« Що це? »
Мене знеохочувало біле прямокутне вікно, яке я не бачив.
Я й гадки не мала, що це за вечень, бо навіть у нормальному режимі не була присутня на мисливських змаганнях.
А варто було впасти у глибокі роздуми про свої подальші дії, як системне вікно оновилося.
<Система> Сюжетний крен буде автоматично прийнятий через 5 секунд.
<Система> 5
<Система> 4
<Система> 3
Помітивши зворотний відлік, я вже не вагаючись натиснула [відхиляти].
Біле прямокутне вікно відразу зникло. Але його місце....
- Давно не бачилися, леді.
Зайняли червоні очі.
"Шану ж матір.
Я зробила рефлекторний скрик. Мене затрясло, як під час землетрусу.
'Якого, чорт візьми ...!'
Тільки на секунду я відвела очі від крон-принца, щоб перевірити системне вікно.
І ось він уже прямо переді мною.
Спадкоємець, облокувавши себе на стіл, усміхнувся і побачив мене як здобич.
Між алих губ виднівся білий оскал.
Ця сцена була жахливою зустріччю з півтергейстом. Я давилася повітрям.
- При.... Видимий сонце Імперії.
Я напружувала голосові зв'язки.
- З тобою так важко побачитися.
- ...
- Чув, через отруєння залізом у тебе піднялася температура. Зараз тобі краще?
Він сказав це замість вітання. Тоном, близький до знущання.
Це правда, що я хворіла ще кілька днів після того як хтось порізав мені шию.
Я хотіла б випалити йому, що ні, але моє життя все ще здавалася мені дорогоцінним.
- Завдяки Вашій турботі... я безпечно видужала.
Я смиренно відповіла, б’ючи ротом.
Тоді Крон-принц дбайливо потурбувався:
- Якби ти попросила мене відвідати тебе, я б все кинув і помчав до тебе.
- ...
- Я стільки днів чекав, але не отримав від тебе жодної весточки.
- Що? Ч-що...?
Чому він вимовляє такі жахливі фрази?
Я шалено замахувала головою і відчайдушно скрикнула, причому щиро:
- Як би я посміла просити наслідного принца Імперії приїхати до мене? Я в порядке. Правда в порядку, Ваше Високість.
- Яке розчарування. Я думав, ти могла б зробити це, знаючи, що в майбутньому ми станемо коханими.
- Що?
Я зрозуміла, що перестала щось розуміти.
Що він, чорт візьми, несе?
Натягнувши удачу посмішку, я ледве-леє розмокла тремтячих губ, перепитавши:
- Кто... З ким...?
- Звичайно, ми з тобою, леді.
Тудух-. Мене ніби оглушило розкотом грому.
Піднявши корпус, крон-принц обійшов стіл.
Після чого безцеремонно оселився на місці Деріка.
Я заціпеніла. Він дивився на мене занадто темно.
- Сподіваюся, ти ще не забула свою обіцянку, леді?
- Яке...
- Я впевнений, вони були тим, що в нашій наступній зустрічі ти докладно поясниш, за що і як полюбила мене.
Він закінчив репліку тією ж фразою, з якою відпустив мене з саду і не пропустив ні слова.
Звичайно, ти підготувала відповідь.
- ...
- Давай. Я слухаю.
Крон-принц кивнув, очікуючи від мене пояснень. У цей час смужка над блискучим світловолосим макушкою зависла.
[Интерес 3%]
Всього лише 3%.
Якщо я помиляюся, то буду обезголовлена перш ніж прийде кінець гри.
У мене побіліло в очах.
- Це ... це...
- Не соромся, розкажи мені. Крис поруч з нами все одно немає.
Як він і сказав, в радіусі одного метра від столу нікого не було.
Усі здалеку і захоплено спостерігали за зустріччю божевільного із імператорської сім'ї та скаженою пси герцога.
- Давай.
Насельний принц знову поквапив мене.
- Це... я мала на увазі.
Намагаючись підібрати ці слова, я заливала кров’ю всередині.
'Як би я не боялася померти, чому мені треба було зморозити саме таку нісенітницю?'
Хоч би скільки я думала, мені ніяк не вдавалося придумати відповідь.
Я зустрічаюся з ним тільки вдруге.
Крім того, за винятком сліпучих волосин, у ньому немає нічого доброго.
-Леди.
Крон-принц покликав мене знову.
Мабуть, через мою повільність його голос став нижчим.
- М-мне шкода!
Я щільно зажмурила очі.
У мене немає інших ідей.
- Мені більше не подобається наслідний принц.
- Що?
Бронь крон-принца злетіла вгору.
Я боялася, що він витягне меч.
І тараїла, як кулемет, наче зачитувала реп:
Я зрозуміла, що відмова від зародження кохання, яка не має шансів на подальші відносини - це елементарна ввічливість до іншої людини.
- ...
- Вибачте, що обтяжую вас своїми односторонніми почуттями, Ваше Високість! Я буду шукати більш відповідний моєму статусу об'єкт симпатії.
Я втратила голову через жах, що посіяв хаос в моєму розумі.
- Тому мені шкода. Простите....
Пробивши вибачення, я досить успішно закінчила свою промову без запинок.
'Все навколо точно все розчули.'
Я майже кричала під час свого монолога.
Любов спочатку змінена.
Яким б не був крон-принц, хіба міг він вбити запрохану дочку герцога прямо перед усією аристократією?
Хоча історія цієї гри не є реалістичною, її ніколи б не зробили такою поїжджим.
Але виявилось, що я просто створювала марні ілюзії.
- Ха!
Нащадок принц, здається, довго думав над моїми словами, нічого не сказавши, розсміявся.
- У тебе є інший?
- ...А?
- Хто цей виродок?
Скрр-.
Він раптом різко піднявся з місця і витягнув клинок з піхви на своєму поясі.
Каллісто насправді був ненормальним, який приніс на відкриття полювання довгий бойовий меч.
- Тепер скажи, який виродковий герой-любовник нашптав тобі цю нісенітницю?
Алі очі пильно дивилися на мене.
Від остраху меча, спрямованого на мене, виходила зловісна аура.
'Що, чорт візьми, не так з цією грою?'
Я кричала в душі.
- Леді, я не відрізняюся терплячістю.
- ....
- Так що тобі краще відповідати швидше.
- Я ще не визначилась, з ким буду зустрічатись...
Обільно потія, я неохоче відповіла.
[Інтерес 4%]
Гадаю, це була дуже хороша відповідь, оскільки інтерес піднявся на 1%. Це мене зовсім не потішило.
Незалежно від того, що відбувається з шкали над його головою, зовні крон-принц грозно вдернув брову.
- ...Невже кохання, про яке казала леді, була настільки іскритетна та стійка?
- Так.
Побоюючись, що мене знову перервуть, я швидко додала:
- Зазвичай я легко закохуюсь....
- Звучить так, ніби в Імперії є люди краще за мене.
- Эм....
В точку. Хто завгодно краще за тебе.
Хоча чомусь мені здавалося, що якщо я погоджуся з ним, у мене будуть великі проблеми.
Оскільки я дивилася поверх його голови і не змогла нічого сказати, крон-принц нахилився, притиснувши до моїх ключиць руку.
Руку, яка тримає меч.
- Ти така підла, леді. Я не спав всю ніч, з нетерпінням очікуючи сьогоднішнього дня.
Довга лезо звабила моє обличчя, готове розпорошити його.
Коли я дивилася на нього, як на психічно хворого.
- Що... ви робите, Ваше Високість?
Появився хтось, відповідний на роль мого рятівника.
- Б-брат!
Що ж, байдужий кинув мене щит теж непоганий.
Мені пригрізалося, що над головою Деріка скинув німб.
'Чому ти так пізно?'
Я поспішно сховалася за його спиною, жаліючись про себе.
- Оу, хіба це не майбутній герцог?
Червоні очі одарили мене дивним поглядом, але я вдавала, що мене тут немає.
Дерік був несподівано вороже настроєний до принца - спадкоємця.
- Я запитав, що ви робите, Ваше Високість.
- У нас з твоєю сестрою особисту розмову.
- З оголеним мечем?
- А, це?
Крон-принц криво посміхнувся, дивлячись на холодну зброю у своїй руці.
- Нічого особливого. Можливо, через те, що ми недалеко від лісу, навколо дзижчить цілий рій маленьких мошок.
Потім, наче відганяючи комах, він кілька разів помахнув мечем і одного плавного руху повернув його в ножни.
Здалека могло здатися, що він просто зробив крутий трюк, але в моїх очах крон-принц виглядав маньяк.
- ....Пенелота виявила до вас неповагу?
Хоча я не була єдиною, хто так думав, Дерік все одно кинув на нього крижаний погляд:
- Перепрошую.
Спадок принц картинно потер підборіддя і плескнув у долоні.
- Верно. Вона виявила до мене найбільшу неповагу.
✔
Хочу дакимакуру с Каллисто. У мене все.
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert