Логово цілого клана вампірів... Визирало цілком звичайно. Справді, вони викуплені від маглів будинок в одному з не найприємніших кварталів Берліна, мало чим вибило із міського пейзажу. Найпоширеніший будинок, на два поверхи і неповну сотню житлових будинків був повністю в власності вампірського клана, нехай і виглядав зовні нічим непомітним спорудою.
Хоча, якийсь магічний захист будівлі, що був в основному прийнятним для відлякування маглів, все одно слугував хорошим орієнтиром для досвідченого чарівника. Але це все так - чиріка, головне ж, що базу вампірів я знайшов без особливих проблем, нехай і не став відразу же брати ту штурмом. Спочатку я хотів переконатися, що всі члени вампірського клана під одним дахом і в цілому оглянути навколишнє місце та заодно організувати для себе шляхи відбуття.
Власне, саме під час пошуків найсприятливіших шляхів відходу я і натрапив на одну досить примітну аура... Зовсім не типова для звичайних вампірів, але все ж Вампірська аура. І я б навіть не звернув на ту особливу увагу, тим більше що в аурі виявилися сліди магії, а маги чого тільки з собою не роблять у пошуку сили... Але вампір, якого я виявив, був надто дивним.
Якщо спочатку я подумав, що він просто виступає етакою зовнішньої охороною будівель ... Після недовгого спостереження за незвичайним вампіром стало зрозуміло, що це не зовсім так. Так само як і я спостерігав за вампірським клоном, чогось очікуючи, або ж просто чекаючи зручного моменту для атаки. І це мене дійсно зацікавило, через що я і ризикнув напасти на нього.
Добре, як маг цей запир був відверто слабким. Приблизно на рівні третьогокурника Хогвортса, а то й слабкіше... І нехай як вампір той напевно міг компенсувати це своїми фізичними показниками, але я відмінно знав як боротися з такими ось противниками. А тому, сівши на дах з якою вампір і стежив за своїми породами, я без зайвий уповільнений атакував монстра.
І нехай перші мої атаки не обернулися ні чим хорошим, бо артефакти вампіри витримали мій початковий напад, а там вже і він сам спробував відбитися від моїх нападів ... Але наша сутичка все одно не продовжувалася довго. Пробиті вузьками ноги і погаслий удари свідомості, надійно врятували мене від небезпеки незвичного вампіра. Що не тільки мав магічну паличку, але й зачарований меч був дуже добрим... Відбивати палукові закляття клиною - це дуже круто.
Загалом цікавий кадр, з тілом якого я поспішив втекти подалі від логіка вампірів, щоб в спокійному обстановці вивчити пам'ять даного індивіда. І чесно зізнаюся, пам'ять цього... дампіра, напівкровки вампира і людини, була досить цікавою. Хоча б через те, що я не очікував в такій ситуації зустріти мисливця на вампірів, щоб ненавидіти власну природу, але готовий прийняти її заради знищення власного проклятого роду.
Цікаві розумний, чиї цілі зараз перетиналися з моїми ... Через що я і не став відразу ж позбуватися можливого ворога. А після мого нападу кимось іншим в його очах я точно не був. Але, думаю, розмова в спокійному обстановці і крапелькаментальної магії зробить з Олександра Рехтера дуже й вельми приємного слухача. Або я на це сподівався.
- Не рипайся, якщо не хочеш зберегти голову на плечах. - Тихо рикнув я на молодого чоловіка, виводячи того з штучного сну ... І дампір, цілком очікувано, спробував було штовхнутися в мою сторону, мало не заперечив собі шию про мій срібний меч. - Я тобі не ворог, хоч і напав на тебе нещодавно... Постарайся заспокоїтись і не погрожувати мені своїми кігтями. - Всіми силами намагаючись заспокоїти мисливця на вампірів, сичав я ... І це подіяло, хай і завдяки ментальній магії.
- Хто ти такий? - Хрипно звернувся до мене Олександр, в повній мірі усвідомивши, що тріпохнутися у його стані не варто ... І варто було тільки тому вимовити таке важливе питання, як я відразу ж згорнув клинок від його шиї, тим самим показуючи, що він рухається в правильному напрямку. - І чому ти напав на мене? - Вже трохи спокійніше уточнив хлопець, потираючи власну шию.
- Я Регулус Блек ... У мене є деякі рахунки до того клану вампірів, за якими ти стежив. А тебе я прийняв за одного з них, через що і зважився на атаку. Вибач за це... Але зробити щось інакше я просто не міг. - Намагаючись не видавати власної брехні, поспішив вибачитися я. Все ж пробиті ноги, це навіть для дампіра серйозна рана. Той, звичайно, не помре від якої-небудь там кровопотері, але і регенерувати настільки великі рани тому доведеться як мінімум кілька днів.
- Як Грейгани змогли перейти дорогому британському магу? - Справді заспокоюючись, запитав у мене Олександр, але вимовивши режучий слух назву вампірського клана. Чесно кажучи, я вже й забув як ці створіння там себе називали. Для мене всі вампіри були в першу чергу монстрами, ну а те, що вони намагалися наслідувати людську аристократію... Плювати на подібне, все одно така поведінка викликана їх тягою до стайного життя.
- Мій акцент так явно видає мене? Але не важливо. Ці вампіри були наймені моїм ворогом для мого усунення. Тож я вирішив помножити їх на нуль, щоб вони більше не докучали мені своїми нападами. Все одно дані творива не гідні життя. - Байдужо відповів я, продовжую впливати на розум дампіра за допомогою ментальній магії. Той, звичайно, і сам потихеньку заспокоювався, вимикаючи свій гнів у мою сторону, але без ментальній магії даний монстрик все одно б накинувся на мене, чисто з спраги помсти.
- Ти дійсно надієшся знищити цілий клан вампірів? - Дивлячись на мене як на ідіота, уточнив Олександр, я ж лише кивнув на його питання, причепивши до обличчя веселу посмішку. - Божевільний... На чолі Клана Грейган стоїть вампір-маг, що ще під час війни з Гріндемальдемо організовували різанину таким же як ти, чарівникам. - З легкою насмішкою в голосі, прошипів дампір.
- Ну, тебе я пов'язав досить легко. З іншими вампірами мені навіть не потрібно буде церемоніаться, боячись, що мене виявлять раніше часу... Так що не переживай на мій рахунок. Краще скажи, не хочеш приєднатися до моєї каральної операції? Ти ж саме за цим стежив за логікою тих вампірів? - Дзеркально повторив насмішку Олександра, уточнив я ... У разі чого не збираючись цементувати з даним кадром. Я не кліпну і оком, а тому що його допомога мені потрібна. Натомість я зацікавився деякими іншими можливостями, які міг передати мені такий незвичайний індивід.
- Я збирався відловити даних тварей по одній, почав з глави клана. - Кілька невпевнено прошепотів хлопець, не ставши відразу ж відмовлятися від пропозиції ... Занадто закостеніла в ньому ненависть до васпірів. Занадто серйозно ті поламали психіку молодому напівкровці, через що він мало не з відростості займається їх винищуванням. В основному, звичайно, той різав безсилих самотніх але і більш досвідчених та сильних вампірів на його рахунку було достатньо.
Через що я і не хотів залишати за спиною подібне істота, що цілком собі може затьмарити на мене образу після того, як сталося. Але, і вбивати хлопця відразу ж мені не хотілося б. Його ще можна було використовувати собі на благо... Де я ще знайду такого дивного монстра? Його, можливо, було б добре дослідити задля цікавості.
- Не втручайся в головну битву. Просто дбайте про те, щоб тварюки не змогли впасти. - Безтурботно повівши плечима на слова дампіра, запропонував я... Що, очевидно, не сподобалося самому Олександру, який зрозумів, що я прийняв його відмову за лагідну боягузтво.
- Нет... Я краще дійсно приєднаюся до тебе. Ти начебто дійсно сильний чарівник... І так, твій акцент справді жахливий. - Трохи поморщившись, змінив рішення хлопець ... Так, це трохи забавляю мене. Дуже легко той вівся на мої провокації, особливо, коли мова заходила про васпіри. Відчувається явне замішання на своїй власній меті. - Тільки дай мені кілька днів на відновлення... Мої ноги не регенерують миттєво. - Трохи пом'янувши додав той, опускаючи погляд на акуратні отвори у своїх ступнях і бедрах.
- У мене немає на це часу. - Байдужо кинув я... Після чого, без особливих роздумів, трансфігурував з якогось сміття звичайний такий стакан. - Думаю, кров мага допоможе тобі прискорити власну регенерацію. - З злою посмішкою на обличчі припустив я, не чекаючи відповіді розрізуючи собі вени на правій руці... Перед вами кров, яка защеплюється в цьому місці. Занадто багато віддавати кровоссосу я, звичайно, не збирався, але в купі з тією магією, що міститься у моїй крові, цього все одно буде достатньо для молодого дампіра.
- Я не п'ю людську кров. - Сквоз зуби прошипів Олександр, ледве-їдва стримуючися від того, щоб не накинутись на простягнуту йому місткість. Але, довго той боротися зі своєю природою все ж не зміг, акі зумілий звір налетів на мою кров... Не важливо, дампір чи вампир, ці тварюки однаково гостро реагують на запах наповненої праною крові.
- Смачно, чи не так? - Відвертно надсміючись над своїм новим знайомим, запитав я. - Кров під зав'язку заповнена життєвою силою... Жоден вампір не встоїть такого делікатесу. Навіть демони цінують таку платню, не те що подібні тобі паразити. - Продовжуючи свою веселощі, говорив я, спостерігаючи, як хлопець з нестримною спрагою вилизував передана йому склянку. І так, поки в самій ємкості не залишилося краплі моєї крові.
- Хто ти в біса такий? Спочатку знешкодив мене, потім напоїв кров'ю... Такого рівня. Тепер про демонів думаєш так, ніби щодня з тими справами ведеш. - Задавав дуже правильні питання майже що мій особистий дампір. Якого я, можливо, посаджу на прив'язі буде мені будинок від небажаних гостей охороняти. Ну чи там усуненням моїх ворогів займатися буде, вже побачимо. Тим більше, що на "наркотик власного виробництва" я вже підсадив. У цьому світі мало магів крові чи Йогового. А значить, чогось схожого на мою кров він більше ніде не знайде.
А вампіри вони такі, одного разу сплеснувши сильну кров, просто не можуть впоратися з власними звабами і інстинктами, бажаючи ту знову й знов... Така природа живих організмів, адже вона поглинає життєву силу інших істот, вампіри і підтримує свою нежовість, а водночас розвиває та стає міцнішою.
- Я ж уже представився... Я Регулус Блек, хороший маг і чудовий керівник стародавнього роду з британських островів. - Розтягуючи губи в веселій усмішку, прошепотів я, змусивши молодого дампіра здригнутися під моїм поглядом. Чує створіння, що від мене нічого хорошого чекати не варто. І правильно чує, у мене вже встиг дозріти план на його рахунок ... Та і не через просту ж симпатію до чужих бажаннях мені ділитися власною кров'ю з молодим монстром.
О ні, той тепер від мене так просто не розійдеться... Тим більше що мені якраз може знадобиться особистий вбивця і мисливець на вампірів.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek