Японці — суки, расисти і содоміти! Про це я вже через кілька тижнів міг заявляти з цілковитою впевненістю. Місцеві магічні традиції, абсолютна закоренілість японських магів і їх небажання робити себе хоч якимись знаннями ... Я справді сподівався, що з місцевими чарівниками можуть виникати проблеми. Але я навіть уявити не міг, що місцева кланова система виявиться настільки... Костною.
Ось не просто так її навіть місцеві, часто, вважають пережитком минулого. Після війни з Гріндемальдом, під час якого японці були союзниками позначеного темного лорда, клани втратили пристойну частину своєї влади сильно здавши позиції. Ось тільки щось дійсно цікаве і унікальне в плані магії було лише у цих самих кланів. Домовитись з якими не виходило.
- Дегенерати. І як вони взагалі не скочувалися в допотопні часи? - Тихо бурчав собі під ніс, і так і етак оцінюючи складову ситуацію. А ситуація склалась такою, що місцеві клани магів прямо-таки уособлювали собою все те, чого я так не люблю в людях... Кость, консерватизм і непристойна притискність.
У Шумері також зустрічали такі особи, які не хотіли й руками махнули, навіть за дуже солідну нагороду. Але на моїй батьківщині подібних ідіотів хоча б гільдія магів могла контролювати і змусити щось зробити... Однак місцеві маги відмовилися йти на зв’язок, не бажаючи обмінюватися або продавати мені свої знання.
Те, щоб більшість континентальних майстерень з материка робили просто походи, обмінювалися та ділилися знаннями під час співпраці з іншими майстрами. Місцеві мудреці сприймали щось неприродне, зберігати свої секрети так, ніби вони мають на руках таємницю створення Філатовського каменю, а не парочка примітивних закляків, побудованих на якійсь дикій суміші з різних шкіл магії...
І нехай до певної міри я розумів подібні нутрощі і небажання чарівників ділитися своїми знаннями з кимось. Я і сам навряд чи продав би свої знання Шумерської магії, воліючи зберігати тих для сім'ї та своїх майбутніх нащадків ... Хоча, якщо мені заради справи доведеться навчити іншого мага чогось з мого арсеналу, я б не став сильно арсатися. Все ж мені буде боляче, якщо мої знання зникнуть зі мною після смерті... А в будь-якому випадку коли-небудь помру, може бути через століття, а можливо і через десятки століть.
На факт в тому, що японські маги поводилися як справжні скоти... Було очевидно, що вони до тремтіння в колінах боялися дати хоч краплю зайвих сил простим чарівникам або конкурентам з інших кланів. Я навіть не уявляв, що потрібно зробити, аби такі індивіди добровільно пішли на обмін знанням.
- Що ти збираєшся робити? - Зреагувавши на мій гнівний бурчання, уточнив Олександр.
- Переходити до запасного плану. Якщо по-доброму місцеві чаклунки не хочуть ділитися знаннями... Що ж, я вмію добувати знання і проти волі крокивих чарівників. - Зло обгорнувся, пригадуючи недавні слова дампіра. А той дійсно попереджав мене, що місцеві маги так просто на контакт не йдуть... Але я недооцінив серйозність ситуації, сподіваючись як зазвичай, вирішити питання грошима або іншими методами торгу.
- Думаєш, це гарна ідея, Регуус? Японці люблять робити сюрпризи. - Уважно подивився на мене хлопець, дійсно змушуючи мене замислитись на кілька секунд. На той час Александр вже зібрав деякі базові знання з місцевих містичних мистецтв. За ідеєю, тих вистачить на наступний рік неквапливого дослідження та ознайомлення з місцевими особливостями чаклунства і злодія.
- Так, я пам'ятаю... Ти згадував, що місцеві чарівники мають почекати, коли з’явиться свого кривдника. Посмертні чари є справжніми фетишами цих вузькооких виродків. - Протягнув трохи насмішливо, нехай і розуміючи всю серйозність ситуації. - Ось тільки обмежуватися навченими знаннями з загального доступу мені не хочеться ... Дуже боляче повернутися до Британії. - Помітив, пильно подивившись на свого підлеглого.
- У тебе є якийсь план? - Прийняв мою позицію дампір-намник, бойовий маг, непоганий шпигун і диверсант... Для якого в мене завжди сподівається нова робота. Тим більше що сам Олександр, після засвоєння мого подарунка, непогано так додав в силі своїх вампірських здібностей. Та й фізично той став ще міцнішим, обіцяючи при випадку навіть деякі види бойових закляттяв на груди приймати без летальних для себе наслідків.
- Звичайно є. Ти йдеш і шукаєш мені підхожі цілі з верхівки місцевих кланів... Когось не помиляє сильна і помітна. Хтось не привертає увагу, але з допуском до кланових бібліотек. - Знав основні критерії своїх майбутніх цілей, прямо приводячи Олександру трохи розбійватися.
- Думаєш, кланові чарівники не помітять, якщо один з їхніх товаришів буде знаходитися під Імперіо? - Кілька неправильно мене зрозумів, скептично віднісся до ідеї захоплення дампір.
- Олександре, Імперіо це грубий милиця для профанів і ідіотів. Майстерня ментальні магії віддає перевагу використанню куди більш витончені і непомітні методи впливу... Проте ментальна магія все одно досить легко помітити. Особливо, якщо це повноцінний контроль над чужою свідомістьм або щось подібне. - Кілька розчаровано тягнув слова.
Ось так вчи людей, навчаючи, а ті все одно продовжують мислити стереотипами і беруть до уваги лише найпростіші рішення.
- Як табурет не назве, ситуація це не сильно змінюють. Ідея підкорити собі кланових магів, щоб ті вкрали для нас засік знання ... Не надихає довір’я. Чи так багато вкрасти? - Знущався хлопець... Проте не збираючись особливо сперечатися зі мною. Якщо мені тільки трохи натиснути, то той відразу побіжить виконувати наказ, не задумуючись над його доцільністю... Але зайві пояснення моєму майже що другові все ж не помішають.
- Трохи... Але я й не збираюся красти книжки чи сувої з інших країн. У мене на руках є набагато досконаліший носій інформації - дух розуму... Ризикувати яким я, правда, не дуже хочу. Але це вже мої проблеми. Головне - мені вистачить і того, що знайдений тобою чарівник одножди пронесе в бібліотеку підсіченого до нього в ауру духу та спеціальний артефакт для можливості врятувати цього самого духа ... Далі Ворон і сам з усім справиться. - Завірив я Олександра, поступово знайшовши іскру розуміння в чужих очах.
- Хмм, місцеві чарівники повинні дещо знати про духів. Але план звучить все одно непогано... - Кивнув мій співрозмовник, закінчуючи цей виснажливий розпит. Після якого, правда, мені довелося обговорити і узгодити деталі вибраного плану з дампіром. Але з цим не було жодних серйозних проблем.
Олександру не впервою провертати нелегальні справи за моїм наказом. І в цілому, робота найманцем навчила дампіра дуже багато... І нехай на організацію повноцінного викрадення відразу трьох не простих магів у нас з тим пішло небагато часу. Та і самому замарувати руки мені цього разу доведеться неслабо ... Але знання Тройки, що найбільше зацікавило мене кланів того в будь-якому випадку стоять.
І я навіть був готовий піти на ризик... Ворон сам хотів ризикнути, пробираючись у чужі пологові бібліотеки для копіювання знань. Щоправда, я не квапився ризикувати своїм вірним компаньйоном. По-перше, виловивши і як слід обробляючи першого "лазутчика" в чужому храмі знань, я підселив до того ауру звичайного, нехай і схожим по силі з Ворона, духу.
І лише переконавшись, що той спокійно потрапив у бібліотеку, паралельно з тим за допомогою своєї сили в чужій святині... Тільки після того, як я переконався у відносної безпеки своєї затії, Ворон був залучений до загального справи, відправившись красти чужі знання під прикриттям аури молодшого спадкоємця одного з старійшин зацікавленого мене клан... Клана місцевих мисливців на нечистоту, які спеціалізувалися на бліжній бої.
Справжньою метою для грабежу. Все ж спеціалізація клавалу не означає майстерності в стаціонарних захистах проти духів. Але навіть обравши найпростішу мету і підстрахувавши свого духу по всіх фронтах, я все одно не розслабився так нервував...
Спостерігаючи за боями Ніфадори, яка непогано себе демонструвала на місцевих турнірах, не допомогло мені повністю відволіктися від страху за свого охоронця... І не просто так було моє занепокоєння. Як і казав Олександр, місцеві чарівники дещо знали про духів та шаманські практики.
Наприклад, книжки й пам’ятки харчування були в загальному безпечним захистом від проникнення у них звичайних духів і духовних створінь. Без живого носія, жоден дух з мого арсеналу не зміг би проникнути в маєток місцевих кланів... Деякі сувої у місцевих бібліотеках, як показала перша вилазка за новими знаннями, були занадто добре захищені від сканування.
Навіть мій розум, що в бібліотеках відчувається як риба у воді, не зміг обережно проникнути до найцінніших і найважливіших секретів. Довелося відступити, обмежившись лише основними клановими знаннями... Чого, загалом-то мені було цілком достатньо. Через чужі знання не хотілося ризикувати Вороном. Якщо я зрозумію, що щось із секретного відділу чужій бібліотеці мені дійсно потрібно, ось прямо кров з носа ...
Ось тоді я і подумаю над новим планом грандіозної крадіжки. А поки що було вирішено обмежитися вже наявною здобиччю... І я, згідно з тим, що навіть для духів хлопчисько використовували як носія у своїй цілісності. Вбивати когось, залишаючи після себе липкі сліди, я не хотів. І плювати, що досвідчений ментальний маг міг через деякий час помітити сліди останнього впливу на молодого чарівника.
Я в будь-якому випадку досить ризикував власною особою, щоб не турбуватися про якесь там переслідування або розшуку...
Власне, приблизно за тією ж самою схемою я пограбував ще два японських клану. Урвати у тих абсолютно все не вийшло, але добутих знань і так з підсумку було достатньо, щоб я кілька найближчих десятиліть навіть не дивився в бік острівної держави ... Мені дуже не сподобався місцевий «клімат » у середовищі чарівників. В Європі та на рідних островах все було якось про що завгодно і приємніше.
Однак подорож до Японії в будь - якому разі була винагороджена. Нові знання коштували риску. І Німфадора, згідно з тим як треба відійшлося, виточивши свої навички в бою з місцевими неофітами зі світу магії. Один з них, до слова кажучи, непогано так повалили мою ученицю, в якомусь сенсі спускаючи ту з неба на землю...
- Наступного разу будеш пильніше і акуратніше. - Просто кинув, не поспішаючи заспокоювати розгублену і незадоволену ученицю. Останній турнір в країні, що сходить сонця закінчився для тієї нищівної поразки. Німфадора навіть у чверть фіналу не прорвалась, коли на шляху до одного з учасників турніру був один із них.
У неї були всі шанси на перемогу, і вона їх сама профукала, недооцінивши суперника в ближній битві.
- Якщо ти можеш голими руками їздити, це ще не означає, що ти сильна в ближній бою. - Наставливо додав, окидаючи свою ученицю суворим поглядом.
- Ага... Ось тільки хто знав, що цей низькорослий виродок настільки майстерно володіє мечем. Професоре, вас не турбує той факт, що вашу ученицю тут взагалі ледь не зарізали! - Зненавиділа на мене племінниця, відверто розважаючись своєю нав'язливістю.
- Не-а. Я навіть вдячний тому хлопчині. Тобі давно пора було показати, що ти не всесильна в ближній бою... Ти так і не навчилася сприймати всерьоз. - Опікався, з насмішкою дивлячись на ученицю.
- Ну... Ви ж професор... - Одного разу вияло виправдалася Дора, яка повністю заслуговувала мого незадоволення.
- Ага. От тільки при бажанні ти можеш і мене в фізичній силі перевершити. Ненадовго, але в бою і цього зазвичай вистачає... Ти так і не навчилася використовувати цей привілей. Як результат - сьогоднішня поразка... Але ж, гаразд, твої помилки ми будемо розбирати вже завтра. Сьогодні тобі ще доведеться збирати речі перед від'їздом до Британії... Тебе то давненько не було на островах. - Пісочив я свою ученицю, під кінець все ж трохи збавлюючи оберти.
- Як скажете, вчитель. - Покорно схилила голову Німфадора, все ще прибуваючи в не кращому настрої духу... Але поступово переключаючись на робочий лад і морально скеровуючись на повернення додому. Майже два місяці в Японії, проведених у метані від одного турніру до іншого, дуже виснажили моральну силу чарівниці. Та й по дому та, як не дивно, сумувала...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek