Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Гаррі Поттер: Новий Регуус Блек ↓

Розділ 79

0% of chapter read

До Америки, як і планувалося, я подався в гордому самоті. Вейли і Белла відправили мене до Праги, нічого їм без мого прикриття в Британії робити. Ну а Німфадора була передана матері разом з цілим списком тренувань і практик, яка та повинна була освоїти за час моєї відсутності. І так, деякою магією в домі не могла займатися дівчинка.

Але воно і не потрібне. Нимфадора зараз якраз підійшла до того, щоб повністю взяти свій дар метаморфу під контроль. Саме тому метаморфізм - це те, що потрібно зараз зосередитися. Я навіть замовив для неї деяких доволі екзотичних тварин, деякі фішки яких та могла перейняти і підлаштовувати. Добре, ми з дівчинкою вже не раз і не два займалися такими практиками, так що тут вона й без мене відмінно впоратися.

Ну а мені дійсно треба було знову зануритися в витончене і небезпечне мистецтво демонології. Добре, що за минулі роки моя сила не стояла на місці. Я ретельно закріпився в ранзі Майстра, повільно підступаючи до рівня повноцінного Магістру. Усі необхідні артефакти, зброю та духи підготовлені до заклинання і тортур демонів. Так і в тій же просторовій та ручній магії я непогано так просунувся останнім часом.

Все-таки місцеві шедеври просторової магії, за типом прихованих від всеобворущих очей Косою алеї, і загальна розповсюдженість тих самих сумок з розширеним простіром та порт ключів як би натякала, що місцеві чарівники просунулися в розумінні космічної магії куди сильніше, ніж мої колишні колеги із Шумера. Звичайно, говорити про подібне напевно я не беруся. Все-таки просторову магію в минулому світі я знав тільки у рамках вивчення мною демонології та магії слова.

Але заглибившись у руну та просторову магію цього світу, я не без подиву знайшов багато цікавих заклять і рудих ланцюгів, що просто відмінно вписується в арсенал демонолога. І за минулі роки у мене накопичилося багато речей тієї ж ручної магії. І все це потрібно було перевірити і відпрацювати на практиці.

Чим я і зайнявся, прибув до Флориди, де познайомився з Олександром. Свого особистого дампіра, що останнім часом відреагувала на мою кров не гірше наркомана в період ламки я заздалегідь відправив за океан, щоб той розвіяв обстановку і виконав пару моїх благань.

- Ти зняв для мене маєток? - Спокійно уточнив я в хлопця, з деяким веселощами спостерігаючи за тим, як той судомно намагається придушити власну спрагу. Пристойна порція моєї крові вистачило, щоб дампір перейшов у « боєвий режим » і інстинктивно готуючись продовжувати полювання на таку сильну здобич... Власне, з цими інстинктами і прагненням вампір тепер і боровся, абсолютно не бажаючи вступити зі мною в протистояння.

- Так, все як ти і просив, Регуус. Більше від людей і з пристойним підвалом. - Односкладно прошипів Олександр, повільно тримаючи себе в руки. - Більшість заклять на особняку я теж вже накинув... Про місцевих чарівників і будь - яку нечесність ти можеш не хвилюватися. Флорида не є найпривабливішим штатом для тих самих вампірів чи перевертнів. Тут теж небагато чарівників. - Відчитувався переді мною хлопець, блискучи алими зірочками.

- Хороші новини, я задоволений твоєю роботою. Що-небудь ще? - Нескорочено крокуючи по залитому сонцем улузі Майамі, я звернувся до Олександра.

- Є нова інформація по вольтонію. Недобитки корінних народів Америки у свій час непогано розважалися в подібній магії... Але поки що нічого конкретного я не добув. Потрібно часу. - Остаточно заспокоюючись і навіть трохи розслабившись, повідомив мене Олександр.

- Добре, постарайся виправитися з усім, поки я сам перебуваю в Америці. Восени мені буде потрібна твоя допомога в іншому місці... Якщо встигнеш і знайдеш щось справді цінне, отримаєш подвійну порцію крові. - Чудово знаючи, що після таких слів Олександр розминеться, але зробить все в кращому вигляді, пообіцяв я.

- Кхм... Я прискорю своє розслідування. Але виникає питання? Що ти зробив зі своєю кров'ю?... З кожним днем мої інстинкти прямо ж кричать від однієї твоєї присутності. - Кілька збентежено, знову намагаючись придушити ці самі інстинкти, уточнив в мене Олександр.

- Моя кров міцнішає. Магія крові, метаморфізм і заняття Йоґой цьому сприяють... Думаю, я коли-небудь створимо для тебе екстракт життя зі своєї крові. Це підкріпить твої здібності. - Кілька задумливо простягнув я, чудово розуміючи, що Олександр вже заковтнув приманку, і мої слова зрозумів правильно. Робота, і нагорода не змусить себе чекати! - Але давай поки що не будемо про це. Мені цікаво подивитися на своє нове місце проживання. - Поспішав я змінити тему, показавши дампіру крапельку нетерпіння.

І той мене зрозумів правильно, аппаріувавши нас пряміком до одного з особняків на околиці елітного приватного сектора маглів ... Місце непогано, більшість приватних будинків-особнячків ще не було куплено людьми. І в цілому, місце досить ізольоване від великого міста. Олександр виправдав мої сподівання, так і під життя мага викуплений ним будинок був вже непогано пристосований. Звичайно, мені довелося багато чого доробляти і навішувати на будинок куди серйозніші чари.

