Розділ 167 — дорога додому (Часть 2).
Відтоді минуло тиждень.
У звіті про від’їзд групи Теодора було негайно передано Маркізу і принцу, які були тільки раді побажати їм щасливої дороги. Врешті-решт, мало кому сподобається той факт, що в його рідній державі ховаються дві такі сильні особи.
Єдиною, хто з сумом віднісся до від'їзду Теодора і Рендольфа була сім"я Беків, яка мала залишатися в особняку.
- Так, тиждень пройшов швидко, — з похмурим виразом обличчя вимовив Бек Чонмюн, експерт сім'ї Баков.
В його очах один з цих двох дивних людей був хорошим молодим чоловіком, який допомагав йому синові, а другий був просто другом, з яким він провів кілька спарінгів і розпив декілька пляшок вина. Нехай між ними і була істотна різниця у віці, але Бек Чонмюн спілкувався з ними так, ніби вони були йому справжніми друзями. І він був глибоко розчарований тим, що Тед з Адольфом планували поїхати так рано.
– ... Як і попросив сер Тед, я снісу прибудову, де ви обидва жили весь цей час. Але чи можу я попросити пояснити причину? – запитав Бек Чонмюн, по черзі подивившись на кожного з них.
— Гість не повинна приносити господареві невдачу, — відповів Теодор словами, які було дуже важко зрозуміти. Проте Бек Чонюн вже звик до такого пояснення і зрозумів значення сказаного.
- Хм-м, у вас є могутні несміливі люди?
- Не думаю, що майстеру Бека і його сім'ї варто зв'язуватися з ними.
Бек Чонмун би вдарив по обличчю кожного, хто дозволив би собі сказати щось подібне, але у відповідь на слова Теодора він лише посміхнувся. Коли вони вперше зустрілися, Бек Чонмюн не розумів істинних можливостей Теодора. Але тепер йому було ще важче визначити, чи зможе він виграти у цього молодого мага. І якщо завжди ввічливий Теодор радив йому не копатися в цьому питанні, то це дійсно було б неправильно.
– Ха-ха... На сході існує приказка про жабу в колодязі. Мені шкода, що мені не потрібно відплатити за послуги, які я отримав, незважаючи на те що я експерт — важко кивнув і проговорив майстер.
- Нічого. Ви і так багато зробили для нас. Дякую, — сказав Теодор.
- І це ти мене цінуєш? Будь ласка, не будь таким скромним. Це я багатьом зобов'язаний тобі за те, що ти зробив для мого сина, - вимовив Бек Чонмюн, вказуючи на Донгіля, який мовчки стояв позаду свого батька.
Теодору було цікаво, чому Бек Донґіль за весь цей час не вимовив ні слова, але незабаром він зрозумів причину. Очі хлопчика були вологими і блищачи на світлі, наче прикраси на люстрі.
— Б-Брат, - затинаючись, раптово вимовив Бек Донгиль.
Він був червоним, як помідор і, кілька разів кашляючи, нарешті сказав Теодору те, що хотів.
- Дякую, що вислуховував моє безсердечне прохання!
Потім він вклонився, склавши перед собою руки. Бек Донґіль подякував Теодору за хороше ставлення до нього, зовсім не жаліваючись на надто короткий період навчання або раптове прощання.
Хоча Донґіль цього ще й не зрозумів, за останній тиждень він отримав всі необхідні базові знання. Якщо учень залишався без вчителя, йому потрібно було перейти до інтенсивного самоосвітлення. Той, хто роками вважав себе невдахою, звичайно відчував би смуток. Однак Бек Донгіль мав чисте серце і не соромився висловити свою щиру вдячність.
Саме тому Теодор вирішив навчити його. У нескінченних зусиллях Бек Донгіля Теодор бачив своє власне відчайдушне минуле. Як і в його випадку, син воїна теж не здавався до самого кінця.
- Донгиль.
- Так, брате.
- Основи, яким я тебе навчив, є першим кроком для того, щоб стати початківним магом у Великобританії Мелтор, який вважається найбільш розвиненим на континенті в сфері магії. Немає такої країни, яка б мала більш ефективну систему освіти.
Все було так, як і сказав Тео. Магічне повідомлення Мелтора, на відміну від інших організацій, ділилося своїми дослідницькими досягненнями і знаннями.
Навчання, яке проводилось протягом 20 років, могло похвалитися найкращою ефективністю та раціональністю. Кожен, хто закінчив академією Мелтора і отримав диплом, автоматично отримував можливість викладати в академії будь-якого іншого королівства.
Але Теодор більше не почав зупинятися на своєму минулому і сказав Донгілю:
- Якщо ти дотримуватимешся моїх вчень, то вже наступного року досягнеш необхідного рівня.
На щастя, Донгіль мав у кілька разів більшу чутливість до мани, ніж минулого Теодора. Якщо син воїна буде старанно вчитися, то з легкістю добереться до 3-го кола. Цілком можливо був і 4-ий Коло, якщо його сім'я вирішить надати молодому шаману адекватну підтримку.
Можливо, через деякий час Бек Донгілю і зовсім буде важко знайти на центральному континенті магів такого рівня, які б його могли навчити.
Подумавши, що коли-небудь вони знову зустрінуться, Теодор сказав:
- Мені соромно, що я це відкриваю тільки зараз, але мене звати Теодор, а не Тед. А моє прізвище Міллер.
- Теодор Міллер?
– Да.
Якби Бек Чонмун або Бет Донґіл хоч трохи знали про справи на півночі, то відчули б подив чи навіть злість.
Проте вони просто мовчали, і Теодор встав з місця. На цьому всі його справи в Королівстві Солдун були завершені. Він використав магію дублювання на оригінальних книгах про шаманізм, повернув 1000 золотих і сформував близькі стосунки з молодим шаманам.
- Одного разу, якщо ти зіткнешся з «стеною» яку не можна подолати власними силами, приходь до Магічної Служби Мелтора і знайди мене.
Бек Донґіль ще не знав, що ці відносини будуть найціннішим скарбом родини Баків після їх переїзду на центральний континент. Після того, як Теодор і Рендольф закінчили прощання простими рукостисканнями і вийшли з кімнати, Бек Чонмюн та Бет Донґілл ще деякий час дивилися один на одного з невеликим замішанням.
– ... Ху-ху-х, це дійсно цікаво, - першим порушив тишу Бек Чонмюн.
– А-а... Що саме, Отче?
- Я зробив тобі вимову за те, що тоді мені здавалося несерйозним, але схоже ти був правий.
- Так! Я теж так думаю! - Не подумавши головою, ляпнув Донґіль.
Це призвело до того, що Чонмюн дав йому підзатильник і рикнув:
- Тільки подивіться на цього хала!
Але Бек Донґіль не зрозумів уроку, тому продовжив провокувати свого батька:
- Ах! Батько, але ж ти сам сказав, що помилявся!
Незважаючи на невеличкий перебранок, батько і син усміхалися. Можливо, ця історія мала вплинути на всю родину Беків.
***
- Ти так багато думаєш про цю дитину.
- Він ввічливий і досить талановитий. Якщо він продовжуватиме працювати над собою, не покладаючи рук, то безсумнівно стане хорошим чарівником.
Після того як Теодор і Рендольф залишили маєток, в якому прожили більше року, вони вирішили зробити невелику перерву. Вони збиралися в довгий шлях, і тому Теодор сховав більшість товарів у тому числі продукти харчування, що називаються "інвентарь".
Через те що Мелторова основна економічна база експортувала магічні артефакти, логістика і перевезення товарів були під суворим контролем. Теодор використав свою силу, щоб приховати всі цінні речі.
– ... Гаразд, ніби все готово, - прокоментував Теодор. Він збирався використати надзвичайно зручне мистецтво, яке готував протягом останнього тижня.
Масова телепортація.
Це була просторова магія, яка дозволила подолати великі відстані одночасно кільком людям і не могла б для Теодора без досягнення 7-го кола. Рендольф не був заздалегідь поінформований про те, як вони подорожують, тож він просто не міг захоплюватися його зручностями.
- Я думав, що нас чекає політ по небу, але вже чого я дійсно не очікував, так це просторової магії. Магі дійсно здатні на що завгодно.
- Ну, це досить нелегко.
Все було саме так, як і сказав Теодор. Він зміг відтворити це заклинання після просвітлення, але далі його чекав ряд проблем, про які він вже знав і раніше. Його здібності до просторової магії, м'яко кажучи, були не найкращими. Теодор відмінно вирахував формулу та потік мани, але « Масова телепортація» була нестабільною і йому знадобилося цілих три повторення щоб ліквідувати нестабільність.
Але навіть добившись повної стабільності в дії цього заклинання, до Майстра Білої Вежі йому було дуже і дуже далеко.
«Ех, а оскільки просторова магія - такий зручний атрибут...», — зітхнув Теодор, дивлячись на магічне коло.
