- Ууай, привіт Німфадора, давно чекаєш? - Ув’язуючись в власний кабінет, крізь позіхання привітався я ученицю. Та ще в середині дня зв'язалася зі мною, попросивши про зустріч. Ось я і направив ту додому на Гріммо дванадцять, чекаючи мого повернення.
- Давненько. Вже третя книга закінчується. - Вставши з дивана і починаючи розтягувати затіснені м'язи, посміхнулася мені дівчина, однак, все ж не поспішаючи випустити томік по пияцтві з рук...
Я попередив дівчину про свої плани на її рахунок. Наступного року та мала стати новим вчителем зілля в Хогвортс. Проти чого Дора не сказати, щоб обурювалася, щиро полюбляючи стародавній замок і вже встиг як слід за цим сумитися... Але ось ця річ не найсильніша сторона моєї учениці.
Звичайно, ми з нею багато вивчали, у тому числі і зілля з алхімією, так що в плані шкільних знань Дора була цілком досвідченою, по суті співвіддаючи рівень такого хорошого підмайстру... Але не більше того.
Хоч би як там було, звання підмайстру за цей рік має бути підтвердженням. І це не принесе більшого успіху. Особливо у світлі бажання Німфадори остаточно пов'язати своє життя зі мною... Ну а мені як ритуалісту і артефактору не завадить грамотний та вправний зіллявар під боком.
Хоча, я в будь-якому випадку збираюся і свої знання у цій сфері магії підтягнути, щоб сильно не відставати від дівчат, ну й для загального розвитку, так би мовити. Все одно продовжувати цю свою гонку за силою я поки що сенсу не бачу ... Звичайно, тренування не припиняю. Але вдосконалюватися тільки у бойовому плані вже під силу.
Що в попередньому житті, що у цій, постійна гонка за силою встигла мене виснажувати. І нехай попереду мене ще може очікувати багато неприємних ворогів... Я зовсім ще зі зв'язком Дамбльдора з церквою не розібрався, поки що не почав потрошити спогади в мою палицю душі.
Але навіть так, час зупинити цю свою гонку з часом. Займусь більш мирними напрямами магії... Артефактика, алхімія, зілля, хемерологія і зцілення... Більшість з цих напрямків я займався і раніше, але глибоко в тему майже ніколи не заглядав. Таке бажання виникло не раз. Шкода лише, що можливість задовольнити це бажання у мене з'явилася тільки зараз... Та й те, поки що ще не з'явилася, а лише замяла на горизонті.
У найближчий час мені в будь-якому випадку буде кілька не до тренування і магічних вискань ... Є справи і важливіші. До слова про вчинки...
- Ну вибач, сама знаєш, у мене зараз дуже завантажений графік. - Извинився перед Дорою, повертаючись в розмову... Мабуть, втома все ж підточує мій розум. Думки так і новуть піти кудись не туди, а фокусувати увагу на те що відбувається стає все складніше.
Навіть для ментального мага складно тримати себе в рамках після дуже напруженого саме у ментаційному плані бою і наступних двох днів не менш важкою та нервовою роботи.
- Нічого страшного, професоре. Я не злюсь на вас. - Легко відмахнулася дівчина. - Мені вистачає і того, що ви мене не завалили роботою з ніг до голови. - Підробила мене чарівниця, пригадуючи недавні мої прохання-прикази.
- А от треба, насправді, тебе справою зайняти, щось ти зовсім розслабилася після перемоги над темним лордом і великим світлим магом. - Пиркнув, сідаючи в власне крісло. - До слова, навіщо я там тобі так терміново потрібний? - Знову давшись позіхом, утонув в Німфадори.
- Причина мого занепокоєння зараз лежить у вас на столі. - Вказала дівчина нову деталь інтер'єру на моєму столі, яку я сам до цього умудрявся не помічати ... Ну точно спати пора.
- Чарівна паличка? - Недовірливо уточнив, кидаючи кілька скануючих заклинань на знайомий артефакт. - Вона ж колись належала Дамбльдору, я нічого не плутаю? - Справді здивовано запитав у Дори, чудово пам'ятаючи, на що перетворився літній маг після контакту з моїм духом вогню... Запалений до кісток труп, з ледь помітними слідами магічних артефактів і захисту. Навіть « помічник » з драконячої шкіри, який носить старого чоловіка під його мантією, оплавився і звернувся до палаючого.
А ця паличка, з шістьома уточненнями, що йдуть по всій довгій магічній інструменті, хоч би хни. Звичайно, є сліди деяких підпалінів, але не більше того.
- Ага... Після того, як ви з темним лордом покинули підземні поверхи, я почала залучатися до « збирання» вашого поля бою. Ну, щоб вже точно нічого навіть не натякало не вашу причетність до вбивства старого... Тоді я і знайшла ось цю річ, яка не хотіла спалити у вогні вашого духа. -Расказувала дівчину, з якимось підозрою дивлячись на магічний інструмент.
- Ну, магічних захист на цю штучку навішено стільки, що аж страшно стає. Половіни з використаних на цій паличці заклять я навіть не знаю ... Але я точно знаю, що Дамбльдор носив при собі дуже темний артефакт. Для того, щоб створити кілька слабших чарівників, які б надали захист у жертву. - Здивовано зазначив, тільки хром свідомості відзначаючи, як влетіюється моя сонливість.
- Мда, не очікувала від нашого старого подібних артефактів... Але ще більше мене дивує той факт, що ви настільки швидко змогли розпізнати частину цієї речі заклять. - Чуть владно подивилася на мене учениця.
- Не дивися на мене так, ти сама не захотіла занадто заглиблюватися в вивчення рун. Та й особливого сенсу навчати тебе черствішим у всіх сенсах ритуалам я не бачив і не бачу до цих пір ... Я і сам про подібне знаю лише через дослідження темного лорда. - Швидко відхрестився від висунутих звинувачень, добре знаючи, що дівчину бентежать необізнані у мене знання, а той факт, який я цим не поділився з нею.
- Поняла... Але трохи пізніше розкажіть мені про ту гидоту, що останній власник понавів на цю паличку. - Легко прийняла моє виправдання чарівниці, наклонившись над моїм столом і з цікавістю оглядаючи магічний предмет.
- Без проблем... Хоча, я б не сказав, що це Дамбльдор так зачаровував свою паличку. Таке міг зробити хіба що сам творець цієї речі. Деякі чари впаються у саму структуру артефакту. До речі, деякі руни й контури дуже погіршують це. - Він пояснював учениці, продовжуючи накладати на паличку все нові і нові закляття.
Однак, інформація з підсумку отримала не так вже й багато. Творець цієї палички дуже добре постарався, щоб ніхто більше не дізнався про секрети виготовлення таких артефакцій. Хоча, мені і добутої інформації вистачило, щоб засумніватися в адекватності творця цього артефакти.
Чарівна паличка, що здатна посилити будь-яке заклинання відсотків на 20 чи 80 років залежно від складності самого закляття - дуже цінний артефакт. Але не тоді, коли це зростання відбувається за рахунок витягування життєвої сили чарівника.
Це мені, як йогу і магу крові, буде плювати на подібний відтік, я під час тренувань і так витрачаю купу своєї життєвої сили, тим самим напружуючи і замулюючи розвиватися життєво початок моєї душі. Звичайний чарівник, який не може навіть відчути свою прану, мабуть, лише постраждає від частого використання цієї палички...
Хм, можливо саме через цю гидоти Дамбльдора і виглядав у свої сто з невеликими роками як старий чоловік, хоча серед сильних чарівників багато однолітків колишнього директора Хогвортса, що виглядають в кращому випадку на тридцять-сорок років ... Так що вже там, відповідні курси зілля та звичайного чарівника дозволять дожити років до ста п'ятидесяти - сімдесяти. Хай це і буде досить дорого.
- Вам вдалося зрозуміти щось ще? - Я тримала Німфадора, знову вириваючи свого наставника з глибин його думок...
- Не зовсім... Але в мене з'явилося відчуття, що перед нами лежить легендарна бузинна паличка. - Посміхнувся, закінчуючи складати мозаїку у себе в голові.
Як артефактору мені вже не раз доводилось чути про легендарного концентора, створеного за тими ж легендами, а навіть самою смертю... Що марення повний, але десяток магів точно загинули під час ритуалів заради створення цього артефакту.
- Серйозно! - Аж б'ється дівчина, явно не повністю довіряючи в моє припущення.
- Ну, за описом все сходиться. Навіть пресловутеній « могутності» ця полочка в якомусь сенсі дає, посилюючи заклинання за рахунок життя свого власника... А головний матеріал цього артефакту — це справді бузина. - Посміхнувся, трохи насмішливо дивлячись на ученицю. - Але, говорити напевно я зможу тільки після вивчення пам'яті Дамбльдора... Але це пізніше. Зараз я занадто збожеволів щоб ще й чужу пам'ять потрошити. - Бачачи нездоровий ентузіазм в очах учениці, поспішив зобразити з себе вмираючого лебедя.
- Добре... Я не буду вас квапити, професоре... Але можна мені поки що самій вивчити цю паличку? - Трохи невпевнено уточнила в мене Німфадора.
- Валяй. Ця паличка може бути небезпечною лише для звичайних чарівників. Для тебе невеликий відтік життєвої сили не стане чимось неприємним. Головне не перенапрягайся, якщо решиш чаклункою... Ну і, якщо хочеш провести експерименти над цією штукою - будь поакуратніше. Накопителі в палиці дуже скромні, без підпілля з боку мага та може досить легко зламатися. - Легко відмахнувся від учениці, швидко зрозумівши наміри Дори ...
Ну, нехай дівчинка програється з легендарним артефактом - хай грається. Вона у мене не дурна, освіта я дав їй добру освіту, тож по дурості не розпочинається. Хоча, у випадку з бузинною паличкою там ще потрібно спробувати, щоб серйозно собі зашкодити. Навіть звичайного мага за кілька місяців інтенсивного її використання нічого серйозного не буде.
Це в довгостроковій перспективі подібний артефакт може дуже суттєво зменшити тривалість життя і підірвати здоров'я необережного чарівника... Все ж таки спосіб викачування життєвої сили з чарівника у цієї палички досить грубий. Деякі вампіри і то обережно зі своїми жертвами обходяться...
Але мені байдуже, що я зараз відчуваю. Займатися дослідженнями легендарних паличок, витяганням з чужих душ нової інформації і створенням подальших планів я займуся вже завтра.
А то здивування вже зникло, а втома і сонливість знову почали тиснути на мізки... Добре, учениця більше не збирається затримувати мене. А значить, пора вже їм і поступитися.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek