Глава 21 - Поза Академією (штат 3).
Фдух.
Теодор зачинив двері в лабораторію професора Вінса і попрямував назад у своє гуртожиток.
Тео міг не поспішати, але він хотів якомога швидше нагодувати обжерливість « ригіналом ». Можливо, станеться щось особливе, подібне до того, коли він отримав спогади Альфреда через [Балістичну Маґію].
« Так, пора прокидатися»
Тео вибудував книги на ліжку і почав чекати, коли прокинеться його сплячий партнер.
Через деякий час...
– ... Е-еда. Нагодуй мене.
Голодне обжерство нарешті розкрило рот.
Гримуар прокинувся від сну і скаржився на порожній шлунок.
Регулярне харчування зменшило його голод.
Існує більше можливостей для вибору страв.
Обжерливість відповість на одне запитання після того, як ви поглинаєте одну книжку або відразу заснете після споживання двох книжок.
Час, що залишився: 1 година.
Коли Тео послухав вказівки, то трохи змінився в обличчя.
Після поїдання Ревущих язиків Пламені і досягнення рангу E, голод Обжерства злегка применшився. Норма у вигляді однієї або двох книжок на день була набагато нижчою за п'ять книг, які вимагали після першого ж пробудження.
Можливо, це зміна в таємному раціоні Тео і було позитивним, але більше не змінювало його.
- Що ж, якщо так, то тепер мені потрібно буде більш вибірково ставитися до книг. Якщо буде знято наступний друк, то може статися так, що обжерливість прокинеться і зовсім раз у кілька днів.
Або ж заявить, що відтепер буде їсти тільки книжками рідкісного класу...
Маг завжди повинен порахувати всі ймовірності, щоб отримати найкращі результати. Теодор непокоївся про те, як зміни Обжерства вплинуть на нього самого, і вирішив при наступній зустрічі обговорити це з професором Вінсом.
Сьогодні ж йому варто зосередитися на [Владі в чари духів]. Тео похитав головою і виставив вперед долоню.
- Вилазь. Кушать подано.
З цими словами язик потягнувся до двох книжок, які лежали на одезі. Ніби подумавши почати з закуски перед основною стравою, гримуар почав з [Основи магії лікування], яка лежала поруч із [Вісцем в магію духів].
Ви поглинули « основні методи лікування».
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ваше володіння заклинанням "Лелення" 2-го Круга значно збільшилося.
Тепер ви можете ефективніше загоїти рани.
У його голові пронісся прохолодний вітерець, приваблюючи приємне і ніжне відчуття. Тео зрозумів, як використовувати магію лікування на кровоносних судинах, м’язах і кістках. Він зрозумів всі трюки і хитрості, які використовували магі в клініках. Тепер він міг « приймати » навіть відрізані пальці.
Але обжерливість ще не наситилась. Наступним у черзі був сьогодні найголовніший продукт [Введення в магію духів], який успішно зникло з лівої руки Тео.
Хлюп!
Разом з обжерством сковтнув і Тео.
Ви поглинули « Впровадження в магію духів».
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ваша власність чаклунства істотно зросла.
Поглинана оригінална копія.
Перевіряється можливість з' єднання з Мірдала Герсеймом... Мирдаль Герсейм прийняв з'єднання.
З' єднання почалося.
Це воно! Тео, почувши « з'єднання », впав кулаком. Правда, востаннє він чув слово "Синхронізація". Цього разу було інше слово. Проте Тео думав, що йому байдуже. А тим більше часу він не мав на це дозволу.
Фі-и-і...
- Ай-к!
Незважаючи на свою рішучість, в його голову увірвався якийсь різкий звук.
Потім Тео відчув, що втратив опори під ногами, а його дух покинув його власне тіло і змив вгору. Він знав, що це марно, але страх перед невідомою все одно нікуди не подівся.
Чи це було схоже на те, як ти сідаєш у весільний екіпаж?
- Ч-черт...
Спротив Теодора закінчився, і його свідомість поклало в прірву.
Мирдаль Герсейм чекав його.
***
Свіжа трава, вологе повітря і солодкуватий запах...
Теплий вітер лоскотав його шкіру, а сам він лежав на ліжку, яка відчувалася так, ніби була соткана з павутини. Теодор, який насолоджувався комфортом, раптово відкрив очі.
- Ах! - Перелякано підскочив Тео.
Гама, закріплена між двома деревами, була небезпечною. Деякий час тому він лежав на своєму ліжку в гуртожитку, і ось, тепер він був у такому місці. Єдина можлива причина цього полягала в тому, що Обжерство з'їло [Введення до магії духів].
Тео подивився вниз і побачив, що знаходиться у своєму власному тілі.
« Цього разу моє тіло не змінилося. Це щось інше?»
Це була не синхронізація, а з'єднання. Він не розумів різниці, але ці два слова напевно викликали різні явища.
Синхронізація була зануренням, в той час як з'єднання до чогось його підключало. Як тільки Тео вирішив задуматися над етикою цих двох слів...
- Ах, так от що за дите тут розшмілося.
Позаду його роздався тремтівний голос, переповнений вагою своїх років. Тео швидко обернувся.
