Розділ 294 — Відродження міфів (Часть 2).
Срібне світло перемішувало небо з червоним.
Тьху-ду!
Для божественної сутності, руху якої в кілька разів перевищували швидкість звуку, фізична динаміка та закони інерції були не більш ніж беззмістовними термінами. Нуада вільно прискорювався і зупинявся, сміяючись зверху вниз, зліва направо, та в будь-яких інших напрямках.
Навіть дракон був би шокований від такого прискорення, але для Нуади це було цілком прийнятно.
- Кхм, а ти добре біжиш як для того, чиє тіло складається з людського тіла.
Дивно було те, що Зависть могла йти нога в ногу з Нуадою.
- Підтримка, Прискорення, Звільнення, Преломлення... І ще три здібності. У тебе справді вистачає трюків.
Нуада оцінила ступінь прискорення, яку вдалося отримати шляхом об'єднання семи здібностей аури. Інакше він не міг би бігати від бога, який не пов'язаний законами фізики.
- Та щоб тебе! Як довго ти будеш ганятися за мною?
Менш ніж за хвилину Зависть піднялася в стратосферу і, нарешті, помахала своїм мечем.
Здатність бачення майбутнього підскакувала їй, що Нуада не зможе уникнути цієї атаки.
І ось, неймовірна кількість аури спотворило навколишній простір і розірвало хмари.
Меч, що руйнує небеса. Так називалась техніка людини, котру поважали усі без винятку мечники Андраса. Вона була символом засновника Імперії, Кесейна Фернадо, яка кілька століть тому повалилася в небуття. Це була трансцендентна атака, яка розривала саме небо! За припущенням Зависті, яка бачила досить багато майстерень, ця сила не змогла б перемогти навіть бога.
- Що ж, а це непогано.
Наче кров, що стікає з розорваного неба, вогонь аури обрушився на стародавнього короля. Ця атака не давала можливості ні ухилитися, ані заблокувати її; це була кінцева техніка того, хто міг зазирнути поза вершину фехтування.
Меч, що руйнує небо, не міг перевершити силу трансцендентства. Але сила Зависті стала ще більшою. Якби ця атака дійшла до землі, вона б прошила мантію та зовнішню оболонку ядра. Таким чином, Нуаді довелося підняти частину своєї збереженої сили.
Клайм Солайс яскраво засяяв. Він почав брати в себе ману, світло і тепло. Цей меч був скарбом, світлом у темряві, що приносить перемогу. Він був символом короля богів, який увічнював його ім’я і не раз привів до перемоги.
У той момент, коли Нуада змахнув своїм блискучим мечем, стався золотий і жовтий вибух, схожий на гігантську сонячну спалах.
Бу-ду-дих!
А потім на всі боки полилося золотого світла. І ця хвиля святого світла знищила зловісну криваво-червону аура. І ці частинки закутали кожну молекулу червоної енергії, повністю поглинши її.
Це була не просто інша сила. І це було зовсім по - іншому. Оскільки Нуада був богом і воїном, його меч міг знищити кінноту техніку Кешана.
- Хмм?
Можливо, тому, що Нуаде не мав сили, але після того як золото прорвалося крізь небо, він втратив свою гостроту і перетворився на ударну хвилю.
Однак це золото було не клинкою, а щитом.
Золотиста маса врізалась у Зависть і відкинула її назад до гори, наче гальку, по якій ударили гігантським молотом. Імператор пролетів кілька кілометрів, а потім пішов глибоко під землю і поламав декілька шарів гірських порід.
Для паразитичного гримура тіло його господаря було єдиним і незамінним. Зависті потрібно було декілька секунд, щоб позбутися удару і вибратися на поверхню.
- Час закінчувати.
Нуада кликав до світла, і світло йому відповів.
Бу-ду-дих! Ду-дух! Дух!
Ця ділянка землі, де була Зависть, відразу ж покрилася густим сонячним світлом, який містив у собі більше руйнівної сили, ніж велика магія 7-го Круса.
Для Нуади, який був богом світла, це було не важче, ніж клацання пальцями.
І ось одна сторона гори впала, і вершина просто зникла. Земля розтанулася, перетворившись у озеро лави.
Навіть червоні дракони, які були майже повністю стійкі до вогню, не змогли б цього винести.
Дрогож землі і жар були настільки відчутними, що їх відчув навіть Теодор, який на даний момент перебував у десятках кілометрів звідти!
Наче виверження вулкана в повітря піднялася хмара попелу, а очі Нуади раптово загорялися. Він був переконаний у смерті свого ворога, і результат його атаки виявився вкрай несподіваним.
- Хох...
З гори, на яку прийшов удар короля богів, виднівся напівпрозорий щит. І незважаючи на всі ці напади, він навіть не потріскався. Щось подібне було далеко не на тому рівні захисту, який був доступний здібностями Зависті.
А ще важливішим є те, що щитом виднілося жіноче обличчя замість волосся змії. Однак через декілька секунд воно повільно розчинилося в повітрі.
Нуада відразу зрозумів, що це таке.
- Егіда, щит Афіни Паллади.
Це була божественна зброя, яка повернула назад силу легендарного монстра, Горгони. Це був щит, який ошукав усіх противників, які билися проти нього і віддзеркалювали більшість нападів. Ні, в цьому усьому було щось дивне.
Ти ж не його законний власник, а тому можеш використати Егіду лише один раз. Невже ти спочатку планував використовувати божественний артефакт як одноразовий предмет?
– ... Король богів Нуада... Тепер я зрозумів, як тебе призвали, — не відповідаючи на запитання, сказала Зависть, - цей марний недоносок, Фермут, взяв зі мого сховища саме Клайм Солайс. Твій призовник викрав його і використовував, щоб відкрити тобі двері в матеріальний світ.
- Що?
- Правда, весело? Якби мене це не стосувалось, я б довго сміявся. Але тепер я відчуваю лише гнів.
Заздрість більше нічого не хотіла говорити, насилу стримуючи своє обурення. Причиною її проблем виявився не хто інший, як її власний відрив - Фермут. Артефакт, знайдений Завистю, був використаний для того, щоб викликати її найгіршого ворога, і тепер їй доводилося витрачати інші речі, які були у величезному дефіциті. Природно, що все це кинуло Зависть в невимовну лють.
– ... Що ж, я відсуну свої власні інтереси на другий план.
Її гнів досяг точки кипіння, і Зависть спокійно пішла вперед. А потім вона звідкись витягла ще один меч.
– Що...?
Обличчя Нуади напружилося.
Прямої сталевої клинок, покритого голубовим свічком...
Гру-нуру!
... Кожне мигня з якого вивергалися страшні блискавки. Абсурдна сила, яка колись була причиною знищення декількох гірських вершин...
- Каладболг! - Не здавшись, вигукнув Нуада.
Це був меч Фергуса, сина Ройга, почесного героя Еліна!
Але Нуада покрив свій меч божественною силою і заблокував всі блискавки, які літали в нього.
Хай аури у Зависті і були трохи грубими, але вона мала божественний спорядження для бою, за допомогою якого можна було вбити навіть бога. Заздрість не була законним власником цього обмундирування, а тому вона розсипалася в порох лише після одного використання. Однак, навіть цього було досить для того, щоб представити певну загрозу.
Саме тому Імперія Андррас так наполегливо вивчала руїни Епохи міфів з моменту своєї заснування. Реліквії, які Зависть монополізувала протягом п'яти століть, нарешті були пущені в справу.
- Вперед, Дайнслейф.
Наступним на черзі був проклятий клинок, який ставав сильнішим кожного разу, коли проливався кров’ю. Меч був зламаний у той момент, коли на Нуаду обрушилося три найбільші прокляття: « Відплата», « Возвага » і « Зниження.
- Знизойді з вершин, Мораллтач!
Кожен змахував ним ударною хвилею. Цього разу Нуада отримав удар від свого власного клинка.
Наслідки від браку двох над-інженерів були настільки інтенсивними, що земля провалилася вниз відразу на 100 метрів.
Це дійсно була сила родом з Епохи міфів. Якби Нуада не використовував Клайм Солайс, то будь-який інший клинок вже давно зламався б.
Бу-ду-дих!
Клинок Нуади був на один крок попереду і зруйнував меч, оголений Завистю. Якщо б гримуар був законним власником цих артефактів, все могло скластися інакше, але клинок вирішив загинути від меча короля богів, ніж віддати свою силу цьому "коллекційному".
Чотири меча були зламані один за одним, а потім світло Клайма Солайса проколов тіло Зависті. Ні, точніше сказати, що це виглядало так, ніби він його проколов.
Тьху-тух!
Без жодного сліду не залишилось жодних частин зламаної броні. Цей чистий білий блиск... Їм могли похвалитися лише Доспехи Вітджа. Нуада занадто пізно помітив, що Зависть була в хмарі саме в них. Але навіть така броня могла лише виграти трохи часу.
Ледве жива Зависть витягла ще один клинок, але мало який меч міг зрівнятися з Клаймом Солайсом. Імператор Андрасу дуже вело, якщо він міг повністю заблокувати одну атаку. Іноді йому доводилося використовувати два мечі одночасно.
- Украдена сила, вкрадені технології, а тепер ще й викрадена зброя, — посміхнувся Нуада, в той час як перед ним з'явилася нова хвиля світла.
- Кху, спробуй-но зупинити ось це ... - Зависть прочісувала кілька мечів, мітнувши в сторону божества.
Тим не менш, 4 леза були вражені променями світла і зникли так само безслідно, як інші.
Збільшення кількості зброї не могло подолати дві головні якості Нуади: інстинкти уродженого воїна і розумовий стратег.
- І що буде наступним? Алмаце? Или Бигаллтах? Балісарда і Морґляй теж будуть дуже доречні. Можливо, ти зробиш на кілька вдихів більше, якщо у тебе є Тюрфінг. Краще витягай їх відразу, і тоді твої муки не пройдуть так довго.
- Ти все ще знущаєшся...!
- Ха-ха, ти не заслуговуєш навіть моїх знущань. Загарбник, твоя низька натура - ось що тримає тебе за щиколотки.
А потім час прийшов.
Нуада Аертлам підняв свій меч. Теодор надав йому нестандартну жертву, але Нуада не міг виявити необмеженої сили короля богів. Він відчував, що його виштовхне з цього матеріального світу через 13... 12 секунд?
Але він, бог перемоги, був упевнений, що цього буде достатньо.
- Може, у тебе закінчились зброя? Якщо так, то ти мертвий.
Клайм Солайс спалахнув яскравим світлом, а потім срібний меч просто згорів. Після нього його сон був щільним, і воно лежало на надновій зірці. Воно було схоже на дихання стародавнього дракона або навіть щось більше.
Колись Хайд використовував подібну техніку, щоб знищити темношкірих, але це явище було більш ніж у тисячу разів потужнішим. Воно було далеко не на піку своєї сили, але цього було досить, щоб повністю знищити Зависть.
Клайм Солайс трансформувався у псевдо-сонце. Саме сонце, що висиджує землю такими ж золотими променями, було справжнім символом Нуади Аертлама. Це було найвище світло, яке обігрівав своїх союзників і безжалісно спопелював ворогів!
- Знищ нашого ворога, Клайм Солайс!
І ось, слухаючись волі короля богів, псевдо-сонце впала на голову Зависті. Жодна аури не може протистояти цьому ні секунди. Будь-який щит був би знищений. Ніяка броня не захистила б від цього сонця.
Єдиний ворог, який вижив після цього удару, був саме зло — Кром Круш.
Потім цілий світ залив величне і божественне світло сонця.