Чекати прихід великого світлого мага довелося не так вже й довго. Дамбльдор з’явився у полум’ї білого вогню майже відразу ж рвався до нас із Грюмом. Ми якраз намагалися прорватися у відділ таємниць, що захищається елітними загони армії Воландеморта. Вампіри, перевертни, кращі найманці і внутрішнє коло пожирачів смерті... Майже вся еліта чужої армії зібралась біля входу у відділ таємниць, прикриваючи свого пана від можливих нападів.
- Як обстановка? - Хмуро запитав Альбус, відправивши в наших з Грюмом противників хвилю чистого полум'я... Прямо по ходу справи викликаючи власного патронуса у вигляді фенікса, який почав відганяти з нашої компанії зграї дементорів. Що б не було, але полегшило ситуацію для охоронців міністерства аврорів і чарівників з ордену фенікса. До того багато з них були по-справжньому важкими.
Аура дементорів прищепила свідомість навіть досвідчених магів, які до того ж і проти пожирачів смерті були змушені. Останні мали цілий набір артефактів проти впливу дементорів, через що битва поступово набуває більш односторонній характер. Якби не наші зусилля з Грюмом, Міністерство на першому поверсі вже могло б зняти темні чарівники.
- Відділ таємниць швидше за все вже знищено, як і інші підземні засли міністерства. Але перший поверх поки що виходить утримувати. - Відчитувався Грюм, в той час як я був більше зайнятий відслідковуванням вогняного фамілья Дамбльдора.
Фенікс Фоукс, перенісши директора пряміком на поле битви, сам потрапив у розставлену мною пастку. Перетворювана в останні кілька тижнів шпигунська мережа з моїх духів виступила на такий собі бар'єр, що нехай і не зміг заблокувати телепортацію фенікса ... Але навісити на ауру настільки чудового створення спеціальну мітку, що тепер виступала мішенню для цілої купи низькорівних духів, та ж змогла. Через що той і не зміг пересуватися далеко за межі міністерства.
- Погано... - Нахмурився старий, здається, отримуючи від свого фамільєра інформацію про напад... Мої духи почали змиватися над дивною пташкою, в усе використовуючи єдиною слабкістю безсмертного феніксу...
Так, у більшості випадків це магічна свідомість була вкрай стійко до будь-якої магії, не кажучи вже про природжене безсмертя феніксів. Ось тільки напівдухова природа чужого фамільєра грала з Фоксом злою жарт. Мої духи виявилися дуже незручними противниками феніксу, не тільки дозволивши тому повернутися назад в Хогвортс, але й досить успішно атакуючи цю тваринку, обіцяючи вже незабаром якщо не вбити, феніксів взагалі важко упокоїти, то знешкодити на деякий час так точно.
- Нам потрібно прорватися у відділ таємниць. - Швидко взяв себе в руки сивоволосий старий. Якщо Волдеморт залагодить магічну потасовку на першому поверсі, забагато наших чарівників може постраждати. - Шипел Альбус, бузинною паличкою випускаючи потужні промені всіляких проклять.
Нічого забороненого або навіть умовленого темного, але старому і звичайних бойових заклинань вистачило, щоб більшість противних нам чарівників скрипило зубами від натуги та безсилої злоби, не маючи нормальної можливості протистояти подібному монстру в людському вислови. Та й ми з Грюмом, чого вже там, допомагали старому, прикриваючи того від атаки вампірів і відганяючи надто надокучливих дементорів, що зосередили свою увагу на найсильнішій меті в цьому залі.
Я майже не відчував, що ці безмонетові демони зжерли таку сильну магію. Ось тільки втілити свої бажання в реальність дементори не могли, натискаючись на трьох патронусів і спеціалізовані бар'єри проти неживи, виставлені мною ж...
За що той же Грюм іноді кидав на мене несхвальний погляд. Та все ж таки була дуже умовно розрешевана магія, якою я користувався досить вміло і з явноюноровкою... Але я не міг дати собі ради, бо знаю, що тепер ці навички і знання допомагають нам не витрачати надто багато сил на відображення нападу демонічної нестачі.
- Хахааха! Ти з'явився, Дамбльдор! - Ричал виходить з глибин підземного поверху чарівник, блискучи алим вогнем глибоко посаджених очей. - Я вже думав, що навіть ризик повного знищення цього міністерства не змусить тебе відірвати свою стухляву дупу від директорського крісла! - Продовжував весело готувати Волдеморт, виходячи з-за спини своїх підчинених.
- Ти так і не змінився, Том. Все настільки ж божевільний і жадібний до влади. - Сухо сказав Альбус, роблячи кілька кроків вперед, прикриваючи нас з Грюмом. Як і планувалося, у цій битві ми будемо лише прикриттям та захистом для союзників нам чарівників.
- Може бути й так, старий... Ось тільки ти змінився, навіть занадто сильно. Занадто обм'як і ослаб, сівши на своєму директорському троні. Зараз ти мені не рівня! - Чітко скакав слова нещодавно воскрешений лорд. - Прийшов час помирати! - Видавши якийсь сиплий підлозі ривок напів свист, чимось схожий на зміїне шипіння, вступив у битву легендарний темний чарівник.
Темні закляття, масштабна трансфігурація, стихійна магія, некромантія, малафіку і так обожжені Томом авади... Все це понеслося в наш бік, загрожуючи нам миттєвою смертю, якби наша Трійця не змогла відбити напади одного чарівника. Хоч би як там було, але Альбус і Алстор спокійно атакували один одного. А я... На пристойній швидкості рвався геть від цієї пари, відразу ж переходячи в контратаку.
Оглушливі вибухи бомбард і тріск блискавки заповнили собою поле бою, змушуючи Воландеморта відбиватися від моїх атак. Чим одразу скористався Дамбльдор, хвилею трансфігурації вирубуючи кілька вампірів і перехоплюючи ініціативу в битві з Томом.
- Тц! Антонін, Влад! Займіться Блековським виродком! - Орал темний лорд, відсилаючи одного з своїх найсильніших бойових магів і главою цілої фракції вампірів по мою душу ... Все як і планувалося. Я навіть дозволив старому кровоссосу дістатися до моєї тушки, жертвуючи одним з захисних артефактів, але замість розриву між мною та Альбусом.
Сторічний вампір в пару ударів викинув мене з головного камінного залу міністерства, поставивши здорово дрохнуть про своє здоров'я ... Я не збирався свячувати поплічників темного лорда у свої плани, через що стародавній кровоссос і нещодавній в'язень Азкабану збиралися на повному сережці розірвати та знищити такого чудового мене.
Що могло бути навіть небезпечно, пройди цю битву під час минулої війни. Зараз я вже встиг стати матерним магом, значно прибавивши як у чистій силі, так і в бойових навичках. Тому я майже безпроблемно віддзеркалював атаку двох найсильніших прибічників темного лорда. Разом з тим, вбиваючи битву все дальше від основного биття ... У майбутньому складемо подібне рішення, щоб не ризикувати союзними чарівниками.
- Вам допомогти, професор? Раптом Німфадорова магія вогню відкидала від мене вже і без того потріпаного вампірника, що після контратаки Дори ще й лівої стопи втратив ту через прихований в хвилі вогонь вітряної клинка. Хитра комбінації стихійної магії, якої я сам і навчив свою ученицю.
- Відмінна атака, Дора. Я не відчував твоєї ауру до останнього моменту. - Він посміхнувся дівчині, використовуючи замішання противників. - Де Сиріуса втратила? Я одразу зрозумів, що це було так само.
- Пішов розважатися на п'ятому і шостому поверхах. Каже, що після звільнення своїх співробітників міністерство його обов'язково підвищить... Але якщо я зможу його витримати прямо до нас, не переживайте. - Не понижуючи голосу, відчитала учениця, м'яко посміхаючись Антоніну і Владу.
- Ну, не найгірший варіант. - Спокійно кивнув, приймаючи таке розташування справ. - Візьмеш на себе цих покидьків? Мені потрібно закінчити одну маленьку дельцу. - Він уточнив біля Дори, відразу ж отримуючи покірний кивок у відповідь.
- Здіятися вдумав, Блек! - Зло рикнув Антонін Долохів, намагаючись атакувати мою фігуру, але відразу ж натикаючись на відповідь моєї учениці.
- О, не думай, що я недооціню вашу пару, Антонін. Це ти звололив засумніватися в силі моєї улюбленої учениці і племінниці всім відомої Беллатриси Лестрейндж ... За що тобі і доведеться відповісти. - Усміхнувся російському магу, в наступну мить з'їжджаючи геть із Міністерства.
Завдяки невидимості та магії польоту мені вдалося досить легко прослизнути крізь зали зі своїми борцями, які б'ються з чарівниками, хоча іноді доводилося використовувати дементрів як живий щит і засоби відволікання уваги. Ну, за кілька хвилин стіни головного для магічного уряду будівлі залишилися позаду, а в радіусі мого зору з'явився шалено чирикуючий і звучав у небі фенікс.
Духи не дозволили чужому фамільєра піти надто далеко, перешкоджаючи природним здібностям фенікса до телепортації через вогонь... Як не дивно, вогненні духи легко блокували цю здатність і таким чином дозволили іншим духам позбирати фоукску, виснажуючи його сили та волю протистояти їй.
- Ну-но пташка, лізь в конуру! - Підлетів до феніксу, тут же протукаюча полум'я трюшку достатньо гострим наконечником своєї палиці... Що відразу розірвало всі зв'язки магічного створіння з його господарем. Фамільяр не має достатньо міцного зв’язку, щоб зберегтися після ув'язнення душі фенікса до палиці мага.
Проте, щоб виключити зайві ризики, я все одно витратив десятки хвилин на проведення кількох ритуалів, остаточно обрубуючи будь-який зв'язок Фокса з Альбусом. Тепер, навіть якщо я зв'яжуся з ним із палицею в руках, мій старий не зможе нічого відчути або звинуватити мене у знищенні його фамільєра.
Але це не так важливо. Сьогодні Дамбльдор мусить померти, а отже і його думка вже ні на що не впливає... Але підірвати довіру директора раніше часу я все ж не ризикую. А тому, невелика підстраховка була в будь-якому випадку не лишньою.
Особливо в світлі того, що битва між темним лордом і світлим чарівником Великобританії поки що тільки набираючи оберти, планометрно відтіснюючи союзників двох магів подалі від цієї битви. Тільки Грум і кілька чарівників з внутрішнього кола пожирачів смерті продовжують підтримувати своїх господарів.
За чим спостерігає Дора, яка вже встигла розправитися з вампіром і російським чарівником... Не підвела учениці, не подвела.
- Крук, накажи Тому відступати вглиб підземних поверхів. Пора позбуватися зайвих свідків цієї битви. - Ментально звернувся до свого духу Охоронець, вбиваючи буйство раніше борців з феніксом духів і висунувшись назад у сторону міністерства.
Час уже поставити точку в цій війні. Незабаром Альбус зможе возитися зі своїм фамільяром, ставши ще однією батарейкою і джерелом знання в моїй палиці!
Хоча й старенькому навряд чи вдасться довго насолоджуватися компанією свого фенікса. Завдяки природі Фоукс, якщо його випустити з палиці, зможе в короткий час повернути своє фізичне втілення і силу... Думаю, мені не завадить фамільяр такого штовхання. Поява фамільєра Дамблдора підле мене точно змусить більшість тих, хто закінчив директора визнати мене наступним главою Хогвортсу. особливо якщо я зможу представити фенікс як продовження посмертної волі Альбуса або щось біля того...
У будь-якому випадку, упустити таку веселу звірішку я не збираюся. Тим більше що у мене є Крук, здатний з легко перекувати розум корисливим і гордим птахом... Буде у мене власний, безмежно вірний і слухняний фенікс — символ моєї тріумфальної перемоги над великим світлим магом з Британських островів.
Залишилося тільки здобути цю саму перемогу, в процесі ніяк не спроектувавши себе...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek