Глава 69 — Найвищий ельф Елленя (Часть 3).
Учора з графом Бергеном трохи затягнувся, але місяць все ще перебував у центрі неба. До півночі, можливо ще залишалося близько години-двох. Отже, коротка розмова з Еленою не повинна була викликати жодних проблем.
Теодор пояснив ситуацію Вінсу, а потім розгорнувся і сказав:
- Тоді веди мене.
Якби хтось зараз дивився на Тео, йому б здалося, що молодий чоловік розмовляє з порожньою. Але він мав здатність бачити те, що було недоступним для звичайних людей. Ельфи вже народжувалися з такою силою. І це було не що інше, як здатність бачити духів.
Біля Тео в повітрі витріщився напівпрозорий дух птаха, яким він об’єднувався з Елленою.
Ця істота була вищою за інших, сильфа, які згадувалися у « віщуванні духів». Вірш вітру був найбільш зручний для передачі «звуки», тому сильфи часто використовувалися як посланці.
- Фью-ф'ю!
Сильфи не мали яскраво-виданого характеру, як у Мітри, але цей горобець кивнув і полетів, тримаючись на кілька кроків попереду Теодора. На відміну від звичайних птахів, йому не потрібно було плескати крилами, щоб не впасти. Через це тіло сильфа було ближче до нематеріального стану, ніж матеріального.
"Достаті, цей маєток дійсно величезний".
У ньому явно вистачало місця, де розмістити ще пару десятків гостей. Тео зрозумів цей факт після того, як пройшов повз велику кількість кімнат, які вимірювались двозначними числами. Йому знадобилося майже 10 хвилин, щоб дістатися до прибудови Елленя.
Якщо це був дім графа, то Тео не хотів навіть уявляти, що за лабіринт його може чекати в резиденції марки або герцога.
Теодор зупинився перед дверима і погладив сильфа.
- Дякую, що провів мене.
- Фью-ф'ю-фу!
Можливо, просто через гарний настрій, але Сильф видав мелодійний звук, а потім зник у повітрі.
Спочатку духи були невидимі для людського ока. Коли магічна сила вщухала, вони знову розчинялися в природі. Крім того, духи нижчого класу відрізнялися від духовних високоранго. Вони мали незалежні зв’язки і разюче відрізнялись від простого вітерця в полі.
У той момент з-за дверей пролунав ясний голос:
- Заходьте.
Теодор повернув ручку дверей і завмер, похитнувши такий насичений солодким ароматом. Це був запах стиглих фруктів. Він тільки що добре поїв, але цей аромат був просто обворожений. А те, що він побачив, привело його в ще більше замішання. Кімната Елленя повністю суперечила здоровому глузду.
– ... Виноградники? - Розстроїв Тео, доторкнувшись до виноградної лози на стіні.
Це була виноградна лоза, яку важко було знайти навіть у добре доглянутих садках. Крім того, з неї свисали виноградині гроди, при цьому кожна виноградна грека була завбільшки з грекський горіх. Незважаючи на те, що він ніколи не пробував винограду, він прямо-таки відчув, наскільки солодкий всередині нього сік. Інакше кажучи, це видовище було важко уявити всередині графського особняка.
У центрі цієї зеленої кімнати сиділа Елленя.
- Добрий вечір, Теодор.
Вона була, як квітка або листочка, гармонійно поєднана з цим нереалістичним пейзажем. Довкола її ніг були виноградні лози і якісь нерозпізнані рослини. Побачивши це дивне видовище, Тео з запізненням відповів:
- Ах, так, добрий вечір.
- Вам цікаво? Я посадила кілька зерен винограду. Хочете спробувати?
« Невже ці виноградні лози виросли з насіння, посадженого сьогодні ввечері? » — подумав Тео.
Як і очікувалося, сік був солодким та насиченим, що зволожує його уста своїм ароматом. Навіть для тих, хто любить пити дороге вино, цей смак виявився би набагато кращим, ніж у найпочесніших. Якщо садом починав займатися вищий ельф, то він засоромив би будь-які інші сади.
Тео, сидячи на стільці навпроти Елені, з’їв ще кілька виноградин.
– ... Простите.
- Ні. Навпаки, я рада бачити, що Вам сподобалося. Мене турбувало, чи вони відповідатимуть людському смаку.
- Це не сподобається. Кожен з нас був би в захопленні від таких плодів.
Хоча смакова їжа може бути приємною, але атмосфера була дуже доброю. Тому не дивно, що розмова між ельфом і людиною почалася досить розслаблено.
Спочатку Елленоя подякувала йому за порятунок, потім вони говорили про силу вищих ельфів, після чого перейшли до нейтральної зовнішності Елені.
- Природно, що такі люди як Ви Теодор не можуть почуватися незручно коли я виглядаю — сказала ельфійка.
За словами Еллени, найвищі ельфи були більше схожі на духів, ніж на ельфів. Їм не потрібно було багато їжі, оскільки вони майже ніколи не могли померти від голоду. Завдяки авівізму своїх предків стать трансформувалася до невизначеного стану.
- Значить, у Елленої немає статі?
– Эм... Це трохи інше. Термін "нейтральний" буде ближчий.
- Нейтральний?
– Так, - зі злегка почервонілим обличчям кивнула Елленя.
- Ми народжуємося більше жінок, ніж чоловіків, але як тільки ми приймаємо рішення про майбутнього партнера, то все змінюється в залежності від статі. Якщо партнер є чоловіком, я стану жінкою. Якщо це жінка, я буду чоловіком.
- Ах, тоді...
- Так, я досі не зустріла свого чоловіка.
У цьому був певний сенс. Тео поглянув на Елленю, а потім швидко перевів погляд убік.
Тео мав спогади Лі Юнсуна, потомка східного воїна і тому його знання людського тіла значно зросло. Він міг легко розпізнати де чоловік, а де жінка навіть попри найприбутковішу маскування. Тим не менш, він не міг визначити стать Елленої. І так було тому, що вона ще не визначилася з ним.
« Хіба я мало дізнався про вищих ельфів?», — подумав Тео.
Все було так, як він і думав. Прямо зараз Теодор, ймовірно, знав про вищих ельфів більше, ніж будь-хто інший в королівстві. Якщо він вирішить написати книгу, то очевидно до нього на прийом вибудується ціла черга дослідників ельфійської раси. Він зможе заробити кілька сотень золота всього за одну лекцію.
Однак такі світські прагнення видавалися беззмістовними, коли він дивився на чіткі очі Еллени.
- А тепер, Теодор.
Настав час для розмови, у зв’язку з яким вона його покликала.
- Ви можете викликати того, хто підписав з вами контракт?
***
Коли Тео витягнув шнурок контракту, реакція не постала перед ним.
- Хинь! - Яко ж і завжди, з гучним звуком постала Мітра, висунувши голову з горшка, куди було посаджено виноградове насіння. Як справжній красень, вона озиралася і з посмішкою підскочила, побачивши Елленю.
- О, боже, — злякалась ельфійка, коли Мітра несподівано заскочила до неї на долоні.
Мітра обняла її вказівний палець, ніби гріючись про нього. Тео не був чутливим, але навіть у нього серце застукало частіше. І хоча Еллен ще не став нейтральною людиною, він все - таки мав гендерну ознаку.
– ... Я тільки чула історії, але навіть не думала, що ти така мила, Еллена ніжно усміхнулася Мітрі і після чого знову звернулася до Теодора. Як багато ви знаєте про неї?
- Тільки те, що вона є стародавнім духом і є винятком з поширених ран серед духів.
- Так, це правда, — посміхнулася Елленя і посадила Мітру на своє плече. Мітра раптово розставалась з пальцем, але незабаром почала підніматися по зеленій волосі Елленя. Маленький дух виглядав як цикада на гілках дерева.
Елена не звернула на це уваги і продовжувала пояснювати:
- Послухайте, будь ласка. Стародавній дух не обов’язково є частиною світу Духів. Вони вважаються "семенами" набагато загадковішого і вищого існування.
– Семе... нами?
- Так, наприклад ось такого.
Як тільки Еллена витягнула вперед свою ліву руку, посеред кімнати закрутився вітер, сформувавши напівпрозору форму велетня. На його голові росло багато рогів, а тіло було таке ж міцне, як обладунки. Мабуть, це був один з велетнів, згаданих у міфах.
Коли Тео подивився на зображення, Елена кивнула і розкрила його особистість:
- Це ілюзія Зефі, бога вітру, який існував багато-багато років тому. Згідно з міфами, його подих приніс на землю невимовний шторм.
- Стародавній бог, Зефі...
- Він також є прототипом стародавнього духу Джероса, який 120 років тому підписав контракт з Мірдала Герсейма.
"Мірдаль Герсейм!"
Від такого несподіваного імені обличчя Теодора застигло.
Чому вона назвала це ім’я? Ні, Мірдаль був найбільшим елементістом століття, а тому цілком природно, що ельфи його знали. З розвитком прогресу люди не мають нічого спільного з силами природи. Мирдаль був єдиним, хто міг викликати короля духів.
Елена помітила його збудження і продовжила пояснення:
- Не всі старі боги були такими ж могутніми як Зефі, але вони точно схожі на нього. Але з якоїсь причини вони втратили свій "статус", а фрагменти їхніх тіл стали зернами. А насіння, яке проросло, стали відомі як « старі парфуми».
Тео і Елленя дивилися на того, хто колись давно міг бути могутнім богом.
Мітра, яка ховалася у волоссі Еллени, підняла очі й відчула їхні погляди. Вона була схожа на недозору дитину, яка грається з брудом. Важко було повірити, що таке миле земляне створіння колись було справжнім богом.
Елена зрозуміла запитання Теодора і взяла Мітру в руки. Після цього вона подивилася в очі Тео і поставила його перед вибором.
- Якщо хочете, я можу спробувати відродити її деякі сили. Вона не підніметься на той же рівень, що і прототип, але може відновити сили духу-лейтенанта.
- Дух... Лейтенант?
Звичайно, Мітра не дуже відрізнялася від інших духів. Коли Тео мала недостатньо магічної сили, його здібності також падали і Мітра не могла навіть з’явитися. Якщо вона стане лейтенантом, то може подолати деякі обмеження.
Проте перш ніж прийняти рішення, Теодор запитав Мітру:
- А ти цього хочеш, Мітра?
Елленя усміхнулася подумки Тео, який не займався однобічний жорстокий контроль. Хоч Тео цього і не знав, але це було близько до того, як поводилися ельфи. Саме тому інші ельфи поважали його, хоча не знали про присутність Мітри.
Отже, яка була її відповідь?
Мітра на секунду зупинилася...
- Хинь!
« Я хочу! » — сказала вона. Теодор погладив її по голові, після чого передав Еллене.
- Будь ласка, зробіть це, Еленоя.
– Добре. Врахуйте це відшкодуванням частини мого Вам боргу.
А потім Елленоя, не даючи йому можливості щось відповісти, сказала:
- То я почну.
Вжу-у-ву-о!
Миттєве миття по кімнаті залило яскраве світло, наповнене життєвою енергією.