Розділ 329 — Ніч, яка поглинала сонце (Часть 5)
Перша атака була зроблена блискавкою. Гурова копальня Теодора вдарилася об щит Джерема і, злегка змінивши свою траєкторію, врізалась у землю.
Гру-ду-м-му!
Якщо б битви відбувалися на піску, то після такого удару з'явилось би явище "отекти".
Усю територію окутали хмари пилу, але Тео без найменшого коливання продовжував іти вперед.
Ніякий пил не могла перешкодити його очам, до того ж маг відчував, що це його останній шанс. Після довгого мовчання його супер чутливість збудилася знову, підтверджуючи, що повільність неможлива.
« Сила сили Джерема не є нескінченною. Нежити стала слабшою, і у нас є всі шанси на перемогу."
Навантаження, яке випробував чорнокнижник, не йшло в жодне порівняння з попередньою, особливо після того, як Нідхёгг почав діяти всерьоз. Сила Джерема впала, а Теодор все ще мав кілька кіз.
Наприклад, магічними сувоями, які він отримав кілька років тому.
- Обжерство, дістань номери зі 112-го по 119!
- Зрозумів.
Як тільки Теодор виголосив свою вимогу, з лівої руки вискочило вісім магічних сувоїв. Це була частина винагороди від Парагранума після того, як він допоміг йому знайти лабораторію Парцельса. Всього Тео мав 12 сувоями з заклинанням 7-го Круга і тепер вирішив, що настав час використовувати ті, які могли принести якусь користь в бою.
Тьху-у-Ух!
Активовані закляття підняли величезну хвилю магічної енергії.
« Хтось може подумати, що це марна трата грошей!»
За кожен з них можна було купити невеличку ділянку землі, але в цій битві відразу ж використовували вісім таких.
З першого сувою вирвалося нестримне буріння.
З другого сувою з’явилися язики полум’я.
Також були сувій, що стріляв блискавкою, і сувій заморожував певний простір.
Крім того, було кілька інших атакованих заклинань, кожна з яких обрушувалася на чорнокнига.
Від нього здригнулися навіть дерева на околиці Великого Лісу.
Якщо правильно використовувати, така серія атак могла в мить вислати на те світло навіть майстра меча. Проте Теодор не мав жодних підстав сподіватися, що цей смертоносний ураган буде неминучим. Вона не була достатньо сильною, щоб пробити стіну темряви і знищити майже безсмертного Джерема.
« Достатньо цього, щоб зупинити його хоча б на мить », — подумав Тео і ступив у бурхливий шторм. Але те, що він побачив всередині нього було парою світлих очей лицаря смерті - неживи, досить сильною, щоб пережити комбіновану атаку заклинань 7-го Крука. Проте, стан лицаря смерті був далеко від ідеального. Теодор заблокував меч, націлений в його горло, і кілька разів вдарив мертвого Калібром Душі.
Безсмертя смерті було повністю зруйновано, і він упав на землю. Рыцарь смерті не міг повністю ігнорувати силу магічних сувоїв 7-го Коло, але і не зміг відступити, оскільки позаду був його господар.
– ... Ти використовував його як щит? Це ще більше марнотратство.
Однак Джерем вважав дещо інакше. Стоячи посеред палаючої хмари, він кричав своїми білими щелепами:
- Для слуги має бути честю віддати життя за свого пана. У кожного є своє місце і роль. Його ж роль полягала в тому, щоб пожертвувати собою заради мене.
- Ха, правда? - Теодор усміхнувся, — хіба роль мерзенного чорнокнижника не полягає в тому, щоб померти?
- Це ми ще подивимось, — парував Джерем, після чого підняв руку і показав своїми кісточками пряміком у Теодора, - справжнє зло ніколи не зникає.
Це припинило розмову. Їм більше нічого було сказати один одному. Перед тим, як Теодор встиг щось зробити, Джерем зробив короткий заклинання і прямо з-під землі повстали напівпрозорі злі духи, тут же вчепилися у тіло Теодора. Тео відчув, що його життя зникає зловмисні обійми.
Це були особливі привиди, які поглинають життєву силу живих істот через контакт з ними.
- Ху-ху, це просто смішно!
Однак для стародавніх героїв такі противники були просто нічого не вартими.
Фьу-ух!
Калібр Душі кілька разів спалахнув, відрубавши голови злим духам біля Теодора. Кліток душі попокоїв навіть тих привидів, які все ще були під землею.
- Отже, цей меч є особливою магією, яка вбиває душу. Тепер я розумію, чому чотири вершники так швидко програли тобі, — сказав Джерем, вирішивши, що йому слід змінити свою стратегію - але твій меч не ефективний проти фізичних ударів і безполежний на великих дистанціях. Його взагалі неможливо було б використовувати, якби не твоя особливість.
- Яка ще особливість?
- Чарівник, здатний використовувати цілий спектр різноманітної магії. Хіба це не завдяки Обжерству? Ха-ха-Ха, тобі дійсно пощастило з ним, - задумливо проговорив Джерем, після чого створив навколо себе костявий бар'єр і, поманивши Теодора рукою, додав, — Підходь, останній противник.
У той же час тіло Теодора стало синім.
Ф-жу-ух!
Відстань між ними становила 30 метрів. Але перед тим як Теодор подолав цю дистанцію, Джерем встиг використати чотири закляття.
Повстання Мертових.
Без найменшого на те дозволу Теодора з'явилася ціла орда неживих, тіла якої окутували три додаткових заклинання. Живими називали магію « прокляттям », але вона була могутньою винагородою. Лише за кілька хвилин нежити досягла майстерного рівня і голосно зреагувала:
- Ку-гра-а- а-А!
« Тьфу, як це дратує» — зупинявся Теодор. Він сказав: « Вона не живе в відмінному фізичному стані і навіть у Калібрі Душі її перемогти буде нелегко. Мені знадобиться кілька хвилин, щоб пробитися крізь неї".
Проте Теодор мав обжерливість, з якою міг підтримувати зв’язок навіть у прискореній формі блискавки.
« Обжорство. Номер 238!»
- Ставки ростуть, користувач?
У лівій руці Тео з’явився сувій, який у тому ж мить був активований. У Теодора було п'ять сувоїв з магією 8-го кола, і тепер один із них мав виявити свою силу.
- Відкрийте очі Василіска!
Спеціальна магія 8-го Круга вибухнула вісьмома променями, що б'ються по громіздких тілах неживи. Мускули, шкіра та кості були лише доброю здобиччю для окамінованих променів. Нежити, фізично висилена Джеремом, нічого не могла протиставити цій силі. Мертві були відносно стійкими до магії, але навіть вони не змогли довго протриматися і незабаром перетворились на камінь.
Теодор кинувся вперед, подивившись на скам'янілі тіла. Нехай заклинання і ефективність цього методу були дуже ефективними, але тривалість його дії становила не більше п’яти хвилин. Це означало, що коли бій затягнеться, то з’являться проблеми.
Після цього битва була короткою і рішучою.
З лівої руки Теодора вистрілила блискавка, вдаривши по захисному бар’єру з кількох шарів кісток. Поле бою застигло, а згенерована чарівниками енергія просто-напросто розривала навколишній простір.
На ходу Тео збільшив величезну кількість магічної сили, яка була від серця дракона і збільшував розмір Калібра Душі майже до трьох метрів. Він був готовий у будь-який момент розрубати тіло темношкірого.
- Джере-і-Е-ем!
- Миллі-і-е-ер!
Важка тиша була розколота, і наймогутніша магія, яку не зміг би відтворити жоден чарівник цієї епохи, вирвалася з рук ворогуючих сторін.
Вогонь, блискавка, шторм, темрява, світло і просторові викривлення...
Атакуюча магія забруднювала кисень, а її жар перетворив землю на лаву. Менше ніж за дві хвилини відбулося зіткнення, в кілька разів жорстокіше ніж все, що було до цього.
Калібр Душі Теодора відрубав ліву руку Джерема. Гнілонна Стрілла Джерема вразила живіт Теодора. З-під землі вирвалося тіньове лезо і поранив ноги Джерема. Стародавня магія зупинила циркуляцію крові в тілі Теодора.
Атаки повторювалися і повторювались. Теодор отримав кілька болісних травм, в той час як безсмертне тіло Джерема обзавіло кількома штрафами через безперервний використання надмощеної магії. Витривалість завжди була сильною стороною, а тому було очевидно, що перший прийде до кінця сили Теодора.
І через п'ять хвилин саме так би і сталося, якби Джерем не помилився.
