Глава 254 — Гори Бекун (Часть 3).
Обидва духа одночасно схопили Теодора за руки, і ні про яке протиборство більше й мови не йшло. Кожен з них важив понад сто кілограмів, і тому сила його « оповіщання» була вражаючою. Звичайно, жодна людина не пережила б чогось подібного.
- Спочатку поясніть, що відбувається. Я не зможу допомогти вам, поки не буду знати в чому справа, - вимагав Теодор, по черзі дивлячись на духів.
Спираючись на те, як гірські духи дивилися на Мітру, все це здавалося якось дивно пов'язаним між собою, проте для вибудовування будь-яких припущень не вистачало фактів.
Крім того, чому два головні духи Гор Бекун не вагаючись схилили свої голови перед Мітрою? Можливо вони просто помилялися, або ж Мітри дійсно був якимось ключем до вирішення цього інциденту?
Напів-людину, напівмедь моргнув і відпустив ліву руку Теодора. Він не знав, що таке мир і лише через запізнення усвідомив свою жорстокість.
- Хм, пробачте. Я поспішаю, тому мої руки діють попереду мого розуму. Я ж навіть не представився ... Я Білий Ведмідь, володар білого лісу. Будь терпимий до мене.
- Дуже приємно. Мене звати Теодор Міллер, і я прийшов сюди на прохання Лі Сюл. Якщо це важко для вимови, можете називати мене [Тео .
- [Те-о] (лін)? Цілком ймовірно, що це ім'я означає щось інше, але воно не зовсім придатне для тебе. Мені більше подобається [Теох] (великий ворон), — втрутилася у розмову Цар-Тиґр, продовжую триматися за праву руку Теодора.
- Що ж, нічого не маю проти ворон — з усмішкою кивнув Теодор.
Мешканці Сходу часто вважали, що круки з’явилися на світ через поганий образ. Однак на заході, особливо в громаді магів, цей птах був символом мудрості. Кажуть, що навіть у стародавнього бога було два круки, які сиділи на його плечах і дивилися на світ. Крім того, Теодор мав контракт з вороном на ім’я Хьюгін.
Чотири особи або, якщо точніше, дві людини і два тварини пішли в сторону каньйону. У цьому напрямку було знайдено одне з двох священних дерев, які належали Царю-Тігуру.
- Гей, чоловік, в сенсі Тео. Ти уклав контракт з гірським богом?
- З земним божеством, Царе-Тігор.
- Заткнись, ведмідь. То це правда?
Не звертаючи уваги на постійні перебранки двох парфумів, Тео погладив ту жінку на її плечі Мітру і відповів:
- Так, але чому ти думаєш, що вона є гірським божеством, а не земним?
- Я вже зустрічалася з ним. Тоді воно виглядало трохи інакше, але я ніколи не забуду його містичну сутність - відповіла Цар-Тіґр, дивлячись на Теодора. Вона була вище зростання, а тому її очі, природно, дивилися на нього зверху вниз.
Очевидно, вона розглядала Мітру. Але, простягнути руку і доторкнутися до неї вона так не наважилася.
- Вже понад п'ятсот років, але саме це дало Горам Бекун священне дерево. А ще саме воно зробило з мене, простого звіра, старшого духу.
- Так само зі мною, — додав Білий Ведмідь.
На обличчях двох духів з’явилися такі рідкісні людські почуття до ностальгії.
Спочатку Цар-Тігор і Білий Ведмідь не були духами. Вони народилися звичайними тваринами й змогли стати духами після накопичення великої кількості карми. Шанси на те, що могло статися щось подібне були один до тисяче, ні, к мільйону.
Гори Бекун мали особливу силу, але навіть вона не могла так радикально вплинути на мешканців цієї території. Ось чому, крім енергії Гор Бекун, існувала ще одна причина.
— Наше життя не пов’язане з двома священними деревами, — тихо сказав Білий Ведмідь, зробивши один крок вперед: Драконячі вени зосереджені біля святих дерев і малюють нашу життєву силу. Завдяки цьому в околиці ростуть рідкісні рослини, а тварини, які щодня споживають цю силу, протягом десятиліть стають духами. Але тепер священне дерево засихає. Діти, які не стали духами, знову стануть улюбленцями.
- Хіба не достатньо одного дерева?
- На жаль, ні.
Тепер Тео почав все розуміти. Ось що стало причиною незгоди Царя-Тугра і Білого Меделю? Кожен з них повинен був зробити все можливе для своїх власних дітей - підопічних їм духів. Незважаючи на суперечки, стосунки між ними завжди були поганими. Баланс зберігався століттями, оскільки Вільний дух Царя-Тігра і зрілий Дух Білого Медель були зовсім протилежними один одному.
Невдовзі після цього вони прибули до священного дерева.
– Ох...
Хоча Лі Сюл бачила його кілька разів у минулому, вона не могла стриматися від подиху.
Дерево було трохи вище ста метрів, і побачити його вершину з землі просто неможливо. Звичайно, його не можна було порівняти до стародавнього світу Ельфхайма.
Святе дерево було великим і красивим.
« Але тут щось відбувається. Края листя засохли. Незважаючи на щільну ману... Воно підозріло неактивне."
З одного погляду, Тео не жартував. І як він міг допомогти Мітри?
Ще ніколи він не робив чогось подібного. Тварини можна вилікувати, тимчасом як рослини зазвичай відрізають блакитну гілку. Але йому було невідомо, чи зможе він оживити напівзасохле дерево і варто йому щось від нього відрізати.
Тим часом до нього були прикуті погляди двох духів.
- Ну як? Зможеш зробити це?
- Скажи, що для цього потрібно. Я зроблю все, що попросиш.
- Нічого, якщо я доторкнуся до нього? Я ще ніколи не стикався з такою ситуацією, зітхнувши і запитав Тео.
Цар Тігор і Білий Ведмідь з готовністю кивнули. Якщо священне дерево нічого не допоможе, воно загине.
– ... Ну що ж, я починаю.
Теодор без вагань простягнув вперед обидві руки і торкнувся грубої поверхні дерева. Це була розумна дія, але поки що вона не дала жодних результатів.
– Мітра.
- Так! Я зроблю, як ти просиш! - Зараз же відреагувала дівчинка, і водночас з цим її бутончик засвітився зеленим світлом. Після того як вона почала використовувати насіння світового дерева, у неї з'явилася здатність формувати зв"язок із рослинами.
Теодор використав це як вміння « ясновидіння », але коли Мітра росла, він зрозумів, що помилявся. Завдяки ясновиданню рослин « можна було побачити » очима, а тепер вона може виявити свою справжню силу.
А в наступній миті свідомість Теодора відібралася у зовсім інше місце.
***
- Кхек! Скільки пройшло часу?
Теодор раптово відкрив очі і відступив назад, що спонукало Лі Сюл з подивом вигукнути:
- Тео! Що трапилося?
– ... Сюл.
Глибоко дихаючи, Тео почав згадувати побачене. Увесь цей процес був досить складним, оскільки люди і рослини мали дуже різне сприйняття.
Контакт зайняв лише кілька секунд, але Теодор ледве справився з великою кількістю інформації. А ще його свідомість була раптово відрізані. Якби Мітра не виступала в якості моста між ними, то його мізки з великою долею ймовірності просто-напросто б підсмажилися.
Коли Тео роздумував про це, то розорював інформацію від священного дерева.
« Величезний водний вир сили... А гілка, яка простягається від його центру - це ймовірно, і є драконяча вена."
Ідоли, виграні в його розумі, все ще залишалися досить яскравими. Сила, яка служила джерелом мани Гор Бекун, кружляла по всій околиці. А найбільший її потік розділився на два стебла.
Один з них проникав у західний ліс, яким наказував Білий Ведмідь, а другий — до цього священного дерева. Окрім того, з’явилися сліди інших гілок, але їхня сила, очевидно, вже вичерпалася або висохла.
Але це не єдина інформація, яку отримав Святе дерево. Теодор бачив причину проблеми, яку він отримав прямо в мозок. Якби не його високий інтелект, голова Теодора просто б перегрілася. Зрештою, рослини були зовсім інакші від людських.
— Перш за все, я повинен сказати наступне: прибувши в себе, сказав Тео, а потім повідомив духам дійсно приголомшливі новини, — дерево ще не вмирає.
– ... Що? – з випущеними очима перепитала Цар-Тігор.
- Що? - Білий Ведмідь в унісон вигукнув.
Хоч би як дивно це було, реакція була зовсім протилежною їхній звичайній поведінці. Це показало, наскільки важливою є ця інформація для двох духів.
Теодор подивився на Мітру, яка ніби цикада чіплялася за його комір. Потім глибоко зітхнув і пояснив:
- Святі дерева не належать до дерев, які спочатку можуть рости до такого розміру. Як ви вже згадали, воно виросло завдяки силі зміїної вени. Що ж тоді станеться, якщо дія енергії з драконячої вени зменшиться?
– ... Його сила зменшиться.
- Верно. І в цьому і полягає основна проблема.
Потік сили від драконячої вени зменшився, ослабивши святе дерево. Якби це було все, то Теодор не був би настільки серйозним. З часом драконячим венам було притаманно втрачати свою силу. До того ж зараз вона все ще була на тому рівні, який Гори Бекун могли витримати. Протягом наступних кількох століть гірський кряж все ще процвітатиме.
Але щось заважало цьому потоку. Потік, спрямований до дерева Білого Медель, не постраждав, в той час як потік, що йде до священної деревини Царя-Тігра був у якомусь місці відрізка. Зважаючи на все вищезлоджене ...
- Якщо ми зможемо відновити зламану ділянку драконячої вени, то святе дерево поверне собі силу?
- Все вірно.
Спершу це рішення виглядало досить простим, але коли вони подивилися на Теодора, то зрозуміли, що це не той випадок.
Одна з гілок драконячої вени не могла бути відрізана чимось на зразок потрапляння блискавки, а тому це порушення не було викликане природними причинами. Принаймні, для цього потрібно було б масовий землетрус, виверження вулкана чи будь-яких інших природних катаклізмів. Але якщо б щось подібне дійсно сталося, то Цар-Тіґр і Білий Ведмідь напевно знали б про причину проблеми.
Іншими словами...
– ... Це означає, що хтось навмисно зупинив потік драконячої вени - пробурмотів Білий Ведмідь.
- Так, через зв'язки з деревом я наблизився до зміїної вені. Я думав, що зможу дізнатися про місце втручання — підтвердив Тео.
- І що, ти знайшов його?
- Не зовсім. Мене відрубали, як хтось примусово припинив зв'язок. Отже, я здивований.
Іноді психічний ефект може бути набагато сильнішим за фізичний стан. Розум Теодора був упертий до крайнощів, і більшість людей від такого просто не мали б розуму. Йому пощастило, що він не зазнав фізичних наслідків.
А єдина людина, яка могла перешкодити майстрі... Був інший майстер. Або хтось із схожих рівнів сили.
« Якщо використовувати термінологію магів, потенційний противник є принаймні шаманом 7-го Круга», — кивнув Тео, повністю переконаний у цьому.
Магія, яку він дізнався від Сеймея, включала в себе мистецтво феншуй. Завдяки цьому він зміг визначити, що противник був по-справжньому великим шаманом, здатний контролювати ріст і відтік мани, а також впливати на перебіг енергії в драконячій Вені.
Шаман, здатний на такі речі, апріорі не міг бути простим противником.
Окрім Сеймея, з яким Тео зустрівся завдяки силі Обжерства, він ще ніколи не бачив великих шаманів! Проте тепер йому, здається, доведеться зустрітися саме з одним із них, причому дуже сильним.
- Сюл.
- Так!
Некомбатантство у їхній групі могло виявитися фатальною слабкістю. Лі Сюл мала надзвичайні таланти, але вона була ще молода і не досягла майстерності. Вона потребує десятиліть, щоб отримати можливість на рівних битися з іншими майстрами.
Тому Теодор прийняв розсудливе рішення.
- Повертайся назад прямо зараз. Цілком ймовірно, що скоро щось станеться і ти нічим не зможеш нам допомогти.
Цей момент настав раніше, ніж Тео думав, але ... Він повинен був попрощатися з Лі Сюл.