Розділ 183 — Активізація північного континенту (Часть 0). Кінець 8-ої книги.
Вжух!
На мигновому приміщенні спалахнуло світло, і в ньому з’явилися двоє людей. Вони зробили просторове переміщення за допомогою того самого магічного кола, який колись використовувала Вероніка. Щоправда, Теодор « відчинив двері» своєю власною рукою. І ось, опинившись всередині, він зазирнувся в сторони — наче гурман, оточений різноманітними делікатесами.
"Це було досить довго, але здається тут нічого не змінилося".
На відміну від людей, які жили на цьому світі не більше сотні років, Нулева бібліотека мала майже п’ятисотлітню історію. Таким чином, пари років було недостатньо, щоб її вміст змінився.
Однак думка Парагранума на цей рахунок виявилася іншою.
- хо-хо, з тих пір як я був тут востаннє, кількість книг порядком збільшилася. Скільки часу пройшло? Тріста? Чотириста років? Що ж, тут зібралася дуже непогана колекція.
- Триста років... І Ви жодного разу тут не були?
- Звичайно ні. Для мене ці знання не мають жодної цінності. Набагато цікавіше було створити це місце.
Теодор добре пам’ятав, що в Нулевій бібліотеці не було книг про алхімію. Проте більшість чарівників часто цікавилися магією, яка була поза їхньою діяльністю. Зрештою, завжди можна було взятися за вивчення стародавньої магії, попрактикуватися в нововідкриті закляттях або спробувати знайти правду у теоріях, які ніхто не міг пояснити. Таким чином, в Нулевій бібліотеці було достатньо рідкісних книг саме такої спрямованості.
Майстер Жовтої Вежі мав вільний доступ до Нульової бібліотеки, але за останні триста років ще не відвідав її. Його спосіб мислення справді відрізнявся від людського.
Коли Теодор роздумував про цю тему, він продовжував слідувати за Парагранумом і попутно оглядав усе навколо. У міру того як вони просунулись вглиб бібліотеки, рівень складності знань у книжках зростав. Минувши книги біля входу, вони прибули туди, де Теодор вже був.
– О-о...
Коли Теодор побачив червону книжку, він простягнув руку вперед.
"Адське полум'я".
У цій книжці описано, як вогонь у світі демонів може спалювати всю матерію.
Запрошене пекельне полум’я не можна зупинити звичайним способом. Воно горітиме, поки не вичерпає всю магічну чи життєву силу мага.
Порушення, які нанесли цим заклинанням, дуже важко лікувати.
Автор цієї книги вирішив приховати свою особистість.
* Клас книги: скарб.
Після її поглинання Ви навчитеся заклинання « Адське полум'я».
Умови вивчення: 7-й Коло, близькість до магії вогню.
Після її поглинання істотно зростуть ваші здібності в магію вогню.
* Це оригінал, написаний безпосередньо автором. Існує дуже низька ймовірність того, що ви придбаєте деякі думки автора.
У минулому Теодор не мав можливості вивчити цей заклинання, але тепер він став досить кваліфікованим для навчання адміралському Пламені.
Зважаючи на вимоги у вигляді 7-го кола і близькість до магії вогню, за винятком хіба що Вероніки, яка вспадкувала кров червоного дракона, мало кому було б доцільно взагалі братися за вивчення цього закляття.
« Ум-м, це напевно дуже навіть підходяще закляття, яке я зможу використовувати вже зараз."
Теодор уже мав широкодіапазонне заклинання вогню 7-го Круга, Інфранно, яким можна було атакувати відразу декількох противників. Але його ефективність була обмежена у випадку зіткнення з кількома сильними людьми.
У схопленні з майстром меча було безглуздо використовувати закляття з недостатньою вогненною силою. Так, це була б зовсім інша історія, якби магія була стиснута в тій чи іншій формі, як, наприклад, у випадку з Веронікою. Але щось подібне було в категорії "чар", яку Теодор Міллер повинен був отримати.
Однак сам по собі Полум’я було достатньо сильним. Навіть Гордіня 4-ої стадії не змогла винести його руйнівного дії. Згідно з архівними даними від часу останньої війни, саме пекельний вогонь послав на той світ одного із майстрів меча.
Теодор не завжди міг використовувати Абраксас, тому ця книжка була дуже навіть добрим вибором, який би заповнив порожнечу в його здібностях.
"Адське полум'я" - це один із варіантів, які я розглядаю".
Так чи інакше, в Нулевій бібліотеці було ще багато магічних книг. Теодор подумав, що це « полум'я Ад » і почав вивчати інші книги. Навіть якщо він обере саме цей варіант, нічого поганого не було в тому, щоб заздалегідь вивчити вміст цієї бібліотеки. Він сподівався, що це буде далеко не останній плідний візит до Нулевої бібліотеки.
Після деяких роздумів Теодор, під керівництвом мовчазного кивка Пари, взяв ще дві книги.
Відкриті Теодором альтернативні варіанти виглядали наступним чином:
"Обертна Сторона Тіні"
У цій книжці описано негативний вимір, який знаходиться поруч з матеріальним світом і завдяки чому може взаємодіяти з тінями.
Тінь — це не просто явище, яке виникає з іншого боку об’єкта при потраплянні на нього світла. Це дзеркало світу, не оточене кордонами матерії.
Магі, які вивчають цю сферу можуть змінити реальність і створити ілюзії, що дозволяє викликати власну тінь та використовувати її як альтер-его.
* Клас книги: скарб.
Після її поглинання суттєво зросте розуміння двох вимірів.
Умови вивчення: 7-й Коло, доступ до негативного виміру.
Після її поглинання зросте ваша власність магії незмінності.
* Це оригінал, написаний безпосередньо автором. Існує дуже низька ймовірність того, що ви придбаєте деякі думки автора.
"Ультима"
Ця книга розповідає про те, як криогенна магія може зупинити всі процеси матеріального світу. Ця книга носить назву « Ультиміс»
Деякі історії твердять, що маг використовував Ультиму для того, щоб заморозити дракона і водночас померти сам. Таким чином, для безпечного застосування цього заклинання рекомендується володіння 8-им Колом.
* Клас книги: коштовний.
Після її поглинання Ви навчитеся заклинання "Ультима".
Умови вивчення: 7-й Коло, близькість до магії води (висока).
Після її поглинання істотно зростуть ваші здібності в магію льоду.
* Це оригінал, написаний безпосередньо автором. Існує дуже низька ймовірність того, що ви придбаєте деякі думки автора.
На додаток до Пламіну було відібрано три книги. І ось Теодор прямо-таки розривався між ними.
« Огонь, лід або тінь... Їх переваги настільки очевидні, що важко вибрати щось найкраще."
Всі вони були просто чарівними. Ад. Плам'я, яке було найсильнішим нападом серед магії 7-го Круга; закляття, що контролювало тіні, і крижана магія, яка вбила дракона... Незважаючи на бажання Теодора взяти собі відразу всі три книги, він зробив кілька глибоких вдихів і вирішив добре над цим подумати.
По-перше, "Обратна Сторона Тіні".
« Щоб контролювати тіні, потрібно бути геніальним... Але я не знаю, як це буде поєднуватися з іншими магічними атрибутами. Крім того, тут все неоднозначно, оскільки рівень складності занадто високий... Щоб збільшити моє розуміння до потрібного рівня, може знадобитися більше року."
Ця сфера могла бути гідним суперником навіть жахливої просторової магії, яка була відома своєю проблемою. Отже, Теодор подивився на "Обертну Сторону Тені" і з сумом поклав її на місце.
Потім настав третій крок.
« Магія, яка зупиняє всі процеси... Це досить привабливо, але 7-й Коло - це лише вступний етап. Щоб використовувати її, мені потрібно як мінімум вісім кіл. Не думаю, що зараз мені варто практикуватися в чомусь що несе загрозу мені самому."
Це було заклинання, що вимагає майже чи не максимального рівня близько до магії води. Проте Теодор відповідав цьому критерію, оскільки мав Метку Крові Аквело. Таким чином, проблема крилась не в кваліфікації, а у практичному використанні.
Ультима була крижаною магією, яка могла заморозити навіть дракона, але також вона була далеко не тим, що міг відтворити чарівник 7-го Коло. Для своєї стабільної роботи вона вимагала як мінімум 8-ого Коло. І, здається, Бланделл був єдиним у Королівстві Мелтор, хто міг використати Ультиму.
« І нарешті, полум'я Ад.»
У Теодора лишився лише один варіант. Відклавши дві книжки, він подивився на Майстра Залізної Вежі, який зрозумів, що Теодор вже зробив свій вибір.
- Полум'я пекла, так?
Це був цілком очевидний вибір як для мага з Червоної Вежі.
Тим не менш, Пара подивилася на Тео якимось дивним поглядом і поставила йому питання:
- Ти точно впевнений у цьому виборі? Певне полум'я - могутня магія, але тобі буде важко контролювати її вогненну силу. Вона неефективна, коли йдеться про кількість магічної сили, яка споживається.
- Я знаю, але це ризик, який я можу собі дозволити.
Завдяки штучному Інь та Яну кількість магічної сили, яку споживають люди, зменшилась більш ніж наполовину. Крім того, Теодор знав про всі недоліки Пламені Ад. Проте він мав великі сподівання на його силу, бо це заклинання в руках майстра могло спричинити справжнє спустошення.
Але пара не переставала дивитися на нього, так що Теодор все-таки був змушений дати їй ще одну причину.
– ... Мене цікавить факт, чому автор вирішив приховати свою особистість.
— Я знав, що ти скажеш це, — відповів Парагранум і послав Теодору криву посмішки. Жахливо було усвідомлювати, що нелюдська істота може досконало наслідувати людські емоції.
І ось, немов відчуваючи незадоволення Теодора, пара тихо прошепотіла:
- Перш ніж ти з'їси цю книгу, хочеш я тобі дещо розповім?
- Що?
- Хто є магом, який створив Педське полум'я... - Прошепотів гримуар, стоячи перед збентеженим хлопцем.
Голос Пари був настільки м'яким і тихим, що його не можна було почути, якщо не підійти до неї спрывок.
Тим не менш, від її слів очі Теодора полізли на лоб.
***
У той самий час у прибудові Імператорськоговорця хтось слухав звіт свого підлеглого.
- Пустиня Маас?
— Так, Ваша Високість, — відповів розчавлений на підлозі лицар з ніг до голови одягнений в чорне, - так голосують промови No36 і No37. За словами археолога, який знайшов цей об’єкт на околиці пустелі Маас, це будівництво з другої половини епохи міфів.
- Ви вже почали розкопувати?
- Я пробував, але це не спрацювало. Зовнішні стіни та двері руну занадто міцні. О, так, а ще там є метал, який я ніколи раніше не бачив.
- Хм-м-х...
Принц Фермут з Імперії Андрас, головний кандидат на престол, із цікавістю почухав свій підборіддя.
Якщо Мелтор з головою занурився в дослідження магії, то Імперія Андрас присвятила себе вивченню мистецтва володіння мечем і розвитку армії. Однак у доповіді говорилося, що лицарі Андраса наткнулися на метал, який вперше бачили? Можливо, це було відкриття якогось нового мінералу, який ще не з'являвся у цьому світі.
Цінність цих руїн в очах Фермута підскочила відразу на два рівні. Останнім часом траплялися лише погані речі. Але ця доповідь була достатньою, щоб згладити поганий настрій принца. Вони знайшли метал, який не зміг пробити навіть його загін тіней, в який доходили найкращі користувачі аури... Але наскільки потужним є цей ефект, коли він використовує його для виготовлення обладунків?
– ... Незабаром у моїй руці з’явиться нова зброя, — проголосив Фермут.
Але наступного разу пролунав чийсь злий голос:
- Так, це може заповнити порожній простір, освічений втратою меча бога.
- Сьома... Це ти.
- Приношу свої вибачення, пане наслідний принц. Схоже, Ви засмучилися моїм базіканням.
Це був один з Семи мечників Імперії, Ллойд Поллан. Як і завжди, він легковажно посміхався, явно насміхаючись над принцем через втрату меча Божого.
Коли обличчя Фермута злегка перекосилося, Ллойд відступив назад і схилився голову.
- Я повернувся, Ваша Високість. Я чудово справився з завданням, тому будь ласка, охолонути свій гнів.
– ... Гарний хлопець.
- Хіба це не моє захоплення?
Брови Фермута кілька разів здригнулися, але він вирішив більше не торкатися цієї теми. Ллойд був цінним знаряддям для Фермута, який втратив свого майстра меча Хайда. Таким чином, зовсім ні до чого було ризикувати і цією фігурою через якусь абсолютно ненужню суперечку.
Але хоч би якою була цінність Ллойда, Фермуту треба було зберегти свою гідність.
- Тебе чекає нова місія, — оголосив принц, повернувшись до Ллойда Поллану.
- Ваше Високість?
Хіба Фермуту не було ясно, що Ллойд щойно повернувся? Сенс його невискінченого обурення був очевидним.
Однак Фермут думав інакше.
Фу-жу-буть!
- Айк!
Звідусіль Ллойд зазнав сильного тиску, який змусив його впасти на коліна і схилити голову.
Це була справжня сила, а не просто ефект чиєїсь присутності. Це була фізична атака, що здуває і скручує кістки майстра меча. І джерелом цього тиску був Фермут, що простягнув руку в напрямку до Ллойда.
Після того як Ллойд втратив весь свій бойовий запал, Фермут зухвало сказав:
- А тепер заткнись, дволичне створіння.
Зараз Імперія Андрас була поділена на дві фракції. Одна група людей була зосереджена на принці Фермуті, який хотів змін, а друга - підтримувала імператора, що намагався зберегти статус кво.
У очах Фермута, який хотів знищити Мелтор і захопити весь північний континент, та його фракція були справжніми боягузами.
Ще з дитинства Фермут запитував себе: « Чому імперія не билася? Якщо вони були настільки могутніми, то чому погодилися на припинення воєнних дій?
Отже, Фермут намагався розпалити полум’я своїми власними руками. Він розсіював насіння війни по всьому північному континенту. Але його план у Ельфхаймі закінчився невдачею. Втрачений був також меч бога, Клайм Солайс.
Отже, нахальних слів Ллойда Поллана виявилося цілком достатньо, щоб терпіння Фермута дійшло до кінця.
- Ти думаєш, я не знаю, що ти бігаєш як за мною, так і за моїм батьком? Ти граєш на обох сторонах і в останній момент вибереш ту, яка стане найбільш вигідною! Як же низько і зневажливо! - гукнув озлоблений Фермут.
- Так, Ваша Високість...!
- Більше я не потерплю жодних заперечень. Це наказ, — сказав він, сяючи своїми налитими кров’ю очима Фермут — приїжджай до руїн у пустелі Маас. І повір, якщо ти потерпиш невдачу або вирішиш якось ухилитися від виконання цього наказу, тобі не схвалити.
- Але ж це територія Королівства Остін.
- Ти боїшся ідіотів, які через посуху почали грабувати мандрівників?
- Я просто кажу, що ми повинні діяти обережно.
– Ба! - Пикнув Фермут, відкинувшись на спинку крісла, — Труси завжди виправдовують свій страх кажучи, що треба бути обережним. Мені це набридло. Йди до руїн. Якщо ти цього не зробиш, я буду вважати тебе зрадником.
– ... Як накажете, Ваша Високість, — обережно відповів Ллойд, після чого зник. Це було щось схоже на здатність Хайда, але це відрізнялося. Принц Фермут відчув, що Ллойда тут більше немає і взяв у руки пляшку на столі. Одна крапля цього напою була на вагу золота.
Ф-дум!
Використовуючи вказівний палець, він відкупорив пляшку і наповнив свій келих.
- Минуло вже 700 років з дня заснування цього королівства... Але чим далі, тим більше Андрасу загнує, — з огидою промовив Фермут і подивився на свій келих. Його вірний слуга не виправдав своїх сподівань, а його меч бога зник. Однак ці труднощі лише зміцнили амбіції Фермута.
- Я повинен піднятися на саму вершину. Я зроблю так, щоб ще в моєму поколінні Північ була об'єднана - присягнувся собі Фермут, махнув келих.