Розділ 392 — Армагеддон (Часть 4).
Атмосфера була прорвана. Використовуючи водень і гелій як паливо, гнів увійшов в атмосферу планети, почав просто спалювати його.
Товщина атмосфери становила близько 1000 кілометрів, і швидкість падіння комети почала зменшуватися. Однак було зрозуміло, що навіть якщо гнів продовжуватиме рухатися зі швидкістю 2 кілометри за секунду, екосистема планети буде повністю знищена.
Отже, поки це не сталося, Теодор Міллер повинен був зменшити швидкість або масу.
– Ки-и-і-i-ї-И-ик!
Тим часом у його вухах повторювалися пронизливі крики тисяч духів. Теодору вдалося відштовхнути їхній тиск за допомогою Калібра Душі, але він розумів, що це далеко не фундаментальне рішення.
« Ніколи думати про варіанти!»
Залишилося лише 10 секунд. Після входу в наступний шар атмосфери гнів повинен був почати горіти набагато сильніше, ніж зараз. А ще він мав стати видимим для людей, які жили на Землі. І коли це станеться - все буде скінчено, оскільки в міру збільшення кількості спостерігачів, руйнівна сила гніву також збільшиться.
Отже, Тео відкрив друк, залишений йому Сеймеєм.
- Надзвичайно! Звільнення Інь та Ян.
Мітка на лівій руці Теодора зникла, в результаті чого його кров почорніла і кровоносні судини наповнилися магічною силою демонів неба. Навіть 20% його сили були достатньо сильними, щоб за раз позбутися всіх злих духів. Фактично, як тільки печатку було відкрито, злі духи так злякалися, що відразу кинулися в обсипку.
- Ні! Цього недостатньо!
Залишилося дев'ять секунд, і Теодору потрібно було якимось чином завдати дійсно ефективний удар.
– ... Дерьмо.
Стукаючи, Теодор все ж прийняв рішення і закричав:
"Техніка Поглинання Зірки, активація!"
Це була здатність, яка дозволяє розбирати все сутності, з якими він вступав у контакт, на найменші одиниці, а потім поглинає їх як енергію. Це була остаточна зброя Похіть і наймогутніша сила, яку отримав небесний демон. Крім того, ця техніка досягала не лише фізичних об’єктів. Вона поглинала ману з самої атмосфери і навіть висмоктала її з грунтів, рослин та тварин.
Це була сила, здатна поглинути все незалежно від виду і стану.
– Кий-а-ак!
Тисячі злих духів, які могли стати загрозою для цілої нації, стали лише жертвою цієї сили. Ліва рука Теодора витягнулася вперед і почала втягувати у себе злих духів, які намагалися втекти. Це було схоже на те, як дощова вода тече в каналізацію. Як тільки злі духи досягали його руки, вони швидко розходилися на маніпуляцію і заповнюючи колом, які були добре виснаженими після попередньої битви. Магічна сила Теодора відновилась за дві-три секунди.
- Ху-у-о...
А потім Теодор зосередив всю свою енергію на пальцях правої руки. І коли він влив такий величезний запас магічної сили у Калібр Душі, смарагдове лезо зросло до кількох сотень метрів завдовжки.
Це можна було б назвати прихованим божественним благословенням. Чиста сила Техніки Поглинання Зорю підвищила могутність Калібра Душі до такої міри, що для знищення позосталих злих духів потрібно лише одного помаху.
Синелектростанція.
Злиття: Чотиристійний меч знищення.
Як тільки заклинання злиття підійшло до кінця, Теодор замахнувся довгим смарагдовим лезом і наніс удар. Його обстріло за межами надзвукової швидкості і розрізало зовнішню стіну, наче це було масло.
Фьу-ух...
Його ідея спрацювала так, як і повинна була. Теодор відчув захоплення і лише підвищив магічну силу, яка була передана йому в клинок. Він не міг пропустити цієї можливості. Це був його останній шанс, бо залишилося лише 500 метрів до того моменту, коли гнів стане видимим світом.
Отже, що якщо перетворити 800-метрове лезо в справжню порохову бочку?
▫ Озирнувши меча!
Проткнувши срібну кулю, Теодор наказав мечові підірватися. Він про це не знав, але вибух зсередини дійсно був найпростішим і ефективним способом. І ось, у той момент, коли гнів збирався увійти в наступний шар атмосфери, стався величезний вибух.
- -----...!
Небо було розірвано. Кисень раптово згорів, через що утворився вакуум, погасивши полум'я і заспокоючи поверхню гніву.
Стан сфери був дуже жалюгідним. З того місця, куди встромився Калібр Душі, почали відпадати стометрові уламки зовнішньої стіни комети, нагадуючи метеоритний дощ. Гнів втратив більше третини свого об’єму, і навіть траєкторія, здається, дещо змінила напрям падіння.
« Це воно! Ще один такий удар, і ...."
Однак Теодорові не дали жодної зайвої секунди.
[подивляється постійний ріст кількості спостерігачів на цілій планеті. 3... 9... 17... 30 людей. Модернізація доступної потужності на два етапи, грунтуючись на збільшенні ворожості.]
Траєкторія, що витримувала траекторію, знову почала прискорюватися.
На даний момент він падав зі швидкістю 4 кілометри за секунду. І ще було таке відчуття, що Теодор Міллер не намагався зупинити комету, оскільки її зовнішня стіна знову стала гладкою і цілісною.
Саме в цей момент Теодор все зрозумів.
"Він цього очікував...?"
Серед усіх інших Семи гріхів, злість мала найсуворіші логічні схеми. Він збирав точні дані і міг спрогнозувати майбутнє, прекрасно оперуючи ними. А якщо так, то наскільки легко було розрахувати діапазон дій Теодора? Звичайно, він очікував від Теодора Міллера прояви його повної сили. Бойці-вбивці, духовні шипи і злі духи, яких він посилав, служили всього лише побічними засобами опору.
Отже, Теодор програв.
Але, роздумуючи над цим, чарівник не хотів погодитися з цією реальністю:
- Ще ні! Це ще не кінець!
Його все ще переповняла його магічна сила. За допомогою своїх дев’яти кіл, а також застосовуючи функції обжерливості та допоміжну функцію Гоєтії Теодор активував шість кінних магічних чарів: блискавиці, шторм, пекельний вогонь, метиль, гравітаційне поле і просторові хвилі.
Бу-жу-у-ву-Ух!
Огненна сила, яка могла стерти з лиця землі цілий континент, врізалася у зовнішню стіну гніву і полетіла кудись далеко. Його захист перейшла на абсолютно інший рівень у порівнянні з тим, коли вони боролися в космосі. Кількість ворожих спостерігачів все ще зростала, а отже і продуктивність гніву продовжувала зростати.
"Перероби..." (Сміх)
Теодор не зміг зробити все можливе. Він показав не найкраще, на що був здатний. Він не використовував усіх засобів, які у нього були, і не розкрив глибини своєї творчості.
« Якщо я не вийду за свої межі...»
Теодор знав, що йому потрібно це зробити. Він знав, що при перетині стіни в своєму розумі навіть миша може вбити лева. Однак ситуація не була такою, як йому хотілося б. Теодор неодноразово робив безглузді спроби пробити стіну гніву, тоді як кількість спостерігачів, що бачать комету, досягла майже 10,000. Поверхня гніву стала настільки міцною, що ані кінцева магія, ні Калібр Душі більше не могли залишити на ньому жодної подряпини.
- Ні-і-е!
Теодор настільки зневірився, що на мить навіть втратив свою концентрацію.
Фжух.
І ось, в цей самий момент під його ногами з'явився черговий шип і проколов його стегно. Залишкова магічна сила була достатньо сильною, щоб запобігти смертельному пораненню, але в тому ж місці поряд з ним народилося два бота-вбивці, атакуючи його беззахисним бік і живіт.
Як тільки ребра Теодора Міллера були проламані і з’явилися внутрішня кровотеча, не залишилося жодного способу підтримувати своє духовне тіло. Його напівприглядна форма знову знайшла матеріальний вигляд, і тоді...
[Активна вібрація 2-ої стадії.]
Це була та сама вібрація, яка знищила Ямато-но Орті.
- Ку-ха-а-А!
Нарешті Теодор був все-таки скинуто з поверхні гніву, розбризкуючи кров, що виходить з очей, носа і рота. Те, що він не загинув на місці, було справжнім чудом. У той час як у матеріальному світі з’явився такий гнів, він пролетів кілька сантиметрів і сила вібрації значно менш вплинула на Тео.
Отже, Теодор Міллер перестав бути перешкодою, і гнів продовжував рух вперед.
– А... А-а...
Хишебник потягнувся до гніву, але той прискорився вже 10 кілометрів за секунду і тепер був поза його досяжністю.
- Н-ні...
Це був кінець.
Коли Теодор побачив, що його очі кровоточиві, то зрозумів, наскільки він приречений. Люди, які жили в ньому були такі ж безсилі перед майбутнім знищенням, як мурашки перед потопом або жаба перед бурею... Перед цілковитим падінням Теодор був звичайною тростиною, яка зламалася відразу ж, як тільки на неї наступили.
- Ні, користувач, - раптово лунав голос обжерливості, що проникло в його тіло і розум, - Візьми свою сім'ю, кохану та кількох інших людей і перенесли їх в інший вимір. Коли гнів зникне, повертайся. Навіть якщо цивілізація буде знищена, то сили користувача достатньо для того, щоб за 100 років повністю відновити екосистему.
Сучасне становище було саме таким, як і сказав Обжерство. Гнів все ще падав, і у Теодора було кілька секунд, щоб втекти з цього світу. Якщо в бою неможливо перемогти, хіба не залишається лише один варіант — втекти?
Його сім'я...
Жінки, яких він любив...
Чи гріх піде з обреченого світу разом із ними?
Такі думки наближалися до несвідомих людських інстинктів, а до боягузливих суджень. У майбутньому, яке буде наповнене лише розпачем, поряд з ним залишаться хоча б найближчі йому люди. Хіба хтось зможе докорити Теодорові, коли він зробив майже все для того, щоб запобігти цій катастрофі?
Фьу-ух...
І ось, відразу після цього з його правої руки вирвалося слабке світло, а в його свідомості виникли образи людей, про яких він думав: його батько, мати, молодший брат Вероніка, Елленя і Сильвія...
Раптом очі Теодора здригнулися. Як тільки його розум зафіксував їх поточне місце, він відчув деякий дискомфорт.
«... що?»
А джерелом цього дискомфорту була Сильвія. В її просторових координатах були відразу дві життєві реакції. Деякий час Теодор ламав собі над цим голову, а потім отримав такий шок, ніби хтось обіграв його обухом по голові.
- Тільки не кажіть мені...
Він не сумнівався в точності просторових координат. Крім того, він відчував на собі два життя у місці перебування Сільвія Адрункус.
Це була дитина... У світі, який незабаром мав бути знищений, існувала його дитина.
– ...
Нічого не кажучи, Теодор витягнув з інвентаря еліксир і влив його собі до рота. Його роздроблені ноги та пробитий живіт у мить вилікувались, а вже через дві секунди його тіло відновилося до свого початкового стану.
« Втекти? Кинути цей світ?» - стиснувши зуби, запитав він сам себе.
Що він скаже своїй дитині, яка за кілька місяців з’явиться на світ?
Що його батько відмовився від цього світу і втік?
Він цього не хотів. Він не хотів ставати на коліна і соромитися опускати голову. Теодор не зміг би сказати цього... Він не хотів, щоб його син жив у тіні свого ганебного батька. Хоч йому і було шкода Сильвію, він вирішив поступити також, як і... Як і її дідусь, Бланделл Адрункус. В порівнянні з тими, хто був для нього по-справжньому коштовним, життя Теодора було тривіальним.
- Обжерливість.
Почувши голос свого компаньйона, товариш Теодор зітхнув.
– ... Я знав, що ти врешті це зробиш. Твій план приречений на провал.
- Лише 0,1 секунди. Неважливо, якщо це всього лише 0,1 секунди. Якщо я зможу підтримувати свою свідомість хоча б одну мить...
- Шанс на успіх близький до нуля. Це навіть не 1%.
- А ти б сидів склавши руки, коли є хоч якийсь шанс досягти мети свого існування?
Після цих слів Обжерство замовкло, а Теодор зосередився. З того моменту він мав зіграти в дійсно божевільну гру. Він вже пробудив свої чари, « Примуситий гармонізацію » і вивів їх на новий рівень. Гармонізація Теодора могла ігнорувати атрибути, стихії та протистоячі сили і змішувати їх один з одним. Крім того, вона дозволила поєднати магію зі зброєю та іншими чужими тілами, які навіть не були магічні.
Ось чому Теодор подумав:
« А що як існує можливість асимілюватися з самою магією?»
Кілька місяців тому Обжерство почула цю гіпотезу і надала таку відповідь:
- Це неможливо. Ні, навіть якщо це можливо, ти помреш.
- Чому?
- Я не хотів, щоб ти знав це, але 10-е коло бере свій початок у самому джерелі магії. Тим не менш, користувач хоче кинути себе в самий центр цієї сили? Ти хочеш розчинитися у нескінченному потоці інформації? Навіть Саймон Магус, який був підготовлений краще за всіх, провалився на 10-му колі. Стрибки в джерело — це короткий шлях, який веде до неминучої смерті.
Ось чому Теодор відмовився від цього шляху. Але тепер, коли перед його очима розпочалося щось ще страшніше ніж смерть, Теодор не вагаючись вибрав цей метод.
"Поїхали".
Його метою було джерело всієї мудрості у всесвіті. Отже, Теодор відкинув свої страхи і зробив крок вперед, відчуваючи, як його тіло та душа виходять за межі певних кордонів, які не були ні часом, ані простором.
Але чому він відчував, що йде геть?
Доля розсміялася, коли він ступив на шлях, з якого не міг повернутися.
- Акашина гармонізація.
Після цих слів існування Теодора Міллера припинилося.
Примітка перекладача:
Акашські записи — це теоофський езотеричний термін, який описує містичне знання у нефізичній сфері буття. Немає жодних наукових доказів на акашизм, але містики вважають, що він містить у собі цілий сукупний і колективний людський досвід та історію виникнення Всесвіту.