Тр-, Тре...
Проїхавши пів години, він спустошував сумоту в заломі, стілець на колесах, подібний до інвалідного візка.
Коляску з карликом, який був там, зарозуміло котила синьолоса. Графиня Дортія з гордістю слідувала за ними.
Смуток очі синевласки був повний злоби.
'Хто з нас взагалі злодійка....'
Через цей проклятий епізод у мені почало рости обурення. Мене назвали головною злодійкою гри, а зараз послушну дочку герцога підставляють. Це вона тут - справжнє зло!
- Ха-ха, хех! Богиня! Богиня!
Але незабаром ця жахлива несправедливість була зрівноважена чоловіком, який потрапив у інвалідний візок.
- Богиня! Хьюп, бо-богиня!
Чоловік витягнув руку, пуська слини.
- Н-не рухайся!
- Боже мій!
Леді Келлін, зблідивши, схопила свого нареченого. Графиня Дортія злякалась і відступила на крок.
Врешті-решт, заколот закінчився тільки після того, як слуга зв'язав барону Тюльє руки і заткнув рот.
- Кхм, леді Келлін, ваші свідчення.
Суддя скористався своєю владою, щоб заспокоїти заворушення серед аристократів.
- Під час чаю благородна леді Еккарт навела нас арбалет, сказавши, що його кулі перетворюють всіх в розумово відсталих.
Синєволоса випалила мене, продовжуючи:
- Там були пані з різних сімей, у тому числі господиня чаю, графиня Дортія. Так, графиня?
- Да-да. Я теж це чула....
Графиня Дортія боязко відповіла, кинувши на мене наляканий погляд. Коли наші очі зустрілися, вона здригнулася і зачинила рот. Це було смішно.
"На щастя, мої погрози все ще ефективні".
Дортія відповіла ствердно. На цьому показання синеласкі закінчилися, і міністр-суддя відразу запитав мене:
- Леді Еккарт. Чи є у вас якісь заперечення щодо показань леді Келлін?
- Ні.
Я лаконічно відповіла. Звичайно ж, відразу після цього з боку фракції марки Еллен донеслися виразні голоси.
- Ха!
- Тц, тць, як минулого року....
- Як я й казала. Герцог не вміє виховувати своїх дітей.
В одну мить всі присутні були настроєні проти мене.
- Ваша честь!
Тоді Дерік знову піднявся. Він наполегливо намагався захистити мене.
- Насправді, моя сестра тільки встала з ліжка.
Від його слів я налякалася. Мене, як нормальної людини, не могло влаштувати таке виправдання.
- Крім того, пройшов всього день з тих пір, як вона повернулася назад. Безумовно, її здатність сприймати речі...!
- Я повністю в здоровому розумі.
Я більше не можу це слухати, я перебила Деріка і зробила крок вперед.
- Коли свідки закінчать давати свідчення, я б хотіла зробити заяву.
- Пенелопа...!
- ...
Дерік сильно гукнув мене, але я вже дивилася на суддю. Той кивнув, даючи дозвіл.
Почнемо з заяви благородної леді.
- По-перше, за винятком показань леді Келлін, ці свідчення ледь відповідають дійсності.
- Вона... Це...!
- Тримайте себе в руках, віконт Габоїл.
Він намагався спростувати мої слова. Однак його зауваження швидко змусило його замовкнути. Завдяки цьому я зміг закінчити речення без жодних проблем.
- А подія, про яку розповіла леді Келлін, була просто невинною жартома і шалізмом, які зазвичай відбуваються на чаєпіях.
Я озирнулась і потиснула плечима, щоб виглядати якомога більш невинним.
- Дуже шкода, що ви занадто вражаюча.
- Що значить вражаюча!
Леді Келлін витріщилася на мене і пронизливо зігнула.
- Це вже занадто, шановна леді! Як же можна назвати наведенням арбалету!
- Хіба не леді Келлін попросила мене продемонструвати свої навички стрільби з арбалету? Графиня Дортія може підтвердити мої слова.
Я спокійно відповіла і повернулася до напівобстежної графіні, яка майже закотилась.
- Зрештою, вона сміялася з мого жарту. Так, графиня?
Я розцвіла в ухмилці і навела на неї:
- Невже я щось вигадую?
- Ох, нет! Да, да.... Так, це, ем .. Без сумніву, благородна леді сказала, що пожартувала, але...
- Графиня Дортия!
Синьолоса покликала її, майже кричачи. Графиня Дортія затрималася і зрештою зачинила рота.
Хоча я була недовгою на чаєпітті, цього вистачило, щоб у мене склалося враження про господиню графіну Дотії.
Хоча їй подобалося чіплятися до інших, вона ніколи не брала на себе ініціативу в таких справах. Це було легко зрозуміти за її піддакуванням і пошуком перед Келлін.
Келлін переконала її, що цього разу вони зможуть досягти мети, і вона прийшла, очевидно, щоб заплатити за приниження, яке пережила на чаїті.
Однак такі люди не переносять, коли всі стрілки вказують на них.
'А ще, вона мене боїться.'
Мочаловий тиск виявився чудовим результатом. Я не могла приховати веселої посмішки, дивлячись на неї, яка не сміялася подивитися мені в очі.
- Але, ваша честь! Вона ледь не застрелила мене минулого року...
- Ваша честь. Бурий ведмідь, якого присвоює собі віконт Габоїл, спочатку був моєю здобиччю.
Я швидко змінила тему, перш ніж Келлін спробувала заперечити. Це було абсолютно протилежне заяві. Міністр-суддя відразу ж зацікавлений на мене подивився.
- Добре, продовжуйте.
Коли я вистрелила в нього з арбалету, звір все ще стояв на лапах, і успадкований принц відрізав йому голову.
- Ні! Це все брехня...!
Віконт Габоїл швидко замотав головою і закричав.
- Ви дізнаєтеся відповідь, якщо просто подивитесь на тіло ведмедя.
Я обривала його протест, як нитку.
- Якщо мисливців було кілька, як стверджує віконт Габоїл, хіба не залишилося б їх слідів на трупі?
- Це ми зараз і дізнаємося. Сер Деніс, перевірте результати розтину і огляньте тіло ведмедя.
- Так!
Прислухавшись мого логічного аргументу, суддя німець дав наказ одному з слуг у конференц-залі.
Робота велася у поспіху. Тільки віконт Габоїл, який з усіх сил намагався щось зробити, був у замішанні.
- Це... Все тому, що я відразу перерізав йому горлянку...
Звичайно, це було безглузде виправдання. Він і сам все менше вірив у свої слова.
- Тоді чому леді Еккарт була в лісі з наслідним принцем?
Це було тоді. Я повернула голову наліво, на звук старого голосу.
'Ти нарешті зробив свій хід.'
У погляді лицеміра чимраз більше хвилювалася про чужі стосунки.
- Наскільки мені відомо, наслідний принц і благородна леді бачили один одного всього кілька разів. Чому це вони раптом стали полювати разом?
На питання марказа Еллен натовп згідно закивала. Насправді, коли я дізналася, що мене звинувачують у спробі позбавити крон-принца життя, то очікувала, ніби він зробить ставку саме на цей факт.
Навіть якщо у мене є "спадка вбивці", я повинна була дати всім переконливе пояснення, чому ми полювали на ведмедя вдвох. Зрештою, наша зустріч була пов’язана з діями системи.
Відповідь "це була випадковість" нічим мені не допоможе. Він тільки збільшить шанс того, що я не зможу очистити своє ім'я.
Тому я зі сльозами на очах сказала, щоб у них не залишилося навіть найменшого сумніву:
- У нас з наслідним принцем. Була таємна зустріч.
'Я не хотіла це говорити. Це все через систему.
Я натягнула посмішку і не думала про те, що мусила говорити.
- Він і я.... Насправді ми...
Але мій голос тремтів.
'Я не можу це сказати!'
Це була величезна трагедія для мене. Але якщо я замовчу зараз, вони вважатимуть це дивним. Я повинна впоратися з цим будь-якою ціною.
У нас є почуття один до одного.
Коли мені вдалося закінчити говорити, я прокашлювався.
- Що?
Бах-! З-за столу справа пролунав гуркіт.
Герцог дивився на мене великими почервоними очима.
- Пенелопа Еккарт! Що це за...!
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert