Біля простої поля біля входу до лісу, де проходили мисливські змагання, була невеличка гая. Мабуть, через це у жінок, які чекають тут учасників полювання, був чудовий огляд на банкетну калюжу і лісові зелень.
Як і сказала графиня, вільні місця за довгим столом у центрі майже закінчилися.
- Пані!
Господиня прийому плескала в долоні, привертаючи до себе увагу.
- Всі, подивіться, кого я привела!
- О боже.
- Схоже, ви прибули.
Кожна жінка, яка побачила мене разом з графінею Дортією на поліні, виражала свою повагу. Багато хто закривав м’які рти, тож невідомо чи це дійсно позитивна реакція.
'Вам не потрібно себе приховувати.'
Я все одно не зрозумію, хто ви, навіть якщо побачу обличчя.
На чаті були присутні леді будь-якого віку, від юних панночок до дам у віці. Найцікавіше, що на відміну від мене, яка прийшла без Емілі, за спинами більшості з них стояли покоївки.
До того ж ніхто не носив мисливських костюмів, які робили мене білою вороною. Я вже помітила це раніше, але підтвердження гіркої здогадки було подібне до контрольного пострілу в голову.
"Може, покликати Емілі? Я не взяла її з собою.
Я трохи жалкувала про свій необдуманий вибір. Мене турбувало, що якщо я переплутаю чиїсь імена, мене можуть назвати "відвертливою і грубою". Тому мене вирішили якомога довше стримуватися від розмов.
- Дякую за запрошення.
Хоч і не дуже низько, але я опустила очі. Я не знав, що́ я маю на увазі. Вони нагадали мені дивний вираз обличчя графіні Дотії, який я побачила, привітавши її.
- Присядьте, леді.
На щастя, поки я ворожила, чи не планувала вона зробити щось рідкісне, на зразок ігнорування моєї персони, нехай і за запрошенням, графіня Дортія поспішила всадити мене. Поблизу будинку, який проводився поряд з організатором чаїпи, привернула до мене увагу. З огляду на репутацію Пенелопи, це було несподіванкою.
- Будь добра, подай леді чаю.
Графиня віддала наказ служниці, яка стояла позаду неї. У чашку переді мною налили гарячий жовтий напій.
- Це безцінний чай, який мій чоловік привіз з Мережі. Спробуйте.
За рекомендацією симпатичної графіні Дотії, я підняла чашку. Мені було настільки байдуже світське суспільство, що я навіть мусив слухати хвостика герцога через це. Тим не менш, тепер, коли я тут одна....
'Ой, я трохи нервую.'
Глибоко вдихаючи, я піднесла чашку чаю до губ, вдаючи, зробила гортою і поставила назад.
- Пахне чудово, графиня.
Насправді, не зовсім. Можливо, через те, що чай іноземний і невідомий мені запах у нього був не особливо приємний.
Все ж, я знала, що не варто говорити це так прямо.
- Справді? Рада, що вам сподобалося! Решта людей погоджується з цим, так?
Графиня посміхнулась і звернулася до інших.
- Так.
- Це чудові новини.
Леді і цього разу відповідав, прикриваючись везерами. Коли моє перше привітання у світському колі було завершене, я подумала про полегшення. У цей момент.
- Леді! Я чула, що недавно ви здійснили вражаючий виступ!
Одна дівчина, яка сиділа навпроти мене, присунула стілець ближче і запитала.
Їй було п'ятнадцять-шіст одинадцять. Великі очі дівчини поглибились цікавістю.
- Ох, ну що ви ...
Мені було ніяково посміхнутись і замахати руками.
« Скромність - якість благородних. »
І моя єдина гордість. Дівчина, на ім'я якої я не знала, мріє почервоніла:
- Від вчорашнього дня весь палац говорить про ваш подвиг!
- Ха, правда?
Раптом вона вугюмо додала:
- Так, але мені стало погано, тому я повернулася в котедж раніше і нічого не побачила.
- Що ж це, леді Аріс. Ви пропустили так рідкісну сцену?
Перед тим як я встигла їй відповісти, пролунав здивований вигук.
Я швидко поглянула в його напрямку. Однак, коли вона запитала її, то відразу перестала відсвічувати вієрами серед дам.
"Леди Аріс...."
Натомість я повторила про себе ім'я леді, яка першою виявила своє ставлення до мене. Я трохи спробувала запам'ятати його, щоб уникнути труднощів у майбутньому і, як наполягав герцог, подружитися зі свердлицями.
Тим часом, пані за столом почали обговорювати мене:
- Леді Еккарт виглядала просто запаморочливо, так різко стріляючи в монстрів!
- Справді? Хотіла б я це побачити...
- Безусловно. Леді Аріс шкодуватиме, що пішла занадто рано.
- Ось тільки, леді, як ви так швидко змогли покращити свої навички стрільби?
Здебільшого говорили старші жінки. І раптово в їх тоні почали проскакувати недбалі нотки. Я відразу помітила це, але не зрозуміла. Щось подібне було.
"Хоча в тебе жахлива репутація, ти хороша дівчинка".
Не потрібно псувати атмосферу через свій поганий настрій. Я стримано усміхнулася:
- Якщо ви будете старанно тренуватися з хорошим інструктором, в скорому часі ваша майстерність злетить.
- О боже.... Чого ще ви навчилися цього разу?
У цей час, приковуючись віялом, заговорила пані, яка сиділа по діагоналі від мене. У її голосі звучала зрада.
- .... Що?
Не впевнена, чи правильно я почула і уважно досліджувала дівчину. Ефектне синє волосся. Зовнішня леді приблизно мого віку. Її очі гарно зігнулися, наче вітаючи мене.
'Що за справи?'
У неї було настільки м'який вираз обличчя, що я вже почала замислюватися, а чи взагалі було насмішливе зауваження в мою адресу.
- Аха-ха. Леді Келлін бачила вчора виступ леді?
Потім, звичайно, заупинена розмова ожила організатор. Раптом я відчула, що дежавю.
"Леді Келлін? Я чула це ім'я раніше...."
Тим часом дівчина, яку називають так, з сліпучою посмішкою відповіла:
- Звичайно, графиня.
- Як це було? Будь ласка, розкажіть подробицям!
Леди Аріс знову схвильовано заірвала. Очевидно, це була історія про мене, але чомусь здавалося, що головна героїня - не я.
Однак, більше ніхто не вважав так. Всі сфокусувалися на Леді Келлін.
- Чесно кажучи, кожен раз, коли леді стріляла, я відчувала полегшення.
Яке полегшення?
- О, якщо згадати леді Келлін хвалила пані за її навички стрільби минулого року, чи не так?
Дами відгукувалися на слова леді Келлін одна за іншою.
'Вона похвалила мої навички? Слабо віриться..."
У той момент, коли я схилила голову, ховаючись від безглуздої балачок знатних леді. Пазл в моїй голові різко зібрався.
'Оу....'
Тільки тоді я зрозуміла, ким була ця блакитноволоска. Я з нею не співпрацювала і ніколи не думала, що побачуся, так що зовсім забула про це.
"В минулому році вона...!"
Леді, яка стала королевою полювання завдяки Пенелопі, в приступі люті якої намагалася її вбити.
'Мені кінець.'
По спині пробіг холодок. Раптом у мене з’явилося страшне передчуття, що це не найкраще місце для Пенелопи. Ні, для мене.
- Це нагадало мені леді на минулих змаганнях.
Поки я переживала емоційну бурю, Келін, Керон чи як там її, спокійно продовжувала:
- Вона навела на мене арбалет, сказавши, що продемонструє мені трюк - підстрелить літаючого поруч зі мною комара.
- Господи!
Після її слів все іскоса подивилися на мене і скрикнули, майже з захопленням.
- То чутки були правдою?
Графиня Дортія запитала, піднімаючи шум.
- Не знаю, що говорять чутки, проте леді ніколи не наказувала мені арбалет через невігластво або зневагу. Вона була настільки добра, що відганяла від мене комарів.
Я не могла бачити, з якою посмішкою синімласка відповідала.
'Ей. Просто ображуй мене відкрито.
У неї дуже добре виводити людей з себе. Навіть я вже вскопала, а Пенелопа минулого року, напевно, прямо півихала праведним гнівом, раз намагалася застрелити її на смерть.
- Мені було так важко на серці через погані чутки про леді минулого року, але тепер полегшало.
І все ж, на цьому тему не закрили. Синьолосая пильно дивилась на мене і добила:
- Вчора ви цілилися всього лише в величезного монстра, а не у крихітного комаря, так що причин турбуватися, що ви промахнетеся, не було.
- .......
- Я маю на увазі, леді адже не сліпа.
Що перекладалося як: "Смішно було б не потрапити в величезного монстра, якщо ти навіть не сліпа".
Чому мої побоювання ніколи не даремні? Тільки тепер я здогадалася, навіщо потрібно було посилати покоївку з запрошенням до самого герцога.
"Ясно. Що ж, їх усмішка з самого початку здавалися мені дивними....'
Жінки, яким вдалося загнати здобич у пастку сьогодні, почали жаліти жертву палицями.
✔
Кхм, а ось тут, мабуть, буде ліричний відступ.
Я бачу, багато хто намагається, але не вміють користуватися "спойлером" на rylate.
Тому, представляю вашу увагу короткої інструкції по закриттю снайлерів для нужденних:
1) Жмете на синю кнопку "спойлер" в куті, під час написання коментаря. Вийде наступний рядок:
[SPOILER=Читайте на свій страх і ризик][/SPILОР]
2) те, що ви хочете приховати за спойлером Будь ласка, вписати між дужками, а вводити текст, за якими ви хочете приховати спойлере, треба після "="
Приклад:
[SPOILER=Слова, натиснувши на які, ви відкриєте спойлер] власне, ваш спойлер [/SPOLER]
Пробувати своє нове вміння можна під цим розділом.
Р.S. Незакриті снайлери будуть віддалятися, без образи.
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert