- Ну ось і якого хріна тобі тут потрібно? - Тихо запитав я у пустоти, спостерігаючи за тим, як знайома жінка озирається по сторонах, перебуваючи буквально в парі кроків від кордонів фіделіуса. Нарциса Малфой, моя багатоважна кузина, що відносно недавно народила своєму чоловікові сина. А зараз ось слонується по темних вуличках Лондона, шукаючи мій скромний будиночок. Я не сумнівався в тому, що жінка шукала мене.
Питання лише в тому, що їй від мене потрібно?... І чи варто йти до неї на зібрання? Це ще питання, тому що залишати захищений будинок я не хочу від слова зовсім. Я ще навіть не почав відновлення після створення своєї палиці, та й заклинань в аурі у мене зараз немає. Резерв порожній, фізично я на межі виснаження...
У такому стані не варто залишати будинок. Але й кидати кузину на вулиці не дуже правильно, тим більше що з Нарцисою я, минулого разу, попрощався досить тепло. І якби не її більш ніж очевидний зв'язок з пожирачами, я б взагалі не сумнівався у своїх наступних діях. Проте наймолодша з кузин залишила про себе досить хороше враження, і ігнорувати її поява під стінами свого будинку якось не дуже доречно.
- Тілі. - Прикликав я до себе домуго ельфа, заставляючи худого карлика як жіночої статі витягнутись по струнці переді мною. - Передай жінці, що гуляє за вікном, ось цей папірець. - Швидком почерком написав адресу на трансфігурованому папері, наказав я будику, вирішивши все ж не ігнорувати прибуття родички. Благотворне, написане мною адреси досить для того, щоб скасувати дію філіградусу на Нарцисі. У чому я і переконався, спостерігаючи за тим, як білошкіра жінка, після прийняття в руки папірці з адресою, рушила прямо у бік моїх дверей.
- Вітаю, Нарциса... Не очікував я, що ти нагруєш до мене в гості у такий пізній час. - Протягнув я, зустрічаючи жінку, по всьому правилах етикету. Навіть пальто допоміг тій зняти, нехай і вважав подібні залицяння за чужою жінкою чимось недоречним. - У тебе щось трапилося? - Відразу ж зрозумів я, відчуваючи, як під маскою абсолютної байдужості ховається сильний хвилювання і страх перед чимось ...
- Привіт, Регулус, вибач за занепокоєння. Мені не варто було так безцеремонно приходити до тебе... - Трохи пом'якшивши, опустила голову жінка, однак не відмовляючись від мого невірного пропозиції пройти вглиб будинку. - На жаль, листи до тебе не надходять. Ти занадто добре захистив будинок і себе від будь-яких методів пошуку. А тому, дізнавшись про те, що ти повернувся до Британії, я майже відразу вирішила шукати зустріч з тобою. - Трохи схвильовано прошепотіла жінка, явсно очікую осуду з мого боку.
- Нічого страшного. Я чудово розумію, що зв'язатися зі мною сьогодні дійсно досить проблематично... Хоча, я не думав, що я комусь можу знадобитися на батьківщині. Розкажеш, що ж привело тебе до мене? - Входячи в обідній зал, уточнив я біля кузини. - Тінки, приготуй нам з гостю чай... і подай до столу свіжу випічку. - Змовником я, заявивши невидимому будиночку покинути нашу компанію. Звичайно, домогосподарки вірні своїм господарям до гробу, але вони також мають способи видобути інформацію з їхніх голів. Не слід забувати про це, тим більше що розмова з Нарцисою очевидно серйозна.
- Добре. - М'яко сідаючи на відсутній мною стілець, кивнула жінка, прикривши очі, і здавалося, збираючись із думками. - Якщо ти хочеш, щоб я говорила прямо... То мені потрібна твоя допомога, Регуус. - На видохі, як перед стрибком у холодну воду простягнула леді Малфой. - Мені стало відомо, що ти зміг позбутися мітки Темного лорда... І саме через це я тут. - Внесла ясності в розмову жінка, під кінець своєї тиради опускаючи очі у ноги...
Було видно, що тієї не дуже приємно напружувати мене подібними проханнями але і чимось поганим піднята тема не була. Принаймні, я тепер можу бути більш-менш впевненим, що жінка прийшла до мене саме за допомогою. І я навіть знаю, яка саме допомога потрібна жінкам, нехай і не розумію, як до цього дійшло.
- Ти хочеш, щоб я допоміг твоєму чоловікові позбутися мітки? - Тихо уточнив я, вичекавши невелику паузу, даючи будинку подати чай і солодощі до столу. І лише після того, як ця істота зникла з кімнати, я почав говорити далі і заодно отримав ледь помітний кивок аристократки. - Ясно... Мабуть, Люціус все-таки досить розумний, щоб зрозуміти, що вся ця війна затіяна лордом, дуже скоро забере того на самий дно. Та й про справжню природу мітки, ви схоже дізналися. - Зітхнув я, думаючи, що з усім цим можна зробити. Однак я не збирався відмовляти кузині, усвідомлюючи, що позбавити лорда його правої руки буде точно зайвою.
