Його слова змусили мене пригадати той випадок.
Тоді вона ще тільки лептала.
Ми з Калісто були в палаці принцеси. Після народження дитини я більшість часу спала, обнявши її.
Каллісто, який дбайливо бігав довкола мене, залишив палац, коли дівчинка несподівано заклинала.
Пам’ятаючи про той час, я розсміялася.
- Я думала, ви спалите собі голову.
- Ну, буде сумно, якщо єдина гордість імперії - прекрасний імператор буде лисим, - Каллісто цокнув і посміхнувся.
На щастя, я загасила палаючого і ораючого Каллісто. Після цього весь палац встав з ніг на голову.
У той час, коли дитина протягом року використовувала магію, вона була безпрецедентним випадком для імператорських родин усього континенту.
Справа не тільки в магії.
'Це через дивний сон, який мені приснився, коли я дізналася, що вагітна?'
З народження Джудіт мала золоті крила завбільшки з руку.
Хоча вона була в моєму животі, дівчинка ніби народилася з яйця.
У стародавніх документах не існувало жодних записів про дітей, які народилися з крилами.
Крім одного, засновника імперії.
Золоті крила, символ золотого дракона.
Дитина, яка народилася з могутньою магією, ніколи не мала венценосної сім’ї.
Ті, хто бачив Джудіт, казали, що це другий прихід золотого дракона.
Тому якийсь час ходили чутки, що єдина принцеса імперії виглядала як дракон і плювалася вогнем.
'Звичайно, добре, що вона досить сильна, щоб захистити себе ...'
Я не знала, добре це чи погано, коли дитина народжується не таким, як усі.
Коли я розтрощила маленькі придавлені крильця Джудіт на спині і ніжно погладіла їх, моєї щоки раптово доторкнулося щось тепле.
- ...Тве обличчя все ще бліде.
Поки я піклувалася про свого чаю, він весь час стежив за мною?
Каллісто заспокоював мене, гладка моє втомлене обличчя.
- Це не перший і не другий раз, про що ти так турбуєшся?
- Але... Ніколи не знаєш...
Чим дорослішала дівчинка, тим більше вона бачила її очі.
- Що, якщо хтось заподіє Джудіт шкоду?
Каллісто розсміявся наді мною.
- Хто на це насмілиться? Крім того, якщо хтось із них має таку звичку, то слід хвилюватися за нього, а не про Джудіт.
- Це правда, але...
- Не хвилюйся. Здається, Маркіс Верданді добре навчає її. Тепер вона вміє ховати крила перед нами, - додав Каллісто, ніби дійсно не знав, що мене турбує.
Ці слова трохи полегшили моє життя.
Звичайно, Вайтер був головним чарівником імперії.
Але, за його словами, магічні сили принцеси були настільки великими, що вже перевершили їх.
- Я не зовсім розумію, про що думає Джудіт.
Цікава, як ящірка, і така ж творча.
Коли б я не питала, чому вона щось накоїла, то чесно відповідала і ніколи не оправдувалася.
- Я теж, - згідно пробурмотів Каллісто, зморщивши ніс.
Ми були парою немолодих молодих батьків.
Мені треба звикнути до цього, але оскільки моє серце час від часу перестає битися, коли моя дитина потрапляє в халепу, як сьогодні, мені ще доведеться пройти довгий шлях.
Ми одноголосно вирішили помовчати кілька секунд, використовуючи сон Джудіт.
- ...Кожний день як на війні.
- Через деякий час вона стане більш спокійною. Джудіт швидко вчиться розмовляти.
- Вона базікає без умолку, поки не заснуть.
Каллісто похитав головою і кінчиками пальців торкнувся носа дитини.
- Коли ти виростеш, чи думаєш про всі проблеми, які довела своїм батькам?
Можливо, навіть уві сні вона усвідомила, що її лають.
Вираз її обличчя злякало Каллісто, і він поспішно погладив Джудіт по спині, потішаючи.
Ця сцена мене розсмішила.
- Але сьогодні вона зробила щось чудове.
- Щось чудове?
- Вона розбила на шматки гребене дзеркало, яке ти не дала мені знищити.
- Невже... дзеркало правди?
Я широко розплющила очі.
Реставрація дзеркала правди була призупинена після звільнення чарівника.
Коли тривога Каллісто досягла піку, він спробував негайно стерти дзеркало з обличчя землі, і мені ледве вдалося його зупинити.
Якби не сьогоднішня витівка Джудіт, я б ніколи не згадала про нього.
- Вона більше нічого не чіпала? Може бути, тіло Золотого Дракона...
- Інші речі в порядку.
Це було добре.
- Чому дзеркало правди...
- Можливо, вона знає, що це один з ворогів її матері.
- Про що ви говорите? Хіба це якийсь монстр?
- Треба буде похвалити її, коли вона прокинеться. Вона хоробро перемогла монстра.
Я була здивована відповіддю Каллісто, але відчула полегшення.
Судячи з його жартів, він вже повністю поборов страх, що я зникну.
- Ну все.
Тоді Каллісто піднявся на ноги.
- Робота ще не закінчена.
- Все ще? Вже майже ніч.
Я піднялася слідом і з тривогою пішла за ним до дверей.
- Ви шукали Джудіт, чи не так?
Відповідь не пішла.
- Вас я теж відрубаю, коли вона прокинеться.
Не минуло й року, як він заговорив, зауваживши моє суворе обличчя.
- Не виривай мене занадто сильно. Всі батько з дітьми такі.
Не можу повірити, що прийшов день, коли безпросвітний кронпринц скаже це.
Я здивовано дивилася на Каллісто, який назвав себе "папой". Він здавався трохи дивним і моторошним.
- Це слово зараз було дуже...
- Дуже що?
- ...Дуже дурним.
- Чому б нам не зайнятися речами цікавіше, поки дитина спить? М-м?
Червоні очі імператора раптово спалахнули, він блискавично простягнув руку і обняв мене за талію, безладно цілуючи моє обличчя.
- Ох, не зараз. Що ви будете робити, якщо вона прокинеться? - Прошепотіла я, поплескавши його по плечу.
Він стиснув мене сильніше.
- Якщо ти будеш тихою, ми можемо прямо зараз зробити другу дитину.
- Ви не в своєму розумі? Хочете, щоб вона знову спалила вам волосся?
- Ой, нет. Це буде недобре.
Після моєї погрози він нарешті з низьким сміхом зупинився.
- Я... не хочу йти, - пробурмотів він, міцно обнявши мене і вткнувшись обличчям у мою шию.
Після чого, нещасно хныкнувши, все ж схопився за ручку дверей.
- Я скоро повернуся. Тобі теж треба повернутися до палацу і відпочити.
- Я приму ванну і буду чекати в спальні, - на прощання прошепотіла я йому на вухо.
Він кликнув язиком і вщипнув мене за щоку.
- Я помираю від твоєї краси.
Після досить довгого поцілунку фліртуючий Каллісто зрештою покинув палац принцеси.
Клац-. Я зачинила двері і повернулася до дитячого ліжка.
Відеяло різко піднялося. З-під нього поширювалося коротке:
- ...Мама.
- Джудит.
- Хн...
Дитина плакала, наче вже прокинувся.
'Ти не повинна прокидатися ...!'
Вона не могла заснути всю ніч, коли прокидалась.
Я швидко сіла на ліжко поруч з нею.
- Ми тебе розбудили? Прости. Спи далі.
Вона відчула полегшення, і дівчинка не могла дихати.
Дитина швидко затягнулася в мої обійми.
- Мамо... Не йди.
- Добре. Я не піду, поки ти не виснеш, не хвилюйся.
- Нет-нет. Не йди. Нікуди не йди...
- Ти хочеш сьогодні спати з мамою?
- Так.
Їй приснився жах?
Сьогодні вона вважала, що дуже вимоглива, але це було непогано.
Я ніжно поцілувала її в лоб і загладила по волосах.
Джудіт схопила мій одяг маленькою ручкою і пробурчала:
- Ти не можеш залишити Джуді.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert