Спадок принц тримав мене за сукню, наче благаючи. Це дійсно було більше схоже на мольбу, ніж на пропозицію.
Перстень був не закінчений, ще й це невизначеність.
- Ваше Високість.
Я трохи здивовано подивилася на нього.
Він був диким наслідником, який привів країну до перемоги і з гордістю повернувся в столицю.
А тепер, коли я при всьому бажанні не зможу стати для нього перешкодою, я бачу, як людина, яка стане імператором з абсолютною владою, відчайдушно просить мене вийти за нього заміж.
Це було так дивно.
- Вам не потрібно було вставати на обидва коліна.
- Це бентежить, так що відповідай швидко. Ти вийдеш за мене заміж, чи не так? Да? - поспішно видав Каллісто, як тільки я подивилася на нього.
Незвичайно нетерпеливе обличчя було так близько.
'Значить, ти знаєш, що таке збентеження.'
Несподівано мені стало не смішно.
Я була така зла, коли він наполягав на весіллі.
Але бачити, як він жалібно дивиться на мене, було небагато ...
'Це в деякому роді мило.'
- Ви ж знаєте, що я просто дражню вас, вірно? - сказала я і похитала головою, нарешті розпробувавши це відчуття. - Я все розповім Седріку.
- Мені байдуже.
Я знала, що Каллісто встане.
Але він все ще боровся з засоромленим обличчям, не піднімаючись.
- Плювати, що ти мене дражниш, якщо я можу одружитися на тобі.
- ...
- А якщо ти розповіси, я переріжу йому горлянку.
"Так, звичайно".
Моє серце тремтіло, повернулося в норму.
Я глянула на нього з холодною обличчям, зітхала і повільно встала перед ним на коліна.
- Ваше Високість.
Обличчя кронпринца побіліло, ніби він вже встиг представити гірше через тривалу відсутність відповіді.
Я простягла руку і піднесла її до кутків його яскраво-червоних очей, а потім обережно провела по них.
І тихим голосом сказала те, чого ніколи не говорила при ньому.
- Я-я хочу вчитися.
- Ти маєш на увазі археологію?
- Так. Я ж казала, я була студенткою там, де жила спочатку.
Каллісто зігнув брови, ніби йому не подобалося те, що я сказала. Але він зміг стриматися і далі мовчав.
- Я хочу робити те, чим займалася там, тут. Тут багато неперевірених артефакцій та цивілізацій. Можливо, є області, де потрібна моя допомога.
- ...
- Ви вже забули? Ви сказали мені залишитися, тому що ви зробите все, що я захочу.
Я замовкла і подивилася Каллісто в очі.
"Хоча ти пообіцяв це, в дійсності виконав лише малу частку".
Через довгий час наслідний принц відкрив рот:
- Я не кажу, що забороняю тобі робити це.
- Тоді...
- Все це можна зробити, коли ми одружимося.
- Як ви вже знаєте, я також хочу поступити в Академію.
- Ти зможеш зробити це після весілля.
Я приголомшено закричала на чоловіка, який не розумів, що я хочу до нього донести:
- Як імператриця може ходити в академію?
- Чому ні? Ми можемо влаштувати це. Якщо ти не хочеш бачити інших, ми можемо привести всіх професорів до палацу...
- ...
Я ніколи не думала про це.
Знеохочений масштабними планами Каллісто, що переважали мою уяву, я відповіла:
- Я не хочу завдавати стільки неприємностей. І це не єдина проблема.
- Так є щось ще?
- Я хочу вирушати у віддалені райони і досліджувати руїни! Я хочу навчитися правильно розкопувати людські кістки!
- Я перевезу все це до палацу.
- Ха.
Він говорив так, ніби зовсім не був знайомий зі здоровим глуздом. Я закотила очі і почала:
- Ви взагалі не збираєтеся випускати мене з палацу, чи не так?
- ...
Судячи з мовчання Каллісто, я потрапила в точку.
Я пильно подивилася на нього, мовчки запитуючи причину відсутності відповіді. Потім він схопив мої руки, які злегка торкалися його очей.
І повільно потерся щокою про мою долоню.
- Це ти у всьому винна.
- Чому я?
- Я намагався відпустити тебе. Але ти залишилася і вибрала мене.
- ...
- Так що ти повинна прийняти відповідальність за моє занепокоєння.
- Що за...
Його постійне вивертання фактів мене безвихідь.
Каллісто подивився на мене з дивним виразом обличчя. Чмок-.
І поцілував мою долоню, повернувши голову.
- Не робіть цього.
Я розплющила очі, коли помітила, що він намагається уникнути мого гніву.
Але замість того, щоб зупинитися, він почав підніматися і цілувати мене вище по руці.
- Ну, магія не єдина причина, по якій можна замкнути тебе в спальні.
Чмок-, Чок-.
Я відчувала що лоскоту, тремтіла і повторила:
- Я не в настрої. І я сказала вам не робити цього. Якщо ви продовжите, я піду спати в свою кімнату.
Хлоп-.
Коли я вистроїла його долоню і попередила, Каллісто підняв руки й відступив.
- Добре. Давай просто поспимо, взявшися за руки.
- ...
- Через тебе я всю ніч обшукував палац. Ти можеш зробити для мене хоча б це? - попросив він з відчайдушним виразом обличчя, коли я мовчки втупилася на нього. - Залишся зі мною.
Я здалася і врешті - решт повільно кивнула.
- Ладно.
***
Коли я прокинулася, був вже полудень. Яскраве сонячне світло лизалося крізь завіси. Зрештою ми не змогли заснути, тримаючись за руки.
Уночі, коли я розплющила очі через безсоння, то зустріла іншу пару очей, які витріщилися на мене. И...
- Угх...
Я з стоном сіла.
Одягнено зісковзло і обнажило мою голу шкіру, встромивши мене у жах.
- Божевільний золотоволосий виродок! Він що, пилососи?
Россип’як червоних плям була настільки щільною, що я майже не бачила свою шкіру.
'Що, якщо я одного разу пропаду на пару днів?'
Коли я застигла, втворивши собі цілющі наслідки.
Тук-, Стук-.
- Шановна леді, ви прокинулися? Можна зайти?
Хтось постукав у двері спальні кронпринца.
- Почекайте!
У паніці я почала шукати свій одяг.
Але біля ліжка її не було.
"Не думаю, що її розірвали".
Я пам’ятаю, як відчайдушно захищала свої дорогоцінні речі.
Прикусивши губу, я натягнула ковдру до вошей за неіміння іншого вибору.
- Заходьте.
Двері відчинилися, і увійшла група покоїв.
Вони були боязкими, тому що я погрожувала їм, не дозволяючи заходити до моєї кімнати, коли вони приходили щоранку.
Але мої покої змінилися, тому вони як приведення все ж таки зайшли всередину.
- Ви добре спали минулої ночі? Ми підготуємо для вас ванну, наслідкована прин ... Дорога леді.
'Ось чому вона мені не подобається!'
Баронеса, нянья Каллісто і головна покоївка наслідного принца, вже називали мене господинею палацу.
Це дуже обтяжувало мене і змушувало почуватися незручно.
- Ви збираєтеся поспати ще? Якщо ви не проти, заходьте до ванної, - сказала головна покоївка мені, запатентованою в ковдру.
Замість відповіді я запитала:
- Де мій одяг?
- Я підготую для вас одяг, якщо ви приймете ванну.
- Я хочу прийняти ванну у своїй кімнаті.
- Мені шкода, але ваші вчорашні речі були "конфісковані на покарання" ... - Відповідальність за посміхнулася головна покоївка.
'Тоді чому ти не приносиш мені інший одяг?'
Я запитала її, але довірилась їй.
Вона була грізним противником, який протягом багатьох років витримав огидний характер кронпринца. Вона, безумовно, відрізнялася від головної покоївки герцога Лейла.
'Не буду піднімати шум. Швидко вимикаюсь і повернуся. "
Мені було важко вийти з ліжка, і я була розчарована:
- Вільні.
- Зрозуміли. Ми будемо чекати зовні, так що мийтесь скільки душі завгодно.
Головна покоївка пішла з дивним каяттям на обличчі.
На щастя, поки я милась, одяг обережно розклали на ліжка. Це було світло-балте плаття.
Прийшов час головної покоївки вдертися до кімнати.
Тук-, Стук-. Звичайно, стук пролунав, як тільки я подумала про неї.
- Леді, якщо ви закінчили, можу я увійти?
Хоча моє волосся не було сухим, мені не хотілося їх бачити, тому що я дуже поспішає.
- Заходь, - охоче дозволила я. Це в будь-якому випадку була не моя кімната.
Коли я побачила головну покоївку, яка знову привезла купу в лікарні людей, то прищурилася.
- Спадщина принцеса, тобто леді. Чого б ви хотіли на сніданок?
'Ти така безпорадна.'
У такі моменти найкраще підігрівати.
- Ні, дякую. Я поїм у своїй кімнаті, - сказала я і швидко перетнула спальню.
- Почекайте! Леди!
Головна покоївка, яка не очікувала від мене такого маневру, намагалася зупинити мене, але вже було пізно.
Я швидко наблизилася до дверей і без вагань повернула ручку.
Щелк-.
- Що це таке?
Переді мною схрестилися два великих списи.
- Увійдіть назад, шановна леді. Снаружи небезпечно, так що деякий час ви не зможете вийти.
П’ять лицарів оточили двері, заблокувавши вихід списами.
Це була особиста охорона наслідного принца.
- Ви зараз...
Поки я осяяла губами, як карп, головна покоївка догнала мене схилила голову:
- Благородна леді, прошу вас. Його Високість наслідний принц наказав вам залишатися тут до церемонії коронації заради вашої ж безпеки.
- Що?
Справжнє ув'язнення?
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert