Глава 209 — Бібліотека (Часть 3).
Першою була Обжерливість.
– ... Як ти його створив, користувач?
Обжерливість була переконана, що зможе визначити його походження, якщо деякий час поспостерігає за ним, але питання, яке звучав з його уст, було далеко не лицемірним.
Гримуар не міг цього зрозуміти. Він не міг прийняти це. Він не міг знайти відповіді.
У його бібліотеці, яка формувалася протягом десятків тисяч років, не було такої магії, як це « сплата».
Це було щось дивне і невідоме.
Звичайно, існує незліченна кількість магів, які намагалися об’єднати різні атрибути. Вивчення « розвитку крайніх змін» було досить поширеною в науці. Деякі дослідники говорили, що крайність завжди буде впливати один на одного, тоді як інші філософи вважали їх неминучими « запереченнями ».
На перший погляд могло здаватися, що жар і холод будуть протистояти одна одній. Однак по суті, це були сили природного світу.
— Але полум’я виходить за межі, — рішуче сказав Обжерство.
Два вірші і не заперечували одне одного, а також не впливали одні на одних.
Вони могли рухатися і змінюватись, а можливо й ні. Жар міг стати холодом, а температура могла бути гарячкою. Так само як камінь, перетворений на пісок, міг знову затвердитися і перетворитися в граніту, все зрештою мало циркулювати по колу. Проте полум’я Теодора відкинулося від принципів, подібних до циркуляції. Дві сили, жар і холод співіснували одночасно, як дві сторони однієї монети.
У цьому й полягала суперечність.
Те, чого не можна було побачити в жодному матеріальному світі, відбулося прямо на очах у Жорсти. І коли гримуар побачив цю нову магію, його чорні очі засяяли.
- Відповідай мені, користувач! Я чекаю!
– Э-э... Що ти маєш на увазі? - Пробурмотів Теодор, почесавши затилиць, — Я не знаю.
Обжерство пильно втупилося на нього, і Тео продовжив говорити:
- Я пам'ятаю процес поглинання Мешка Айолоса і придушення його божественної сили, але я не знаю як « це сталося ».
- Маг, який навіть не знає, яку магію він використав?
- Бо вода й вогонь не змішуються, а вітер і земля не можуть напасти... Ти знаєш, в чому вона полягає?
- Ні! - Не витримавши, сердито рявило Обжерство.
Якщо комусь вдалося розробити нове заклинання або магічну концепцію, яка набагато переважала інші люди, така людина не соромилася б « теоретизувати її ». На відміну від аури, яка спиралася на почуття мечника і його талант, магія мала дуже чітку теоретичну систему.
Це також було причиною того, що швидкість розвитку магів була набагато швидше за воїнів. Магі передавали свою спадщину, в результаті чого у кожному новому поколінні з'являлися більш видатні чарівники.
Однак Теодорові слова звучали так, ніби він не був магом.
- Чому ти не знаєш? Це велике досягнення як для людини, але ти не знаєш чому? Спробуй пригадати! Користуваче, ти повинен поритися у своїх думках як слід, інакше ніколи звідси не вийдеш!
- Що це за фарс?
- Якщо ти не забув, ми знаходимося в моєму животі, де я можу робити все, що хочу.
Почувши цю абсурдну загрозу, Теодор тупо заморгував очима. На даний момент вони дійсно були на території Обжерства, а тому було очевидно, що гримуар повністю контролює всю сферу доступу. Хоч Теодор і не знав, як довго йому доведеться тут пробути, він вирішив погодитися на це прохання.
« Редеку, коли я бачу його таким збудженим»
Хіба не обжерливість протягом кількох років була абсолютно незрілою з ним? Іноді не було нічого поганого в тому, щоб поступитися його упертістю.
Вшух.
Спочатку Тео стьор полум'я зі своєю долонею. Куди легше зрозуміти принципи дії цієї магії, якщо він відтворити її знову, ніж буде просто спостерігати за тим, що вже зроблено. Таким чином, Теодор проігнорував Обжерство і закрив очі.
"Повернемося до самого початку."
Він уявив собі циркуляцію вітру, вогню, води й землі.
"Вода і вогонь не змішуються, а вітер та земля не заходять на територію один одного."
Але чому вони відторгують один одного?
– Ах.
У цей момент ключ знову потрапив у замок, і « неможливо» стало можливим. Теодор не пропустив це відчуття і використовував свою магічну силу. Руки і Охолоджуюче Приторкнення...
Два протилежних атрибути знову змішалися між собою.
Вжу-у-ву-о!
Теодор підняв вгору свої руки. Це знову був союз спеки й холоду, який не міг співіснувати. І якщо один раз це могло здатися збігом, то двічі вже ні.
Побачивши це захопливе видовище, Обжерливість тремтячим голосом вигукнула:
- Еврика!
Проте Теодор не знав, що це означає і просто схилив голову.
***
Після того як обжерство вловило основну концепцію, подальші випробування стали йти набагато легше. Він не моргаючи продовжував спостерігати, як Теодор використовує магію. Принципи такого явища залишалися невідомими, але врешті-решт вони все ще базувалися на основі "магії" - основи гримуара Семи Гріхів.
Минуло десять хвилин, коли виявилося, що причина і наслідок лежать прямо в нього під носом. Однак, якщо б у Магічну Службу було принаймні сто років, то відповідь була б дуже важливою.
- Це примусова гармонізація. Не можу повірити своїм очам, — прокоментувало обжерливість, після чого з піднесеним виразом обличчя сіло на землю.
Процес виявлення відповіді був досить складним, але відчуття отримання результату було дійсно сп'янінням. Теодор уважно вислухав його пояснення і запитав:
- То це мої чари?
- Верно.
Відповідь була « примітивна гармонізація». За допомогою чарів Теодор міг співіснувати не лише дві протилежні сили, але й з можливістю узгодити ті процеси, які ніколи не діяли між собою. Оскільки нічого подібного не з’являлося від самого народження магії, назву цього процесу було обрано Обжерством.
- Це не просто жар і холод. Користувач може змішувати будь-які заклинання, незалежно від їхніх атрибутів. Чим могутніша магія, тим вищий ризик. Але у цьому світі такі ризики існують усюди.
Хоч обжерливість і говорила у своїй звичної недбалій манері, але насправді воно було схвильоване. Отже, його чари були чимось на зразок "сліпіння"? Часи, які обвилювали всі атрибути, а не лише два протилежних.
Магія завжди була універсальною головоломкою. І щоб дізнатися, які частини головоломки підходять один до одного і створити заклинання, потрібно було пройти методом спроб та помилок. Але тепер Теодор мав універсальний козир... За допомогою карти він міг перетасовувати її відповідно до свого бажання.
Цей привілей для чарівника був справді унікальним.
– ... Чому? - Чому це мої чари? У моєму тілі зібрано чотири основні елементи, але ось інші атрибути...
- Мені здається, що це через мій вплив - без довгих роздумів відповів Обжерство, почувши його цілком виправдані сумніви - пробачте вже, користувач, але ти абсолютно не талановитий. У тобі немає жодної схильності до якоїсь риси чи підвищеної чутливості. Якби ти не зустрівся зі мною, то ніколи б не зміг вийти за межі 4-го Колоу.
- Звичайно, я згоден, але в той же час мене це дещо засмучує.
- Я не хочу применшувати твоїх заслуг, користувач. Тим не менш, завдяки мені ти виріс і створив безпрецедентні чари. Ти розумієш, що це означає?
Це був лише один спосіб, яким Теодор зміг розділити свій з обжерством ріст.
- Симбіоз.
- Вірно, — стверджувалось обжерство задоволеним тоном, оскільки користувач народився ні з чим, найбільше на світі ти перейняв саме мій вплив. Ні, у тебе просто не було іншого вибору, окрім як прийняти його. Це був єдиний шлях.
- Сила поглинає що завгодно... Це дійсно досить подібні процеси.
- Якщо моя роль є, то твоя — перетравлювати поживні речовини. Після розладу шлунка, який міг призвести до руйнування судини, твоє тіло нарешті стабілізувалося.
До певної міри це була синергія між Обжерством і Теодором.
Тео зрозумів це пояснення, але продовжував вважати, що справа не тільки в цьому. Ця здатність ніколи б не стала можливою, якби він просто перебував у « симбіозі» з обжерством.
Обжерливість поїдала магічні книги і артефакти. Все, що воно вело - це їжа, яка допомагала йому рости. Теодору. Гармонізація магії... Але якщо він розширить свої горизонти...
"Те вийде щось на зразок цього"
Будь-який спостерігач, що застряг на сьомому Крузі, відчув би себе обманеним, побачивши Теодора без усякого страху переступає ще одну стіну.
Фжу-жу!
Появилось полум'я.
Обжерливість, яка була в замішанні від його слів, приголомшила Тео. Дане полум'я не було синьо-червоним. Воно було просто червоним. То були руки, що палали, — звичайне вогняне закляття. Однак для обжерливості не мало значення, яке саме заклинання було використано.
Адже вся ліва рука Теодора перетворилась на вогонь.
«... Не думав, що вийде з першого разу."
Це була вимушена гармонізація магії і тіла. Теодор був вражений тим, що він зробив, і провів по повітря рукою, яка перетворилася в червоне полум'я. Досі йому доводилось використовувати багато вторинної магії. Однак магія, яка інтегрувалася з тілом, вважалася « абсолютною фантазіями ».
Чи може Теодор застосувати магію до твердих металів, щоб накопичитись у небі чи навіть сконструювати її з живими істотами? Це було схоже на те, як би він витягнув зірку з неба. Проте, як би там не було, Теодор Міллер досяг успіху в чомусь дійсно дивовижному.
"Здається, у цієї здатності дуже широкий діапазон застосування"
Сьогодні Тео досяг успіху відразу в декількох речах, але він уже думав про подальші можливості застосування своїх чар. Він зможе об'єднатися з блискавкою і ширяти в небі або кататися разом із хвилями по океанських течій... Досі про це можна було тільки мріяти.
Теодор відчув невимовне натхнення і деактивував закляття, яке змінило його ліву руку на вогонь.
– ... Користувач, — раптово заговорило обжерливість.
– А-а?
Незважаючи на те, що Теодор чекав, то його голос дуже втішився.
- На сьогодні ти повинен закінчити з цим. Я знаю, що ти схвильований тими перспективами, але використання такої магії може бути небезпечним.
- Небезпечно? Чому це?
- Ти не розумієш. Якби я залишив тебе одного, все могло б закінчитися дуже сумно, — вимовив гримуар і доторкнувся руки Теодора.
Вшух.
Тим часом Тео відчув невимовний біль, що пульсував по всьому тілу і впав на землю.
- Кхук! У-ух... Ух...
Він ледве міг дихати від болю.
- Ти перейняв божественні сили Айолоса і розподілив у своєму тілі чотири основні елементи. Потім, як тільки ти розбудив свої чари, ти занадто багато разів ними скористався. Якби ми зараз були не в моєму шлунку, а деінде ти б загинув.
- Ук-ху-ух...
Теодор спробував щось відповісти, але єдиним, що з'явилося з його уст, був стогін.
- Якийсь час ти не зможеш рухатися, так що раджу тобі просто поспати.
Після того як Обжерство дала Теодору свою пораду, тіло мага зникло. Теодор покинув бібліотеку і повернувся в реальність.
Представивши собі, як його користувач звивається від болю на своєму ліжку, наче черв'як, обжорство крикно посміхнулося, а потім...
– ... Ку-ху.
А потім гримуар голосно розхвилювався.
- Ку-ха-Ха-хо!
Його сміх був настільки жахливий, що викликав би мурашки у будь-кого, хто його б почув.
Тепер перед його очима чітко видно шлях, який він не бачив вже тисячі років.
- Цього разу я зможу до нього дістатися! Беззведентне поле! Магія 10-го Колоу! Кетер, де прихований потенціал всього людства!
На щастя, він сміявся з сміху.
- Цього разу я точно не провалюся!
(П/п: Кетер - так у Кабалі називається перша еманація всесвіту).