Розділ 218 — Тотальна війна (Часть 2).
Незапальний прорив мав катастрофічні наслідки для тих, хто оборонявся. Можна було з упевненістю сказати, що перемога або поразка були передбачені магічним нападом, який повністю порушив основні принципи ведення облоги війни.
Їхній ворог був монстром, який одногоментно знищив і ворота, і кілька стін помеття. Ніхто, крім меча чи іншого великого мага, не міг би зупинити чари Орти, а таких у Марка немає.
Крім того, 200 магічних солдатів брали участь у атакі. Вони пішли на штурм відразу і з фронту, і с тила, зберігши при цьому свою жахливу мобільність. Розгромивши солдатів і лицарів біля воріт, магічні солдати без особливих труднощів увійшли в маєток Рейсти.
- Повідомте, якщо знайдете командира!
- Рицарів у полон не брати!
- Виявлено старший лицар праворуч! Друга група візьме його на себе!
- Третя група обходить з флангу!
У розпалі цього хаосу неодноразово лунали чіткі накази. Магічні солдати розбилися на групи по 20 осіб, кожна з яких мала свою власну роль. Вони вдерлися на територію замісів і знищили ворогів.
Розрив між елітними воїнами і непідготовленим фермером був на обличчя.
« Все скінчено»
Через деякий час після прибуття в маєток Рейсти система командування остаточно впала. Лідера гарнізону ще не зловили, але оскільки майже всі лицарі були вбиті, то його існування вже було беззмістовним.
У небі, наче привид, маг у білій мантії спустився на землю. Він зробив це не тільки тому, що був повністю впевнений у своїй перемозі, але й з якоїсь іншої причини.
- Ось ти де, - пролунав з-під маски його спокійний голос. Як найкращий маг Мелтора, почуття Орти вже перевершували будь - які допустимі фізичні обмеження. Жоден подих під руїнами не міг сховатися від нього.
І ось, не дивно, що через завал з'явився виснажений лицар.
– ... Ти не зможеш перемогти, - заявив Орта.
Це був командир гарнізону Маркіза Рейсти. З якимось непримітним виразом обличчя чоловік обнажив свій меч, що висів на поясі, після чого з-під уламків виявилися і інші лицарі. Один, два, три, чотири... Усього їх було 14, що було не так і багато. Проте Орта не міг недооцінювати руйнівного вогню, який запалює в їхніх очах.
- Ми помремо як гідні лицарі Рейсти.
— Що ж, як забажаєте, — сказав маг, після чого поманив їх рукою в білу рукавичку - Підходьте.
Рицарі кинулися вперед з усією своєю силою.
Бу-ду-дих.
У їхніх рухах прослідковувалася надзвичайно сильна рішучість. Рицарі відкинули всі непотрібні рухи, і сукупна сила їх аури збільшилася майже вдвічі. Горді лицарі Королівства Солдун врешті-решт опустилися від початкового шоку.
Чотирнадцять лицарів з повним почуттям єдності помахали своїми клинками, і палаючі промені аури рилися в бік Майстра Белої башти, наче крижаний душ.
— Непогано, — сказав Орта і помахнув рукою.
Чва-а-ак!
Над руїнами з’явився справжній фонтан крові. Частини людських тіл розкинулися по сторонах, офарбовані уламки місива в криваво-червоні кольори. Над землею почав поширюватися запаморочливий запах крові, одна крапля якої впала на мантію Орти.
Рицарі Рейсти були вбиті, сомив залишити на одезі Орти всього одну краплю крові.
- Хмм.
Від цього червоного цятка можна було легко позбутися за допомогою магії чистки, але Орта вирішив залишити його. Такою була остання данина лицарам.
Потім майстер Білої Вежі обвів поглядом поле бою, битва на якому вже підходила до кінця, після чого витягнув комунікаційну кулю і наказав:
- Ліве крило і праве крила, докладіть про цю ситуацію.
Три маєток були атаковані практично одночасно. Пан Рейст був захоплений, тож тепер справа була лише за Халсуном і Керуном.
Перша відповідь прийшла від лівого крила, що ввірував Вінсу Хайделю.
- Докладаю. В даний час наша армія повністю знищила лицарів Халсуна. Ми плануємо використати цей імпульс для проникнення в замок, захоплення графа і заспокоєння широкого загалу.
- Це набагато швидше, ніж очікувалося. Ви спровокували їх?
- Верно. Вони вийшли на рівнину і не змогли вижити під залпом вогняних стріл. Це було просто.
Хоч би як там було, але лицарі Графа Халсуна виявилися набагато гіршими за Рейсти. Вінс готувався до затяжної облоги, але лицарі з якихось незрозумілих причин вирішили вийти на відкрите місце і битися з вогняними чарівниками... Навіть дурень було очевидно, що вони не змогли б уникнути ланцюгом биття трьохсот магічних солдатів і тридцять двох бойових магів.
Їхня ауроя не могла витримати магії вогню, і їх обладунки розтоплювали. Не дивно, що найгірший командир був некомпетентним.
Як тільки Вінс закінчив говорити, пролунав голос Борса:
- Докладаю. Вартові вишки знищені, ворота відкриті. На даний момент ми ліквідуємо позосталі сили ворога. Віконт Керун вислизнув за допомогою сувоїв телепортації. Вважається, що пункт призначення є маєток Корнуоллу.
Стіни, на яких не було встановлено антимагічний захист, були абсолютно безглуздими перед обличчям магів, які могли легко їх подолати за допомогою магії левітації. Однак вони і так їх перескакували, наче отару овець через низький загородок.
Крім того, маги вміли виготовляти щити, які відбивають стріли в них. Тому військо Віконта Керуна протримався не набагато довше за своїх колег.
- Зрозуміло. Ці щури достатньо товсті, щоб врятуватися сувоїми телепортації.
- Мені здається, цей предмет був виданий Керуну особисто Герцогом Корнуоллом? Щось подібне жодному віконту не по кишені.
- Згоден. Це просто припущення, але ймовірність цього дуже висока.
Вислухавши доповідь, Орта забрав комунікаційну сферу. Графа Халсуна вже захопили, війна за володіння Рейсти підходила до кінця, а Віконт Керун просто втік.
Коли Орта роздумував про те, що робити далі, то в небо змив орту.
Відтоді як Елмор IV помер, минуло лише шість з половиною годин. Але три головні райони вже були захоплені несподіваними рейдами королівської фракції.
***
Незабаром дані новини дійшли до вуха Герцога Корнуолу.
– ... Халсун, Керун і Рейста були взяті... одночасно?
З абсурдним виразом на обличчі він подивився зверху вниз на лицаря, який приніс йому цей звіт. Віконт Керун ледве встиг втекти, в той час як Граф Халсун і Маркіз Рейста не змогли протриматися й пів дня?
Для цього ще кілька років тому було розпочато підготовку до зміцнення, але всі їхні зусилля виявились абсолютно неефективними. Герцог Корнуол нахмурився, а потім переключив свою увагу на дещо інше.
- Невже принц мав стільки вогняної могутності? Або він, як і я, попросив підтримки ...?
Дивлячись на це з раціональної точки зору, останній варіант був цілком очевидним. Не було жодного способу, щоб така величезна кількість військ для одночасного захоплення відразу трьох помістів могла сховатися від розвідки герцога. Так само як Корнуолл прийняв допомогу від Лайрона, наслідок принцу здається з усього приводу попросив допомоги в інших країнах.
Герцог був далеко не дурним. Лайрон і Андррас виступали на його боці, а це означало, що Ельсіда зможе підтримати їх.
- Ну а хто ж ще, як ні Мелтор?
Маг, який досягнув високого рівня, був надсилою, яку впору було порівнювати з цілою армією. Герцог бачив, на що здатний Маркіз Фергана, а тому прекрасно розумів, наскільки жахливі маги такого рівня. Тепер їм буде протистояти ще один, можливо навіть два майстри. Малоймовірно, що три Мелтор написав би, бо саме майстер був основою північних держав.
Догадка Герцога Корнуолла була майже доцентною вірною. Цей чоловік мав достатньо проникливості, щоб стати королем. Однак, незважаючи на те що герцог зрозумів справжній стан справ, він не відчував жодного страху. Втрата тих помість була серйозною проблемою, але існувало щось набагато важливіше.
Це було маєток Маркіза Атрона, до якого в даний час йшла його армія. Войско Герцога Корнуолла було вражаючим і загалом нараховувало 30,000 військовослужбовців.
- Скоро це станеться.
- Так, мій пане. Наша мета - Маркіс Атрон.
На горизонті вже з’явилися обриси будинків. Це володіння Атрона, недавно передані людині зі сходу. А спочатку вони повинні були перейти до вірного підданого Герцога Корнуолла, Брамса.
— Незважаючи на те, що цей чоловік приїхав до моєї країни, Корнуолл усміхнувся.
Маркіс Атрон помер, не залишивши жодного родича. Герцогу випав рідкісний шанс прибрати до рук опорожній ділянку землі, але його вирішив забрати сам принц. Проте Корнуол не втягувався у боротьбу за ці землі, відчуваючи, що зможе використати їх пізніше.
Це було розумно, адже саме це маєток вибрав своєю резиденцією принц Ельсід! Якщо центральна фігура королівської фракції, спадкоємець трону, буде захоплений або убитий, палаци переможуть. Ось чому, незважаючи на болісну втрату трьох помість, герцог міг видужати від цього урона. Куди важливіше буде подбати про майстра меча зі сходу і о принца.
З цими думками Герцог Корнуолл подивився на чудовий екіпаж, який не вписується у загальну картину майбутнього поля бою, і сказав:
- Хрестоносець Рубен.
Корнуолл говорив тихо, але майстер добре його чув.
- Що, герцоге, невже настала моя черга?
Повністю екіпований Рубен зістрибнув з екіпажу, вистоюючи запах алкоголю та духів.
– Да. Господар цього маєтку, який народився на землі дикунів, вказуючи на володіння Атрона і сказав Корнуолл.
— О, я не проявляю до нього жодної милості, — з фанатизмом в очах відповів Рубен. Я стяжу кожному з них.
Церква Лайрона вчила, що люди на сході були нечистими. В очах їхнього бога вони були єретиками і не належали до божественного провидіння. Коли вони зустрілися з ними, єдиним правильним рішенням була їхня негайна страта.
Саме тому в Лайроні не було жодного вихідця зі сходу. Ці фанатики вбивали всіх, чия зовнішність хоч віддалена від східної.
- Сьогодні ти спокійна, імперська швачка? Невже боїшся? - Раптом, повернувшись, запитав Рубен.
– ...
- Ба, як дратує.
Однак, жодна реакція так і не відбулась. Після словесного перепалку першого ж дня зібрання, майстер меча з Андрасу продовжував мовчати. Його плани аж ніяк не були марними.
- Якщо у цьому не буде необхідності, вам краще залишатися позаду, — попросив його Герцог Корнуол.
На даний момент Лайрон і Андрас були в різних положеннях. Якщо буде відкрито присутність лицарів Андраса, це може призвести до проблем у стосунках з центральним континентом. Крім того, йому не хотілося віддаватися в борг перед Андрасом. З погляду Герцога Корнуолла, краще б з усім цим Рубен розібрався сам.
« Звичайно, непогано було б тут бачити ще й Маркіза Фергану...»
На жаль, Фергана відмовився, заявивши, що не може покинути своє майно. Маркіс Фергана був магом 7-го Круга і був шанованою людиною, якої герцог не міг до чого-небудь примучити. Але Маркіз Фергана все одно залишався їхнім союзником, оскільки герцог припадав йому зятем.
Таким чином, Герцог Корнуол зламано похитав головою, після чого прокричав:
- Починаємо! Наша головна мета - захопити маєток Атрона! Кожна група повинна рухатися швидко і повністю відповідно до наказів своїх командирів!
- Як накажете, пане!
Учасники цих військ були не мобілізованими призовниками, а елітними солдатами з кожного союзного помету. Вони мали в кілька разів вищі навички і ефективніше, ніж звичайні озброєні фермери.
І ось, за наказом герцога Корнуолла десятки тисяч солдатів перетворилися в одне ціле.
- Охороняємо маркиза!
- Наш підрозділ відповідає за барикади!
- Ям повинна бути однорідною!
- Де артефакти проти телепортації?
Солдати створили барикади і викопали траншеї. Тим часом кавалерія оглядала околиці на випадок засідки.
Протягом наступних двох або трьох годин приготування до облоги буде завершене, і двореяни, у тому числі Герцог Корнуол, дивилися на цей процес та задоволені посміхалися. "Скоро" і правда все почнеться, і також швидко закінчиться.
Але вони дещо не знали. Просто над їхніми головами літав ворон, який поділяв своє бачення з певним магом.
– ... Схоже, я не надто запізнився.
Молодий чоловік стежив за володіннями Маркіза Атрона і військовим табором Герцога Корнуолла. Прибувши сюди з такою швидкістю, він був справжнім досягненням для нього, оскільки дивився на велику відстань разом із блискавкою.
Це був Теодор Міллер, якого можна було назвати найбільшою змінною у громадянській війні Королівства Солдун.
- Отже, як мені перевернути цю дошку догори дном?
На голові фракція палаців звалилася справжнім джокером.