Глава 100 — Великий ліс (Часть 2).
Через масивні дерева у Великому лісі рідко коли можна було побачити сонячне світло. А тому яскрава спалахи посеред ночі осліпила деяких істот. Навіть ті монстри, які мало надіялися на свій зір, замерли на місці і повертали головами.
"Огр, якого в звичайному лісі можна було назвати лицарем монстрів", викликаючи своє незадоволення:
- Угра-а-А-ах!
Незважаючи на те, що між табором і лісом було кілька кілометрів, люди все одно чітко почули цей рів. Поряд з заклинанням спалаху, яке раніше використовував Вінс, гучний крик огра остаточно розбудив усіх, хто ще не встиг прокинутися. Як ветерани, реакція магів була швидкою і холоднокровною.
- Що, напад?
- Здалеку звуки...
- Найбільш гучним з них є рів огра.
На їхніх обличчях не залишилося жодної ознаки сонливості, і кожен з них міцно стиснув свою палицю. Хтось перевіряв працездатність захисних заклинань, а хтось дивився вдалу, бажаючи ідентифікувати ворога. Їхня магічна сила прийшла в рух. Магі готувалися до бою.
Майстер Білої Вежі, як завжди в білій масці, вибрався зі своєї намети і підійшов до Тео, якому вдалося зафіксувати наближення монстрів.
- Як цікаво. Не існує департаменту, який би міг виявити присутність монстрів на відстані кілька кілометрів.
Все було так, як і сказав Орта. Загибель Тео була майже вдвічі більшою, ніж сигнальна заклинання довкола табору. Зафіксувати чиюсь присутність на такій відстані можна було за допомогою широкомасштабної магії виявлення, але для цього потрібно дуже багато мани. Крім того, ніхто в таборі не відчував потреби застосовувати подібне.
Це означало, що Теодор дізнався про істот, які наближаються до них з відстані в кілька кілометрів, використовуючи якісь секретні засоби.
- Так, це важко пояснити, але...
- Немає необхідності пояснювати. У результаті у нас з’явилося більше часу для того, щоб підготуватися до нападу. Оскільки ти вже зарекомендував себе, то можеш брати більшу участь.
Майстер Білої Вежі закінчив говорити і втупився на Великий Ліс.
Через дерева, що підкрадалися, вибігали нові тіні. Хоч самих істот і не було видно, їх імпульс був страшений. До табору залишалося менше одного кілометра.
- Відлік.
Орта підняв руку і кілька чарівників, які готували магію, змінили свої погляди на Тео. Теодор і Сільвія не мали воєнного досвіду, а тому не знали, що руйнівна сила магічного корпусу була максимально ефективною лише для співпраці. Найважливіше, щоб ми правильно оборолись, — це час активувати закляття. Проте Майстер Білоу Вежі вирішив віддати цю важливу роль Теодорові.
– ... Мітра.
- Чунь?
Для детальних пояснень часу не було. Тіо подивився на дівчинку, яка сиділа на його руці. Бутон все ще сяяв зеленим світлом. Можливо, цей бутончик і був джерелом її здатності показувати певні речі. Кілька хвилин тому він був приголомшений цим дивним відчуттям, але Тео вважав, що зможе це контролювати, якщо підготує свій розум.
Ні, зараз йому потрібен був повний контроль.
- Ти можеш мені ще раз це показати?
По його обережному прохання ...
- Йе!
Мітра розсміялася і стукнула про лоб Тео.
- Уф!
Відчуття було таким же, як і раніше. Його почуття трансформувалися, коли бутончик Мітри вступив з ним у контакт. Руки й ноги Тео, здавалося, стали гілками і листям. Він відчував, між його пальців, що простяглися під землею, повзають мурашки. Це було відчуття, від якого здавалося, що його тіло перетворилося на дерево!
Тео відчував, що ось-ось потоне і задихнеться від такої потоку сенсорної інформації. Але йому вдалося зосередитись.
« Недаром я постійно треную свою ментальну силу»
Тео перетерпів багато страждань, щоб справитися з національним надбанням Умбром. Завдяки цьому його твердий розум почав шукати серед рослин Великого Лісу саме те, що він хотів. Він побачив сліди на землі, поламані гілки, а потім огра з двома головами, що йде попереду.
Як тільки Тео побачив їх, він відкрив рот і проговорив:
- Десять.
Ця істота була досить швидким. Воно змивало зі свого шляху і кущі, і дерева, навіть громіздких валунів.
Двоголовий гру... Його розум і фізичні здібності були вдвічі вищими, ніж у звичайного огра. Коли він ставав старшим і досвідченішим, то навчився користуватися новою зброєю й зрештою став монстром, який міг протистояти навіть циклопу. Крім того, завдяки чудовому опору до магії двоголовий огра став справжнім ворогом.
- П'ять, чотири.
Мало - помалу тінь почала набирати форми. За масивною тушком великого монстра, як його собаки, йшли інші творці.
- Три, два.
Перед нами стояв двоголовий вугор, за ним звичайні огри і зрештою тролі, які несуть важкі дуби.
- Один.
« Ну що ж, почнемо»
Вжух!
Тео атакував раніше, ніж інші, випустивши зі свого пальця синю спалах. Це була безпрецедентна Магічна Ракета, яка могла пробитися крізь ауру і захисну магію 6-го Круга.
Магічна Ракета, залишаючи по собі довгий барвистий слід, пронизала голову двоголового огра та гру, що бігали за ним.
Дев’ять величезних ограбоїв впали на землю в одне і те ж мигня.
- Пора!
