помираємо, вмираємо і ще раз помираєш. Але не знаємо, коли саме настає смерть.
Навіть невидима особа, яка бачила частину правди, не могла зрозуміти основної істини життя і смерті. Крім Теодора, який прибув до Акашських записів. Якби його запитали, чому існує Всесвіт, він би відповів, що не знає. І відповідь була абсолютною і всеосяжною для нього.
Саме по собі існування життя і смерті не вимагало пояснення.
- Навіть без них... До тих пір, поки в наступному поколінні будуть залишатися сліди моїх нащадків...
Теодор Міллер не залишить цей світ. І ось, пообіцявши собі це ще раз, він взяв зі столу пусту книгу. Усередині неї не було написано жодного слова, і навіть обкладинка була абсолютно чистою.
- Хмм...
Спати Теодору не хотілося, а тому після довгих коливань він взявся за перо. Чарівник подумав, що було б непогано описати своє життя створити щось на зразок автобіографії.
Але перед тим як почати писати, йому треба було вигадати те, що передувало і очолюванню, і текст. Це була назва.
І одне з них прийшло йому на розум.
[Маг, що веде книги.]
Через деякий час робота над першим головою була закінчена.
Це була історія, яка почалася зі зустрічі з однією поганою книгою.
... І ця історія ще не закінчилася.
Післямова перекладача.
Шановні друзі. Дякую вам за те, що були з нами протягом всієї цієї історії. Можливо, деякі моменти вас тішили і надихали, а якісь можна назвати спірними. Проте, я щиро сподіваюся, що "Маг, який створив книжки" приніс вам хоча б трохи задоволення і зфарбував кілька довгих вечорів."
Отже, від імені себе і мого редактора я щиро дякую вам за те, що ви змогли знайти можливість підтримати нас читанням цієї книги.
Дякую адміністрації RuLate за можливість поділитися з вами результатом цих робіт. Дякую всім, хто допомагав виправляти помилки та описи. Дякую всім, хто натискав кнопочку "Дякую" і написав добрі коментарі. Нехай це і дрібниця, але вона дійсно підтримувала й зігрівала нас.
Дякую вам, друзі!
Тепер кілька слів про подальші плани.
На даний момент у роботі залишається ще три книги:
- Легендний місячний Скульптор (який зазвичай виходить лише раз на тиждень). До слова, зараз анлейтер у відпустці)
- Небажане переродження (которе виходить з частотою дві-три розділи на тиждень і досить схоже на порушників) -
- І нова книжка, взята на початку літа, є « Всеозброєні ». Це VRMORPG-новела. Щось це схоже на ЛЛС, але дуже відрізняється в кількості контенту. Те наповнення квістів і подій, якими прямо-таки кишить книга, особисто у мене (людина, що прочитали багато подібних новелл) викликало море задоволення. І найголовніше, що всі завдання ГГ дійсно цікаві, на відміну від тих, хто має « ходити-принеси-убей». Перші 150 розділів вже перекладені.
П.С.
Через тиждень всі коментарі тут будуть закриті, так що якщо у вас є що запитати - будь ласка, буду радий відповісти на будь-які запитання.
П.П.С
І ще раз дякую вам, що залишалися разом з нами, Теодором і Обжерством. А як прощальний привіт від Готії, прив'язую групову фотографію, яку вона зробила особисто.
1
