Розділ 283 — Послідовники кінця (Часть 2).
Гримуари могли витратити тисячу років лише на те, щоб підготуватись до простого експерименту. Їхня витривалість була невисячною, а тривалість існування наблизилась до нескінченності. То що ж мало на увазі обжерливість, говорячи про "пройшлося"? Походження чорної магії могло бути більш глибоким, ніж передбачали сучасні маги.
І Теодору довелося вислухати цю істину, яка виявилася набагато похмурішою, ніж він думав.
- Почнемо з основ. Що таке магія? Це щось, що може змінити закони матеріального світу і маніпулювати природні явища згідно з побажаннями заклинача. Вона може створювати вогонь у потрібному місці або змінювати напрям вітру. Це може здатися дивним, але це явище базується на фізичних законах цього світу. - Розказало Обжерство, після чого злегка понизило голос і продовжили: - Але Чорна магія суперечить ортодоксальній магії. Вона суперечить загальноприйнятим законам матеріального світу, воскрешуючи мертвих і надихаючи душі та придушивши волю інших. Вона поширює неіснуючі хвороби і проповідує закони зла. Чорні маги - це люди з зіпсованими серцем, які є природними ворогами всього світу.
– ... Обжерливість, я не розумію цього питання — сказав Теодор, мовчазний слухач. Він поставив логічне запитання, оскільки з погляду чарівників будь - яка магія виходила за межі природних процесів.
На підтвердження цього було два приклади.
- Чорна магія змушує померлих повернутися в цей світ... Але чи ж не так само діє магія заклику? Крім того, окрім чорної магії, просторова магія також спотворює природні явища.
- Добре, я відповім в порядку черговості, - без коливань вимовило Обжерство, - Як і сказав користувач, магія заклику та чорна магія виглядають дуже схоже. У часи, коли була юна паладина, часто люди помилялися, вважаючи їх чернечевцями. Лише згодом виявилося, що існує велика різниця між закликом і чорною магією.
- Велика різниця?
- Саме так. Магія заклику - це метод, який приймає « гостини» через межі цього світу і дозволяє йому виявити свої здібності. Це виглядає, як тимчасове затемнення, оскільки навіть колосальні розміри Місяця не можуть відкидати тінь на землю вічно.
Коли Теодор почув слова обжерства, він не міг пригадати Фафніра. Дракон з Муспельгейма пробув у цьому світі лише кілька секунд після того, як Теодор пожертвував йому Ожелель Шарлотти.
Можливо, у Фафніру навіть не було його справжнього вигляду.
Це була трансцендентна істота, яка спалила дерево світу. Магія заклику Сатомера була досконалою, і він підніс правильну жертву, але Фафнір не зміг витримати довше перебування в матеріальному світі.
Чим сильнішою була істота, тим сильніше на неї впливала пов’язана сила цього світу.
Найбільший монстр Муспельгейма, Фафнір, нічим не відрізнявся від бога матеріального світу. І він міг використати цю силу для того, щоб спричинити спустошення. Але навіть могутні демони не могли вільно перетинати кордони вимірів.
Тафнір, якого викликав Теодор, був лише тінню свого справжнього тіла. Мусельхайм не міг пройти крізь кордони цього світу.
- Що стосується другого питання, тут все просто. Але пояснити це буде занадто важко, - Проговорило обжерство, маючи на увазі просторову магію і її вплив на навколишнє середовище.
Грімуар знав відповідь, але не знав як донести його до Теодора.
- Спробуй пояснити все якомога простіше і зрозуміло, або принаймні наведи якийсь приклад, то зажадав Тео.
- Уфг-х. Здається, користувач сказав, що просторова магія спотворює цей світ?
- Так, а хіба не так?
З точки зору здорового глузду так все і було. Хіба переміщення в просторі можна було здійснити якимсь іншим способом, за винятком магічного втручання? Теодор знав відповідь на це запитання, коли був магом. Однак обжерливість не узгоджувалася.
- Це як явлення, яке часто можна побачити при погляді на поверхню планети.
– ... Що?
- Це наука, яку твій світ ще не осягнув. Людство ще не розкрило концепції червоточин, чорних дір і чотиривимірного простору. Ось чому відповідь користувача саме така. Але просторова магія, поза всяким сумнівом, базується на законах фізики.
Теодор зрозумів, що йому просто нема чого заперечити такий аргумент. Як він міг піддавати сумніву науку, про яку нічого не знав?
Жадібний гримуар жив у цьому світі нескінченно, щороку нагромаджуючи безцінні знання. Отже, в очах Жорстких знань Теодора ніщо не відрізнялося від знайомства печерної людини. Тому було набагато розумніше прийняти почуте за правду.
Відповідаючи на запитання Теодора кількома словами, гримуар подав ще одну інформацію про чорну магію:
- Якщо б просторова магія суперечила законам фізики цього світу, як вважає користувач, то використовувати телепортацію змогли б хіба що маги 9-го Круга. Це неначе проти течії широкої ріки, яка є миром. Магія, яка не спирається на природні закони цього світу, має певну ціну, в кілька разів вища за ортодоксальну магію.
- Ти маєш на увазі чорну магію?
- Саме так. Чорнкнижники використовують таку заборонену практику, як « принесення людських жертв » і « висмоктування життєвої сили» для відшкодування своєї неспроможності. Вони приносять в жертву інших істот, трансформуючи їх у енергію.
Людські жертви і поглинання життя...!
Почувши ці слова, Теодор зупинився на місці і злегка напружився.
Колись чорношкірі не вважалися публічними ворогами всіх цивілізованих країн. Вони були просто підступними людьми, які використовували закляття невідомої системи. Цигарки були поставлені на них лише тоді, коли вони почали зловживати двома вищезгаданими табу.
- Яка кривава історія, — пробурмотів Тео.
- Згоден. Однак проблема з чорнокнижниками була різною в долі міфів. Мало хто з них міг загрожувати богам, але демони були набагато потворніші та небезпечніші за них.
- Ха, це я розумію.
- Але проблема полягала в тому, що саме чорношкірі приєдналися до демонів.
– ... Що?
« Жалюгідний Теодор на здивованому обличчі, обжерливість почала розповідати про минуле.
- Демони не належали цьому світу, а тому їхні дії були дуже обмежені. Однак будівельники почали приносити жертви, які мали ослабити ці обмеження, а демони навчили їх чорної магії. У той же час було завершено зворотну пентаграму — 5фазну систему чорного магії.
За словами Обжерливості, життя демонів не можна було порівняти з « незвичайним життям». Час не був такий самий, як і на людей, але його фізичні засоби майже ніколи не могли вбити їх.
Вони вільно вторгалися в інші виміри і підвищували свою силу, коли спілкувалися з деякими місцевими мешканцями. Вони були справжніми хижаками, наділеними безсмертям! Саме тому чаклуни були зачаровані силою демонів і захотіли стати одним з них.
І все це призвело до наступу Рагнарока.
Демони, які вторглися в цей світ і темношкірі намагалися покінчити з усіма живими істотами...
Все це відбувалося за часів другої половини епохи міфів. Боги втратили свою силу і зрештою попросили допомоги в трансцендентних істот, які дотримувалися нейтралітету. Боги і надприродні істоти об’єдналися, щоб протистояти армії демонів.
« Кінец ентузіастів... Хто б міг подумати, що я почую про це в такому місці..."
Чернетки, що вступили у угоду з демонами, боги, які залишилися живими дракони та Рагнарок...
Одним з них був Теодор Міллер. Можливо, також мали такі знання дракони та гримуари, як обжерливість. Такий тип знань просто не міг зберегтися у людей, які жили в середньому менше ста років...
І ось, поки Тео підростав від цих гострих відчуттів, обжерливість прошепотіла йому ще дещо:
- Після своєї поразки демони були вигнані з цього світу, а темношкірики втратили більшість своїх сил... Важко забути ту незнищенну силу, яку я колись відчував. Я був свідком усіх впливів, які мали послабити кордони цього світу.
- Але навіщо?
- Одним із способів знищення світу є послаблення кордонів вимірювання. Між іншим, ці чотири вершники кінця мають багато можливостей.
- Що, ти знаєш про них? – відразу ж вигукнув Теодор.
- Звичайно. Хочеш почути?
- Само собою! Будь ласка!
- Що ж, натомість я хочу принаймні дві рідкісні книги.
– ... Пожадливий гримуар, - проворчав Тео, але все-таки витягнув книги, — Ти знаєш, коли і що попросити.
Очевидно, його перебування в тунелі обіцяв трохи затягнутися.
***
Через кілька днів...
Слухи про те, що Теодор Міллер зумів набігти на замок Дофрун і добився добрих результатів, розійшлися по всьому Мелтору. З огляду на те, що лише одна його дія мала позитивний вплив на бойовий дух тисяч людей, Теодор був справді хорошим інструментом пропаганди.
Солдати були задоволені почутими новинами, але командири не покидали тривоги.
- Чорнкнижники... Вони все ж таки з'явилися.
Почувши слова голови Магічного, Бенедикта, Орта похитав головою і додав:
- Одного разу я вже упустив хвіст компанії Оркус, але навіть мені на думку не спадало, що вони втручаються в нашу війну. Це досить сміливий крок.
- Хоч би як там було, ми не можемо дозволити собі піти проти них. На щастя, вони теж не приєднаються до Андрасу.
- Це викличе велике незадоволення з боку Лайрона. А оскільки для лицарів Андраса священики важливіші, ніж зомбі, то знайти спільну мову з чорношкірими їм буде дуже важко.
Колдуни були далеко не тією організацією, з якою варто було мати справу. Якби Андррас уклав альянс з громадським ворогом континенту, то не лише Мелтор, але й усі інші країни стали б ворожими.
Крім того, це означало б кінець їхньої угоди з Лайроном.
Релігійне королівство зневажалося магів, які намагалися порушити Божу волю, але ще більше ненавидило чорношкірих, котрі посягали на саму життя. Церква Лайрона колись не визнала б чаклунів.
- За словами Теодора, вони прийшли завести надлишок жертв. Вони як справжні гієни: навіть трупи не голзять.
- Будь у нас більше ресурсів...
Теодор повідомив, що метою Гіпатії було отримання "жертви". Він навіть не розглядав такого варіанта, як розпорошення Поклоніння смерті, а тому придумав достатньо розсудливе виправдання. Повія бою, переповнена багатьма вбитими, образами, гнівом та іншими емоціями - було чудовим вівтарем для чорних. Рішення перебратися на північ, де було багато майстрів, здавалося дуже безглуздим кроком, але чого ще можна сподіватися від таких психопатів?
- Як би там не було, це не та проблема, про яку нам потрібно дбати в першу чергу.
- Згоден, пане головнокомандувачу.
Два чарівники, продовжуючи говорити, вийшли з командирської палатки.
- Теодор підняв бойовий дух, тому, якщо я цього не зроблю, то просто втрачу обличчя.
- Тобі вдалося, Орта. Мені теж не доводилось прохолоджуватися, але тобі було все важче, ніж будь-якому з нас.
- Нічого. Я знаю, що Ви вчора всю ніч не спали.
Бенедикт кашлянув і почервонів, після чого глянув у сторону горизонту. Армія Андраса провела бій з хоробрими магічними солдатами Мелтора, і їхня дисципліна змусила армію відступати назад. Крім того, не було жодних сумнівів в тому, що ворогів очолював саме « він».
- Вибач, але... Ти точно зможеш це зробити? - Подумавши, все-таки вирішив запитати його Бенедикт, — минулого разу ти програв йому. Якщо ми не можемо перемогти, то чи ж не краще спробувати ще одну тактику? На війні всі засоби хороші, тому тобі не варто турбуватися про загублену честь і гарну нісенітницю.
- Повністю згоден, однак...
Майстер Білої вежі погоджувався з аргументами Бенедикта і як стратег, та як чарівник. Але був ще один важливий момент, про який він і повідомив зі злегка зігнутою посмішкою на устах.
– ... Але він допустився помилки.
- Помилку?
- Будь ласка, довіртесь мені. Я не програю ту саму маску двічі, особливо людину з таким же характером, — сказав Орта і тоді поправив її та додав: — Цього разу я поверну йому долочок.