Розділ 121 — Перетин порожні (Часть 1).
Тим часом, у Мана-вілі вирувало життя, оскільки по всьому місту вже поширилися новини про поліпшення стосунків між Мелтором та Ельфхаймом.
Серед жителів найбільших торгових компаній були торговці. Вони відчували запах грошей краще, ніж будь-хто інший, і не могли пропустити цю можливість. Дехто казав, що такий джек-пот випадає лише раз у житті.
В одній з найбільших торгових компаній Мелтера, Полонелле, теж так думали.
- Ми повинні кувати залізо, поки гаряче. Тільки тоді наша компанія буде процвітати.
Однак бос Полонелля не був жадібним. У містах магії і навіть у палаці знали, що купці будуть пускати слини від цієї можливості й докладати всіх зусиль, щоб потрапити в квоту.
Тому він вирішив зробити правильне рішення серед усіх можливих. Цього разу він мав закупити велику кількість сировини, оскільки експорт артефактів і товарів збільшиться втричі. Потім він дасть його Магічному товариству. Бонус мав на увазі те, що він не тільки має великий прибуток, але й матиме добрі стосунки з вежами магії.
В результаті, в Полінелі запустили процедуру купівля сировини та інгредієнтів раніше, ніж в інших топ-компаніях.
Дух-дух-дих. Дух-дух-дих.
Поїздки швидко котилися в сторону центрального континенту, включаючи мерехтіння коліс.
Зазвичай, караван рухався набагато повільніше через необхідність перевезення великої кількості багажу, але метою цієї процесії було швидко імпортувати все необхідне. З цієї причини багажу взяли по-мініму, і перевезення рухалися швидше звичайного.
Крім того, екіпажі не були звичайними. Подібну карету Теодор запозичив, коли повертався на батьківщину. Так звані експрес-повізки, які майже не використовувалися в комерційних цілях.
Чоловік середнього віку, який сидів на другому місці, з захопленням засміявся і сказав:
- Ха-ха-хо! Маг, тобі пощастило, що ти з нами!
Через його густе волосся здавалося, що напроти сидить ведмідь. Але так його і називали - "Медем". Ведмідь був досвідченим торговцем, який піддав сумніву загальноприйняту думку про те, що купці повинні бути подібними до змій чи лисиць.
Молодий чоловік з каштановим волоссям, що сидів перед Ведмедем, підняв очі.
- Пощастило?
- Ще б! — Без вагань кивнув Ведмідь, — хіба ти приєднався до нас не в день від’їзду, отримавши таким чином можливість покататися на експресі? Але нам теж пощастило! Ми не встигли найняти мага, тому що поїздка була створена зовсім раптово. Це була доля, яка нас звела!
- Так, може бути й так.
- Крім того, ти учень героя Теодора Міллера. Хіба це не чудово? Обов'язково познайомиш мене з ним!
Теодор Міллер сміявся над словами Медвєля. Використання свого імені в якості рекомендації вийшло як слід.
В цілому, все так і було. Чорноволосий молодий чоловік, який перетворився на хлопця з каштановим волоссям і голубими очима замішати зелених, насправді був Теодором Міллером. Мало хто б його зараз не впізнав, так що Тео довелося навіть змінити своє обличчя.
Донині, не знявши очей із змін, Тео згадав інформацію про намисто під його одягом.
+6 Хто я? (тип: аксесуар).
Артефакт, створений в результаті чийогось невдалого експерименту.
Завдяки цьому намисто можна обманути сприйняття інших людей і зробити вигляд, що їхній господар гарно змінює свій одяг. Проте застосування магії вище певного рівня розвіє маскування.
Артефакт захищає від магічної проникливості, але не може приховати той факт, що його власник "прячить своє обличчя".
* Клас предмета: дорогоцінний.
* Якщо ви поглинете предмет, то отримаєте багато магічної сили.
Час перетравлення предмета: 18 годин.
* Якщо ви поглинете предмет, то це значно збільшить ваше розуміння магії трансформації.
Перед від'їздом Теодора Вінс приніс йому артефакт з вежі магії. Це був предмет, який зазвичай використовувався для проникнення на територію ворога або виконання секретних місій.
Завдяки цьому Тео зміг замаскувати себе, не розкриваючи свою особистість і статус. Тепер він був не "герійним" Теодором Міллером, а магом 4-го Кругу Тео, який збирався відвідати своїх далеких родичів у Каргасі.
...
- Мені здається, цей псевдонім занадто очевидний... - Теодор вимовив.
Однак Вінс лише розсміявся і похитав головою.
- Деколи краще зробити щось подібне, ніж старанно приховувати своє ім'я. Ти будеш подорожувати незнайомими країнами, тому я не думаю, що тобі варто використовувати псевдонім. На сході це називають "складно сказати, чи є це прикиданням або реальністю".
Іншими словами, його наставник пояснив, що недбала обман може привернути до себе більше уваги, ніж недоговірна правда.
Так чи інакше, його змінене ім'я все одно буде безглуздим, якщо хтось зможе побачити особистість Теодора через отриманий йому артефакт.
- Уф-фу...
Зрештою, найкращий спосіб не видати себе — це слідкувати за собою.
...
Експрес-повізки продовжували рухатися, і Теодор виглянув у вікно. Вони заїхали вже досить далеко, і на горизонті більше не були видно шпилі багна магії Мана-віля. Тео не знав, коли він повернеться. Це може тривати кілька місяців, а можливо навіть декілька років. Саме тоді Тео зрозумів, що залишився зовсім сам.
Його вчитель, який завжди звертав увагу на ті місця в яких Тео не вистачало знань, добродушна і симпатична Сильвія, з якою він довго подорожував, та Вероніка, яка дуже сильно піклувалася про нього, хоча іноді навіть занадто... Тепер Тео не зможе побачити всіх цих людей, які стали для нього другою родиною.
« Ні, моє серце не повинно бути слабким".
Тео намагався викинути з голови всі сумні думки і витягнув із торбини книжку.
Це була книжка « Екскурс у стародавній магії Бальярда » — книга, яку Вінз Гайдель завершив після десятиліть наполегливої праці. Це була чарівна книга, яку Тео не розумів хоча читав її вже пів дня.
Фр-р...
Раптом з карети зникли всі звуки, і абсолютну тишу став порушувати тільки шелест сторінок. Навіть гучний Ведмідь знав, що означає коли маг відкриває книгу, а тому відразу закрив рот.
Саме тому Тео любив читати. Коли він почав вивчати надзвичайну і важкозрозумілу мудрість, з голови зникали всі погані думки та побоювання. Тоска покинула очі Тео, а його мозок вже занурився у знання з книги.
Тео, з його пристойною увагою, справді був способом самого справжнього мага навіть не зважаючи на свій юний вік.
***
Коли Тео почав свою подорож, то зрозумів, що він порядку відрізняється від того, чого собі уявляв. Неможливо було знайти романтику в примиканні, яке передбачало майже постійне перебування у замкнутій кареті. Іноді він не міг добре відпочити вночі, а лише кілька годин спав.
Попри це Теодор, як єдиний маг і дорогоцінний гість, зовсім не втомлювався. Але для торговців і найманців цей графік був просто вбивством.
- Хонь!
Звичайно, це не означало, що Теодор просто сидів склавши руки.
«... На північному сході, близько двох кілометрів звідси?»
Після того як Мітри пробудилися, їх можна було використовувати не лише у Великому лісі, але й в інших регіонах. І ось, зараз вона розповідала йому про близького ворога.
Тео відчував, що їх було 23. Через тиск на землю це було зроблено з підозрою. З цими ворогами могли справитися найманці, але це було б неефективно.
Отже, магічна сила Тео вирушила в далечінь.
– Ки-и-ик!
- Ки-ру-рук!
Можливо, його навички ще не були ідеальними, але одна лише присутність мага 6-го кола, великого кільцем Муспельгейму, була незрівнянно небезпечнішою ніж ціле плем'я огра. Хобгобліни інтуїтивно це зрозуміли і відразу ж передумали бігти навперезами. Таким чином Теодор запобіг напад на їхній маленький караван.
Учасники процесії подумали, що їм просто пощастило. Тео вирішив не порушувати цю ілюзію.
Метою Теодора було спокійно дістатися до Карґаса, і якби він діяв відкрито, то привернув би надто багато уваги.
Таким чином, завдяки Тео візки спокійно йшли вперед без жодних перешкод на своєму шляху. До того як коні почали важко дихати, процесія досягла свого місця і присягала майже з найвищою швидкістю.
Це були Рівнини Сіпото, які є свого роду кордоном з Королівством Остін і Великобританією Карґас. На відміну від лугів, які в цей час року все ще повинні були залишатися зеленими, тут розкинулися безчереві посушливі поля, на яких росли рідкісні пучки трави.
Як тільки вони досягли початку цієї, так званої порожнеча, Ведмідь голосно закричав:
– Привал! На сьогодні все! Наїмники — розстелятися по периметру і залишатися пильними, поки не буде готовий табір. Решта персоналу повинна залишити візки, встановити намети і розвести вогонь. Після цього будемо вечеряти!
Незважаючи на свою незграбну фігуру, голос Мед’єв був досить гучним. Торговцю вдалося перекричати навіть топот кінських копит.
У той же час коні почали сповільнюватися, обливаючись потім так, ніби вони потрапили під дощ. Кучера поспішно почали обливати їх водою і заспокоювати. Потім над подразненою шкірою коней почав підніматися пар. Тварини наполегливо працювали цілий тиждень, щоб принаймні добре їх нагодувати і відпочити.
Після того як Ведмідь видав інструкції своїм підлеглим, він повернувся до Теодора і запитав:
- Тео. На приготування вечері піде якийсь час. Що ти збираєшся робити?
Тео занурився в роздуми. До цього часу він покидав карету тільки для того, щоб перекусити, оскільки повністю занурився у вивчення стародавньої магії.
Проте, результат тижневої над-концентрації також був вражаючим:
Ваше розуміння книги висока (84,5%).
Він ще не міг сказати, що йшов з Бальардом на відмінно, але вже склав свій власний словник для активації деяких заклинань стародавніми мовами. Далі він мусив не просто вчитися, а використовувати Бальгард безпосередньо. Він не міг робити цього, залишаючись у кареті.
Подумавши про це, Тео вистрибнув назовні.
- Піду підішу свіжим повітрям.
- Сам?
- Тут живе не так багато монстрів. Я не буду заходити занадто далеко, так що не тривожтеся.
Тео полегшив тривогу Медель, після чого пошегал вперед без вагань.
Він ішов, роздивляючись місяць і зорі доти, доки карети не виглядали крихітними.
« За цією порожнечею буде центральний континент»
Сіпото відрізнявся від страшного Червоного Плато. Пейзажі тут були такими-ж похмурими, але в цих полях, на відміну від Червоного Плато, принаймні відчувалися ознаки життя. Порівняно з звичайною землею, земля була не дуже родючою, але цілком придатна для життя. Однак, було брак харчів і води, тому мало хто хотів би залишатися тут надовго.
А ось справжня проблема була у земель, які розташовані поза межами пустоші Сіпото. Там було Королівство Остін, де почалася посуха. Саме через це ці рівнини були знищені.
Тео дізнався від Вінса про проблеми Королівства Остін, але він вважав, що це все одно не виправдання для викрадення вищого ельфу. Проте, жителі Королівства Остін не були якимись породами зла. Тео міг лише зітхати, думаючи про те, що доводиться йти гордим воїнам Остіна, аби вижити.
А ще він міг задати питання.
- Обжерливість. Яка причина посухи, якої не можуть знайти навіть найбільші чарівники та вчені?