Неподалік від нього стояв старий з білою бородою і довгим волоссям. У той момент, коли Тео спробував щось йому відповісти, він відчув дещо дивність. Його очі округли, а сам він замер.
"Ч-що? Чому у мене немає голосу?»
У той момент, коли Тео зустрівся зі поглядом старого, він весь напружився. Хоч би як він намагався, він не міг поворухнути навіть пальцем. Як тільки погляд зміг зв'язати його по руках і ногах, коли старий навіть жодного заклинання не вимовив?
Тео, збентежений чоловік і скоро зрозумів причину цього.
Ваша особистість мерехтіє в порівнянні з величністю співрозмовника.
Біле волосся старого були схожі на гірський пік, покритий льодом, а його потріпане роками тіло нагадувало йому про найбільший гірські пасма континенту. Його очі були ясні, як море, і, здавалося, дивилися прямо крізь Тео.
"Ця людина, вона взагалі людина...?"
Здавалося, що перед ним стояла велична гора у формі літнього чоловіка. Одна його присутність на Тео, наче кілька атмосфери.
У нього не було жодних сумнівів щодо його особистості. Це був найбільший елемент у своєму столітті, Мірдаль Герсейм. Той, хто мав чисту родоводу, відкрив йому двері у світ духів...
Він був генієм, який досяг би кінцевої нірвани якби прожив трохи довше і зумів викликати короля духів.
- Хмм... Дозволь мені поглянути на тебе, - сказав він тихим голосом, окинувши його поглядом.
Блакитні очі Мірдаля прокололи Теодора Міллера. Його погляд був наповнений проникливістю, і його мудрість була властива лише наймудрішим чарівникам. Очі старого чоловіка дивилися в саму природу Тео.
Духи не відкривали свої серця чимось нечистим і фальшивим. Вони відповідали лише щирим людям. Зрозуміло, що погляд елемента був подібний до очей самих духів.
Світдаль довго не спускав очей з Теодора і нарешті сказав:
- Тобі невідоме, як бушувати, наче полум'я. Ти уникаєш самозгорання і не отримуєш задоволення від безглуздих проблем. Дух вогню не для тебе.
У цьому був сенс. Тео був чарівником, який керувався холодною головою, а не гарячим серцем. Ще з дитинства Тео не був запальним, бо завжди намагався придушувати всі свої імпульсивні вчинки.
- Ти не вільний, як вітер. Ти суворий до себе і ненавидиш діяти без мети. Духи вітру не будуть цікавитися тобою.
Світдаль побачив і цю його межу. Теодор розумів, що його талант не потрібен і наполегливо працював, щоб подолати її. Кожну дію, яку він марнував час, вважали гріхом, а розслабленість — лінивою.
- Ти не такий гнучкий, як вода. Ти вже визначився зі своїм життям і будеш рухатися за визначеним курсом. Звичайно, ця жорсткота риса є дуже цікавою, але дух води, який завжди змінює свою форму, не вітає таких людей.
Це теж не мало сенсу.
Тео йшов по дорозі мага до самого кінця, навіть коли з ним знущалися і говорили, що пора здатися. І замість того, щоб визнати свою втрату, він докладав ще більше зусиль. Він не міг відмовитися від своєї мети, хоча й розумів, що це безглуздо.
« Ви кажете, що я неправий? Я не правий в тому, що не такий гарячий, як вогонь, не настільки вільний, щоб вітер, і не так само гнучкий як вода? "
Тео, якого було відкинуто трьома видами духів, з гіркотою прикусив губу. Ця гіркота... Вона протестувала проти того, що він втратив талант.
Але Мірдаль ще не закінчив.
- Але ти знаєш, що таке наполегливість. Хоч би якою великою була скеля, вона стане піском. Але скелі повинні витримувати гарячу лаву і мати тверду поверхню, згладену краплями дощу. Ні вогонь, ні вітер, ані вода — ніщо не може похитнути цю стійкість.
Потім кутки рота Мірдаля, наполовину сховані під білою бородою, піднімалися вгору в усмішку. Він постукав по землі своїм паличкою. Тим часом Тео залишався в нерухомому стані.
- Я викликаю духу, який підходить для твоєї нерозумної чесності!
У той же момент на кінці його палиці з'явилося яскраве світло, що заливає собі все навколо. Тео заморгував, але сльози все одно висіли його очі.
"Ребенок...?"
Він не міг бачити форми малої дитини, як довба дорослої людини.
І ось дите, створене з глини, пливло до нього за променями світла. А потім він злегка вдарився головою прямо в лоб Теодора.
- Ха-ха-хо! Ти сподобався цій дитині! Його ім’я — Мітра, забутий стародавній дух.
Голос Мирдаля почав усуватися. Чи зв’язок з ними наближався до кінця? Його голос ставав дедалі слабшим і слабкішим, і зрештою свідомість покинула Тео. Тільки крихітна глиняна точка на лобі стала яснішою.
Дух землі, Мітра...
Тео відчув появу якихось дивних вузлів, і його свідомість повернулося до реальності.
З' єднання з Мирдала Херсеймом завершено.
Ви підписали контракт з забутим духом землі, Мітрой.
Ваша близькість до землі значно зросла.
Обжерливість задоволена їжею.
Грімуар знову міцно спить, наситившись двома книжками.