Оскільки подальший просування було заблоковано трупами вугра, істоти на мигнові зупинилися, думаючи, що їм робити далі. А для мага не було кращої мети, ніж та, яка стояла на місці. Магічна сила семи старших чарівників, які зібралися в одному місці, наповнила околиці нападаючими заклинаннями.
Це була справжня катастрофа!
- -----!
Блискавки блискавиць, і спалахнула полум’яна буря. Тонший потік води розрізав будь - який об’єкт, а з неба почали падати гострі камені. Хоч би якими були монстри, після такого вони б точно вже не змогли відновитися. Ця атака була настільки руйнівною, що навіть трупи не залишали після себе.
– ... Дивно. Я теж до цього прикладу руку.
Едвін, вражений цією сценою, взявся за свою луку і вирішив приєднатися до атаки. На плечах Едвіна стояв елемент змії, створений з якоїсь хмарної субстанції. Щоправда, лише Тео знав про його існування.
- Айолос, ввійди у мою стрілу.
– Гу-ру-ру-ро...
Елементаль вітру, Айолос, увійшов у стрілу, висловлюючи при цьому своє невдоволення. Його тіло було подібне до чарівної хмари, але стріла наповнилась справді великою силою.
Едвін поклав стрілу на тетиву і прицілився.
Фьух!
Звук був схожий на той, який видавав звичайну стрілу, але явище, яке відбулося відразу після цього, звичайно, йшло за рамки нормального.
Вітряна стріла, наповнена високоранговим елементом Айолосом, розтанула в повітрі. Потім з’явився порив вітру, який через мить перетворився на вихор клинок. Лезання, створені вітром, розрізали все, з чим торкалися, а їх сила була цілком схожа на магію вітру 7-го Круга.
Тьху-фу-ху!
Буря з клинків поглинула створінь і через кілька секунд стала кривавим штормом! Могутній ураган, що несе в собі річки крові, ринув до Великого Лісу і перетворив сотні істот, які ховаються позаду чагарників, у дрібно-наручні шматочки плоті.
Скрізь, де бушувала буря, були тільки калюжі крові.
- Це дійсно жахлива сила.
- У цього ельфа, це ж стародавній елемент...!
Цю атаку можна було назвати майстерні. Потрясний Теодор дивився на місце, де пройшов смертоносний шторм. Що, якби на його шляху стояли не монстри, а люди? Одна така стріла могла вбити більше 1,000 чоловік. Навіть якщо він міг стріляти лише 10 разів на день, ельф був цілком здатний відправити на той світ 1000 чоловік.
Ось чому Ельфхайм ще ніколи не виступав на противазі для однієї сторони.
« Якщо Ельфхайм стане союзником Мелтора... Ми справді зможемо виграти у Імперії Андрасу. Якщо у битві буде допомагати ще пара таких ельфів, як Едвін...
Протягом сотень років ця історія могла закінчитись.
По спині Теодора прокотилися гострі і хвилюючі відчуття, коли він знову зрозумів значення цієї місії. Можливо, саме в його поколінні імперія Андрас зникне і Мелтор стане головною силою північного континенту.
Тео міг це зробити власними руками. Його кров і дух були сповнені подібними сподіваннями.
- Здається, поки все, добродійник, - підійшовши до Тео, вимовив Едвін.
Тео, зосереджений на зв'язку з Мітроєм, зрозумів, що істоти почали відступати. Після кількох магічних атак у їхні ряди врвалася стріла ельфів, дав монстрам зрозуміти різницю в могутності. Подивившись на спустошену границю Великого Ліса, Теодор відповів:
- Ми ще навіть не ввійшли в Великий Ліс, а вже зазнали такого масштабного нападу... І як там тільки живуть ельфи?
- Це все завдяки світовому дереву. Жоден монстр не може наблизитися до пологового дерева, а тому цей ліс є чудовим місцем для життя. Крім того, в ньому достатньо їжі. Полювання і збирання приносять задоволення їжі.
Оскільки ельфи були ближчі до природи, ніж інші раси, їм не бракувало домів.
Природна межа у вигляді Червоного Плато захищала Ельфхайм від загарбників, і жоден рабовласник не був достатньо відважний увійти в Великий Ліс з метою полювати на ельфів. Світове дерево в центрі лісу зробило це місце їх власним раєм. З огляду на такі обставини загроза вторгнення цих істот була цілком іншою, як допустимою і розв’язуючою проблемою.
- Це було легше, ніж я очікував. Я був готовий боротися всю ніч, але дикі монстри чутливі до розбіжності в силі. Можливо, це зайняло б трохи більше часу, якби нам не допоміг сер Едвін, — оголосив майстер Білої Вежі.
- Вам ні до чого лестити мені, пане маг. Ви б справилися з цим, навіть якби я не допоміг.
- Кг-м, я цього особливо і не заперечував.
Очевидно, слова Едвіна справдилися, оскільки губи Орта під маскою вигнулися в усмішку. Орта був упевнений, що зможе використовувати ще більш потужну магію, ніж штормова стріла, яку продемонстрував Едвін.
Після цієї короткої битви Орта обійшов разом з Тео табір і пробурмотів:
- Є проблема. У такій ситуації спокійно спати не вийде.
– ... Здається так.
Пориви вітру приносили запах крові, а з боку спустошеної околиці ліси доносилися крик монстрів.
Хвилювання досі не зійшло з серця магів, і ніхто не міг заспокоїтися за такий короткий проміжок часу. Можливості несподіваного нападу перешкоджали їм добре виспатися. З цією проблемою стикалися кожен ветеран, інстинкти якого були відточені до межі.
Зрештою делегація, у тому числі Теодор, була змушена провести на Червоному Плато майже безсонну ніч.