Розділ 390 — Армагеддон.
Бу-ду-дих!
У просторі, де немає звуків і навіть гучний рев здавався приглушеним шумом, стався вибух. Напевно, це була одна з кращих атак, доступних чарівникам 9-го кола! Плазмиме тіло було наділено додатковою силою, а також збільшенням потужності та швидкості. Його руйнівна сила могла зрізати навіть гірський хребет. Після такого удару важко було б вижити навіть стародавньому дракону.
Однак...
У той момент, коли Теодор Міллер зіткнувся з зовнішньою стіною гніву, він зрозумів абсурдну силу свого противника. Його інстинкти відразу ж виявили, що навіть прискорена плазма не може прорватися крізь цю оболонку. І, на жаль, це було правдою.
Гру-ду-гу...
У той момент, коли сталося зіткнення, на зовнішній стіні гніву утворився кратер радіусом 20 метрів. Кілька уламків від його зовнішньої стіни полетіли в космос, а сам гнів сповільнився до 9,8 кілометрів за секунду. Це був найкращий результат серед усіх нападів Теодора. Але для монстра діаметром декілька кілометрів кратера такого розміру не відрізнявся від укусу комах.
"Ні, не все втрачено."
Однак Тео не впав у розпач.
« Я знав, з чим мені доведеться зіткнутися».
Теодор Міллер чудово усвідомлював, що гнів був останньою зброєю Семи Гріхів і є втіленням руйнування. Його не можна було ні зупинити, ані відвернути. Єдиний спосіб вижити — втекти з планети, яка стала його мішенню.
« Я повинен впоратися з ним".
Але Теодор прийшов сюди, щоб перевернути з ніг на голову безнадійное майбутнє.
Синелектростанція.
Навколо тіла Теодора з’явилася магічна димка, яка має силу чотирьох віршів. Абраксас — найпотужніша магія, яку він міг використати, сформувалась і врізалась у зовнішній стіні гніву. Тиск, що виштовхувався від стіни, трохи зменшився, але не зник. Навіть сила Абракса не могла повністю її зупинити. А потім Тео швидко закінчив магію злиття і витягнув руку.
Велика магія: he > Зачем.
Божественний артефакт: небесний меч.
Об'єднавши магію з Небесним Мечем, Теодор відтворив атаку, яка розколола замок Чонджу.
Злиття: Бездоганний меч Божий.
Це була сила, що стала в два-три рази сильнішою, ніж раніше.
- ----!
Якщо це можна було назвати звуком, то воно поширилось на декілька сотень метрів. Як тільки Безпредставний меч Бога проник у зовнішній мур, всі околиці зазнали неприємної вібрації. Можливо, це було пов’язано з тим, що зародила захисна функція гніву або така була особливість металу, який складався його зовнішня стінка.
« Зараз це не має значення» — подумав Теодор, намагаючись проштовхнути свій клинок хоча б на 30 метрів глибину. Але ось, у повному гармонії з характеристиками гніву, про які розповідала Обжерливість, гримуар негайно зреагував на цю атаку. Отже, Теодор повинен був отримати якомога більше переваг перед тим, як протиміри гніву встануть у силу. Це було не так захоплююче, як розрубування замку, але Божественний меч все одно продовжував рухатися вперед.
Проникнувши на 30 метрів вниз, клинок продовжував свій шлях, роздираючи кілька футів металу за секунду. Теодор не знав, що саме в цей момент відчував гнів, але міг припустити, ніби йому це явно не подобається.
[Зафіксована атака божественною зброєю. Аналіз властивостей стисненої магічної сили і чотирьох віршів. Об' єкти не можна відобразити. Пропозиція - знищити божественну зброю, яка є їхнім середовищем. Виготовлюється ремонт.]
Логічна схема, вбудована в гнів, швидко відреагувала на новий напад.
[Создання ботів-вбивць. Фіксування силової структури ядра на "деіцид". Наказ — діяти доти, доки об’ єкт не буде знищений.] (п/п: деїцид - вбивство/вбивця бога).
Гнів вперше зіткнувся з магією Теодора Міллера, але він мав великий досвід у боротьбі проти різних богів. Після виявлення в даній атакі божественної сили гнів використав зброю, яка була запеклим ворогом усіх богів.
Боти-вбивці - так називали автономну зброю маньренного типу, що створена за допомогою споживання великої частини енергії гнівливості. Воно було розроблене спеціально для того, щоб протистояти богам і героям, які виступали проти гніву.
[Созвольно 13 мечеподібних порушників.]
Конструкція ботів-вбивць була створена майже миттєво. Теодор зрозумів, що насувається щось грозне, але все одно був порядком здивований, коли побачив, як з міцної зовнішньої оболонки виходять справжні монстри. Їх форма була подібна до людської, але замість рук у них було щось схоже на серповидні леза, через що вони виглядали металевими богомолами. Однак їхні бліді неживі тіла були лише однією з причин його замішання.
- Боти-вбивці! Мабуть, ви справді розгнівались, коли він вдався до цього методу.
- І що це таке?
- Будь пильний. Я не знаю, як вони влаштовані, але ці тринадцять об'єктів можуть розірвати навіть грантрута.
А як тільки Обжерство скінчилося говорити, боти-вбивці рушили вперед.
Фшух!
Оскільки опір повітря не було, вони були дуже швидкими. Боти-вбивці рухаються зі швидкістю надзвукова і були здатні пробитися навіть через захист Теодора. І майже одночасно з цим в його бік полетіла металева мережа, схожа на павутину.
Коли Теодор побачив, як його шия покрилася холодом у відчаї неминучої смерті, він швидко вигукнув:
✔ Прискорення Часу!
Якби він зосередився на руйнуванні зовнішньої стіни, то був би просто зруйнований. Після того як Теодор прочитав про майбутнє, він у 30 разів прискорив час і зміг втекти до часу, коли його було вже оточено. Навіть двадцятькратне прискорення було колосальним навантаженням, але це був єдиний спосіб вижити. Лише один такий убивця був так само швидко, як Рендольф Кловіс.
« Леза у вигляді рук... Як дратує".
Ні магічна сила, ні аура — ці істоти не вистояли гладким рахунком нічого, але Тео явно відчував зловісне передчуття. Дискомфорт, викликаний його передбаченням, підказував йому в будь - яку хвилину уникати пастки. Отже, Теодор пірнув в сторону, у той час як боти-вбивці тут же кинулися слідом за ним. Не можна було сказати, що ці істоти були неповоротними або рухалися виключно за якимось визначеним алгоритмом. Натомість їхні ноги переміщалися так, ніби вони навчалися бойових мистецтв.
- Можливо, мені варто було взяти з собою Ґладіо... Ні, тоді з'явився би ще один запир. Які дратівливі шматочки олова... - Пробурмотів Теодор, звертаючись сам до себе. Для того щоб зробити щось подібне, він зосередив увагу навколо свого обличчя деяку частину повітря, яким і дихав, ніби перебував на землі. Це було щось на зразок самовдоволення, щоб подолати переповнюючі його занепокоєння і страх.
Тим часом його відповіді не пішли. Ні, ці монстри просто не потребували розмовної функції.
Фсьу-ух.
Отже, зтиснувши Калібр Душі лівою рукою і небесний меч - правою, Теодор подивився на ботів-вбивць.
- Гей, чого замерли?
Явно усвідомивши провокацію Теодора, боти-убивці знову прискорилися, кинувшись прямо до нього.
- Вибачте, але я вже звик до цієї швидкості.
Один і той самий трюк не міг двічі спрацювати на чарівника. Зверхву швидкість? Атака, на яку він не міг відреагувати? Теодор Міллеру це було і не потрібно. Все, що він повинен був робити - це реагувати на швидкість свого противника, а не на його удари. Отже, під ногами Теодора з'явився магічний кола радіусом 10 метрів.
Тим часом шість ботів-вбивць продовжили йти вперед, а сім відступили назад. Здавалося, що вони намагалися з’ясувати наміри Теодора, поставивши проти нього лише половину своєї кількості.
▫ Перевершення.нити його — це те, що Теодор підняв мечі перед собою.
У той же час тіла шести вбивць, що потрапили в магічне коло, перетворилися на струму.
- Я відмотав лише кілька секунд. Ну як вам, залізні блохи? - Посміхаючись, пробурмотів Теодор.
Як уже згадувалося раніше, техніка втручання в хід часу не мала жодного сенсу у протистоянні з трансцендентними істотами. Їхня протидія була настільки інтенсивною, що магія часу стала просто неправдою. Тим не менш, можна було використовувати технології, такі як Прискорення Часу, яка впливала на його власне тіло або простір, який незайнятий ворогом. Отже, Теодор використав трюк, який входив у те, щоб розрубати повітря раніше.
[Обнаручено використання магії часу. Шість ботів-вбивць знищено. Підвищення рівня небезпеки ворога на два етапи. Надання можливості виявляти магію, що залишилася сімома ботам-вбивцям. Створення 13 однакових об’ єктів.]
Однак гнів просто збільшив кількість маріонеток, а очні яблука на їхніх плоских обличчях почали випромінювати червоне світло. Це було щось, що могло виявити як просторову, так і тимчасову магію, а також ще більш видатне ніж магічні очі Орти.
Битва ставала складнішою, ніж бій з демоном неба, оскільки позаду вже існуючих ботів-вбивць, з'явилося ще тринадцять. Вони прагнули виграти час, необхідний для того, щоб на землі панувала гнів. Теодор повинен був якнайшвидше розібратися з цими консервними банками.
Секретна техніка.
Меж Небес і Землі.
Як тільки технологія була активована, його скреслані клини спалахнули полум'ям і миттєво знищили відразу п'ять ботів-вбивць. Тим не менш, до нього наближалося ще п'ятнадцять монстрів, для протистояння яким Теодор вже не встигав використовувати черговий потужний прийом.
Так на астероїді, який падає зі швидкістю 9,8 кілометрів за секунду, почався другий раунд між магом і вбивцями-вбивцями.
***
Дзин-нь!
Коли меч зіткнувся з мечем, пролунав гучний дзвін. Тим часом сам Теодор, відкинувши від себе залишки чергового боту-вбивці, повернув назад праву руку.
У руці, яка тримала небесний меч, накопичувалося якесь дивне відчуття. Можливо, це був лише збіг? Думаючи про це, Теодор кинув Калібр Душі на голову ще одного бота.
Бу-жух.
Але хоча його голова була розділена на дві частини, бот-вбивця не перестав рухатися. На відміну від людей, у нього не було черепної коробки і мозку. Наполегливість цих машин, які б'ються навіть будучи розрубані на кілька частин, нагадала йому про тролях. Але, як тільки Теодор використав Адське полум’я, бот безжиттєво затих.
« Це вже 93-й... Їх легше знищувати, ніж мені здавалося спочатку, але якщо так все і буде продовжуватися, я не зможу заблокувати гнів. Що мені робити?»
Боти-вбивці несли в собі загрозу середнього ступеня. Отже, Теодор міг дещо триматися навіть проти двадцяти таких машин. Але проблема полягала в тому, як блокувати гнів. На якийсь час срібна комета трохи забарилася, але на даний момент знову рухалася зі швидкістю 10 кілометрів в секунду. На поверхні, спричиненій плазмою і Небесним мечом, також було відновлено ці пошкодження.
«... Проклятье."
Щоразу, коли він намагався зосередитися і придумати новий метод, на нього кидалася відразу кілька ботів-вбивць. Очевидно, що вони мали лише стримувати Теодора і не допустити його до виконання першочергової місії.
✔ Прискорення Часу!
Після того як Теодор прискорив час, від чого світ ніби зупинився, він зробив кілька помахів своїми клинками. Фактично його почуття прискорювались настільки, що зорові нерви чарівника просто не могли відрізнити колір.
Отже, перший удар був нанесений в груди бота-вбивці. Калібр Душі був досить непоганою зброєю, але його не можна було порівняти з грізним мечем на небі, який знищив кілька машин підряд і почав шукати наступну жертву.
Кхр-ресь!
А в наступній миті гострий клинок зламався пряміком по середині.
– А-а?
Божественний артефакт виявився непридатним для подальшого ведення бою, від чого Теодор на мгнівці засміявся, ніж і скористалися два бота-вбивць. Їхні серповидні клини, подібні до лапи богомолів, почали свій танець за лічені хвилини винищуючи автоматично створений Теодором щит і наносячи йому декілька пошкоджень.
Якби Теодор не використав Прискорення Часу, то на цьому би вже все і закінчилося.
[Підтвердження знищення божественної зброї. Продовження битви. Модернізація ботів-вбивць в людську форму.]
А потім боти-вбивці почали змінюватись. Два клинка замінилися шістьма, прийнявши форму звичайних людських рук. Тепер ати-вбивці нагадували собі асур, що з'явилися в буддійській міфології східного континенту (п/п: асури — в індуїзмі низького рангу, яких деколи називають демонами, напівбогами, антибалками тощо).
– Ха-ха... - Теодор дуже розсміявся.
Небесний меч зламався. Ще один чудовий атакуючий засіб зник.
- Так ось що це було за відчуття... Кожного разу, коли небесний меч зіткнувся з лезами цих хлопців, в ньому накопичувався урон...
Тео цього не знав, але боти-вбивці були створені гнівом і мали силу знищувати богів. Бог нехтував своєю силою, і зрештою він був виснажений.
Протягом цього часу гнів знищив багато богів і вважався їхнім природним ворогом. Отже, жодний меч з Божою силою не міг витримати послідовного зіткнення з ним.
"Але половина ще залишилася."
Спостерігаючи за повільним наближенням останніх ботів-вбивць, Тео тримав в руці половину клинка. Тепер, коли машини досягли своєї мети у вигляді знищення Небесного Меча, вони зосереджувалися на вбивстві його власника.
- Підходьте, шестиповерхові банки.
Замість того щоб використовувати магію, Теодор мав намір і далі користуватися мечем. Згідно з міфологією, цей клинок був отриманий від демонічної звірини. Його початкове ім'я означало Аме-но муракумо-але цуруги, а стався він з тіла змія з вісімма головами. Отже, цей меч можна було викликати і на самому демонському звірі.
- Ти почуєш мене, восьмиголовий дракон!
Мітка на правій руці Теодора знову почала випромінювати світло. Теодорові не потрібно було приносити жертву доти, доки він мав владу контролювати матеріальний світ. Все, що йому було потрібно - це виступати посередником в процесі заклику.
- Явись, Ямата-но Ороті!
Небесний меч у руці Теодора перетворився на жменю пилу, а в вимірі з'явилася дірка простору, де виникло велетенське створіння.
А тоді восьмиголовий дракон, який має більше половини ширини гніву, видав жахливий рів:
— ■ Ернест Донован Макміллан!