- Мені точно потрібно підлікувати нерви. А то після всього випадку я занадто гостро на все реагую. Скоро буду взагалі на кожен злий погляд у свою сторону закляттями кадити. - Крюхтя і пихту, прошепотів я собі під ніс, прибираючи при цьому тіло старшої жінки з проходу. Особливих емоцій через скоєне вбивство я не відчував. Тільки краплинка жалю через пропавшого будинку, зв'язок з яким була загублена буквально через десяток хвилин після його зникнення, встигявилася виникнути в моїй душі.
В іншому ж, я був швидше радий смерті своєї новозаселеної матусі... Я б точно не зміг терпіти її тиранію. Та й ризик того, що вона помітила б підміну власного сина був більш ніж істотним. А тому, настільки імпульсивне вбивство не стало для мене чимось неприємним. Але працювати над самоконтролем мені дійсно варто. Нові проблеми, пов'язані з адекватною поведінкою, не варто наживатися. Не ті у мене зараз можливості, щоб відчувати себе господарем життя і становище в цілому...
Добре, що використання природних магії не принесло ніяких серйозних наслідків для моєї енергетики. Більше так напружуватися мені, звичайно ж, не варто, але крім болючих відчуттів нічим серйозним моя витівка не обернулася. Правда, після такого нерозсудливого вбивства і втрати будинку мені довелося самостійно прибирати дім і позбуватися трупа, поки що просто скинувши того в одне з підвальних приміщень особняка ... Заодно і хрестраж темного лорда знайшов, нехай поки що не ставши його чіпати.
У мене були важливіші справи. Потрібно було позбутися залишків крові на підлозі, а після ще й захисту будинку попрацювати. Добре, Регулуса навчали працювати з магічним захистом особняка, управління якою здійснювалося через родовий вівтар... Дуже складний артефакт, який дозволяє звичайному магу вміло керувати природним джерелом магії. У своєму житті я про подібне нічого не чув, але більшість старих родів у цьому світі мали в своїй розпорядженні природні джерела магії, на якому ті й будували свої доми.
Загалом так, у наступні кілька днів мені було чим зайнятися. Бо, чекаючи на непроханих гостей, мені не хотілося від слова зовсім. Замість цього я вирішив витратити кілька днів на акуратні спроби взаємодіяти з родовим вівтарем, за підсумку все ж перевівши захист будинку в облогу і тимчасово закривши магічний камін. Добре, зв'язок з родовим вівтарем у мене дійсно був, а мій досвід і контроль над магією вистачило щоб повторити все те, що з жертовником в свій час робив батько даної тушки.
Ну, а той факт, що я залишився сам у будинку без можливості миттєво покинути мене не занадто те і турбувався. Шанс того, що вороги мого колишнього життя спробують дістати мене тут, був вичерпнішим малий. Тому мені не потрібно було турбуватися про шляхи відходу. Але замість цього, мені треба було турбуватися про своє здоров'я і те, що саме знищило Крічера... А в тому, що мій домочок був мертвий, я не сумнівався. Розірвати зв'язок з господарем якось інакше той просто не міг, в цьому я не сумнівався ні на секунду.
Итак... Сподіваємося, що ця істота згинула і не могла підставити мене як свого господаря. Сподівання на це трохи, бо швидше всього Крічер вирушив мстити за свою господиню темному лорду. Іноді такі випадки трапляються, хоча ті, хто мститься чарівникам вдома, — рідкість. Але, плювати, головне, що в дверях мого нового будинку ніхто не ломитися з паличками наперевіс. А більшого мені поки що не потрібно.
Час на відновлення у мене було, ну а той факт, що готувати і прибирати мені тепер доведеться самостійно ... Чесно, така дрібниця мені навіть як дріб'язкова неприємність не розглядалася, тим більше що запаси їжі в будинку були більш ніж істотні. На кілька місяців життя вистачить. І це при тому, що є я зараз буду за трьох, відновлюючи хоча-то прийнятну фізичну форму.
Однак попереду мене чекало багато роботи. Я почувався вкрай безпорадним, не маючи можливості вільно оперувати звичайними об'ємами магії. Про втрату своїх духів, рани в аурі і слабкість мого нового тіла я намагаюся взагалі не думати. Все це мені ще належить виправити і повернути собі колишню силу, ну а поки що краще не вганяти самого себе у депресію, розгрібаючи проблеми під час їх пошестей.
Тож, закриваючи будинок від небажаних гостей, я почав підбирати собі нові палички. Паличка Регулуса мені не підходила досконало, а місцеву магію я мусив освоїти в найсприятливішому порядку. На людях, які були присутні на цьому світі, не було жодної можливості демонструвати унікальні для цього світу здібності аж поки що. Крім того, місцева магія майже не навантажувала ауру і не вимагала великих запасів маніпуляції. І тому я хотіла швидше перевірити свої здібності в цьому напрямку мистецтва, тим більше що знання і навіть моторика колишнього власника тіла до цього як би підштовхнули.
Благополучні, в закримах роду Блек мали багато паличок почисних членів. У цьому світі існує своя традиція залишати цей інструмент у спадок нащадкам, як пам'ять про себе. Наприклад, Регульус по малоліттю навіть вивчав, коли і яка паличка в домі належала. Всього було близько ста двадцяти паличок, якими можна було скористатися в будь-який момент ... І я скористався, досить швидко знайшовши собі відповідну.
Дванадцять дюймів, бук і сердита жила дракона, дуже стара паличка, яка чудово сіяла мені в руку... Я навіть відчував зв'язок з даною зброєю, досить швидко приступивши до перевірки власних навичок у місцевій магіЇ. І тут мені знову, можна сказати, пощастило. Ще будучи астральним паразитом я досить багато свого уваги приділяв спробам зрозуміти, як саме місцева магія працює, через що дорившись до палички, я дуже швидко зрозумів основний принцип подібного чаклунства...
Що більше нагадувало мені якийсь вирівнюваний сплавви слова, ритуали і щось абсолютно для мене нового. Однак такий підхід виявився справді ефективним, адже з огляду на всі витрати сили до подібних методів магія була просто чудовою справою. Але ось щось масштабне за допомогою подібної магії було досить складно створити. Магія, яка може змінити хід бою армій — доля магів моєї батьківщини. Місцеві пішли по іншому шляху розвитку... І це інтригувало.
Можливість порівняти два зовсім різні стилі магістерії — дорого коштує. Шкода лише, що відразу ж приступати до будь-яких серйозних розрахунків або експериментів я не зміг. Мене вистачило лише на те, щоб освоїти всю зброю свого попередника на більш - менш прийнятному рівні. Потім я був змушений повернутися до щоденних справ. Зокрема, мене почала турбувати Чорна мітка, що дає ознаки синхронізації з моєю аурою... Що турбувало.
Я був у крокі від того, щоб стати чиїмось рабом без при цьому скільки або реального способу розірвати такий зв'язок остаточно. Хоча ні, один спосіб все ж таки мав, але ось використовуватися до нього я не дуже те і хочу ... Спочатку треба спробувати все інше, заодно покопатися в місцевій бібліотеці. Авось і вийде чого-небудь накопати на цей рахунок, тим більше що тепер вже мій рід дійсно з давніх часів копіював магічні знання.
Приблизно з такими думками я почав засиджуватися в пологовій бібліотеці, шукаючи інформацію про магічні татуювання, рабських печаток і все те, що хоч якось могло бути пов'язане зі своєю проблемою. Я відкладався лише на їжу, сон і щоденні медитації... Моя аура поступово приходила в норму, через що я і насмілювався відновити звичку по захопленому ефірі з світу та його подальшої переробки у власну магію.
Процес це був не швидкий, місцевий магічний фон кілька відрізнявся від звичного мені, так ще й ауру напружувати зайвий раз не хотілося. Однак щоденні медитації все - таки повернулися у звичайний мені розклад дня. Просто через те, що такі маніпуляції з енергією допомагали ауре швидше відновлюватися, а сам я поступово відновлював навички по поглинутню магію ззовні.
Суспільна користь, нехай мені поки що і нікуди було зібрано магію витрачати. Я не хотів, щоб ауру перенапрягали і я хотіла, бо процес її відновлення йшов дійсно швидко. Я навіть почав переховуватися над чужими хрестами, боячись, що той може якось вплинути на мене. Так, той був захований в спеціальній шкетці для зберігання темних артефактів, і на час забути ... Мені було трохи не з руки турбуватися про чужинку Філактерії. У мене тут вся рабська мітка на руці паразитувала, а спосіб зняти її я все ще не бачив.
У місцевій бібліотеці було дійсно багато інформації майже на кожен смак. Я навіть знайшов пару томів місцевої демонології, коли дізнався, що місцеві умляни віддають перевагу використанню дещо незвичного для мене темного плану. У Шумері демонологи найчастіше зверталися до демонів Ленга. Але з Адом ті теж були знайомі, хай той і був дуже непопулярним у демонологів темним світом. Я особисто викликав деяких демонів, хоча спочатку був навчений цього мистецтва.
Але це все так, цікаві факти, потрібна мені інформація я так і не знайшов... Багато чого дізнався про безліч магічних тату, деякі з них працювали на тих же принципах, що шумерська школа магії. Про рабську пресу багато читав, навіть про томами рунології та магічними обіцянками. Але потрібна мені інформація знайти так і не вдалося. І це було сумно, адже я не хотів більше займатися цією проблемою.
Отже, переді мною стояв вибір - або викликати демона, що в теорії зміг би розірвати магічні зв'язки пан-раб чи виготовляти спеціальну зброю, яка могла б банально зрізати магічну мітку разом із шматом аури. Перший варіант небезпечний і нерозсудливий, викликаючи будь-якого сильного демона у своєму стані я не ризикую, взагалі не беручи до уваги подібний випадок. Мене зараз максимум на заклик якогось низнього демона-звіря вистачить. Другий варіант теж складно назвати прийнятним, у мене і так тільки нещодавно аура більш-менш стабілізувалася, щоб зараз знову різати ту ...
Але для мене немає вибору. Або не дуже стильний шрам на передпліччі або доля магічного раба, що з кожним днем все ближче і ближче. Мітка вже почала закріплюватися на моїй власній аурі... А це означає, що у мене залишилось небагато часу на рішення. Якщо синхронізація пройде успішно, відрізати доведеться вже не частину шкіри і плоті, а всю руку повністю ...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek