Розділ 211 — Майбутній бій (Часть 2).
- Брат!
Передречення Теодора було правильним. У центрі Магічного товариства, що відповідає за адміністративну роботу, був Бек Донгіль.
Незважаючи на те, що Донґіль виглядав трохи більш зрілим ніж кілька місяців тому, у нього залишалися все ті ж розтріпане волосся і м'які очі, які яскраво сяяли в повному гармонії з спогадами Теодора.
- Давно не бачилися, Донґіль, — з посмішкою привітав його Тео.
- Так, брате! Сподіваюся, у тебе все було добре.
Судячи з його привітання, Бек Донґіль вивчав західний етикет. Зрістом він вже був Теодору з плечей, а на його підборіддя з’явилася щетина. Він став зрілим, ставши дорослим хлопцем.
Здається, вони тільки вчора сиділи разом над магічними книжками, але час — неначе стріла, яка ніколи не повертає назад.
На додаток до цього Теодор заглянув всередину Бек Донгіля.
Після відмови від методу трьох данят, Бек Донґіль почав три кола по цілому світі. Хоч би якими чудовими були здібності Донгіля, це був справді чудовий прогрес.
« ДЛЯ такого короткого періоду часу це дивовижний розвиток. Такого рівня не можна досягнути лише за допомогою таланту. Можливо, він щодня спав всього по кілька годин."
Краще починати вивчати щось з чистого аркуша. Проте, насправді Бек Донґіль використав неправильний метод і тому було очевидно, що його навчання буде вдвічі складнішим за інших. Він мусив зрозуміти магічну теорію, яка повністю відрізнялася від шаманізму.
Один великий мудрець сказав: « Дуже добре навчити новачку, ніж вченого.
Однак попри такі несприятливі умови, Бек Донґіл вийшов за межі цих проблем. І якщо їхні відносини були дуже недовгими, для Теодора, який став його першим наставником, це було дійсно успішним досягненням.
- Ти добре над собою попрацював. Я думав, що на засвоєнні трьох кіл у тебе піде не менше року.
- Мені все ще багато чого не вистачає, брате.
- Твоя промова побудована правильно, і крім акценту в ній не до чого придбати, а ще ти приїхав сюди менш ніж через півроку. Хороша робота.
– Б-брат...
Обличчя Бек Донгіля засяяло фарбою. Він народився у родині шанованих воїнів, але не міг вчитися ауре. Отже, вперше за все його життя Донгіль визнали і похвалили.
Бек Донгиль опустив голову, щоб сховати свої поблинкові очі. Теодор зрозумів, що відчуває його молодший колега, а тому розгорнувся і сказав:
- Ти тільки що приїхав і не знаєш куди йти, так? Підемо поки що в мою кімнату.
– ... Так, брат.
- А поки ми будемо підніматися, можеш розповісти свою історію. Сподіваюся, що у майстра Бека теж все добре.
— Так, звичайно, — голосно відповів Бек Донґіль, таємно затерпів сльози рукавом своєї сороги і після цього пішов до Теодора. Минулого місяця королівська родина Солдун нагородила батька титулом маркиза. Ми думали, що все почнеться з графа, але наслідний принц дуже нам допоміг.
"Затурання за натуральну натуралізм стало титулом марки..."
У Мелторі палаци не мали великої влади, навіть якщо були марками. Проте в інших країнах маркизи мали свої рицарські підрозділи, гарнізони і величезні території, що надівало їх на владу короля невеликого уряду. Граф міг керувати лише однією тисячею солдатів. Проте іноземець отримав майже відразу титул марки.
« Простімо, мало хто матиме достатньо мужності, щоб протистояти майстереві. Жалоби будуть накопичуватися, поки кипить чан, врешті-решт, не вибухне ..."
І відповідати за все це буде не хто інший, як наслідний принц. Теодор згадав Ельсіда, з яким йому довелося зустрітися. Що ж спонукало його до такого серйозного політичного вчинку?
«... Можливо...."
У голові Теодора проскочила одна цілком допустима думка.
Можливо, наслідний принц Ельсід вже стояв на порозі громадянської війни! А якщо у Великобританії Солдун відзначалася громадянська війна, то нарощення збройних сил було найбільш правильним рішенням. Різниця між тим, які сили могли мобілізувати граф і маркиз, була просто величезною.
А може, вся справа полягала у політичній слабкості? Ні, це було безглуздо. Коли почнеться громадянська війна, політика відійде в сторону і що правильно, а що ні - вирішить переможець.
« Отже, той факт, що Донґіль був відправлений до Мелтора... Можливо, це робиться з метою захистити його до закінчення громадянської війни. Не знаю, хто придумав цю ідею: майстер Бек або принц Ельсід, але у цієї людини явно все в порядку з мізками."
Навіть якщо б весь центральний континент став байдужим дихати до Бек Донгілю, на півночі йому ніщо не загрожувало. Не було жодної країни, чий клинок міг би настикти Бек Донгіля тут, в центрі Мана-вілія. Будь - які ворожі дії щодо Бек Донгілю почали вважатися нападкою на ім’я Теодора Міллера, якого вважали героєм.
Отже, обіцянка Тео стала справжнім щитом для Бек Донгіля.
« Ну, сам він цього, схоже, ще не розуміє»
Теодор не знайшов на обличчі Донгіля ніяких ознак існування прихованих мотивів. Крім того, коли бутон Мітри трансформувався в квітку, почуття Тео стали більш гострими і тому було набагато важче обманути його.
Теодор, проходячи коридором, запитував себе, що йому слід зробити з Бек Донгілем. Однак рішення прийшло навіть швидше, ніж він сам того очікував.
- Донгиль.
- Так, брате.
- Ти можеш поступити на своє бачення, але ... Не хотів би ти стати учнем мого вчителя?
– ... А-а?
Донґіль дуже здивувався таким пропозиціям.
Тим часом Теодор задумався про своє рішення.
У нього не було часу на навчання когось, а тому цей варіант відразу ж відпав. Крім того, тепер він був капітаном Кватро, а тому не міг виділяти час ще й учневі. Ну і на додачу, з Теодора навряд чи вийшов би хороший вчитель. Можливо, це було пов’язано з звичкою вчитися на самоті або через те, що його розум був занадто добрий.
« Я просто не знаю, як змусити когось іншого щось зрозуміти»
Перед тим як він зустрів обжерливість, його життя складалося не найкращим чином. Професора ігнорували його через його низьку чутливість до мані, а інші учні уникали навіть обідати разом з ним. Він мав роздумувати і вчитися з того чи іншого предмета. Таким чином, здатність мислити Теодора розвивалася нестандартно.
Теодор міг знайти відповіді на свої питання, але він не зміг навчити цього когось іншого. Ось чому Теодор подумав про те, що можна попросити свого вчителя Вінса Хайделя знову зіграти роль наставника.
« Я пам’ятаю, що одного разу сказав мені вчитель»
Вінс не знав, про що його незабаром запитають, але він напевно з ентузіазмом погодився. Студент, обдарований талантом і щирістю Теодора, був тим, чого хотів будь-який маг.
І ось, очі Бек Донгіль знову почервоніли, і він відповів:
- Я стану молодшим учнем брата?
- Якщо ти цього не хочеш, я можу запропонувати когось ще...
- Н-ні! Точно ні! Я буду твоїм молодшим учнем, незважаючи ні на що!
– Х-добре. Тоді я скажу йому, — відповів Тео з ентузіазмом відгукуючись на реакцію свого компаньйона.
- Я стану магом, який не буде ганьбити нашу секту! - Усміхнувшись, оголосив Бек Донгиль.
- Ум-м... Маги не мають поняття секти...
- Ах, брат і ще. Батько попросив мене передати тобі цього листа.
- Лист?
Донґіль кивнув і дістав розкішний конверт. На ньому стояла друк з прізвилкою Баків. Кілька спантеличений Теодор взяв у руки конверт і обережно витягнув листа.
А через мить його обличчя застигло.
***
Тим часом у королівському палаці проходив збір, на якому були присутні найбільш впливові люди королівства.
Тема конгресу називалась « Місці та причини для втручання в громадянську війну Солдуна».
Це насправді було не про Каргас, а Королівства Солдун, яке лежало ближче на південь, ніж на північ. Щоб військо сухопутних військ прийшло з Мелтора до Солдуна, потрібно було б принаймні місяць. Навіть за підтримки Білої Вежі потрібно було б більше двох тижнів.
Однак, щось подібне стало б несанкціонованим вторгненням.
- Таємний посланець – ось що потрібно!
Настаівал на цьому запропонованні Роберт Альпенхаймер, міністр оборони.
- Відправте агента Білої Вежі, ні, потрібно залучити самого Майстра Башту. Він відправиться в Солдун і таємно зустрінеться з принцом. Якщо палаци зв'яжуться з Лайроном, принц Ельсід буде готовий прийняти нашу підтримку!
— Ні, цей висновок надто поспішний, — заявив міністр внутрішніх справ, - Ми знаємо, що розвідати Белу Басю заслуговує довір’я, але в Великобританії Солдун є ризик викликати шум у зв'язку з іноземним втручанням. Нам потрібно почекати, поки перший крок зробить Королівство Лайрон або Імперія Андрас.
- Але вже буде запізно! Ви навіть не припускаєте, наскільки небезпечно спізнюватися на полі бою! - Він гукнув себе по грудях, ніби слова його колеги Джерома були просто смішними.
- Міністр! Ви не можете ігнорувати міжнародні відносини!
- Що за дурість? Ми говоримо про громадянську війну Королівства Солдун!
Курт III не брав участі в дебатах, спокійно спостерігаючи за дискусією. Подібно до цього, запізнення на війну було вбивством міністра внутрішніх справ. Як і завжди, обидві сторони наводили розумні аргументи, а тому було важко вибрати щось одне.
Курт, посилаючись на дві скрижалі висока двома пальцями, почав думати: « Все не так просто. Палац Солдуна вже зв’язався з урядом Лайрон і, мабуть, відкрив їм шлях. Чим більше ми будемо мішатися, зв'язуючись з наслідованим принцем, тим небезпечнішою стане ситуація і наші шанси впадуть нижче 2%.
Принц Ельсід, який мав підтримку від майстра меча зі сходу, також був загрозою для Лайона. Одного майстра меча недостатньо, щоб радикально змінити ситуацію.
Ельсіду призначено програти. Він не знає, що Імперія Андррас зацікавлена в тому, щоб Мелтор не зв'язався з ним, а отже їхні руки і ноги будуть пов"язані.
"Чорт, це дійсно дратівлива ситуація."
Навіть якщо Курт відправить Майстра Белої Вежі, Імперія Андрас загородить сім мечників, щоб заблокувати проникнення. Це неминуче відбудеться у великій битві, яка накличе двох північних держав на себе незадоволення центрального регіону.
Тим не менш, Імперія Андрас була близьким другом Королівства Лайрон і тому їй нічого було втрачати. Але Мелтор понесе зовсім беззасновні втрати. І якщо не в людських кадрах, то у сфері міжнародних відносин.
А в наступний момент...
- Прибув капітан Кватро, Теодор Міллер! - Раптом почувся голос охоронців біля входу, змусивши всіх замовкнути.
Тепер значення імені Теодора було набагато більше, ніж раніше.
Вероніка, що стояла біля трону, моргнула і повернулася до інших майстерів Башен.
Тим часом, червоні шати Теодора Міллера вже були в залі і їхній власник прямо сказав:
- Ваша Величність, я прийшов, тому що мені потрібно терміново з Вами поговорити.
– Терміново?
Теодор мав таку ж владу, як Майстер Башен. Тому він міг пропустити формальність у разі невідкладної ситуації. Однак це право було лише церемонійним актом, і Курт не сподівався, що Теодор ним скористається. Що могло бути настільки терміном, що зразковий студент вирішив перервати придворний збір?
Проте, нагріваючи атмосферу в залі миттєво зупинялася від наступних слів Теодора Міллера:
- Сьогодні до нас прибув гість, який передав мені один лист, і вам, Ваша Величносте, варто негайно з ним ознайомитися.
- Лист?
- Так, і його відправником...
Теодор зупинився на мить, а потім скинув справжню бомбу на голови присутніх.
– ... Є наслідний принц Королівства Солдун, Ельсід.