Поява Белли в моєму домі дещо ускладнило мій бит і роботу над планами по знищенню Воландеморта. І в цій ситуації був винен виключно я, побажавши повернути хоч якусь адекватність своїй кузині, викинувши ту від зацикленості на темному лорді і цієї її щенячої відданості йому. Чесно сказати, завдання переді мною не тривіальна. Так ще й зовнішній світ не квапився залишити мене в спокої.
Воландеморт, після втрати роду Лестрейндж пристрасно хотів мене знищити... Той і раніше не хотів для мене особливого добробуту, але зараз у нього з'явилася ідея фіксувати мій рахунок. Не просто так той вирішив власноруч розправитися зі мною. Про що мені до речі розповів Люціус, зв'язавшись з мною через Нарцису... І заодно дав свою згоду на відсічення руки. Не зараз, звичайно, але після довгого лайки з дружиною цей сноб же погодився з тим, що якщо безумство лорда зайде кудись вже не туди, то буде легше розлучитися з лівою рукою, не жили загнати себе і свою сім'ю в могилу, продовжуючи слідувати за скоєним із розуму некромантом.
Мабуть, Люціус оцінював той факт, що я сам зміг відбитися від братів Лестрейндж, Белли і цілої натовпу вампірів. Магі цінують особисту силу, а вже такий боягуз як Люціус... Скажімо так, навіть не бачачи його ауру через магічне дзеркало, я міг би сказати, що той без спостерінення совісті зрадить будь-кого заради порятунку своєї шкіри. Коли Люціус зрозумів, що я можу захистити себе від Воландеморта, то поспішив налагодити зі мною мости.
Хитрий черв'як, але так воно навіть краще... Якщо він бачить у мені силу, здатну в разі чого врятувати його від лорда - це навіть добре. Так і Нарциса з Драко буде в більшій безпеці, та й сам я дещо користуюся з цього контакту теж понадію. Особистого шпигуна в таборі Воландеморта у мене тепер немає, а інформації Люціуса нехай і не можна довіряти, але це все краще, ніж бути в повному незнанні. До того ж, той факт, що лорд вирішив розібратися зі мною чеснотою не так вже й дивувався.
Я, чесно кажучи, ще на початку нашого конфлікту очікував, що цей виродок спробує особисто скинути моє життя. Але, здається, донедавна лінивець і гордня лорда, а також його звичка знижувати брудну роботу на своїх підлеглих, але давали про себе знати... Воландеморт сам став солдатом лише для каральних операцій своїх пожирачів. То б'єш воював той тільки в битвах "достойних його самого". На прості рейди той майже ніколи не ходив, про що я знав ще по пам'яті Регулуса...
І до цих пір у Британії було всього чотири фігури, заради вбивства яких Воландемор був готовий особисто поїхати в рейд - Альбус Дамблдор, нинішній міністр магії, при цьому особистість самого міністра не так вже й важливо, Аластор Грюм, що в свій час зумів пора ранити цю тварюкість, і якесь дитя пророцтво, про яке поки що серед пожирців ходили лише тихі чутки... І нехай жоден з пожирачів не знає точного тексту пророцтва, але поки що всі підозри падають на чету Поттерів, у яких недавно народився син. Хоча, там начебто як і інші кандидати, придатні під пророцтво, є ...
Ну та не суть, у лорда в будь-якому випадку був дуже скромний список тих, заради кого він був готовий вступити в бій, сплітаючи на свої звички і зарозумілості. Тепер до цього списку додався ще й я, що значно ускладнює моє життя... Хоча, чесно кажучи, я б навіть спробував у чесному бою прикінчити ворожого мені некроманту. Тепер, маючи на руках всі необхідні інструменти і навіть особистого духа-Хранителя, я був цілком собі впевнений у своїх силах. І навіть якщо лорд зі рівня можливостей не поступиться тому ж Дамбльдору, то у мене все одно будуть непогані шанси як мінімум трохи потрувати того, зваливши в західно, коли запахне смаженим ... Все одно, звичайна смерть навряд чи буде дуже ускладнити життя цьому маго відразу з кількома хрестами.
Власне, через це лізти на рожен я все ж не хотів... Нерозумно ризикувати своїм життям я відвик ще під час свого навчання магії, тим більше що в цьому випадку у мене є справи і важливіші. Зокрема, я дійсно серйозно зайнявся ментальним здоров'ям пленою мною кузини, буквально насильно намагаючись вправити ту мізки у потрібний мені бік. Хоча зі сторони Белли мої спроби зрозуміти ту, ймовірно, більше походили на якусь вишукану тортуру з допитом...
Хоч би як там було, кожного разу коли я прийшов відвідати жінку, що цілком очікувала на мене в спробі хоч якось зашкодити своєму наглядачеві, я залишав ту обезводнену, починаючи нерівну ментальну бійку, грубо і безцеремонно потрой розум своєї жертви... Так, я був дуже і досить грубий з Беллою, іноді заставляючи ту природно битись в істериці від ментальній і цілком фізичної болю. А за напади на мене, духи карали ту найсильнішими спазмами болю у всьому тілі.
Але інший спосіб надломити вже існуючу особистість жінки, змусивши нові погляди подивитися на все своє життя в цілому, я просто не бачив. А більш гуманного способу, при якому не доведеться під нуль стирати десятиліття життя своєї кузини, заодно направляючи на ту цілу купу відкатів від магічних контрактів, що та у свій час закінчила, я просто не знав ... Тому, чим довше мої спроби якось перетворити створене з жінкою, тим краще мені хотілося просто вбити ту, звільнивши від зайвих страждань.
Чесно кажучи, мені й самому було відверто огидно поводитися з своєю родичкою. Але й допомогти тій якось інакше я не можу... Будь - які мої спроби перев’язати або змінити необачні закладки та ментальні печатки десятиліттями тому просто розбивалися про силу волі і цілісність особи, яка противилася мені. Усі відомі мені методи лікування ментальних дефектів просто не працювали. Я навіть демон хотів покликати себе в допомогу, сподіваючись що ці істоти точно зможуть мені допомогти... Але в результаті вони просто не ризикували мати зв’язок з демонічними відродками, боячись, що навіть виконають контракт і лише погіршать ситуацію.
І це засмучувало мене, змушує мене дедалі більше бісіти, катувати і досліджувати розум жінки. Іноді під час нашої ментальній битви, які відбувалися дійсно щодня, я майже примусово змушував Беллу знову переживати власні спогади... Але тепершня вона, навіть зрозумівши, що її обожжений лорд впливав на неї ментальною магією, не знайшла в цьому нічого поганого. Повністю фанатична особлива вважала, що Воландемор мав право робити все з власної примхи...
І ось як, питається, працювати з подібними індивідами? Я вже всю родову бібліотеку перекопав, в усю експлуатацію Ворона, щоб той допомагав мені у короткий час засвоювати всі книжки інформацію, але так і не знайшов способу, що міг би допомогти Беллі позбутися чужого впливу на розум. Через що все і повстало до банальних спроб підштовхнути саму Беллу закритися від усього цього болю та стресу, почавши, під моїм тиском, переосмислити своє життя.
Є способи позбавити жінку від помішань на Волдеморті я просто не бачив. І навіть якщо він все ж таки був... Але зі своїми навичками і знаннями, я його знайти не міг, а відкладати подібну проблему, фактично залишаючи Беллу сидіти в замки, було небезпечно рішення. Моя кузина все ж не просто так вважалася вельми сильною чарівницею. У якийсь момент та могла придумати щось, що допомогло б тій покинути прироби власної «камери».
А могла і не придумати... Але ризикувати я в будь-якому випадку не хотів, тим більше що вирвавшись на свободу та, ймовірно, спробувала б убити мене. І в неї дійсно були б всі шанси для такого, бо під час сну навіть найсильніші архімаг можуть стати легкою метою вбивці. Я через це навіть додаткові чари на власну кімнату став накладати, сподіваючись, що в крайньому випадку вони допоможуть мені виграти трохи часу, заодно розбудивши мене ...
Загалом так, ризикувати, залишаючи Беллу чекати моменту, коли я таки знайду спосіб вправити тієї мізки менш болючим, я не міг. Зате я міг зробити перебування жінки в моєму домі найбільш комфортним. Так, під час перерв між сеансами ментальні корекції її розуму, сама Белла могла в будь-який момент викликати їх одного моїх будиночків, замовивши у тих чи не будь яку їжу або навіть алкоголь... Що мало на що впливало, але моє сумління було трохи спокійніше.
А потім, після трьох тижнів моєї роботи з розумом жінки, та ж не витримала... Її ненависть, злість і фанатична відданість лорду просто не змогли й далі підтримувати цілісність її особистості. Кузина зачинилася в собі, акі маленький рибень, який сховався під ковдрою і пролив гіркі слізки через занадто жорстоке покарання з боку батьків.
Скрепи жіночої особистості, що в звичайному стані ніколи б не дозволила собі такий чіткий вияв слабкості, пішли по швах, роблячи розум жінки набагато сприйнятливішим, гнучкіший і піддатливий для чужого впливу... І я не збирався впускати стільки довгожданого моменту, чи силою замулюючи по швах збирати себе знову, заново усвідомлюючи і оцінюючи всі ті жахи, що робив з нею Воландеморт і що вона сама виконувала, підкоряючись цьому твору.
При цьому, я намагався не лізти в сприйняття жінки, боячись, що надмірний вплив з мого боку може не найкращим чином стати на Беллі... І саме тому, що « зірочка» допоможе тій здоровій особі оцінити своє життя, я не мав. Цілком може статись і так, що її вірність Воландеморту буде копатися куди глибше, ніж я того чекаю ...
І в останньому випадку мені дійсно доведеться повністю знищувати добру половину пам'яті моєї кузини. Або вбити ту, пізніше відомстивши за неї хребетної тварюки, що наважилася так безцеремонно і навгнула користуватися ментальною магією на моїх родихах... Хоча це зовсім крайній варіант. Доскінченно вивчивши майже всю пам'ять своєї кузини, я пройнявся до тієї цілком співчутливо, через що обривати життя жінки мені вже не хочеться від слова зовсім... Важко бажати зла людині, яка і так вистраждала стільки, що тут і без будь-якої ментальній магії з розуму можна зійти.
Хоча, тепер мені хоча б зрозуміло, чому та так легко була готова позбутися свого роду... Мої родичі, які тепер почистили, повністю заслужили такого споріднення. Дійсно, він видав Беллу заміж за Рудольфа Лестрейнджа, врахувавши досвід з Андромеди і просто не залишивши Беллі й найменшого шансу на втечу. Та що вже там... Ті фактично продали Беллу в рабство, магічними контрактами пов'язавши ту так, що вона навіть зашкодити своєму чоловікові ніяк не могла, маючи перед тим багато зобов'язань ...
Загалом так, у Белли було достатньо вагомих причин недолюбувати мене і мій рід. І саме через це я був готовий був пробачити тій минулих наші сколки, всіма силами намагаючись звільнити ту від іншого, вже не настільки явного для самої жінки, рабства ...
Дешевле можна прочитати на бусті: https:/ bosty.to/britva_ac
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek