Глава 90 — Протистояння меча і магії (Часть 4).
Від її слів обличчя Теодора потрохи затемніло. Він прийшов сюди просто поговорити, але, очевидно, його не так зрозуміли. Те саме можна сказати про охоронців, які не просто залишили двох людей у спокої.
Тому Тео вирішив дізнатися, про що йде мова.
- І які права переможця?
– ... Простите. Звичайно, сер Теодор не знає традицій Імперії Андррас, — оскільки вона пояснює Ребеку, що імперія не гарантує життя тим, хто програв. Тільки переможець має право вирішувати, чи залишити йому життя, а переможений повинен щось зробити для нього натомість. Це мало статися незалежно від обставин бою, і якщо людина відмовляється, то її чекає суворе покарання.
– ...
Коли Теодор слухав про всі ці жорстокі звичаї, він не міг нічого сказати лише як мовчати.
Не було перебільшенням сказати, що ця варварська імперія говорила лише мечами і силою, а не словами. Сильні ставали переможцями, а слабкі — переможеними. Це була справжня суміш харчових ланцюгів, яка не пов'язана з етикою та морочкою. Суспільство, в якому сильний міг робити що завгодно лише тому, що він був сильним, було не суспільством, а отарою тварин.
Тео був вражений тим, як нація з такою примітивною системою стала Імперією.
« Ні, якщо це сталося, значить, це було можливо»
У дитинстві людям доводилось переживати інтенсивне навчання. Потім, коли вони приєднувалися до суспільства, їм доводилось виживати в змаганнях, які називали дуелями. Суровий відбір неминуче довів до створення досвідчених вбивць. Від наймогутнішої армії на північному сході до Семи мечників Імперії... Могутня сила Імперії Андррас, яка протягом століть зберегла величезні розміри, була по-справжньому кривавими звичаями. У багатьох відношеннях це була країна, позбавлена здорового глузду.
Тео навіть закрутилася в голові від культурного шоку. Але невдовзі він відновив самовладання і продовжив розмову.
- Зараз Ви не в Андрасі. Ви послухаєте моє прохання?
- Так, я лицар Андраса.
– ... Мені важко все це зрозуміти. Я не знаю, який верхній рівень вимог.
Ребекка трохи замовкла, а потім відкрила рот і сказала:
- Можна вимагати багатства, грошей і навіть навчання навичок. Рабства у нас не існує, а тому неможливо взяти переможеного в рабів. Але ви можете безкоштовно використовувати протипожежну сторону один раз. Якщо дві сторони мають різні поли, то можуть виникнути спеціальні запити.
- Спеціальний запит?
– ... На одну ніч.
Звичайно, ця тема бентежила Ребекку, і її голос став тихіше. Дівчина опустила очі, і її обличчя почервоніло.
Теодор не розумів, що йому на це відповісти. Він несвідомо обгорнув очі її фігуру, після чого кілька разів прочистив горло. Але Ребека не помітила, як його око рухається.
Ребекка подивилася на Теодора холодним поглядом і сказала:
- Вибачте, але в мене немає досвіду. Також моє тіло не в найкращому стані, тому якщо Ви хочете мене про все подбати. Крім того, на мені багато одягу, так що Вам доведеться зняти її з мене своїми руками.
Він змучився її словами, і Тео поспішно замахав руками.
- Ні, я не збираюся це робити!
- Так? Що ж, думаю сер Теодор не може бути задоволений кимось на зразок мене. Вибачте.
– ... Пані Ребекка, будь ласка, перестаньте жартувати наді мною.
Теодор з запізненням зрозумів, що вона жартує і зітхнув.
- Ах, вибачте. Ви більш невинні, ніж я думала.
З першої зустрічі і до сьогодні Тео думав, що Ребека була старомодним лицарем. Однак виявилося, що вона могла і пожартувати. Усмішка на обличчі Ребекки була дуже ігривою, що дійсно робило її схожою на Рендольфа.
Потім Тео згадав, що він хотів запитати:
- Швидше, я хотів би дещо запитати у пані Ребекки.
- Що?
- Ви знаєте людину на ім'я Рендольф?
Коли в кімнаті було чути це ім'я, усмішка на її обличчі здригнулася.
Ребекка подивилася на Теодора так, ніби побачила демона, а колір її шкіри настільки збледенний, що дівчина стала як статуя. Реакція, яку вона ніяк не могла приховати, була доказом того, що вона знала Рендольфа.
- Це ім'я, де Ви його чули? — Затинаючись, запитала Ребека.
- Перш за все, я хотів би дізнатися про ваші стосунки. Не знаючи відповіді на це питання, я не зможу відповісти на Ваш.
- Зрозуміло.
Ребекка виглядала трохи схвильовано, але незабаром вона повернула своє самовладання і колір її обличчя повернувся до норми.
Її холоднокровність була схожа на те, що мав Теодор. Вона була талановитою і стійкою. І заслуговувала бути учнем майстра меча. Ребекка мовчки дивилася на Тео і, нарешті, зважилась.
- Сер Теодор, ви можете зробити так, щоб з цієї кімнати не просочувався звук?
Тео мовчазно створив звукоізольний щит.
***
Імперія Андррас була країною, де сила визначала все. На вершині Імперії правили сім мечників, яких можна було назвати справжніми лідерами цієї нації. Фактично, вони мали право керувати всіма крім імператора.
Активи, подібні до імен, були для них беззмістовними. Яку цінність це мало для майстра меча, котрий був схожий на шторм? У них була всемогутня влада в імперії.
Клани, з яких вийшли сім мечів, були серцем Імперії Андрасу.
- Наша сім'я, Кловіси, колись була дуже престижною в Імперії, тому що ми породили одного з Семи мечерей.
За словами Ребекки, близько ста тридцять років тому сім’я Кловісів зросла завдяки виготовленню одного з майстрів меча. Вперше в їхньому домі з’явилися люстри і дорогі меблі. Вони вважали, що їхнє благополуччя тепер забезпечене сто років наперед.
Однак їхні мрії не мали успіху.
- Одного разу Його Величність видав наказ: « Відстежити, хто будорає імперію, і позбавити його голови».
Сім мечників були цілком вірні своєму імператору. Цей наказ отримав голова родини Кловісів, який був одним з семи мечників. Він поїхав за кордон, але так і не повернувся.
Відтоді сім’я почала занепадати. Майстер меча не зміг виконати наказ свого імператора, у зв’язку з яким на Кловісів напала ціла зграя шакалів, а їхнє славне ім'я було марним.
У цій сім’ї, що загинула, народився Рендольф з Ребекою.
- Мій батько був дуже здібним мечником. Йому було недостатньо сил, але він шукав талановитих жінок і сіяв своє насіння.
- Ви маєте на увазі...
— Ми з Рендольфом – лише наполовину брат і сестра.
Її холодні очі дивилися вдале, ніби вона згадувала образ того, кого тут не було.
- Більшість дітей, яких він створив, зазнали невдач. Окрім Рендольфа та мене, інших дітей продали іншим сім’ям. Щоб зростити меч, сім’я мала працювати лише на одного чоловіка.
Маги народжувалися магами, але в імперії був власний спосіб розвитку аури. У спеціальних талановитих дітей вливалися еліксири, і вони могли взяти участь у ролі одного з семи мечників. Крім того, була велика ймовірність, що такий молодий чоловік або дівчина стане речником наступного покоління майстрів меча.
І Рендольф, і Ребекка відповідали критеріям справжнього генія. Однак Кловіси не мали можливості підняти на ноги двох. У цій ситуації вони мусили відмовитися від одного з двох. Оскільки сім’я вирішила випробувати, хто з них найбільш здібний, Рендольф і Ребекка були змушені перебувати по - різному.
Потім Рендольф Кловіс посеред ночі пішов з дому. Він зробив це заради своєї сестри.
- Він залишив лист, в якому сказав, що коли-небудь знову побачить мене, але... Відтоді я нічого не чула про нього, — закінчила говорити Ребека і тихо подивилася на Тео. Її зелені очі були трохи вологими. Здається, ця історія не була фальшивою. Крім того, у неї не було причин брехати. Навіщо їй вигадувати таку дитячу милю для Теодора, який навіть не знав, яким є клімат у Імперії Андррас?
Саме тому Тео вирішив розповісти їй про те, що сталося.
- Я зустрів Рендольфа півроку тому.
Його голос тёк по кімнаті, оточеної заклинанням Тішини, і обличчя Ребекки просвітило, коли вона слухала цю історію.
Вона була здивована, почувши, що Рендольф шукав парні мечі своїх предків, а потім зраділа, коли дізналася, як він знайшов їх у підземеллі Старшого Лича. У ці моменти вона виглядала як дівчина свого віку.
- Ясно. Він зовсім не змінився.
Ребека попросила повторити те, що їй дуже сподобалось. Здавалося, вона повністю забула про свої зламаних ребрах. Розмова між двома людьми, а також дія магії тиші були практично закінчені.
Дынь-день!
О дев’ятій годині вечора до королівського палацу пролунав дзвін, який оголосив про прихід ночі.
Це не був слушний час для того, щоб дорослі чоловіки і жінки залишалися разом в одній кімнаті. Тео зовсім забув, скільки часу минуло, і швидко встав з місця. Він провів багато часу у багатьох відношеннях.
- Тоді я піду. Звичайно, смішно говорити це людині, яку я сам і поранив, але будь ласка, бережи себе.
- Ах, сер Теодор...
Ребека хотіла підійматися і щось сказати, але її ребра відгукнулися різкою болем, а тому слова так і потонули в горлі.
Зрештою двері зачинилися, і Ребекка залишилася сама. У кімнаті стало тихо, і дівчина повільно витягла руку в напрямку до дверей. Вона ще не заплатила ціну за поразку.
– ... Пообіцяйте, що ми зустрінемося в майбутньому сер Теодор.
Закриваючи очі, вона поклялася, що коли-небудь погасить цей борг.
***
Те, що сталося після цього, було дійсно безглуздо.
Тео вийшов від Ребекки і втупився на охоронця, який дивився на нього байдуже поглядом, після чого повернувся до своєї кімнати, відчуваючи якусь невпевненість. Як завжди, він скормив Обжерству дві книги і, склавши графік тренувань, заснув.
Настав наступний день. Тео хотів попросити Вероніку трохи повеселитися з ним, але тут раптово кілька разів кувкнув у повітрі.
Це була Сильвія та Бланделл.
Саме тоді Теодор зрозумів, що по палацу вже встигли поповзти чутки.
« Ці ненависні брати з сестрою - два чобота пара!» — подумав він, згадавши ігриву усмішку Ребекки.
Він ніяк не очікував, що Рендольф нанесе удар саме таким шляхом. Тео з усіх сил намагався втекти від лап Бланделла, але зрештою був змушений здатися.