Але в цілому Олександр зробив непогану роботу, повністю відпрацювавши сто мілілітрів моєї крові...

- Шкода, що деяку роботу на нього ну ніяк не перекинути. - З легким жалем хмикнув я, закликаючи Крука собі на допомогу і починаючи розширювати та зачаровувати підвал будинку. Водночас я розширював цей вид магії, а це був найкращий фізичний вияв могутності й розширення.

Використовувати чари просторового розширення в моїй ситуації - той ще ідіотизм. Перший же демон сманить їх, згорнувши простір. І навіть якщо мене таке не вб'є, захисні чари та артефакти витримає і не так, то приємного все одно буде мало. Потрібно було використовувати магію та духів землі, щоб фізично розширювати майбутній ритуальний зал. Після чого цей самий зал ще і зміцнення довелося, та й екрануючі з захисними чарами обіцяли забрати в мене багато часу ...

Загалом так, я б не відмовився від письменного помічника в таких справах. Але чого ні - того, доводиться все робити самому, витрачаючи дорогоцінний час на подібні ось приготування. Добре, що все про мене пішло лише чотири дні роботи, під час яких я відволікався хіба що на сон і їжу... Але воно того в будь-якому випадку коштувало.

Вже в перших липня я закінчив підготовку, щоб потихеньку перевірити свої роботи і підготувати на міцність. Спочатку я заохочував дуже слабких демонів і демонських звірів. Мої духи мали навчитися протистояти таким тварям, а також самим умінням відновлюватися поступово... Не кажучи вже про банальну перевірку всіх захисних контурів перед закликом когось трохи більш потужного і серйозного. І реакцію місцевих магів, звичайно, теж потрібно було перевірити.

Але я довго бився закликом демонських звірів і зовсім не боявся демон’ятини. Мої духи досить швидко пристосувалися до таких ворогів, і Ворон звик керувати цими самими духами під тиском демонів аур. І нехай занадто розраховувати на своїх духів я не збирався, чудово розуміючи деяку слабкість чисто духовних істот перед деякими видами демонів, але воно і не важливо.

Головне, в якийсь момент я відчув себе готовим до заклику більш серйозних демонів... Хоча, називати так все ті ж нижчих демонів Ленґа серйозними було не дуже правильно. Але навіть нижчі демони вже могли на щось знадобитись, так і опір вони виявляли нешвидко. Правда, я все одно заохочував по чотири-п'ять демонів щодня, іноді просто виганяючи тих, а часом і засовуючи більш-менш цікаві екземпляри собі в палиці або спеціальні тюрми-заготовки під артефакти.

Деякі демони були банально вбиті мною, відходячи на складники для зілля і матеріали для артефактів. Добре, протидемонічний ланцюг чудово пасував до свого завдання, а духи з кожним днем все легше переносили бої із в'язнями у руних пастках демонів. І маги штатів мене не турбували, дозволяючи без зайвих питань займатися своїми справами... Що ще раз доводило деяку убогість їх слідчих систем.

У Британії мої експерименти з демонологією, ймовірно, могли б вимальовуватися навіть з урахуванням Фіделіуса на моєму домі. Прості розриви та черв’яки, залишені демонами після того, як вони потрапили у світ, не важко виявити. І я практично впевнений, що відділ Тайн має у собі в розпорядженні способи виявлення цих найбільш розривів. А може і не має... Мабуть, я не міг говорити, але й ризикував зайвий раз.

Все ж ідея зайнятися демонологією виникла у мене не вчора і не минулого тижня. Я досить довго прощупував ґрунт і шукав інформацію, намагаючись зрозуміти, як обійти систему та які у цієї системи сили в розпорядженні... Я все одно вирішив не ризикувати. Демонологія в Європі чи Британії є настільки жахливим табу, що у випадку чого мене можуть завести по всьому світі. Недавня війна з Гріндемальдом надто сильно загострила парану європейських магів.

- Гаразд, залишимо поки що подібні думки. Ворон, зосередься і спробуй зрозуміти, як працюють можливості нового демона. Можливо ти, як розумовий дух, і зможеш щось розібрати або навіть скопіювати. - Мислливо звернувся я до Ворону, починаючи ритуал призову. Цього разу я хотів покликати демона, якого колись вже намагався закликати в цьому світі і часу... Але цього разу мені не пощастило, демон не відгукнувся на заклик.

Як я підозрюю, Людина-корпіона в той момент банально не існувало. Самець з'їв самця, а новий ще не народився. Ось тільки з тих пір пройшов вже не один рік, а питання у мене залишилися все ті ж...

- Людина-скорпіон, ти знаєш хто я? - Захоплюючи пастки і розпізнавши в покликаному істоті потрібного мені демона, поспішив я поставити стандартне для даного фонової служби питання. Просто ще одна можливість перевірити, чи ту тварюку покликав до себе у світ... Бо демони багато. Мало яке створіння може бути зовні схоже на Людину-скорпіона. Серед демонів є багато метаморфотів, так і аура у них в усіх та ще...

- Магістр магії Архем, Регульус Арктурус Блек. Відпусти мене, маге! Самиця близько! - Досить меланхочно відповів на моє питання демон, намагаючись розірвати зв'язки його кайдани... Але куди вже там. Перестрашився я знатно, мої закляття і артефакти можуть стриматися на ладі сильніших демонів, так що на потуги Людини-скорпіона я міг не звертати уваги...

Звичайно, не варто чекати самки. Вона і архімага смішить без серйозних проблем... Отже, питання треба ставити поближче!

https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek

Previous chapterNext chapter