Розділ 165 — Випробовування « Небеса, Земля і людина » (Чаття 3)
Четвертим, хто з'явився, була Аквіло. Правиця океану мовчки проробила отвір посередині голови Теодора розміром з монету. Хто був п'ятий? Їм виявився Рендольф Кловіс. Теодор чітко пам’ятав, як два мечі зійшлися на його шиї. У шостий раз він помер від кігтів Гордіні, а сьома смерть прийшла до нього від стріли зберігачяльника Ельфхайма Едвіна.
Після цього Тео перестав рахувати.
"Скільки разів... мене вбили?"
10 разів, 20 раз... Принаймні, куди більше, ніж він міг спочатку припускати. І після кожної нової смерті перед ним з'являлося обличчя нового опонента.
Методи вбивства Теодора були дуже різними. Деякі противники були близькі до нього, тоді як інші мали його вороже ставлення. Вони ніколи не говорили привітних слів і нападали на нього без емоцій.
Ювілей у сто поразок не змусив себе чекати. Ті, хто з'являвся у цьому просторі були одним із найтяжчих противників, особливо в ситуації, коли його руки і ноги пов"язувалися.
Теодор з сумом дивився на свого наступного противника.
"Рендольф"
Майстер меча тримав свої парні клини, прийнявши знайому Теодору стійкку.
Це було вже втретє. Коли Теодор подивився на Рендольфа втомленим поглядом, він оновив кількість разів, коли перед ним з'явився його компаньйон.
Очевидно, у цьому просторі з’являлися не тільки вороги спогадів Теодора, але й його друзі та знайомі. Окрім цього, це « випробування» очевидно виключало людей, чиї здібності він не знав або не розумів. На доказ цієї теорії не було нікого з Семи мечників Імперії, включаючи Пана Еліона та Ллойда Поллана.
« Хоча випадкові та нерегулярні, кількість противників дорівнює 11. Крім того, всі вони - люди, здатні перемогти мене."
Хоча Теодор пережив смерть понад сто разів, він все ще спокійно роздумував над відповіддю. У його очах читалася втома, але дух Теодора був занадто сильним, щоб так просто здатися.
Потім Теодору в голову прийшла одна думка, і він помахнув рукою. У той же час до мага під’їхалися мечі найманця.
Вушах!
Цього разу пошкодила шия Теодора. Тео навіть здригнувся не встиг, як його голова відділилася від тіла. Це була надшвидка здатність аури Рендольфа, вплив якої Теодор не міг уникнути навіть якщо б він користувався Умброю. Коли Тео зрозумів, що сталося, він гірко перервався від болю, до якого досі не звик.
- Бой починається відразу, як тільки я шевлюсь?
І в наступний момент Теодор знову зрозумів, що стоїть посеред білого простору.
– ...
І йому ледве вдалося придушити крик.
Наступним його противником була красуня, Вероніка, яка дивилася на нього зовсім неприродним для неї поглядом. Теодор все ще не рухався, а тому вона просто дивилася на нього здалека. Звичайно, він втратить своє життя відразу ж, як тільки шевне навіть пальцем. Цей період бою був найціннішим часом для Теодора, який дозволив йому померти.
Теодору потрібно було подумати. Він мусив знайти дорогу до перемоги. Проте Теодору нічого не залишалось, окрім того, що він відмовився від цієї надії.
« Це неможливо»
Незалежно від того, скільки поєдинків він проведе з кожним із 11 опонентів — це було неможливо. Якщо він по-справжньому захоче кинути виклик комусь з них з нульовим шансом на перемогу, то втратитьться абсолютно всього. Крім того, на даний момент функції Обжерства і деякі з більш сильних здібностей Теодора були запечатані, залишивши його звичайним магом 6-го Коло. А за таких умов у нього не було жодного способу перемогти майстра.
« Я все ще безпорадний проти грубої сили»
Теодор думав, що за останні роки він став набагато сильнішим, але в порівнянні з цими людьми він все ще ненанного просунувся з тих пір як дні і ночі просидів у бібліотеці академії.
Такою була його доля. Він не міг подолати ані важкої праці, ні титанічних зусиль. Він помер понад сто разів, намагаючись знайти хоч якийсь спосіб прорватися крізь їх непереборні атаки, але зараз в голові Теодора залишалось тільки одне рішення.
Він повинен був оголосити, що здається. Навіть великий шаман, Семей, не міг би зупинити дію «системи» обжерливості. Якщо він відмовиться від цього випробування, то зможе вирватися з циклу нескінченних смертей, який створив Сеймей. Теодор міг покласти край своїм беззмістовним стражданням.
Йому не потрібно було битися, коли він не міг перемогти.
« Бігічна смерть — це не найкращий спосіб життя» — подумав Теодор, після чого вийшов і нахабно сказав Вероніці:
- Ну що, давай ще раз, Майстер Вежі.
Нехай вона і була підробкою, створеною з його спогадів, але її "сила", яку сприймав Теодор, нічим не відрізнялася від реальності. Можливо, через його висміювання або спосіб налаштування системи, але...
Червона комета спалахнула, перетинаючи відстань у кілька сотень метрів за лічені секунди!
« Затримка перед атакою така ж»
Вероніка мала велику впевненість у своїй силі. На сході вчили, що м’якість пригнічує силу. Проте будь - яка « м’якість» була б просто розірвана.
Якщо Теодор зможе ухилитися від удару, то втратить рівновагу і вб’є наступний напад. Теодор уже тричі бився з Веронікою і був убитий саме таким чином.
Але в цьому протистоянні він не став уникати її кулака.
Бах-м-му!
Їхні кулаки зустрілися, від чого пролунав гучний звук. Звичайно, його джерелом був кулак Теодора, а не Вероніки.
Проте Тео зміг безпомилково виставити свою руку так, щоб удари прийшли один в одного. Навіть без сенсорного сприйняття, здатність до навчання Теодора і його досвід означали, що він повинен був досягти успіху.
Але чи в цьому був зміст? Йому чинила опір сам Вероніка, тіло якої було міцніше стали навіть без впливу будь-якої сильнішої магії. Коли з звичайними людьми стикався маг 8-го кола, то його чекала лише одна доля - бути стертем у порошок.
І ось, ліва рука, яку Теодор використовував для боротьби з нападом, дійсно перетворилася на криваву струмку до самого ліктя.
- Чорт, лише одна атака... - Він почав говорити Теодор, але тут його наступив Вероніка.
Бу-дух!
Можливо, це була просто гра його уяви, але Теодору здалося, що перед самою смертю червоні губи Вероніки злегка усміхнулися.
***
Теодор більше ні про що не думав. Він більше ні про що не турбувався. І він більше не відступав.
Після того, як Теодор сформулював таке рішення, його смерть почала відбуватися в кілька разів швидше, ніж раніше. Його протистояння тривало недовго, але він все одно намагався зробити хоч щось.
Бумсь! Зрештою, він зумів завдати удару тому ненависному обличчю Рендольфа.
Вушах! Від хвоста Аквіло був відрізаний маленький шматочок.
Фру-ру! Він спалив кілька волосся на бороді Бланделла і запакував брудом мантію Майстра Білої Вежі.
Теодор кинув спроби уникнути неминучого і став просто відбиватися. Він не зупинявся, навіть усвідомлюючи, що нічого не може перемогти.
Він боровся не для того, щоб перемогти. Він просто бився.
Звичайно, Теодор хотів би перемогти, але йому було плювати, може він це зробити чи ні. У будь - який момент життя він міг кинути противника з необґрунтованою силою або неможливим випробуванням. І неможливо подолати їх, не смій битися.
- Ще раз.
Теодор і далі боровся, хоча й тисячі разів.
- Ще раз.
Він давно б покинув академію, якби зневірився після першого ж провалу. Відсутність таланту, несправедлива доля...
Життя було сповнене несправедливістю, і кожен повинен це усвідомлювати.
Якби Теодор зневірився, його просування тривало б недовго. Небо ігнорувало скарги, а навіть давали відповіді лише тому, хто не опускав рук... Навіть якщо ці зусилля були зовсім беззмістовними.
- Ще ні!
Він спробував і пробував. Ті, хто не переставав йти вперед до кінця свого життя, мали право послати до біса навіть самі небеса. Фаталізм був характерним для жерців, тоді як серед кожного мага було досліджено світ і заперечення визначеності життя. Ті, хто мав бажання чинити опір до самого кінця, були справжніми зразками для наслідування всім без винятку чарівникам.
Проте невдовзі Теодор був змушений зупинитися. Це сталося через появу справжнього "монстра", коли його смертей перевалило двісті.
- Хіба це не занадто?
Теодор не хотів, щоб його голос пролунав шкода, але будь-хто, хто став би свідком цього протистояння, не зміг б його в цьому звинуватити.
З білими, яскраво світними лусочками, це був апостол самого знищення...
Фафнир.
Тео з’явився одним ударом, який стер із обличчя землі Гордовиню. Оскільки це був духовний мир, його жар не відчувався. Але будь-хто міг би зрозуміти, що Фафнір використовуватиме свій "лазер".
Навіть об'єднавши свої зусилля, маги Мелтора, немає, абсолютно всі чарівники світу не змогли б захиститися від нього. Ця атака несла в собі абсолютну і неминучу смерть.
- Ну, разок спробувати можна.
Теодор знав, що він помре. Але коли ще він отримає шанс атакувати стародавнього дракона? Теодор провернув свої шість кіл до такого максимуму, який тільки могло витримати його серце. Різниця між ними... Тео розумів це краще, ніж будь-хто інший.
Тим не менш, він був готовий битися.
– ---- ---!
І ось, як тільки світло руйнування от-ось повинен був вдарити по своїй меті ...
– На цьому все.
Світ завмер.
Блощиці.
Теодор почув, як десь роздалися оплески. Він розвіяв майже завершене заклинання захисту і подивився в напрямку роздавлених звуків. З огляду на його місцеположення міг втрутитися лише один чоловік. Це був Абэ-но Семей - той, хто створив цей простір, убивши тим самим Теодора величезну кількість разів.
І цей проклятий чоловік плескав у долоні.
- Чудово.
– ... Що, більше не хочеш бачити мій потворний труп? - Він холодно запитав Теодора.
Проте Сеймей не звернув уваги на безсердечний тон Теодора і з великим захопленням відповів:
- Він зовсім не неприємний. Небесне випробування покликане показати, наскільки людина готова кинути виклик долі, якій абсолютно неможливо протистояти... Воно дозволяє побачити, чи ця людина піде на компроміс і відмовиться від спроб... Або ж він вирішить не припиняти чинити опір до кінця.
Саме так і було. Як і сказав Абе-но Семей, небесне випробування давало противників, яких Теодор не міг перемогти. Він боровся проти монстрів майже голими руками і постійно відчував наслідки своєї власної смерті, що мало опустити його дух.
Коли людину підштовхують до безодні, то виявляється її справжня сутність. Тільки коли хтось потрапляє в цілком розпачливу ситуацію, може так вийти, що у такої людини виявляється відповідна кваліфікація, щоб бути героєм.
У цьому сенсі Теодор отримав 1,000 балів з 100.
- Ти пройшов моє випробування, Теодор Міллер. Я дам тобі дари і знання, яких ти прагнеш.
– Що...?
Проте перед тим як Теодор отримав відповідь, з’явилося декілька системних повідомлень.
Ви пройшли випробування « Небеса, Земля і людина: Небесна Голова».
Ви повністю завершили випробування Абє-но Семея.
Властивість "Мистецтво Омодо" була налаштована на найвищий рівень. Щоб уникнути конфлікту з існуючими колами, рекомендується поступово поглинати їх.
Сформований « Спокусливий Інь і Ян».
Інтеграція « Кольца Муспельгейма » і « Мітки Крові Акволо».
Сила двох міток збільшилася, і тепер вони повністю підкорятимуться волі користувача.
Від невідомого втручання « місткість» користувача збільшилася.
Перевірка ментальній сили...
Перевірка кількості магічної сили...
Умови для досягнення "Трансцендентності" виконані.
Через 20 секунд Ви заснете на 168 годин.
- І що це означає?
Теодор був спантеличений цими надзвичайно незвичними повідомленнями.
- Добре, я просто допоміг збалансувати це. Через багато років ти дозволив мені побачити щось хороше в людській натурі, тому я теж повинен зробити щось добре - помахнувши своїм відером, досить відповів Сеймей.
- Будь ласка, поясніть все точніше!
- Як думаєш, чи зможу я пояснити це всього за 20 секунд? Тобі буде про що подумати під час сну.
Семей мав рацію. Він мало що міг розповісти за позосталий час. Крім того, слова, які б використовували омондзі, були б всього лише метафорами. Ну і в довірі, розум Тео пережив сотні смертей, а тому погано сприймав нову інформацію.
Його рука потягнулася вперед, щоб схопити Сеймея, але коліна підігналися, і Тео впав.
- Ч-черт...
Коли свідомість почала покидати Теодора, до нього дійшов голос Абе-но Семея:
- Сподіваюся, що колись ти зможеш виправдати мої очікування. Але на це тобі знадобиться, напевно, ще років десять, вуха-ха-хо!
– ...
- І наостанок я дам тобі ще одну пораду.
Ігриовий тон Сеймея зник, і остання його порада міцно-накріпко віддрукувалася в пам'яті Теодора.
- Якщо ви підете на схід, не наближайтеся до столиці в його центрі. Якщо все-таки ти захочеш туди потрапити, то зроби це лише після того, як досягнеш повної трансцендентності.
Перед тим як Теодор встиг щось відповісти, безсердечний голос системи остаточно обірвав зв'язок між Абе-но Семеєм і Теодором.
З цього моменту Ви занурюєтесь у сон, який буде тривати 168 годин.