Розділ 220 — Тотальна війна (Часть 4).
Зіткнення серебристого спалаху і золотого сяяння викликало вибух.
Однак, звук був занадто складним для людського розуміння. Аура ремісника меча і божественна сила хрестоносців випалили назовні, скинувши сам простір.
Вираз « пронизування Місяця» був дуже точним щодо техніки меча Бек Чонмуна.
Тимчасом, Богова сила Рубена була відома в релігійній державі як „Молот Бога".
І ці дві атаки були направлені один на одного.
- -------!
Роздався гучний звук, схожий на удар молота про ковальню. Доспехи були змиті, а зі складених щілин бризнула кров.
І це було цілком природно. Як уже згадувалося раніше, сила атаки майстра набагато перевищувала його захист. Отже, навіть майстер міг отримати серйозну травму з боку іншого майстра.
- Кхек!
Середовищеного Бек Чонмуна відкинуло назад, і він схопився за своє кров'яне ліве плече.
Це була травма, яку він спочатку не повинен був отримувати.
"Скорість" була абсолютною силою, коли справа досягала бою між майстрами, оскільки саме вона вирішувала результат поєдинка. І Бек Чонмуну явно вистачило, щоб встигнути на удар.
« Невтішно він проігнорував свою оборону, щоб контратакувати...» — подумав Чонмюн з сумом дивився на хрестоносців.
Так все дійсно і було. Рубен, Хрестоносець Лайрона, залишив беззахисну верхню частину свого корпусу і пропустив удар.
Звичайно, Рубену вдалося розбити ліве плече Бек Чонмюна, але очевидно сам хрестоносців було значно більше. Бек Чонмюн все ще був здатний продовжувати боротьбу незважаючи на те, що його ліва рука була нейтралізована, в той час як у його опонента явно були проколоти ребра і легке.
« Бездумно сприймати його як мечника. Його зброя - меч, але він використовує його скоріше як молот або сокира", дивлячись на свою помірно кровотворну рану і продовжив розмірковувати над Чонмюн.
Рубен наніс дробовий удар, а не колесниця. Тому його фехтування більше нагадувало бомбардування, ніж майстерною зброєю володіння мечем. Це була метеорна фехтування, яка мала величезну кількість могутності, що могла пошкодити саме простір, в якому стояло його ціль.
Такий стиль не був чудовим, але він був абсолютно ефективним з погляду вбивства противників. Зрештою, незважаючи на неакуратність своєї техніки, хрестоносці успішно проломили плече Бек Чонмюна.
– ... Здається, поєдинок закінчився.
Однак Бек Чонюн був упевнений у своїй перемозі. Яким би не був майстер, він все ще залишався людиною. Пошкодження такого життєво важливого органа, як легені, було смертельним. Якщо рана відразу не оброблює, то смерть буде неминучою.
- Не думаю, що Ви відповісте, але ви зможете врятувати своє життя якщо складете зброю.
Таку ідею мав не сам майстер меча, а принц Ельсіду. Королівство Лайрон підтримувало двоянську фракцію, але ці відносини повинні були негайно припинитися в разі провалу Герцога Корнуолла. Однак якщо буде вбито хрестоносців, ситуація може змінитися. Королівство Лайрон зможе використовувати його смерть як привід для протистояння з переможцем громадянської війни. Отже, якщо це було можливо, принц Ельсід хотів, щоб все пройшло по оптимальному сценарію.
– Ха-ха, - раптово вирвалося з рота Рубена, — ха-га-хо.
І це явно був не стогін. Людина з пробитим легким просто не могла б видати такий чистий і зрозумілий звук.
- Ха-ха-Ха!
Це був справжній сміх. Рубен розхвилювався, наче нарешті знепритомнів.
Відчувши усієї шкіри якесь зловісне передчуття, Бек Чонмюн мимовільно відступив. Навряд чи людина, яка була важко поранена, могла на зразок блеф.
- Кажеш, поєдинок закінчився? Здатися? Єретик! У вас, дикунів схоже, справжній талант до гумору! - З викривленим від люті обличчям прокричав хрестоносці.
Потім знову з’явилася золота енергія, обернувшись навколо Рубена сяючим горілком. Це була сила, яку ніяк не можна було виключити в бракі сили.
« Небезпечно» — відразу зрозумів Бек Чонмюн. Він не знав "чому" але Рубен виглядав чудово. Не було жодних ознак того, що хрестоносці втратили велику частину своєї витривалості. Насправді Рубен здавався ще більш грізним, ніж раніше.
- Я Рубен, на якого знизила милість Лайрона! Такий бездарний дикун, як ти... Невже ти думав, що зможеш перемогти мене?
Рубен став цілісною масою світла і підняв свій меч, від чого довге лезо перетворилося на 10-метровий стовп світу. Хрестоносець був повністю поглинутий своїм власним фанатизмом.
- Я не залишу на твоєму злому тілі жодного живого місця!
***
- Перемога, — з задоволенням заявив Герцог Корнуол.
Така впевненість була обґрунтованою. Хрестоносець дійсно домінував над майстром меча зі сходу. Герцогу стало трохи не по собі, коли він побачив кров Рубена, що розпилювалась. Але ще кілька днів тому він зрозумів, наскільки сильним був хрестоносець.
І Рубен продовжував атакувати, незважаючи на свою травму.
- Здається, це правда, що хрестоносців Лайрона буде жити до тих пір, поки не втратить своєї голови.
На відміну від магії, яка структурно змінила людське тіло, божественна сила значно посилила його життєву енергію. Звичайні люди не могли б пережити навіть кілька ударів мечем, але божественна сила була наполовину безсмертною.
Якщо його не вбити відразу, бій буде майже затягнуто, особливо якщо противники є два майстри. Якщо б Чонмюн знав про це, то не використовував би одноточні колементи. І ось для нього ця боротьба перетворилася на справжню катастрофу, яка призвела до відсутності необхідних знань в його континенті. На сході просто не існувало божественної сили і хрестоносців.
У результаті, Бек Чонмюн допустив стратегічну помилку, яку було важко повернути назад, і тепер йому доводилося все важче з кожною секундою. Якщо все так і буде тривати, то він не протримається й години.
- Решта його війська не великі... Здається, вже сьогодні з принцем буде покінчено. Який же він все-таки дурень, раз погодився на цей бій - з сяючим від радості обличчям пробурмотів Герцог Корнуол.
Він поставив своєму противнику шах і мат. Якщо сили, які завоювали три домішки і хотіли прийти на допомогу Ельсіду, їх блокує Маркіза Фергана. Коли принц візьметься за зброю, підкріплення з Мелтора не залишиться у справі.
Герцог Корнуол заздалегідь підготував анти-телепортаційні артефакти, щоб принц Ельсід гарантовано не втік.
- Сьогоднішній день є найкращим у моєму житті. Прохолодний вітерець, тенче... Хвилинку, тінь?
Раптом Герцог Корнуолл запнувся і з подивом подивився на небо. Від самого ранку на небі не було ні хмарки, а всі дерева в окрузі були вирубані для будівництва траншей. Але якщо так, звідки взялася ця тінь?
Герцог та інші палаци з цікавістю дивилися на сторони. Але наступного разу вони про це дуже шкодували.
- В-великан? - Хтось почув переляканий голос.
Але Герцог Корнуол не міг звинувачувати цих людей. Перед ними стояв велетенський велетень заввишки понад 50 метрів. Цей монстр налякав би будь-кого, тому вся армія відразу почала ремствувати:
– К-капітан, як ми з цим впораємося?
- Наказувати лучникам відкрити вогонь?
- Дурні! Що, якщо ваші атаки викличуть велетня напасти на нас? Всім залишатися на своїх місцях і не рухатися!
- Але ми нічого не зможемо зробити, якщо...
Однак рішення почекати було помилковим. Як тільки велетень підійшов ще ближче, організована лінія оборони перетворилась на хаос, а солдати кинулися врізноманітнену, у результаті чого їх ідеальне побудову звалилося.
А тим часом зверхня за цим хаосом спостерігала маленька чорна точка. Звичайно, це був ворон Теодор Міллера, Х'югін.
- Що ж, перший етап спрацював навіть краще, ніж треба.
Велан був удосконаленою версією Земляного Хробака, яку він колись створив, подорожуючи разом з Сильвією. У той час від використання такої важкої магії у нього сильно розболілася голова, але тепер все було по-іншому.
Крім того, Мітри підвищили його до найвищого рангу. Тепер вона могла контролювати навіть величезного велетня заввишки 50 метрів. Ця гора землі, вага якої сягала тисячі тонн, вже сама по собі була зброєю масового знищення.
- Але я не планую атакувати цих хлопців, — заплющивши очі, пробурмотів Теодор. Він не хотів, щоб Мітра запаковувалася людською кров'ю, а тому придумав більш ефективний метод.
"Мітра, ти мене чуєш?"
Як тільки він покликав її, у відповідь почувся знайомий голосок:
- Так! Слова чути.
« Гаразд, розумничка. Готова перейти до наступного кроку?»
Після розквіту бутона у Мітри з'явилася ще одна сила. Це було доказом того, що вона скинула з себе кайдани божественності землі і придбала щось нове, як пояснював Парацельс. Теодор наказав використати « техніку », яку він заздалегідь проговорив з Мітрою.
«Давай, Мітра! Розіцяй насіння!»
- Хонь! — Вона відповіла і відмовилася від цього велетня.
Фру-ду-дах!
Величезний вогонь швидко впав на землю, розсіюючи сотні тисяч насінин у всіх напрямках.
- Що це за насіння?
- Капітане! Цього неможливо уникнути!
- Вони не здаються отруйними...
- Утримувати позиції! Всі дезертири будуть покарані!
Солдати розрубали насіння мечами, а лицарі злякалися. Вони відразу почали аналізувати допитливих чарівників, а на полі бою задзвеніли голоси командирів. Тим не менш, було вже занадто пізно...
Коли насіння впали на землю, дещо сталося.
Фру-ру-р. Фру-ру-р-ро...
Спершу земля почала якось дивно тремтіти. Солдати відчули те, що виходило з-під землі вібраціями і божеволіли собі під ноги. Командири теж не знали, що відбувається. Вібрації охопили величезний простір довкола нас, і навіть мови не могли бути пробігаючими.
І ось, перед тим як хтось зрозумів це, «це» почалося.
Бруду-ду!
На полі бою почали рости гарні дерева. Крихітні зерна швидко пускали коріння, яке виробляло на світ дикі дерева, які можна було побачити тільки в джунглях. Дерева, дуби, камелії, верби та гінкго... Багато хвойних і линових дерев виросли з-під землі, перемішуючись один з одним випадково.
Одне дерево, десять, сто...
Рівнини, зайняті армією Герцога Корнуолла, в мить оку покрилися тисячами дерев.
Вони росли всюди, підхоплюючи солдатів, переламуючи їм кістки і вносячи їх у небо. Хтось намагався боротися проти цього жахливого явища, але незабаром весь район занурився в сухий хаос.
- Ах, Мітра. Я повинен попросити тебе про ще одну послугу - спокійно спостерігаючи за тим, що відбувається, виголосив Теодор.
- Хинь!
У повітря злетіла нова порція насіння і через деякий час добралася до місця призначення. Їхня мета полягала в ділянці поля бою, де йшла битва між Рубеном і Бек Чонмюном.
Бруду-ду!
- Що?
- Це ще що?
Дерева виросли так, ніби вони розділяли двох людей. Рубен негайно почав розмахувати мечем, зрубуючи дерева.
На відміну від Рубена, який втратив можливість покінчити зі своїм противником, Бек Чонмюн зрозумів, що це його шанс. Він не почав рубати дерева, як це робив хрестоносці. Натомість він швидко відступив до помеги. Для всієї королівської фракції було вкрай важливо, щоб він вижив.
- Ах ти, мерзотник! Ти напрочь позбавлені честі! Вернись!
Тео не міг посміхатися, дивлячись на все це. Він не знав, що хрестоносці так погано поводяться. І це було ще одним доказом того, що Королівство Лайрон давно зігнило, як і говорив Маркіз Піріс.
Проте незабаром розселене обличчя Теодора миттєво затвердило. Він добився всього, що хотів, але відчув дещо зовсім нерадісний.
- Це присутність... Майстер меча!
Тео зрозумів, що відфільтрована ним загроза була нічим іншим, як справжнім майстром меча.
Зараз Теодор був в кілька разів сильнішим, ніж під час своєї боротьби з Хайдом. Але він просто не міг хвилюватися про сутичку з іншим майстром. Крім того, він наближався до нього зі страшною швидкістю і очевидно не був слабким противником.
- Це дуже неприємна ситуація...
В цій області були встановлені антителепортаційні артефакти, тому вся просторова магія була заблокована. Щоб сховатися, він мусив використовувати блискавку, яка негативно впливала на його тіло.
Однак, дивлячись на меч, який наближається до нас, Теодор вирішив залишити варіант з побігою.
Незабаром цей непроханий гість у доспіхах впав прямо перед Теодором.
Бу-дух.
Незважаючи на важку броню, швидкість, з якою він опустився на землю, була цілком схожа на швидкості випущеної зі лука стріли. Це стало доказом того, що він повністю контролював інерцію та свій центр ваги.
Рицар був повністю закучений в обладунки і, очевидно, не збирався відкривати свою особистість.
– ... Майстер меча Імперії Андрас. І хто ж ти з решти п'яти? - Пробурмотів Теодор, проходячи повз свої сім кіл.