- Все так. Лорд останнім часом повністю збожеволів. Розкидається спробовими прокляттями праворуч і ліворуч, завадив на якомусь там пророцтві, вважає своїх послідовників за якусь худобу, що й слова проти сказати тому не може ... - Зло шипіла жінка, дозволяючи мені повністю оцінити її емоційний стан. - У мене тепер є син, Регуус... Я не хочу залишати його без батька, якщо вся ця ситуація зайде занадто далеко. І тому, прошу у тебе допомоги... Зрозуміло, що всі ці наслідки є дуже трагічними. - Одного разу навіть обречено шепотіла жінка, не забувши згадати, що за ціною та в разі чого не постоїться.
- Залиш такі заяви при собі. Я не буду працювати за гроші або будь-які інші матеріальні речі... Я не проти допомогти твоїй сім'ї і за просто так. Але ви з Люціусом все ж повинні розуміти, що від рабської мітки не так вже й просто позбутися. - Обнажаючи власне передпліччя, де до цих пір бачився потворний шарм, який залишився після видалення мітки, прошепотів я. - І це мені ще пощастило, мітка не встигла пустити коріння занадто глибоко в мою ауру. Люціусу, мабуть, доведеться відрубувати руку темним артефактом. - Не підвищивши голос, запевнив я жінку, спостерігаючи за змінами на її обличчі.
- Іншого способу позбутися мітки немає? - З якоюсь навіть тугою дивлячись на мене, уточнила жінка. - Люціус точно не погодитися на щось подібне. - Отримавши в відповідь мій негативний кивок, прошепотіла жінка. - І я навряд чи зможу його переконати відмовитися від власної руки. Той навіть заради нашого сина не піде на подібне. - Я впевнена, що вона міркувала про те, наскільки боягузливим може бути її обранець.
- Вибач, але менш радикального способу позбутися мітки я так і не знайшов. І навіть якщо зараз я знову займуся дослідженнями на цю тему... Все, мабуть, зведеться до ще більш страшної магії, ніж сама мітка. - Не дуже весело запевняв я Нарцису, відчуваючи деяку прикрість з цього приводу.
- Що за магія? - Вчепилася в мене поглядом жінка, заздрючи попереду примарний шанс все ж вивести свою сім'ю з-під удару. - Якщо є інші способи позбутися мітки, я повинна про них дізнатися. - Пилко прошепотіла жінка, ледь-їдьва стримуючи себе від необдумних рухів в мою сторону.
- Вибач, але я навіть назва тієї школи магії, якою в теорії можна було б скористатися, щоб звільнити твого чоловіка з рабства, озвучити не можу... Сам факт, що я хоч щось знаю про подібну магію, обов'язково полегшить мені балачку в Азкабан, або що куди більш ймовірно, відразу ж поцілунок дементора. - Без сумніву у своїй долі, якщо влада знатиме про мої навички, відмовився відповідати я.
- Все настільки серйозно? - Недовірливо уточнила в мене жінка, отримавши на відповідь ледь хитромудрим кивком і без життя погляд сірих очей. - Ясно. - Відкидаючись в кріслі, прошепотіла жінка.
- Не варто раніше часу впадати у розпач, Нарциса. Завжди є шанс, що хтось упокоїть лорда до того, як він встигне сильно зашкодити твоїй родині. - М'яка усмішка, прошепотів я. І саме цього віщування я планую у найближчий рік. - До того ж, в разі чого, я завжди готовий прийняти тебе і твого сина у своєму домі... Ну так, якщо ситуація прийме зовсім вже невдалий обворот. - Пообіцяв я, щиро не бажаючи, щоб через одну розлучену особу, яка поїлась через розрив душі творям страждали невинні діти.
- Дякую за слова, Регуус. - Трохи криво посміхнулася жінка, чудово розуміючи, що моя обіцянка дати притулок поширюється тільки на неї і її сина. Люціуса приймати у себе я, в разі чого, не стану. Чай, не мати Терези, допомагати всім нужденним не збираюся, особливо якщо вони не однієї зі мною крові. До того ж, моя обіцянка і так вже непогане підручення в цій ситуації.
Та не суть, головне, що вся ця зустріч з родичкою не повернула для мене особливих проблем. А якщо Люціус таки вирішить позбавитися від рабської мітки, буде дуже відмінно. Чоловік моєї двоюрідної сестри відповідальний за багато справ у таборі Воландеморта. Фактично, той не тільки головний фінансист пожиральників, він так само і командир всього « надзвичайного кола» прислужників могутнього некроманта.
Ця фігура з гри була б дуже корисною для мого благополуччя та морального спокою... Та й негарно вийде, якщо я ж по підсумку і вб'ю чоловіка своєї кузини. Наживати ворогів на рівному місці я не хочу від слова зовсім, а ображена жінка - це дійсно страшний противник. Занадто вже жінки вміють бути підлі та хитрі, особливо коли мова заходить про особисту помсту...
Коротше, нафіг мені такі проблеми. При нагоді допомогти Нарцисі і її непутній мужичці, тим більше що при необхідності з тих дійсно можна буде багато чого вимагати за свою допомогу ... І це я зараз не про гроші. У Малфой є важливіші цінності і цінніші за гроші.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek