Розділ 319 — Той, хто успадковує і ховається за лаштунками (Часть 2).
Як і завжди, у свідомості Теодора з'явилося звичайне йому інформаційне вікно.
"Більше глибокі теорії про духів"
Знання, яке міститься в цій книжці, не виходять за рамки основних вчень про чотири вірші. У ній розповідається про основні риси давніх духів і володарів.
Також у цьому посібнику пояснюється різниця між богом і духом; автор розповідає про зміни, які відбуваються з елементами божественного характеру.
Мирдаль написав цю книжку лише для одного читача.
Ви - єдина людина, яка має доступ до цієї інформації.
* Клас книги: унікальний.
Умови отримання: угода з стародавнім духом.
Після її поглинання Ви навчитеся справжньої магії стихій.
Після її поглинання Ваша свідомість парфумів зросте до максимуму.
* Це оригінал, написаний безпосередньо автором. Після її поглинання Ви зможете прочитати повідомлення, залишене автором.
Коли Теодор побачив останню пропозицію, його брови рушили.
Це була книжка, написана виключно для одного читача...
Крім того, в ній чітко вказувалося, що умовою її отримання було обов'язкове наявність контракту з стародавнім духом. Отже, Мірдаль справді передбачив прихід Теодора. Це сталося сотні років тому, а можливо й більше.
Той факт, що Теодор раніше не зустрічав Титанію, також міг бути пов'язаний з розпорядженням Мірдаля.
« Я ще ніколи не обпалювався в таких ситуаціях, але... Чи можу я довіряти Мірдала Герсейму, який навіть не людина?»
Великий маг минулої епохи, більш відомий як призовник володаря елементами ... « Містераль Герсейм» — це ім’я, на яке Теодор Міллер випадково натрапив у бібліотеці близько десяти років тому.
Весь цей час Тео вважав, що йому просто пощастило знайти оригінальну книгу в Академії Бергена відразу після зустрічі з Обжерством і підписати контракт із стародавнім духом.
А що, коли така удача була лише наслідком чужих намірів?
Хоча всі результати, отримані ним, виявилися позитивними, Теодор не міг розстроюватись через те, що його вибір і зусилля були лише грою в маріонетки.
Коли Тео відчув потребу знову поговорити з Мірдалам, то відкрив книжку.
А потім, не встигло пройти і 10 секунд, він мимовільно насупився.
– ... Що... Ця книга?
Вона була написана офіційною мовою континенту. Коротка анотація і невеличкі описи кожного розділу були викладені просто чудово. Це було переконливим доказом того, що знання автора перебували на найвищому рівні. Проблема полягала в тому, що саме зміст був абсурдним ступеням складності.
"Чорт, це напевно займе більше одного-двох днів. Перш ніж я зможу поглинути цю книгу, мені доведеться просидіти над нею кілька місяців, якщо не років."
У цілому Магічне повідомлення навряд чи було знайдено чарівника, який мав великий багаж знань у сфері стихії та духів, ніж Теодор Міллер. Але навіть після кількох сторінок він не зрозумів цього. У найкращому випадку пара абзаців була якось пов'язана з теорією, відомою йому у книжці Фей. Інакше, він не просунувся б і далі очолення.
Проте Теодор, по суті, подумав про це і зрозумів, що це цілком природно. Врешті-решт, стародавні духи були фрагментами богів. Це означало, що маг 8-го кола все ще був недостатньо компетентним, щоб повністю освоїти цю силу.
"Трансцендентність"
Для того щоб хоч трохи спробувати увійти в царство богів, а для цього він мав стати грандмасом і мати дев’ять кілок мага. І хоча Теодор мав кілька божественних сил, а Мітра на деякий час ставала майже повноцінним божеством - він все ще був далеко від розуміння природи цієї сили. Щоб стати цілком трансцендентною істотою, спочатку треба було кинути виклик розумінню найглибших теорій про духів та стихії.
- Що ж, дякую.
Хоч би як там було, він мав подякувати Титанієві за цей незвичайний дар. Таким чином, Теодор сховав потріпаний посібник в інвентар і вирішив зосередитися на головній задачі. Його книжка Мирдала була несподіваною змінною, але перш за все Теодорові було потрібно захистити світове дерево і розібратися з Джеремом.
— А тепер пропоную перейти до того, чому ми тут, — сказала вища ельфійка, вказуючи пальцем у бік Великого Лісу, що лежить біля Червоного плоскогір’я. Вона пуста, але трохи глибше живе друади і енти. Ці раси досить могутні, і тому мало які навіть найбільші монстри ризикують пробиратися вглиб лісу через його південну сторону.
- Енти та друади... Ці дві раси отримують найбільшу силу від світового дерева. Думаю, вони прийдуть дуже до речі.
- Верно. Коли будувати оборонні кордони, співпраця з ними буде незамінною.
Через пожежу енти та друади не змогли зіграти велику роль у бою проти Леветайна. Але вони виросли у Великому лісі і були в два-три рази сильніші за інші раси цього регіону. Кору ентів було важко пробити навіть твердим сокирою, тоді як друади наказували всім мешканцям округи. Крім того, сотні ентів могли змінити навіть рельєф місцевості.
– Далі - захід. Про нього ти вже теж чув. Це ділянка, що знаходиться під контролем клана зверолюдів. Якщо чесно, не варто очікувати від них великої допомоги.
- Я теж так думаю... - Несміливо посміхнувшись, погодився Тео. Він переміг одного з кланів, навіть не використовуючи магію. Тому навряд чи варто було сподіватися ілюзій про силу інших людей цієї раси.
Можливо, люди могли б надати певну підтримку своїм чисельностям, але в бою проти некроманту це було радше недоліком. Найкраще було б евакуювати їх до тилу, щоб вони не перетворилися на міньонів Джерема.
- Окрім півночі, де панує вічний холод, остання область — східна. Цей регіон заселений дикими звірами та іншими монстрами. Їхня кількість і сила незначні, але ми не можемо виключати можливості їх потрапляння в руки ворога.
- Джерем просто перетворить їх усіх до нежити... Ми не можемо дозволити собі, щоб це сталося. Думаю, варто попросити зверолюдів зайнятися охороною східних лісів.
Коли почнеться цілковита війна, звірячий клан стане лише тягарем. Але це не означало, що вони були абсолютно марні прямо зараз. Звіролюби могли принаймні зменшити кількість проблем на сході.
З огляду на все вищесказане, тепер їм необхідно було обговорити більш детальну стратегію. Але ще одне питання залишалося.
- Титанія, з чого краще почати?
- З півдня.
Тео хотів дізнатися про погляди місцевого господаря, але його порядок був здивований тим, що відповідь була однозначна і без найменшого коливання.
- Чому?
- Тому що незабаром церемонія Вічно зелена. Вона співпрацює з ентами та друїдами, — пояснює Титанія. — Не знаю, як щодо дрейадів, але не можу знайти спільну мову. У них немає такого поняття як "мозок" та й самі вони не часто йдуть командам. Найліпше було б розповісти їм про те, що відбувається, поки більшість з них зібралися в одному місці.
– Що ж, південь так півдня.
– Швидке рішення - це добре.
А потім вони практично одночасно зістрибнули з світового дерева.
Паря в небі, їхній одяг розвіялися наче прапори. Компаньйони швидко почали прискорюватися, взявши курс на південний ліс.
Десь далеко внизу розкинувся дійсно вражаючий вид справжнього моря дерев.
- Е-е?
А потім Теодор згадав дещо.
« Місце, де проходить Церемонія Вічно зеленої. Це означає, що Елленя..."
Коли Теодор бачить, як Титанія опускається на покритий ґрунтом листя, він зменшив швидкість. Два кольорових прапори приземлилися на просторій землі і озиралися по сторонах.
А потім Тео зустрівся віч - на - віч з тією, про яку подумав лише кілька секунд тому.
– ... Теодор! - Олена, в якої від подиву очі стали схожі на дві страви. Як тільки вона побачила Теодора, її обличчя відразу почервоніло. Про що вона подумала в цей момент? Якби не втрутився ще хтось, вони могли б довго дивитися один одному в очі.
- Е-е, ти нарешті приїхав за нашою мишкою? - Смішна, запитала вища ельфійка, ростом не досягає Теодора навіть до грудей.
Це були два вищі ельфи, які щойно закінчили Цірмонію вічно зеленої, Елленя та Аліса.
***
- А-ха-хо! Значить, ви разом подорожували по Великому лісі?
Вищий ельф, Аліса, слухала новини і, як завжди, затремтіла. На відміну від своєї дитячої зовнішності та поведінки, вона була другою за віком у всьому Ельфхаймі. Коли Елленя тільки народилася, а це було кілька десятиліть тому, Аліса вже була дорослою і мудрою ельфійкою.
Окинувши двох супутників ігрівим поглядом, вона запитала Титанію:
- Ти впевнена, що впораєшся, Титаніє?
– ... Вір в мене.
- Що ж, якщо ти так говориш... Але з цим гарним чоловіком все має вийти найкращим чином. Було б чудово, якби ваша подорож переросла у любовний роман!
– А-Аліса! – схвильовано вигукнула Елленоя, на що Аліса знову хіхнула.
- До речі, ви подумали про те, як переконати їх? Енти не слідують нашим наказам. Все закінчиться, якщо вони відмовляться допомагати, навіть якщо ми переконаємо друїд. Хіба ви цього не знаєте?
- Знаємо.
Дреяди — це фей, дім яких були дерева. Навіть якщо б вони погодились на певну допомогу, друїди не могли відділятися від дерев і не діяли окремо. Щодо ентів, ця раса не слідувала наказам вищих ельфів. А їхня ієрархія все ще залишалася незрозумілою. Титанія й сама запитувала себе, чи зможуть вони отримати допомогу від цих істот.
- Це... Сильно не дивуйтеся, — застеріг решту Теодора, після чого кликав до своєї магічної сили.
Можливо, це було пов'язано з їх близькістьм до світового дерева, але Мітра відреагувала на заклик Теодора швидше, ніж коли-небудь, поковтнувши всю ману, що знаходиться в землі, і створюючи тіло. Її волосся було відкинуте за спину, а бутон з квіткою на голові сяяв яскравіше.
- Хонь! Мітра!
Вона була всього лиш маленькою десять років, але три найвищі ельфи тут же замерли і роздивлялись суть самого світового дерева Іггдрасіля. Вони відчули в ній силу гігантського дерева, яке підтримувало все життя у Великому лісі; дерево, котре ельфи називали родовим.
Але перш ніж хтось з них встиг відкрити рот, сталося щось неймовірне.
– Оу... Ох... О-о- о!
– ... Королева...! Ласкаво просимо... Королева...
- Переклоніть...! Переклоніть... Колені!
Бу-дум. Бу-дум. Бу-дум.
Відвідуваність розкрилась звуком наближення кроків. У цей момент, коли з'явилася Мітра, до поля почали стікатися енти. Наша реакція була більш ніж очікувана, оскільки з останнього разу Мітра помітно підросла.
А потім енти впали на коліна і так і залишилися стояти, не наважуючись підняти свої голови. Їхні гілки зламалися, але їм було все одно. Володар усіх рослин, втілення світового дерева, Іггдрасіля... Для них Мітра була богом у тілі.
– ...
– ...
– ...
Навіть шляхетні й чарівні вищі ельфи не могли стримати своїх емоцій.
- Х-хонь? Тео? Я... Що мені казати? - Вона запитала про порядок у комоді Мітра.
Теодор на якийсь час задумався, після чого відповів їй: як би там не було, будь-яке спілкування починалось з вітання.
І ось Мітра поклала руки собі на талію, після чого голосно кричала:
- Приємно познайомитися!
Потім дівчинка пустилася у танець пряміком серед гігантських ентів.
Що ж тут відбувалося...?
Ця зустріч мала стати наріжним каменем у майбутній битві за майбутнє матеріального світу. Але все це нагадувало Теодорові дитячу гру в початковій школі.
Зрештою Тео посміхнувся і погладив до нього дівчинку, яка була на його голові.
Це смішне видовище стало першим кроком до організації захисту світового дерева.