На жаль, це були не ті чари, які підходили Теодору. За винятком магічних здібностей, отриманих завдяки поїданню оригінальних книг, цей атрибут не був сумісний з Теодором Міллером. Поки Теодор уявив собі бурчати, Рендольф підійшов до чарівного кола і запитав:
- І який наш пункт призначення?
– Сіпото в Королівстві Каргас. На жаль, мій рівень просторової магії не дозволяє мені телепортувати нас далі.
Майстер Білої вежі міг переміщатися з Піріса до кордону Мелтора, але подібні здібності вже виходили за межі звичайної просторової магії. Таким чином, "Массова телепортація" Теодора була практично ідеальною з погляду звичайного заклинання.
Більше того, хоч це і не йшло ні в яке порівняння з Майстром Білої Вежі, магічний коло Теодора був дуже корисним як для його рівня. Він міг пересуватися з східного Піріса в південно-східний Сіпото, що означало подолання дуже важливого відрізка суші. Навіть якщо б Тео рухався по короткій дорозі, то був би лише два тижні.
Теодор закінчив проводити останні перевірки, встав у центр магічного кола і впровадив чарівну силу в його середину.
А потім він вигукнув:
- Масова телепортація!
У той же час спалахнуло світло, і фігури двох людей розчинилися, наче кубик льоду в духовці.
А потім на Тео зачепилася хвиля запаморочення, до якої він ніяк не міг звикнути, хоча й проходив через подібну процедуру вже кілька разів.
Теодор перетерпів дискомфорт і впровадив у формулу координати місця призначення.
Він відчув, як під час цього процесу його віскі пронизує гостра головного болю, але найгірше на нього чекало попереду — важкий тиск у часі самого просторового руху.
Незабаром цей дискомфорт зник так само несподівано, як з’явився.
- Уф!
- Хух....
Теодор видохнув, а Рендольф відразу ж схопився за голову, яка кружляла ще сильніше, ніж у Тео. Теодор вже мав дещо досвід у цій справі, а тому швидко прийшов в себе і озирнувся.
Вони стояли посеред пустиря, пісок і сухий вітер якого лоскотали ніс Теодора. Він неодноразово бачив цей пейзаж, тому був переконаний у успіхі свого просторового заклинання. Це була околиці Сіпото, яку він вибрав в якості призначення Масової телепортації.
Дзинь!
У ту мить в голові Тео знову спалахнула біль.
– Ай!
Однак, це неприємне відчуття було викликано не наслідками застосування просторової магії. Цей біль був попередженням. І Теодор, зрозумівши причину її виникнення за допомогою своєї логіки, а не інтуїції, гірко посміхнувся.
В певному розумінні це було схоже на "бозіння". Використання просторової магії, якої він ніколи не використовував, призвело до несподіваного побічних ефектів, оскільки межі клапана Теодора зникли після його трансцендентності.
Він був лише обмежувальним пристроєм, який не дозволяв потрапляти в організм людини надмірної кількості інформації. Але в той же час воно також було запобіжником, що стримувало негативний вплив деяких процесів. Таким чином, коли Теодор втратив його і отримав нескінченні можливості, він взяв у руки справжній обосічний меч.
« Ось чому я повинен виправити це за допомогою чар".
Поки Теодор думав над цим несподіваним просвітленням, Рендольф прийшов у себе і підійшов до нього.
- Тео, ти знову хочеш пройтися по Сіпото?
– ... Так, але трохи пізніше.
Теодор вибрав Сіпото як місце призначення для Массового телепортації не тільки тому, що той перебував у радіусі його дії.
Він хотів знову поговорити з Ґібрі, який дізнався про їхнє місце і надіслав їм листа. Теодор не знав, чи Гібра надав їм інформацію про Компанії Оркус як продовження або ж тут крилася якась пастка. Він хотів, щоб це було дружньою послугою Гібрі, але Тео розумів, що безглуздо покладатися на особисту чистість людини зі світу.
Відновивши трохи своєї затраченої магічної сили, Тео сказав:
- Піду до Гібру.
Навіть якщо Гібра щось задумав, він явно не очікував їх прибуття за допомогою Массової телепортації.
Біла Башта Мелтора не була якимось зачарованим об'єктом, але в реальному житті побачити магію просторової діяльності було досить складно. Деякі і зовсім сумнівалися в її існуванні.
Таким чином Теодор використав масову телепортацію і скоротив очікуваний час прибуття їх групи майже на дюжини днів.
Це був найкращий спосіб перевершити очікування Гібри.
-----
Тео по поверненню додому.
