Глава 158 - Рік потому (Часть) 4).
Коли Бек Чонмюн це сказав, аура запалилася ще сильніше.
Проте Теодор стояв на місці.
На відміну від свого опонента, який почав сприймати його серйозно тільки зараз, Теодор з самого початку передбачив цю ситуацію. Відкликати увагу Бек Чонмуна Магічної Ракета... І провести раптову атаку з використанням нагадування... Теодор зробив це, розуміючи, що не варто сподіватися успіху.
"Для майстрів меча несподівані атаки не мають великого значення"
Хоч би скільки разів Рендольф не практикувався разом з ним, це не змінило того факту, що майстер меча був самою смертю в тілі.
Їхня реакція разючою мірою відрізнялася від реакції звичайних користувачів аури. Так само як тіло несвідомо відреагувало на дотик до чогось надзвичайно холодного або гарячого, аура майстра меча також досягла рівня безголових рефлексів. Майстри могли відреагувати на раптовий напад навіть під час глибокого сну і з найменшою втратою запобігти найбільшому удару блискавки.
Аура ремісників мала бути як для нападу, так і для захисту.
Навіть їхня чиста бойова сила була надзвичайно небезпечною, не зважаючи на їхні здібності. Високі показники атаки та захисту, чудова мобільність і гнітюча витривалість... Майстри меча були позбавлені вад.
Фьу-у...
У цей момент лезо Бек Чонмуна гойдалося, наче хвиля. Побачивши це, Теодор тихо пробурмотів:
– ... М'який меч?
- О, ти знаєш про нього? Я чув, що ця техніка не часто використовується на заході і тому твоє знання вражає, — захоплено відповів Бек Чонмюн.
Майстер меча не знав, що якби не спогади Лі Юнсуна, Теодор просто вважав би рух Чонмуну якимось дивним підвидом фехтування. Меч, викований з міцного і пружного металу, був здатний слідувати за незвичайними траєкторіями, демонструючи унікальну гнучкість. За допомогою цієї техніки майстер міг використовувати свій клинок для нанесення смертельних ударів, атакуючи під будь - яким кутом.
На жаль, Лі Юнсун не мав досвіду протистояти таким нападам.
- Ну, давай почнемо, - вимовив Бек Чонмюн і кинувся вперед.
Меч у його правій руці кілька разів гойдався, наче хлист, і він прискорювався. Теодор мав досвід у протистоянні лише прямолінійній підступності Рендольфа, так що це для нього було принципово новим.
Фсьух!
Бризнула кров.
Навіть за допомогою свого сенсорного сприйняття Теодор все одно не уникнув поранень. Бек Чонюн стояв досить далеко, і меч ніяк не зміг би до нього дістати, але на щоці Теодора все одно з'явилася смужка крові.
Пряме попадання цим хлистомом було настільки ж нищівним, як удар булевою. Навіть легкий дотик розірвав його захист і залишив попередження на щоці Теодора: цей напад може бути смертельним.
- Ця техніка просто...!
Теодор перестав дихати, милуючись нею.
На найближчій відстані вона була швидше і потужніше Магічної Ракети. Рухи зміяподібного меча майже неможливо було прочитати, і Тео не міг протистояти подібним технологіям навіть мобілізувати свої почуття. Вона була не просто дуже незвичною; головна складність полягала в тому, що ця техніка не закінчувалася одним-двома ударами; атаки падали, немов дощ.
Ні, це було схоже на змія з сотнею голів, кожна з яких постійно намагалася вкусити його.
Фьух!
Заклинання, які охороняли все його тіло, погано працювали проти одноточкових атак. Однак якби Тео зменшив лінію оборони, то це призвело б до смертельної рани лише в кілька міліметрів.
« Я не можу блокувати це, а отже, мені потрібно просто уникати» — затихаючи і подумав Теодор: « Піснь Боя. Соната скорости. Оживлення.
Пісня Боя зміцнила його спільні фізичні здібності, тоді як інші заклинання посилили мобільність Тео. Його швидкість тимчасово зросла на 50%, і тому він вирішив піти на прорив. Не дивно, що незабаром очі Теодора почали бачити певну закономірність у ударах.
«... Цього достатньо!», - подумав Теодор і одночасно з цим зробив крок вперед.
- Хм?
Це прискорення було настільки несподіваним, що Бек Чонмюн з подивом втупився на свого опонента.
Мантія мага була в дірках, а з кількох ран капала кров. Отже, чому ж він вирішив піти на злиття? Ця дія найбільше нагадувала якусь суміш сміливості і нерозсудливості. Однак на відміну від своїх думок, Бек Чонмюн не почав скидати тиску. Він заплатив за свою недбалість один раз. І двічі допускати цього не збирався.
Шторм мечів пожер Теодора.
Бу-ду-дих!
Гравій розколовся, а бур’яни розсіялися на майданчику наче пил.
Навіть лицар у повному бойовому обмундируванні був би розорений цим вихром, не кажучи вже про Теодора, на якому була лише одна мантія. Це було жахливе видовище, від якого спостерігалися поєдинки жаху і не хотіли бачити його результати.
- Е-це...!
- Пане Теде!
Не панікували лише два майстри меча. Рендольф знав, на що здатний Тео в той час як Бек Чонмун несвідомо прокричав:
– Добре!
Його суперник стримувався настільки майстерно, що просто не міг виспатися! Теодор і мечі танцювали зі швидкістю, яку не сприймав звичайний зір людини. Тео втікав всіх атак, проте не просто тому, що він був швидким. Він використовував рухи ніг Лі Юнсуна. Теодор танцював, стоячи посеред вихора клинок.
Невдовзі надійшла черга Теодора.
"У будь-якому штормі є серце"
І, на відміну від агресивного впливу його кряїв, в центрі шторму завжди було спокійно.
Звичайно, не можна було розглядати одну з технік володіння мечем і природній катастрофу як щось одноподібне, але в чомусь вони все-таки були схожі. Через певні проміжки часу, щоб продовжувати створювати прискорення, майстер мусив підтримувати крутий момент. Це означало, що сила крутого моменту не торкнеться Теодора, якщо він наблизиться до Бек Чонмуну.
Звичайно, це було правильно тільки в теорії, але хто б хотів випробувати цю догадку проти майстра меча?
Тим не менш, прямо тут стояла людина досить божевільний, щоб зробити це.
« Спогади. Відкрити всі шари. Тройний Повних вибухів. Тройний Огненний Удар. Злиття Заклинань: Ударна Вспишка."
У цей момент кулак Теодора став достатньо гарячим, щоб розплавити залізо.
Бу-ду-дих!
Це був потужний вибух. Поблизу почав швидко поширюватися вогонь, і Теодор відстрибнув у інший бік. Одяг Бек Чонмуна майже був знищений і, незважаючи на аури, з’явилися дрібні опіки.
– ... У тебе справді чудові навички, пане Теде, не зважаючи на біль від ран, виголосив Бек Чонмюн.
На такому вузькому полі бою, до того ж позбавленому всяких перешкод, маг зумів виступити проти майстра меча...? Так, у цьому бою його здатність аури була запечатана, але це не було виправданням. Якщо б вони змагалися із рівними здібностями, то Бек Чонмун також ризикував стати шматком деревного вугілля ще раніше. Крім того, ворогу, який завдав йому ці рани, ледь перевалило за двадцять років і в кращому випадку було близько двадцяти п’яти.
- Більше, ніж будь-що інше, твої рухи схожі на техніку східних мистецтв. Якщо не заперечуєш, то чи міг би ти сказати мені, де цього навчився? - Вийшовши з вогню, запитав майстра меча.
Теодор на мить замислився, а потім відповів:
- Мені довелося зустріти члена сім'ї Лі, який мене навчив. Але його вже немає.
– Сім'я Лі... Ця сім'я не з Західного Сі.
Бек Чонюн хотів поговорити про це ще, але Теодор більше нічого не сказав. Хоч на мить і стало сумно, він швидко виявив, чого не вистачало Теодору.
- Пане Тед навчився цього бойового мистецтва, але ти ще не оволодів ними.
- Так, вони ще незрілі.
- Це не зовсім правильне слово. У моєму рідному місті багато молодих бійців, але я ніколи не бачив таких як ти, Теде. Я ще раз зрозумів, що світ дійсно широкий.
З цими словами Бек Чонмюн опустив свій меч, вважаючи, що на цьому спарринг закінчений.
Проте Теодор все ще не був задоволений. Він стояв перед по-справжньому сильним людиною, який міг змусити мобілізувати всього себе до межі, даючи Теодору стимул, якого не було під час тренування з Рендольфом. Подібний досвід коштував більше 1,000 золотих.
Отже, Теодор зробив розумну пропозицію:
- Як сказав майстер Бек, я ще не навчився цю техніку. Але в мене є один навик, який я раніше не пробував.
– ... це сумно.
Як і очікувалося від воїна, Бек Чонмюн відразу зрозумів суть сказаного й знову підняв свій клинок.
Це було прохання відновити бій, і Бек Чонмюн не відмовився. Ні, насправді він навіть хотів побачити щось ще з навичок Теодора.
Як і очікувалося, Бек Чонмюн з готовністю кивнув.
- Тоді ми закінчимо наше протистояння, протестувавши твій уміння?
- Хороша ідея.
Двоє чоловіків обмінялися усмішками і відступили назад, забезпечивши достатній інтервал.
- Добре, цього достатньо.
У ближній битві така атака все ще нікуди не падала, але в подібній ситуації була цілком можливою. Як уже згадувалося раніше, маги були найсильнішими у час задоволення і вони перебували на безпечній відстані. Якби це була звичайна сутичка з воїном, ймовірність перемоги мага мала б менше половини.
Але що, коли однією із сторін був Теодор Міллер? Шанси на перемогу у суперника мали впасти до половини, а то й менше.
Теодор востаннє все перевірив і мовчки закрив очі. Це була технологія, яку не можна було використовувати без максимальної концентрації.
« Відветь, двері в Муспельхайм»
Йому не потрібно було відкривати рот, і червона татува на його лівій руці почала мерехтіти. Світ вогню, в якому мани надзвичайно відрізнялися від нормальної, відкрився і полум’я Муспільгейма заповнило всю ліву руку.
Потім він перемістив свою свідомість з лівої руки в інше місце.
«... Це все ще трохи складно."
Коли Аквіло, дракона, який колись управляв Піратським Архіпеґом, також залякувала, відповідаючи на крик свого господаря.
Тео відчув холодну і гарну ауру. Щільна енергія дракона була настільки велика, що йому навіть стало здаватися, ніби до його шкіри щось прилипло. Від цього відчуття його зосередженість зламалася, і Теодор, трохи повертаючи, продовжив фокусуватися.
Його ліва рука містила полум’я Муспельгейму, а права рука тримала холодну ману Аквіло з крові дракона. У його руках сформувалися дві протилежні сили: енергія інь та енергія ян.
Холодна мана Аквіло і полум’я Муспельгейму противилися один одному. Навіть Теодор, який постійно тренував свій розум, не міг довго утримувати їх. У такому стані йому було важко навіть відкривати рот.
- Я йду!
– Да.
Почувши відповідь Теодора, який важко з себе видав, Бек Чонмюн підняв свою ауру.
Майстер відчував, що ця сила незвичайна. Він відчував загрозу свого життя, від чого на його тілі піднімалося волосся. Десятиліття його тренування застерігали, що це вміння не можна повністю зупинити навіть тоді, коли він використовує свою ауру.
- Ху-ха-хо! Моя кров вперше закипає протягом довгого часу!
Сили Тео достатньо, щоб погрожувати життю Бек Чонмуна. Коли на обличчі майстра з’явилася усмішка, обидві руки Теодора рушили вперед.
"Фокус, фокус, трюк, магічний фокус..."
З носа Теодора потекла кров, а його руки зрушилися півкругом. Минув рік після перемоги над Гордовинею, і за цей час він розробив кілька способів захисту свого життя.
Червона і синя мана злилися докупи, створивши щось таке, чого ще ніхто не бачив.
- ----!
Вигукнув світло і пролунав вибух.
***
Гру-нуру-ру!
Земля затряслася, і глядачі втратили рівновагу. Двоє дітей Бек Чонмуна дещо втрималися на ногах, але Ельсід і Маркіз Піріс змогли відновити рівновагу тільки після того, як увійшли до дерева, що росте поруч.
- Чорт забирай, це ...!
Розгніваний Ельсід подивився на порожній клаптик землі, над яким клубилася пил. Хоча він відступив на дуже велику відстань, щоб не потрапити під роздачу, ударна хвиля поширилась на декілька сотень метрів навколо, що призвело до запаморочення. У нього не було досвіду у співпраці з майстрами, а тому він ніколи не бачив їх безпосередньо.
Присутні просто підтасовували від вибуху, що стався. П’ять очей, наповнених суперечливими почуттями: подивом, страхом, цікавістю і захопленням, дивилися на місце виходу. І, мабуть, як у відповідь на їхні цікаві погляди, порив вітру розсіяв хмару пилюки і поставив їх перед очима наступну картину.
- Емм.
- Ох, переможець ...
- І справді...
Двоє суперників стояли під поглядами п’ятьох осіб і дивилися одні на одних з суперечливими виразами обличчя. Переляканий Теодор ледве стояв на ногах, в той час як меч Бек Чонмуна був приставлений до шиї мага.
Це була сцена, де переможець і переможений були чітко визначені.
Майстер меча Бек Чонмун, який здолав Теодора в останньому раунді, глибоко зітхнув і опустив свій меч.
А потім він сказав:
- Ця гра... Програв я.