- Страждання загробного життя, прокляните цю живу істоту!
У Джерема були спогади Теодора, і тому він знав про більшість функцій обжерства, але не був повідомлений про те, що сталося після їхнього першого зібрання.
Зал слави був особливим здібностям, завдяки якому користувач міг отримати силу тих чарівників і отримувати їхні знання. Кілька хвилин тому Теодор попросив допомоги в одного справді великого чоловіка. Теодор Міллер знайшов захист від проклять Абе-но Семея - шахрайську здатність, яка блокує всі прокляття 8-го Круга і нижче.
« Зараз!»
У той момент, коли чорнокнижник викликав прокляття, Тео рушив вперед. Він прийняв прокляття, не намагаючись ні уникнути, ані заблокувати його, і без вагання зробив контратаку.
Це був шах і мат!
- Що?
Коли Теодор підняв праву руку, шокований Джерем швидко зашевели своїми щелепами. Ще не надто пізно використовувати наказ. Нехай він і не мав своєї колишньої сили, але його повинно було схопити, щоб на деякий час зупинити Теодора.
- Заткнись!
Однак першими були слова Дракона, які примусово затоплювали щелепи Джерема. Теодору вдалося добре підгадати момент, коли Джерем спробував вимовити наказ і запобігти його використанню. А, як відомо, коли спроба активації одного чи іншого заклинання закінчувалася провалом, чарівник втрачав половину магічної сили.
А потім, наче гільйотина, на голову Джерема обрушився меч Душі.
Фу-ду-дих!
Удари наносилися звідусіль: зверху, знизу і по діагоналі. А потім Тео використав закляття, яке він дізнався від Сеймея, повністю блокуючи всі частини тіла чорнокнижника. Якщо б Теодор упустив якусь частину, Джерем міг би воскреснути, оскільки для знищення такого рівня потрібно було сили одного з богів.
Як і у випадку Мітрой, лише досконале божество мало достатньо сили знищити безсмертну істоту, яка бере свої сили в іншому вимірі.
У будь-якому випадку, це було лише питання часу. Результат цієї битви вже був вирішений.
– ... Ку, ху-ху... Ку-ху-хо... - Затряс своєю щелепою спійманий Джерем, що змусило Теодора нахмуритися. Однак його чутливість не подавала жодних тривожних ознак.
- Ти хочеш на щось попросити?
- Кху-хо-ух... Я... Повернений таким жалюгідним смертним, як ти... Хіба це не смішно...?
У словах Джерема була певна логіка. Він був найбільшим чорнокнижником, який досяг 9-го Круса і склав угоду з драконом із іншого виміру. Навіть будучи ослабленим, він все ще перевищував Теодора Міллера. Але він програв, а Теодор переміг. І цей факт не змінився незалежно від того, як Джерем до нього ставився.
А потім сталося щось із серії геть виходь. Джерем підняв голову до неба і відчайдушно закричав:
- Король демонів Настронда! Змій, що пожирає світове дерево! Візьми це тіло і зроби його своєю їжею! Я пропоную тобі самого себе!
Не встиг Теодор щось зробити, як напівзруйноване тіло чорнокнижника окутала фіолетова магічна сила.
- Вічне прокляття чекає тих, хто встав у мене на шляху! - Прокричав свою останню загрозу Джерем, а потім його череп розсипався в струху.
Там, де стояв великий чорнокнижник, лишилася лише маленька купка пороху. Передсмертні крики Джерема були несподіваними і в якійсь мірі навіть лякаючи, але більше Теодор так нічого й не відчув, а тому здивувався на купу попелу у своїх ніг.
- Якого біса він ...?
А в наступний момент...
- Теодор! Ти чуєш?
У Рататокську пролунав голос Алукарда. І його порядком збуджений тон дав Теодору зрозуміти, що сталося щось надзвичайно велике.
« Що таке? Що трапилося?» - швидко зреагував Тео.
- Підніми голову!
« Поднять голову?» — нерозбірливо перепитав чарівник. Після того, як Хресельґ і Нідхьогг злетіли вгору, він зосередився виключно на війні проти Джереми. Він краще інших знав, що смертний не може втрутитися у битву між трансцендентними істотами.
Коли Тео підняв погляд, він був просто приголомшений.
– ... І що цього разу?
Небо було розірвано надвоє.